Ухвала суду № 61302153, 06.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1765/16 Справа № 189/2510/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кленцарь В.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кленцарь В.Б.

суддів Тарабан Є.О.

ОСОБА_2

секретаря Шемета Ю.С.

за участю:

прокурора Смирнова В.Р.

представника потерпілої ОСОБА_3

захисника-адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2016 року, яким:

ОСОБА_5, який народився 12 грудня 1986 року в с. Скотувате Покровського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: вул. Польова, б. 14 с. Скотувате Покровського району Дніпропетровської області, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та засуджено до позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Цим же вироком вирішені цивільний позов та доля речових доказів по кримінальному провадженню.

Вироком суду встановлено, що 25.06.2014 року близько 12 години 15 хвилин, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по вулиці Леніна в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, зі сторони м. Донецька в напрямку м. Запоріжжя. В цей час в попутному йому напрямку по правій стороні проїжджої частини рухалася велосипедистка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2. Водій ОСОБА_5 з-за наявності велосипедистки, що рухалася в попутному йому напрямку по його смузі руху, яка становила перешкоду для його руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», внаслідок чого навпроти будинку № 221 по вулиці Леніна допустив наїзд на велосипедистку.

В результаті наїзду ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми - забитих ран голови, перелому лобної кістки, вогнищ забою головного мозку, пневмоцефалії, ліквореї праворуч, що супроводжувалось комою та подальшим ускладненням, тетрапарезом, мнестичними порушеннями; численних саден та забійних ран на тулубу та кінцівках - тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя у момент спричинення.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції захисник-адвокат ОСОБА_4, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2016 року відносно ОСОБА_5 та призначити йому за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 3-х років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обовязки :повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчий інспекції. Позовні вимоги в частині, що стосуються стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, залишити без задоволення, у звязку зі сплатою даної шкоди в розмірі 30000 гривень.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник ОСОБА_4 зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_5, не врахував помякшуючі обставини, не врахована вина самої потерпілої та особисті данні обвинуваченого. Зокрема, судом не враховано, що ОСОБА_5 до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягувався, характеризується позитивно, має на утриманні малолітніх дітей, є єдиною працевлаштованою особою, а його робота водієм є джерело доходів його сім`ї, має постійне місце проживання та роботу, щиро розкаявся. При цьому, апелянт зазначає, що судом не встановлено обтяжуючих вину обвинуваченого обставин. Крім того, адвокат вказує, що на його думку, суд першої інстанції, при призначенні покарання не враховано думку представника потерпілої, який не наполягав на суворій мірі покарання, та не просив суд позбавляти ОСОБА_5 волі. Також захисник зазначає, що судом першої інстанції невмотивовано завищена сума моральної шкоди та вважає, що достатньою сумою моральної шкоди буде 30000 гривень, яка на час подання апеляційної скарги виплачена потерпілій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку засудженого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу останнього та просили її задовольнити, позицію прокурора Смирнова В.Р., який вважав вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим, та просив апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду без змін, думку представника потерпілої, який не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги в частині помякшення покарання, а в частині позову просив залишити вирок без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те що вимоги апеляційної скарги захисника не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.404 КПК в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції перевіряється в межах апеляційної скарги.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновок суду про винність обвинуваченого в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, підтверджуються зібраними органами досудового розслідування та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Як вбачається з апеляційної скарги, захисник ОСОБА_4 висновок суду про доведеність винуватості його підзахисного у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій останнього за ч.2 ст.286 КК України не оспорює.

Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника що призначене покарання, занадто суворе, а стягнення сума моральної шкоди завищена.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, при визначенні покарання ОСОБА_5, суд першої інстанції урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу обвинуваченого, обставини, що впливають на покарання.

Зокрема, суд першої інстанції врахував повне визнання ОСОБА_5 своєї вини в скоєнні кримінального правопорушення, те, що останній раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, матеріальні збитки не відшкодував, жодного разу не зателефонував потерпілій, не відвідає її, не поцікавився її станом здоровя, в судовому засіданні щиро не розкаявся в скоєному.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції, з дотриманням вимог ст.ст.50, 65 КК України, призначено ОСОБА_5 покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підстав, за викладених вище обставин, для застосування при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України, колегія суддів не вбачає. З цих же підстав апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 в частині помякшення покарання задоволенню не підлягає.

Також не підлягає задоволенню апеляційна скарга захисника і в частині зменшення розміру суми моральної шкоди, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, при призначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості. Така шкода, виходячи із п.2 та п.3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, яка спричинена фізичній або юридичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила, при наявності її вини.

На думку колегії суддів, при визначенні розміру моральної шкоди, яка була спричинена потерпілій діями обвинуваченого, суд першої інстанції, з дотриманням вищезазначених норм діючого законодавства, оцінивши всі обставини кримінального правопорушення та поведінку обвинуваченого після скоєного, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що сума моральної шкоди, яку необхідно стягнути з обвинуваченого, враховуючи вимоги розумності та справедливості - 80000 гривень та підстав для її зменшення колегія суддів не вбачає.

При перевірці матеріалів кримінального провадження істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2016 року відносно ОСОБА_5, засудженого за ч.2 ст.286 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді