Постанова № 61301751, 15.09.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6186/16-а

Провадження № 2-а/185/452/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року м.Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бабій С.О., розглянувши у письмовому провадженніадміністративну справу за позовомОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 4 роти 1 батальйону Управління поліції у м. Дніпропетровську ОСОБА_2 про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

21.07.2016 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив скасувати постанову № 112688 про адміністративне правопорушення від 20.07.2016 р. складену відносно позивача, закрити провадження по справі адміністративне правопорушення. Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилався на те, що 20.07.2016 р. він керував автомобілем НОМЕР_1 у м. Дніпропетровську по пр. Газети «Правда», де зупинився біля магазину «АТБ» у звязку із виробничою необхідністю, включивши аварійну сигналізацію. Згодом за машиною позивача зупинився патрульний автомобіль, після чого відносно позивача винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Інспектор не врахував, що зупинка позивача тривала менш ніж 5 хвилин. Вказує, що знак «зупинка громадського транспорту» не відповідав вимогам ПДД, оскільки побачив знак «2 в 1» - тролейбусна зупинка та розклад руху. Інспектори здійснювали заміри незрозумілою рулеткою, відстань від знаку до машини позивача склала 19 метрів. Постанова по справі адміністративне правопорушення була складена без протоколу, після її винесення позивачу не було зачитано ст. 63 Конституції України та ст.. 268 КУпАП. Оскаржувану постанову вважає незаконною за невідповідності знаку "пункт зупинки тролейбуса" того знаку, за порушення вимог якого явинесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, а також те, що його зупинка стоянка тривала менш ніж 5 хвилин.

Від Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську надійшли заперечення на адміністративний позов. Зазначено, що вимоги позивача є безпідставними. Під час патрулювання 20 липня 2016 року відповідачем був помічений автомобіль марки DAF CF, номерний знак НОМЕР_2, який здійснив зупинку та стоянку на посадковому майданчику маршрутних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 15.9 (е) Правил дорожнього руху, а саме, зупинив автомобіль менш ніж за 30 метрів від дорожнього знаку «Зупинка громадського транспорту» в м. Дніпропетровськ, на проспекті ім. газети Правди, біля будинку № 70. Керуючись Правилами дорожнього руху, заборона зупинки іншим транспортним засобам у місцях, відведених для зупинки маршрутних транспортних засобів введена для забезпечення безперебійної роботи громадського транспорту відповідно до встановленого графіка руху, створення безпечних умов для під'їзду до зупинки або від'їзду від неї. Кожний має право розраховувати на те, що й інші учасники чітко виконують Правила. Дія учасників дорожнього руху не повинна створювати перешкоду для руху інших учасників. За кермом знаходився позивач, ОСОБА_1, який і передав документи для перевірки інспектору патрульної поліції. Згідно ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідачем було встановлено наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст. 122 КУпАП, а саме порушення вимог дорожніх знаків, зупинки, стоянки, вчинюване Позивачем, за що передбачено відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатами розгляду адміністративної справи та з метою припинення вказаного правопорушення, а також забезпечення дотримання вимог правил до позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 255 грн., шляхом винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 112688 від 20.07.2016 року, відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11. 2015 року № 1395.

Відповідач при винесенні оскаржуваної постанови, керувався Правилами дорожнього руху, КУпАП, в постанові чітко описані правопорушення, які були скоєні, а тому діяв в межах правового кола і не порушував норм процесуального права.

Інспектором патрульної поліції ОСОБА_2 винесено постанову згідно ст. 258 КУпАП. Ст. 33 КУпАП, встановлює загальні правила накладення стягнення про адміністративні правопорушення, тобто відповідачем встановлена особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують. Жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивачем не надано, та слід зазначити,що всі його позовні вимоги зводяться до висвітлення порушень норм процесуального права з боку відповідача.

Інспектор Халіпа А. В. та його напарник заміряли відстань від дорожнього знаку «Зупинка громадського транспорту» до автомобіля позивача за допомогою рулетки, відстань склала 19 метрів (заборона вводиться до 30 метрів). Підтвердження цьому є запис у постанові безпосередньо відповідачем, також сам позивач виклав цю інформацію у своїй позовній заяві. Тобто позивач не приховує та не заперечує факт скоєного ним правопорушення.

Позивачу ОСОБА_1 було роз'яснено положення ст. 307, 308, а також права, передбачені ст. 268 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі ст. 287 - 289 КУпАП, а також значиться підпис про отримання постанови серії ДР№ 112688. Вказано, що під час винесення постанови на місці вчинення правопорушення ніяких клопотань та зауважень від позивача не надходило.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядається справа, опис обставин, установлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте по справі рішення.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення» від 23 грудня 2005 року № 14,встановлено, що зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як вбачається із постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 112688 від 20.07.2016 року, позивач ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки DAF CF, номерний знак НОМЕР_2, здійснив зупинку та стоянку на посадковому майданчику маршрутних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 15.9 (е) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001р., а саме, зупинив автомобіль менш ніж за 30 метрів від дорожнього знаку «Зупинка громадського транспорту» в м. Дніпропетровськ, на проспекті ім. газети Правди, біля будинку № 70.

За результатами розгляду адміністративної справи та з метою припинення вказаного правопорушення, а також забезпечення дотримання вимог Правил до Позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 255 грн., шляхом винесення відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11. 2015 року № 1395.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст. 6 Закону України Про Національну поліцію поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про Національну поліцію під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України про адміністративні правопорушення, настає в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ч.1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні ухваленому 29.06.2007 року у справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати, постановив, що будь яка особа яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пп. а п. 15.10 Правил дорожнього руху, стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.

Відповідно до п. 15.9 Правил дорожнього руху, зупинка забороняється: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил); в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний проз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився; з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки; и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, щомають значення для правильного вирішення справи.

Позивач, заперечуючи факт здійснення ним правопорушення, одночасно вказує у позовній заяві на обставини, які засвідчують саме вчинення ним правопорушення, зокрема факт зупинки у зоні дії знаку "пункт зупинки тролейбуса". Так, знак 5.43.1"Пункт зупинки тролейбуса"позначає початок посадкового майданчика тролейбуса. За межами населених пунктів знак може бути встановлений на павільйоні з боку прибуття маршрутних транспортних засобів.

Отже, відповідач, як інспектор патрульної служби, керуючись розділом IV, главою 18 КУпАП, ст.ст. 252, 251 КУпАП, правомірно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу, у розмірі 255 грн.

Відповідно до ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без змін, скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд, скасовує постанову і закриває справу, змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

Водночас, щодо вимоги позивача про закриття провадження у суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 17 КАСкомпетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До правових актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб'єктами владних повноважень (крім суду).

Відповідно до припису пункту 2 частини першоїстатті 18 КАС України, який кореспондується з положеннями пункту 3 частини першоїстатті 288 КУпАП, оскарження рішень (постанов) суб'єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення здійснюється шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду як адміністративного суду.

Статтею221Глави17 КУпАП«Підвідомчість справ про адміністративне правопорушення» закріплено вичерпний перелік справ проадміністративні правопорушення, які розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, серед яких відсутняст.122 КУпАП.

Системний аналіз нормКУпАПтаКАС України щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення дозволяє дійти висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбаченихст.221 КУпАПвипадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб'єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, що є наслідком закриття провадження у цій частині вимог у відповідності до п.1.ч.1.ст.157 КАС України.

Відповідно дост.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 100,104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 171-2, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області я шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно достатті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної силирішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя С. О. Бабій