Постанова № 61311711, 09.09.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2016 року Справа № 803/978/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Гринчук Я.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Поліське лісове господарство» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Поліське лісове господарство» звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2016 року: № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 513 070грн., в тому числі за основним платежем 410 456грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 102 614грн., №0002571401 про збільшення грошового зобовязання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх обєднань) на суму 762 478грн.50коп., в тому числі за основним платежем 508 319грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 254 159грн.50коп., №0002591401 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 917 746грн.50коп., в тому числі за основним платежем 611 831грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 305 915грн.50коп., №0002601401 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на суму 243 451грн., а також № 000644311 в частині визначення Державному підприємству «Поліське лісове господарство» грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 18 252грн.46коп. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- здійснення господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Нордікс» повністю підтверджується первинними документами податкового обліку та носить реальний характер;

- чинним законодавством України не встановлено умови виникнення податкових зобовязань платника податків в залежності від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження останніх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів;

- порушення податкової дисципліни контрагентом не є підставою для відмови у праві платника податків на податковий кредит;

- штрафні санкції застосовані до підприємства за несвоєчасне перерахування до Державного бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 75% від суми несвоєчасно перерахованого податку, тобто як за порушення, що вчинено протягом 1095 днів втретє та більше, однак не взято до уваги, що повторність виникає лише в тому випадку, якщо контролюючим органом вже були вчинені дії по визначенню платнику податків грошового зобовязання, водночас ГУ ДФС не встановлювала в попередніх періодах факт порушення термінів сплати вказаного податку, а тому не мала права застосовувати збільшений розмір штрафних санкцій за повторність.

Представник позивача в судових засіданнях та в додаткових письмових поясненнях від 31.08.2016 року позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю, додатково зазначивши наступне:

- висновок контролюючого органу щодо неможливості ФОП ОСОБА_3 надавати позивачу послуги вантажним автомобільним транспортом не відповідають дійсності, оскільки вказаним субєктом господарювання надано усі необхідні документи на підтвердження не лише наявності таких транспортних засобів, але й їх зберігання та обслуговування;

- висновок відповідача щодо неможливості ТзОВ «Нордікс» надавати послуги ДП «Поліське лісове господарство» ґрунтується виключно на власній податковій інформації ГУ ДФС у Волинській області та зроблених припущеннях і, водночас, не підтверджено жодними первинними документами;

- відсутні жодні докази про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів та здійснення взаємовідносин з двома вищевказаними контрагентами, предметів даних договорів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів тощо, натомість висновки щодо відсутності основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей зроблені виключно в звязку з неподанням ТзОВ «Нордікс» фінансової звітності;

- податковим органом не надано доказів, що свідчили б про узгодженість дій позивача зі своїми контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаність підприємства з такими діями контрагентів;

- формальні помилки в окремих ТТН-ліс, оформлених під час отримання послуг він ТзОВ «Нордікс» не можуть слугувати ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Представники відповідача в письмовому запереченні на адміністративний позов від 25.08.2016 року, додаткових запереченнях від 01.09.2016 року та в судових засіданнях просили в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, мотивуючи наступним:

- аналізом звітності приватного підприємця ОСОБА_3 встановлено відсутність у його власності вантажних автомобілів чи перебування їх в оренді, в той час як наявна чисельність працівників 3 особи, недостатня для здійснення навантаження, розвантаження і перевезення лісопродукції;

- існує взаємоповязаність між посадовими особами ДП «Поліське лісове господарство» та ФОП ОСОБА_3В, оскільки головним бухгалтером підприємства є ОСОБА_4 дружина підприємця;

- в наданих для перевірки ТТН на підтвердження перевезення ТзОВ «Нордікс» деревини (ТТН-ліс) містяться відомості про іншого перевізника ПП «Берг», а відтак, оскільки ТзОВ «Нордікс» не подано звіт 1-ДФ, інші документи фінансової звітності, то неможливо встановити чисельність працюючих на товаристві та чи знаходяться у власності даного контрагента такі автотранспортні засоби;

- господарські операції між ДП «Поліське лісове господарство» та ТзОВ «Нордікс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу проведення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, що необхідне для здійснення такої діяльності;

- законодавством встановлено підставу для застосування збільшених розмірів штрафів (50% та 75%), якою є вчинення таких дій повторно та втретє, при цьому нормами Податкового кодексу не обумовлено факту повторності дій з їх виявленням та (або) визначенням такому платнику податків суми грошового зобовязання;

- актом ревізії позивача від 04.12.2015 року №720-14/06, проведеної Ківерцівською міськрайонною фінансовою інспекцією за період з 01.07.2011 року по 01.09.2015 року також було встановлено завищення підприємством собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), що підтверджує вчинення позивачем аналогічного порушення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши подані суду письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що в період з 21.04.2016 року по 23.05.2016 року працівниками ГУ ДФС у Волинській області проведена планова виїзна перевірка державного підприємства «Поліське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт №174/03-20-14-01/37580075 від 30.05.2016 року, яким зафіксовано порушення ДП «Поліське ЛГ» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, в тому числі й тих, що є предметом даного судового розгляду, а саме:

1) пп. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14, ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.п. 198.1, 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 410 456грн., в тому числі за червень 2013 року - 223грн., вересень 2014 року 86 838грн., січень 2015 року 1200грн., жовтень 2015 року 91596грн., листопад 2015 року - 47 814грн., грудень 2015 року 182 785грн., а також завищено відємне значення обєкта оподаткування всього в сумі 243 451грн.

2) п.п. 14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п. 138.1, 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та п.п. 44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України (в редакції 2015 року) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 611 831грн., в тому числі за 2013 рік на суму 35 141грн., за 2014 рік на суму 5 335грн., за 2015 рік на суму 571 355грн.;

3) пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, в результаті чого встановлено заниження відрахування частини чистого прибутку на загальну суму 508 319грн., в т. ч. за 2013 рік 27 743грн., за 2014 рік 4 446грн., 2014 рік 476 130грн.;

4) підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, пункту 126.1 статті 126, пункту 127.1 статті 127 ПК України в частині несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 043 893 грн.42коп., в тому числі 70 897грн.67коп. за січень-квітень 2013 року.

На підставі акту перевірки №174/03-20-14-01/37580075 від 30.05.2016 року ГУ ДФС у Волинській області 16.06.2016 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 - про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 513 070грн., в тому числі за основним платежем 410 456грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 102 614грн., №0002571401 - про збільшення грошового зобовязання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх обєднань) на суму 762 478грн.50коп., в тому числі за основним платежем 508 319грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 254 159грн.50коп., №0002591401 - про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 917 746грн.50коп., в тому числі за основним платежем 611 831грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 305 915грн.50коп., №0002601401 - про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на суму 243 451грн., № 000644311 про визначення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 198 825грн.48коп., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 168 740грн.85коп. та 22 084грн.63коп. пені.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, із врахуванням того факту, що позивачем оскаржено здійснені контролюючим органом донарахування грошових зобовязань по взаємовідносинах з двома контрагентами ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Нордікс» та на підставі висновків про завищення собівартості придбаних товарів (робіт, послуг) у 2015 році,суд зазначає наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція повязана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобовязаний субєкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності субєкт господарювання зобовязаний заперечувати проти доводів субєкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Поліське лісове господарство» та ФОП ОСОБА_3, ТзОВ «Нордікс» було укладено ряд договорів: про надання послуг (перевезення вантажів) - №6 від 02.01.2015 року, №39 від 02.02.2015 року, №136/1 від 01.09.2015 року та №31 від 31.01.2015 року, №103/15/55 від 01.03.2015 року відповідно, а також договір купівлі-продажу №40 від 04.05.2015 року.

На виконання умов зазначених договорів в 2015 році: 1) ФОП ОСОБА_3 були надані позивачу послуги з навантаження, розвантаження та перевезення лісопродукції вантажними автомобілями марки Урал (р.н. НОМЕР_2) та ЗІЛ (р.н.НОМЕР_3, попередній р.н. НОМЕР_4), а також поставлено товари (плитка, поребрики, бордюри, бесідки), в звязку з чим підприємством до складу собівартості по даних взаємовідносинах включено витрати на суму 2 839 805грн.; 2) ТзОВ «Нордікс» були надані позивачу послуг щодо навантаження, розвантаження та перевезення лісопродукції вантажними автомобілями КАМАЗ 5320 (р.н.НОМЕР_5) та Урал 375 (р.н. НОМЕР_6) в звязку з чим підприємством до складу собівартості по даних взаємовідносинах включено витрати на суму 323 638грн.

Висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобовязань зі сплати податку на прибуток, податку на додану вартість та про завищення відємного значення суми податку на додану вартість зроблено на наступних підставах:

1) щодо ФОП ОСОБА_3 відсутність в Деклараціях про майновий стан та доходи останнього перебування у його власності зазначених вище вантажних автомобілів та згідно даних звіту 1-ДВ і аналізу податкового кредиту з ПДВ відсутність таких автомобілів в оренді у підприємця; наявної чисельності трудових ресурсів (3 особи) недостатньо для надання такого роду послуг; дружина ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_4 - є головним бухгалтером ДП «Поліське лісове господарство», а відтак існує певна повязаність між вказаними особами;

2) щодо ТзОВ «Нордікс» - для перевірки надано акти виконаних робіт, в яких зазначено номери ТТН, згідно з якими проводилось вивезення, розвантаження та навантаження лісопродукції, однак в ТТН на перевезення деревини автомобільним транспортом (ттн-ліс), зазначених в актах виконаних робіт, вказано перевізника ПП «Берг»; оскільки товариством не подано звіт 1-ДФ, то неможливо встановити чисельність працюючих, чи надавались субєкту господарювання транспортні послуги ПП «Берг», чи знаходились у власності зазначені автотранспортні засоби; господарські операції між позивачем і даним контрагентом не підтверджуються врахування реального часу проведення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, що необхідне для здійснення такої діяльності.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій до матеріалів справи позивачем долучено належним чином завірені копії: договорів купівлі-продажу, надання послуг (перевезення вантажів), платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, актів звірки взаємних розрахунків, актів приймання-передачі тощо.

Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не було встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у контролюючого органу відсутні.

Натомість, суд вважає за необхідне зазначити, що висновки про відсутність можливості у ФОП ОСОБА_3 надавати послуги позивачу зроблені виключно на підставі припущень, оскільки запит на імя даного підприємця про надання необхідної інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин з ДП «Поліське лісове господарство» від 20.05.2016 року №18/13.2 було фактично вручено ФОП ОСОБА_3 26.05.2016 року, а відповідь лист №1 від 06.06.2016 року отримано згідно штемпеля вхідної кореспонденції 08.06.2016 року, в той час як перевірка, згідно з п.2.1 акту перевірки №174/03-20-14-01/37580075 проводилась з 21.04.2016 року по 23.05.2016 року, а власне акт перевірки датований 30.05.2016 року.

Крім того, суд не бере до уваги посилання ГУ ДФС у Волинській області на можливість покладення в основу висновків акту перевірки щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ «Нордікс» виключно наявної податкової інформації з ІС «Податковий блок», оскільки перевірка вказаного контрагента фактично не проводилася, аналіз його діяльності здійснено в приміщенні контролюючого органу на підставі наявних в аналітичній системі даних, без дослідження первинних документів.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_3, ТзОВ «Нордікс» підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Про дійсність правочинів ДП «Поліське лісове господарство» з ФОП ОСОБА_3, ТзОВ «Нордікс» свідчить також те, що всі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

При цьому, судом не взято до уваги посилання податкового органу на наявність помилок в оформленні ттн-ліс, оскільки невірне зазначення перевізника при вірно вказаних обсягах лісопродукції та інших фактичних даних не можуть свідчити про нереальність операції з надання послуг перевезення.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 16.06.2016 року: № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 513 070грн., в тому числі за основним платежем 410 456грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 102 614грн., №0002591401 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 917 746грн.50коп., в тому числі за основним платежем 611 831грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 305 915грн.50коп., №0002601401 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на суму 243 451грн..

Щодо посилань відповідача на заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу) суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 13 пункту 2 статті 29 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, до доходів загального фонду Державного бюджету України належать: частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету (у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Відповідно до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «ОСОБА_2 гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі:

30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень;

15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Враховуючи ту обставину, що на визначення частини чистого прибутку мали безпосередній вплив висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем собівартості придбаних товарів (робіт, послуг) у 2015 році, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, про що зазначено вище, тому не може вважатись обґрунтованим і збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) в розмірі 508 319грн.

Відповідно до пунктів 171.1, 171.2 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; з інших доходів є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно із статтею 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обовязок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обовязки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Пунктом 176.2 статті 176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобовязані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобовязаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Відповідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами факт неперерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 043 893 грн.42коп., в тому числі 70 897грн.67коп. за січень-квітень 2013 року (тобто поза межами 1095-денного строку давності).

Відповідальність за вчинення вказаного правопорушення передбачена пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, відповідно до якого ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як вбачається із розрахунку фінансових та штрафних санкцій (а.с.134, 135), позивачу нараховані штрафні санкції за несвоєчасне перерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб за березень 2013 року в розмірі 25%, за квітень 2013 року 50%, за липень 2013 року, вересень 2013 року, березень та квітень 2014 року 75%, однак зроблено примітку, що за березень та квітень 2013 року штрафні санкції не підлягають до застосування згідно зі ст.ст. 102, 114 ПК України.

Відповідно до статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із пунктом 115.1 статті 115 ПК України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України (пункт 116.2 статті 116 ПК України).

Положення пункту 127.1 статті 127 ПК України застосовуються до платників податків, які не здійснили нарахування, утримання та/або сплату податку та до податкових агентів, які не здійснили нарахування, утримання та/або сплату (перерахування) до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

При цьому, згідно із пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (пункт 86.1 статті 86 ПК України).

З врахуванням вище зазначеного, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.

Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 ПК України.

Таким чином, з наведених норм слідує, що застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні.

З наявного в матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб за результатами планової документальної перевірки ДП «Поліське лісове господарство» вбачається, що контролюючим органом застосовано до позивача штрафні санкції вперше у розмірі 25% та в подальшому у розмірі 50% та 75% сум податку, що були несвоєчасно перераховані до бюджету.

Однак, в даному випадку факт повторного протягом 1095 днів не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем жодним актом встановлено та зафіксовано не було, не надано доказів винесення податкових повідомлень-рішень, якими позивачу були б збільшені суми грошового зобовязання двічі та тричі протягом року, що передували прийняттю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом безпідставно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірах 50% та 75% по неперерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб, а відтак податкове повідомлення-рішення від 16.06.2016 року №000644311 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині визначення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 18 252грн.46коп. штрафних санкцій.

Як передбачено частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням задоволення адміністративного позову в повному обсязі, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 36 826грн.

Керуючись статтями 2, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 16.06.2016 року: №№ НОМЕР_1, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 - повністю, а № 000644311 в частині визначення Державному підприємству «Поліське лісове господарство» грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 18 252грн.46коп. штрафних санкцій.

Стягнути на користь Державного підприємства «Поліське лісове господарство» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області 36 826 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять шість) гривень судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 14 вересня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук