Рішення № 61303603, 09.09.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9741/15-ц

2/357/60/16

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Голуб А. В. ,

при секретарі Куца В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Біла Церква в залі суду №4 цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 12.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський ОСОБА_1, яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1» і останнє є повним правонаступником Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1, та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №376/07ф-6, згідно з умовами якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 кредит на придбання автотранспорт ного засобу MITSUBISHI, модель СOLT 1.5, № кузова VINXMCXJZ36A7F071365 в розмірі 20 434,00 доларів США з розрахунку 10 % річних на строк до 10.10.2007 року. Позивач посилався на те, що ОСОБА_2 порушив свої зобовязання щодо повернен ня кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також комісії за обслуговування кредиту, які передбачені п. 2.5 кредитного договору у звязку з чим з 2008 року виникла прострочена заборгованість за кредитом. Позивач вказував на те, що станом на 04.05.2015 року за ОСОБА_2 наявна загальна заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 36 933,17 доларів США (по курсу НБУ 22,276179 на 22.04.2015 року еквівалент становить 822 729,91 грн.) та 82 739,53 грн., всього 905 469,44 грн., з них: прострочена до повернення сума кредиту - 17 700,54 доларів США; прострочені проценти за користування кредитом 19 232,85 доларів США; прострочена комісія за обслуговування кредиту 9 122,19 грн.; штраф за несвоєчасне погашення кредиту 73 617,34 грн. Позивач просив в судовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №376/07ф-6 від 12.10.2007 року в сумі 36 933,17 доларів США (по курсу НБУ 22,276179 на 22.04.2015 року еквівалент становить 822 729,91 грн.) та 82 739,53 грн., а всього 905 469,44 грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, направив суду клопотання в яких просив справу розглядати у відсутності представника позивача. У клопотаннях представники позивача вказували на те, що позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі. Також до суду представником позивача було надано письмові пояснення стосовно нарахування позивачем штрафу в яких було зазначено, що позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 73 617,34 грн. за несвоєчасне повернення кредиту, процентів, комісії за обслуговування кредиту відповідно до п. 4.3. кредитного договору №376/07ф-6 від 12.10. 2007 року.

Відповідач в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову та просив суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог позивача про стягнення з відпові дача: простроченої до повернення суми кредиту; прострочених процентів за користування кредитом; простроченої комісії за обслуговування кредиту; штрафу за несвоєчасне повернення кредиту, процентів, комісії за обслуговування кредиту. Відповідач надав суду відповідну заяву про застосування строку позовної давності.

Заслухавши учасника процесу, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїн ський ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.10.2007 року був укладений кредитний договір №376/07ф-6, згідно з умовами якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 кредит на придбання автотранспортного засобу MITSUBISHI, модель СOLT 1.5, № кузова VIN XMCXJZ36A7F071365 в розмірі 20 434,00 доларів США із розрахунку 10 % річних за користування кредитом на строк до 10.10.2014 року. Наведене підтверджується копією кредитного договору №376/07ф-6 від 12.10.2007 року, та пояснен нями відповідача.

Згідно до п. 1.1. кредитного договору, ОСОБА_1 надає Позичальнику грошові кошти у сумі 20 434,00 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором, на придбання автотранспортного засобу марка MITSUBISHI, модель СOLT 1.5, № кузова VIN XMCXJZ36A7F071365.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, кредитні кошти надаються строком по 10 жовтня 2007 року.

Згідно до п. 1.3. кредитного договору, за користування кредитними коштами встанов люється плата в розмірі 10% річних.

Відповідно до п. 1.3.1. кредитного договору, за обслуговування кредиту встановлює ться щомісячна плата в розмірі 134,13 грн., що становить 0,13 процентів від суми кредиту.

Згідно до п. 1.4. кредитного договору, забезпеченням зобовязань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, інших платежів, передбачених цим договором, а також можливих штрафних санкцій є застава автотранспортного засобу, про що сторонами укладено договір застави автомобіля, що набувається Позичальником по договору купівлі-продажу автотранспортного засобу/довідці-рахунку №02-04/10/од від 02.10.2007 року, укладеного між Позичальником та ООО «АДИС-АВТО».

Згідно до п. 2.4.2. кредитного договору, розрахунок процентів за користування кредитними коштами здійснюється у валюті кредиту щомісячно у день оплати, який визначений у Графіку, наведеному у Додатку №1 цього договору. При розрахунку процентів, враховується день видачі кредитних коштів та виключається останній день строку повернення кредитних коштів, згідно п. 1.2. цього Договору.

Відповідно до п. 2.4.4. кредитного договору, плату за обслуговування кредиту, передбачену п. 1.3.1 цього договору, Позичальник сплачує щомісячно в день сплати процентів та повернення частини кредиту, відповідно до Графіку, а в п. 2.5.1. кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов»язується щомісячно до дати, встановленої в Графіку, поповнювати свій поточний рахунок, визначений в п. 2.1.2, шляхом внесення готівкових коштів через касу Банку або безготівковим перерахуванням, у сумі, не меншій суми чергового погашення частини кредиту, процентів та інших плат, відповідно до умов цього договору.

Згідно до п. 2.5.2 кредитного договору, погашення відповідної частини кредиту, сплата процентів та інших плат за його користування здійснюється відповідно до умов, зазначених в п. 2.5.6 цього договору, шляхом договірного списання Банком коштів з поточного рахунку Позичальника щомісяця в дату, зазначену в Графіку.

В п. 2.5.5. кредитного договору зазначено, що цим договором встановлюється наступна черговість погашення зобов»язань: 1. проценти за користування кредитом, про строчені на строк понад 31 день; 2. комісії, прострочені на строк понад 31 день; 3. проценти за користування кредитом, прострочені на строк до 31 дня; 4. комісії, прострочені на строк до 31 дня; 5. прострочена до повернення сума кредиту; 6. неустойка за користування кредитом; 7. строкові комісії; 8. сума кредиту по Графіку (поточний платіж); 9. комісія за дострокове погашення кредиту; 10. дострокове погашення суми кредиту.

Відповідно до п. 2.9.1. кредитного договору, усі платежі для повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватись Позичаль ником у валюті кредиту в строки та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно до п. 2.9.2. кредитного договору, інші платежі, згідно з цим договором, роз раховуються у валюті кредиту і підлягають сплаті у валюті України, виходячи з валют ного курсу НБУ на день сплати (цей пункт застосовується, якщо валютою кредиту виступає долар США чи Євро).

Відповідно до п. 3.3.3. вищевказаного кредитного договору, Позичальник зобовяза ний щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними п. 2.5.1 цього договору. Не пізніше визначеного п. 1.2 цього договору строку, повернути Банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, сплачувати кошти, передбачені пп. 1.3.1. (якщо умовами кредитування передбачена комісія), 2.3 цього договору, а також на вимогу Банку сплачувати неустойку.

Згідно до п. 4.3. вказаного кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, та за несвоєчасну повну чи часткову сплату плати за обслуговування кредиту, Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 20 % від суми невиконаних зобовязань, строк сплати яких настав.

Відповідно до п. 7.3 кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань.

В судовому засіданні також встановлено, що 19.12.2008 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вом Володимировичем була укладена Додаткова угода №2 до кредитного договору №376/07ф-6 від 12.10.2007 року. Наведене підтверджується копією вказаної Додаткової угоди №2 від 19.12.2008 року та поясненнями відповідача.

З п. 1 Додаткової угоди №2 до кредитного договору №376/07ф-6 від 12.10.2007 року вбачається, що сторони домовилися викласти пункт 1.3. Договору в наступній редакції: «За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 17,5 процентів річних».

Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що відповідно до вищевказаного кредитного договору, кредитні кошти йому надавалися позивачем строком по 10 жовтня 2014 року.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонер ний ОСОБА_1 повністю виконало умови вказаного кредитного договору №376/07ф-6 від 12.10.2007 року, та надало ОСОБА_2 кредит у сумі 20 434,00 доларів США, що підтверджується копією меморіального валютного ордеру №630526 від 12.10.2007 року, а також наведене підтверджується поясненнями відповідача.

Відповідач порушив свої зобовязання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також комісії за обслуговування кредиту, які передбачені п. 2.5 кредитного договору.

З розрахунку заборгованості, який надано позивачем, вбачається, що ОСОБА_2 порушено умови вищевказаного кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісії за обслуговування кредиту.

Так, станом на 04.05.2015 року загальна заборгованість ОСОБА_2 за кредит ним договором №376/07ф-6 від 12.10.2007 року становить 36 933,17 доларів США (по курсу НБУ 22,276179 на 22.04.2015 року еквівалент становить 822 729,91 грн.) та 82 739,53 грн., всього 905 469,44 грн., з них: прострочена до повернення сума кредиту - 17 700,54 доларів США; прострочені проценти за користування кредитом 19 232,85 доларів США; прострочена комісія за обслуговування кредиту 9 122,19 грн.; штраф за несвоєчасне погашення кредиту 73 617,34 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з умовами кредитного договору №376/07ф-6 від 12.10.2007 року та з умовами укладеної 19.12.2008 року Додаткової угоди №2 до кредитного договору №376/07ф-6 від 12.10.2007 року був ознайомлений при укладенні вказаного кредитного договору та Додаткової угоди №2, підписав вказаний кредитний договір та Додаткову угоду №2 і отримав кредитні ресурси в обумовленій кредитним договором сумі, але умови кредитного договору та Додаткової угоди №2 до кредитного договору порушив, що підтверджується матеріалами справи, а також наведене не заперечував у суді відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відпо відно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.

За ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі/ у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В ст. 549 ЦК України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір вста новлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно до ст. 524 ЦК України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 533 ЦК України, грошове зобовязання має бути виконане в гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. А в ч. 3 вказаної статті зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

В п. 10 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивіль них і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, вказано, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Згідно до п. 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Так судом було встановлено, що 01.03.2015 року згідно до Указу Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію» відповідач ОСОБА_2 як військовослужбовець, був призваний у Збройні Сили України та перебував на військовій службі у військовій частині А2802, та перебував в зоні проведення АТО Донецької та Луганської областей, а 11.04.2016 року на підставі Указу Президента України від 25.03.2016 року №115/2016 ОСОБА_2 демобілізований в запас. Наведене підтверджується копією військового квитка ОСОБА_2 серія АВ №190775 виданого 04.02.2015 року, яка знаходиться в матеріалах справи, а оригінал війсь кового квитка був оглянутий в судовому засіданні, а також копією довідки виданої 07.07.2015 року військовою частиною А2802 за №1638/175.

Враховуючи наведене та положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд вважає, що за період з 01.03. 2015 року по 04.05.2015 року штрафні санкції за невиконання зобов'язань перед банком, а також проценти за користування кредитом відповідачу позивачем не повинні нарахову ватися.

А тому враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачу необхідно відмовити в задоволенні його позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача: прострочені проценти за користування кредитом в сумі 603,48 доларів США /19232,85 доларів США 18629,37 доларів США = 603,48 доларів США/; штрафу за несвоєчасне погашення кредитних коштів, процентів, комісії за обслуговування кредиту в сумі 2 348,94 грн. / 73 617,34 грн. - 71 268,40 грн. = 2 348,94 грн./.

Як зазначалося вище в рішенні суду, сторони встановили як строк дії кредитного договору №376/07ф-6 від 12.10.2007 року - до повного виконання сторонами своїх зобов»язань, а саме погашення Позичальником заборгованості за кредитом, процентами за користування ним, комісії за обслуговування кредиту, а також штрафу передбаченого кредитним договором, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк по 10 жовтня 2014 року включно.

Графіком погашення заборгованості, який є Додатком №1 до договору №376/07ф-6 від 12.10.2007 року, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 останній раз сплатив позивачу кошти на погашення кредиту в лютому місяці 2009 року, у квітні місяці 2009 року ОСОБА_2 останній раз сплатив проценти за користування кредитом і в березні 2009 року ОСОБА_2 останній раз сплатив комісію за обслуговування кредиту.

Згідно до матеріалів цивільної справи № 357/9741/15-ц 2/357/60/16 позивач 18.05.2015 року направив до суду свій вищевказаний позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується поштовим конвертом із штампом Укрпошти і вказана позовна заява була зареєстрована в суді 09.07. 2015 року, що підтверджується штампом суду на позовній заяві.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

В ч. 1 ст. 264 ЦК України вказано, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу чи іншого обовязку. В ч. 3 цієї ж статті вказано, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В судовому засіданні було встановлено, що згідно з умовами кредитного договору №376/07ф-6 від 12.10.2007 року, Позичальник зобов»язувався: щомісячно до дати, встанов леної в Графіку, поповнювати свій поточний рахунок, визначений в п. 2.1.2, шляхом внесення готівкових коштів через касу Банку або безготівковим перерахуванням, у сумі, не меншій суми чергового погашення частини кредиту, процентів та інших плат, відповідно до умов цього договору /п. 2.5.1. договору/; здійснювати розрахунок по процентам за користування кредитними коштами у валюті кредиту щомісячно у день оплати, який визначений у Графіку, наведеному у Додатку №1 цього договору /п. 2.4.2. договору/; сплачувати плату за обслуговування кредиту, передбачену п. 1.3.1 договору, щомісячно в день сплати процентів та повернення частини кредиту, відповідно до Графіку /п. 2.4.4. договору/.

Згідно до Графіку погашення заборгованості, який є Додатком №1 до договору №376/07ф-6 від 12.10.2007 року, термін сплати заборгованості 12 числа кожного місяця.

А також умовами кредитного договору встановлено відповідальність Позичальника за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, та за несвоєчасну повну чи часткову сплату плати за обслуговування кредиту у вигляді штрафу у розмірі 20% від суми невиконаних зобов»язань, строк сплати яких настав / п. 4.3 договору/.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту, нарахованих процентів, та комісії за обслуговування кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами щомісяця до 12 числа (включно), то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, суд приходить до висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування кредиту повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Відповідач ОСОБА_2 до винесення судом рішення по справі заявив про застосування судом позовної давності до позовних вимог позивача про стягнення з відповідача: простроченої до повернення суми кредиту; прострочених процентів за користування кредитом; простроченої комісії за обслуговування кредиту.

А тому суд вважає, що необхідно застосувати позовну давність по даному позову та відмовити позивачу ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» в задоволенні його позову в частині стягнення нарахованої до 18.05.2015 року: суми простроченої заборгованості за кредитом 9 046,71 доларів США ( по курсу НБУ 22,276179 на 22.04.2015 року еквівалент становить 201 526, 13 грн.); суми прострочених процентів за користування кредитом 9 971,97 доларів США; суми простроченої комісії за обслуговування кредиту 5 097,69 грн., у зв»язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що до стягнення з відповідача за останні три роки до звернення ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» з позовом до суду, а саме з: 18.05.2012 року по 04.05.2015 року підлягає сума простроченої заборгованості за кредитом 8 653,83 доларів США ( по курсу НБУ 22,276179 на 22.04.2015 року еквівалент становить 192 774,27 грн.); 18.05.2012 року по 28.02.2015 року включно підлягає сума прострочених процентів за користування кредитом 8 657,40 доларів США (по курсу НБУ 22,276179 на 22.04.2015 року еквівалент становить 192 853,79 грн.); 18.05.2012 року по 04.05.2015 року підлягає сума простроченої комісії за обслуговування кредиту 4 024,50 грн.

Стосовно застосування строків позовної давності стосовно штрафу суд виходить з наступного.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України та п.4.3 кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, та за несвоєчасну повну чи часткову сплату плати за обслуговування кредиту, Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 20 % від суми невиконаних зобовязань, строк сплати яких настав.

Згідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування штрафу прострочених платежів /сум невиконаного зобов»язання/, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Відповідач ОСОБА_2 до винесення судом рішення по справі заявив про застосування судом позовної давності до позовних вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасне повернення кредиту, процентів, комісії за обслуговування кредиту.

А тому суд вважає, що необхідно застосувати позовну давність та відмовити ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» в задоволенні його позову в частині стягнення нарахованого до 18.05.2014 року штрафу за несвоєчасне повернення кредиту, процентів, комісії за обслуговування кредиту в сумі 52 650,96 грн., у звязку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що до стягнення з відповідача за останній рік до звернення ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» з позовом, а саме з 18.05.2014 року по 28.02.2015 року підлягає штраф за несвоєчасне повернення кредиту, процентів, комісії за обслуговування кредиту в загальній сумі 18 617, 44 грн.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 376/07ф-6 від 12.10.2007 року в сумі 17 311,23 доларів США, що еквівалентно 385 628,06 грн., яка складається з: суми простроченої заборгованості за кредитом 8 653,83 доларів США ( по курсу НБУ 22,276179 на 22.04.2015 року еквівалент становить 192 774,27 грн.); суми прострочених процентів за користування кредитом 8 657,40 доларів США (по курсу НБУ 22,276179 на 22.04.2015 року еквівалент становить 192 853,79 грн.), а також 22 641,94 грн., що складається з: суми простроченої комісії за обслуговування кредиту 4 024,50 грн.; загальної суми штрафу за несвоєчасне повернення кредиту, процентів, комісії за обслуговування кредиту - 18 617, 44 грн.

В задоволенні іншої частині позову позивачу слід відмовити з вищевикладених у рішенні суду підстав.

В суді встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015р. №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА Всеукраїнський ОСОБА_1», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015р. №63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА Всеукраїнський ОСОБА_1» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на 1 рік з 20.03.2015 року по 19.03.2016 року включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016р. №213 «Про продов ження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та делегування повноважень ліквідатора» було продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» на два роки по 19.03.2018 року включно, та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на 2 роки по 19.03.2018 року включно.

На підставі п.22 ст.5 Закону України «Про судовий збір» /в попередній редакції, оскільки позов направлено позивачем до суду 18.05.2015 року/ від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов»язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

А тому згідно ст.88 ЦПК України судовий збір в сумі 3 654,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного, та ст.ст. 253,254,256,257,258,261,264,266,267,509,524, 526,533,549,551,610,611,629,1048,1049,1054 ЦК України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», керуючись ст.ст. 10,60,88,212-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1» заборгованість за кредит ним договором №376/07ф-6 від 12.10.2007 року в сумі 17 311,23 доларів США, що еквівалентно 385 628,06 грн. та 22 641,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 3 654,00 грн.

В задоволенні іншої частини позову Публічному акціонерному товариству Всеукраїнський ОСОБА_1» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя ОСОБА_4