Постанова № 61309238, 01.09.2016, Володимирецький районний суд Рівненської області

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 556/1618/16-а

Номер рядка звіту 90

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2016 р. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі

головуючої судді Котик Л.О.,

при секретарі Соловей Г.С.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_2 до Володимирецького обєднаного управління ПФУ про визнання дій незаконними та зобовязання до вчинення дій, -

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Володимирецького обєднаного Управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною відмови відповідача у поновленні виплати пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.06.2015 року. В обґрунтування позовних вимог вказує, що вона отримує пенсію за віком, виплата якої припинена з 01.04.2015 року, оскільки позивач працює на посаді державного службовця. Разом з тим, відповідно доп. 5 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни від 02.03.2015року№213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення"з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу». Відтак, з 01.06.2015 року позивач втратив право на призначення пенсії, передбаченоїЗаконом України «Про державну службу», а відповідно обмеження щодо тимчасового зупинення виплати пенсій державним службовцям на нього не поширюються.

В судове засідання позивач не зявилася, надала письмову заяву в якій підтримала позовні вимоги, просила розглянути справу у її відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову, надала письмові заперечення на позов, які долучені до матеріалів справи, та вказувала, що позивач працює на посаді державного службовця, на яку поширюється спеціальний порядок виплати пенсії, а саме тимчасове обмеження виплати пенсії.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у Володимирецькому обєднаному управлінні ПФУ Рівненської області та отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується пенсійним посвідченням позивача серії АГ №335665 від 09.08.2004 року, а також працює у Володимирецькому обєднаному управлінні ПФУ Рівненської області на посаді державного службовця.

Виплату пенсії позивачці припинено з 01.04.2015 року і не відновлено на час судового розгляду справи. ОСОБА_2 звернулася до Володимирецького обєднаного управління ПФУ із заявою про відновлення виплати пенсії, однак отримала відмову.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02 березня 2015 року, п.2 розділу 1 якого внесені зміни в ст.47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», згідно яких: тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів 1 та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право па призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Таким чином, на підставі вказаного закону, з 01.04.2015 року позивачу припинено виплату пенсії за віком.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII,у разі неприйняття до 1 червня 2015 року законущодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно дозаконів України "Про державну службу", «Про прокуратуру»; "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України"; "Про Кабінет Міністрів України"; "Про судову експертизу"; "Про Національний банк України"; "Про службу в органах місцевого самоврядування"; "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213законщодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з цим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, нормиЗакону України «Про державну службу»щодо пенсійного забезпечення, і пенсія за цимЗакономне призначається.

В даний час особам, які підпадають під діюЗакону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбаченихЗаконом України «Про державну службу», у зв'язку з чимпідстави для невиплати позивачу пенсії відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

З урахуванням викладеного, позивач ОСОБА_2 втратила право на отримання так званої «спеціальної» пенсії, у звязку з чим на неї не поширюються положення законодавства щодо одночасного отримання пенсії та заробітної плати, і відмова відповідача поновити виплату пенсії протягом 2015 року не ґрунтується на законі.

Доказів, які б спростували такі висновки суду, відповідач не надав. При цьому посилання представника управління ПФУ на зміни, внесені до чинного пенсійного законодавства з 01.01.2016 року, не приймаються судом до уваги з огляду на таке:

01 січня 2016 року набув чинностіЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року.

До абзацу другого частини першоїстатті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»були внесені зміни, якими з 01 січня 2016 року встановлено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Однак,статтею 22 Конституції Українипередбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно достатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 46 Конституції Українизакріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»закріплено основоположні принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування серед яких є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат.

Відповідно достатті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Згідностатті 8 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідностатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд визнає, що позивача позбавлено пенсії у порушення вимог та положеньстатті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(Рим. 4.ХІ.1950 (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) (далі - Конвенція) в поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу, з огляду на таке.

Відповідно до Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 14 Конвенції передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Водночас, всупереч статті 14 Конвенції, яка гарантує рівність у здійсненні основних свобод, позивачу з огляду на її рід занять припинено виплату пенсії в той час як без будь-якого об'єктивного і розумного обґрунтування виплата такої ж пенсії проводиться іншим особам, які перебувають в однаковому із позивачем положенні, однак мають інший рід занять. Виплата такої пенсії не зупинена іншим особам, які працюють в інших сферах та секторах державного впливу та економіки.

Таким чином, має місце вочевидь наявне запровадження дискримінації відносно позивача при здійсненні останньою права на мирне володіння майном та отримання призначеної пенсії.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Пічкур проти України» № 10441/06 від 7 лютого 2014 року (пункти 48-49) зазначив, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97, n. 48, ECHR 2002-IV).

Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «ОСОБА_3 проти Нідерландів» (Van Raalte v. the Netherlands), n. 39, Reports 1997-1).

Також Європейський суд з прав людини в даному рішенні зазначив, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції (Париж, 20.ІІІ.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених закономабо загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Надбавки, доплати та пенсії є майном в контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини статті 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людинипоняття майно, оскільки існує у вигляді вимог, стосовно яких позивач наводить доводи, що він має принаймні законні сподівання (яке ґрунтується на законодавчій нормі) на набуття права володіння. Таке сподівання виникло у позивача з моменту призначення пенсії по інвалідності та на підставіЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та набуття права на її виплату із зазначеного часу.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших, актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26 вересня 2014 pоку).

Таким чином, запровадженіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 -VIII від 24 грудня 2015 рокутаЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 рокутимчасові обмеження щодо виплати пенсії особам, що працюють на посадах та на умовах, передбаченихзаконом України "Про державну службу"суперечать:

- статті 14, статті 1 Першого протоколуКонвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»щодо дискримінації при виплаті пенсії в залежності від роду занять та позбавленні права на належне майно у формі призначених пенсійних виплат;

- статтям22,46,58 Конституції Українищодо недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод в тому числі і в сфері соціального захисту та пенсійних виплат;

- основоположним принципам, закріпленим уЗаконі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо рівноправності застрахованих осіб при отриманні пенсійних виплат.

Відповідно до роз'яснень, наведених уПостанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскількиКонституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якогозаконучи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідностіКонституціїі в усіх необхідних випадках застосовувати Конституціюяк акта прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися наКонституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовуєКонституціюу разі, коли зі змісту нормКонституціїне випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якоюКонституціята закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22Конституції Українине допускається (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване статтями22,46,58 Конституції України, статтею 14, статтею 1 Першого протоколуКонвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм вище проаналізованого чинного законодавства.

З огляду на вказане,суд вважає, що з01 червня 2015 року (з урахуванням позовних вимог та строку звернення позивачки до суду, та приписівст.99 КАС України щодо строку звернення до суду), виплата пенсії, призначеної ОСОБА_2 за віком згідно із Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати, і позов в цій частині підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 17, 21, 104, 159,160-162 КАС України, на підставіЗакону України "Про державну службу",Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,ст..ст. 22, 7, 46, 58, 68 Конституції України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнатипротиправною бездіяльність Володимирецького обєднаного Управління Пенсійного фонду Українищодо невиплати ОСОБА_2 пенсії з 01 червня 2015 року.

Зобов'язати Володимирецьке обєднане Управління Пенсійного фонду України відновити нарахуваннята виплату ОСОБА_2пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 1 січня 2016 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через районний суд. Апеляція може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляції, якщо апеляцію не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суддя: Котик Л.О.