Рішення № 61305174, 14.09.2016, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3637/16-ц

Провадження № 242/1180/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2014 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі ВП «Шахта 1/3 Новогродівська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Новогродівка Донецької області,-

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має професійне захворювання, що підтверджується актом П-4 від 06.03.2015 р. Висновком МСЕК йому було встановлено 30 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. Враховуючи вищевикладене, просив стягнути з ДП «Селидіввугілля» на його користь суму моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» - усудовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Надав письмові заперечення, в яких зазначив, що позивачем не надано жодних доказів спричинення йому моральних страждань на підтвердження позовних вимог. Вважає, що довідки МСЕК та акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, на які позивач посилається як на єдину підставу своїх вимог, підтверджують лише факт професійного захворювання і встановлення звязку з цим стійкої втрати професійної працездатності, але ніяким чином не є доказами заподіяння моральної шкоди.

Представник третьої особи Відділення ВД ФССНВВ та ПЗ в м.Новогродівка Донецької області - в судове засідання не зявився, про день слухання справи повідомлявся належним чином. Надав письмові заперечення, в яких зазначив, що документи, на які посилається позивач, а саме довідка МСЕК та акт розслідування професійного захворювання є документами, що підтверджують тільки факт професійного захворювання і встановлення звязку з цим стійкої втрати професійної працездатності і ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. Відділення вважає, що посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди є безпідставним. Заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно Акту від 06.03.2015 р. про розслідування хронічного професійного захворювання (а.с.6), ОСОБА_1 поставлений діагноз основний:хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затухаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) захворювання професійне, встановлене вперше. Супутній: ІХС: гіпертонічна хвороба 2 ст., 2 ст., СН І ст., ризик 2 (помірний), ІХС: дифузний кардіосклероз, СН один. ФК 2 (І 25.1.7). Периферична ангіодистонія верхніх кінцівок. (Е 11.5) Хронічна вертеброгенна цервіолюмбаргія (М 54.5).

Згідно виписки з акту огляду МСЕК (а.с.11), ОСОБА_1 встановлено 30 % втрати професійної працездатності первинно.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, згідно ЗУ «Про внесення змін і доповнень, що стосуються охорони

праці, до Кодексу законів про працю України» від 15 грудня 1993 року N 3694-XII, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відповідно до законодавства відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшоввисновку, що внаслідок отриманого професійного захворювання було порушено нормальні життєві звязки позивача, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Це заподіює йому моральні страждання, тому що він змушенийдокладати додаткових зусиль для утримання себе і своєї родини, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, черезвідсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі внаслідок професійного захворювання він зіткнувся з труднощами побутового плану. В теперішній час відчуває негативні наслідки захворювання. Він продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини приводять суд до переконання, щоморальна шкода позивачу дійсно заподіяна.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає частковому задоволенню.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину моральних страждань позивача з приводу пошкодження здоровя, ступінь втрати ним професійної працездатності, а також стан здоров'я позивача, характер, тривалість, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, те, що позивачпостійно відчуваєхворобливі відчуття,має потребу в медикаментозному, санаторно-курортномулікуванні.

Виходячи з принципу розумності та справедливості, а також враховуючи те, що згідно первинного огляду МСЕК ОСОБА_1 встановлено 30 % втрати професійної працездатності, задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 30000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, суд не находить можливим, оскільки така грошова сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 9000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір в доход держави у розмірі, що передбачений ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі ВП «Шахта 1/3 Новогродівська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Новогродівка Донецької області задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 9000 (девять тисяч) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.на користь держави на р/р 31215206700070, отримувач УДКСУ у м.Селидове, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, код отримувача (за ЄДРПОУ) 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001 «Судовий збір».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя