Ухвала суду № 61313467, 15.09.2016, Соснівський районний суд м. Черкас

Ухвала

Іменем України

Справа № 9628/16-а

Провадження № 2а/712/544/16

15 вересня 2016 року

Соснівський районний суд у складі

головуючого судді Марцішевської О.М.

за участю секретаря Вдовенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в межах адміністративної справи за позовом Черкаської міської ради до Свидівоцької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач у серпні 2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 23.12.2014 року № 47-14 "Про скасування рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 26.05.2005 року № 53 "Про надання дозволу територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради на оформлення права власності на нерухоме майно дитячої оздоровчої бази "Орлятко".

Позов обґрунтовано перевищенням Свидівоцькою сільською радою наданих їй законом повноважень, оскільки скасоване нею рішення свого виконкому прийнято в межах його повноважень та є ненормативним правовим актом одноразового застосування і вичерпує свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення позивача до адміністративного суду без поважної причини.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував та зазначив, що в березні 2015 року з приводу оскарження спірного рішення позивач звернувся до суду в порядку господарського судочинства, рішенням господарського суду Черкаської області від 14.05.2015 року у справі № 925/369/15, залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2015 року, позов був задоволений та визнано незаконним і скасовано рішення Свидівоцької сільської ради від 23.12.2014 року № 47-14 "Про скасування рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 26.05.2005 року № 53 "Про надання дозволу територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради на оформлення права власності на нерухоме майно дитячої оздоровчої бази "Орлятко". Ухвалою Вищого господарського суду від 17.02.2016р. скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанції та справу направлено до суду першої інстанції для розгляду питання щодо підвідомчості спору господарським судам. В ході нового розгляду ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.04.2016р. провадження у справі № 925/369/15 було припинено в зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, вказана ухвала залишена без зміни судом апеляційної інстанції 14.06.2016р. та касаційної інстанції 17.08.2016р. Після припинення провадження у справі № 925/369/15 позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом для вирішення спору по суті, в зв’язку з чим просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з наступного.

Статтею 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду в зв’язку з оскарженням спірного рішення до суду в порядку господарського судочинства, а після припинення провадження у квітні 2016 року господарським судом, в зв’язку з тим, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства у серпні 2016 року звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд виходить з того, що Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55 Конституції України).

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

З тексту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо витікає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Суд визнає поважними причини пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суд, оскільки спір між сторонами перебував на судовому розгляді з березня 2015 року в порядку господарського судочинства та не був вирішений по суті в зв’язку з припиненням провадження у справі, оскільки підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки в такий спосіб позивач буде обмежений у праві на доступ до суду, складовою якого є право на вирішення спору по суті судом відповідно до визначеної законом юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 165 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Свидівоцької сільської ради про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.

Головуючий