Рішення № 61297337, 31.08.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8511/16-ц

Провадження № 2/201/2185/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

31 серпня 2016 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

при секретарі Ляховій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Восток», ОСОБА_2, третя особа - Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців Управління в сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про розірвання трудових відносин з ПП «Восток», зобовязання Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління в сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, органи юстиції, органи місцевого самоврядування, нотаріусів внести відомості (записи) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що ОСОБА_1 є звільненим з посади директора Приватного підприємства «Восток» з 02.06.2016 року.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Приватного підприємства «Восток», ОСОБА_2, про розірвання трудових відносин (з урахуванням уточнених вимог).

В обґрунтування позову зазначив, що за наказом № 12-ОК від 23.09.2015р. він приступив до виконання трудових обовязків директора ПП «Восток». 14.04.2016р. він написав заяву про звільнення за власним бажанням та направив її поштою на адресу ПП «Восток» та власнику підприємства - ОСОБА_2. Однак відповідь на вказану заяву не отримав. 11.05.2016р. він повторно написав заяву про звільнення з посади директора і направив її поштою підприємству та його засновнику - ОСОБА_2 ПП «Восток» отримано вказану заяву 18.05.2016р. Звільнення мало відбутися 02.06.2016р. Проте до цих пір його не звільнено із займаної посади.

Посилається на п. 7.3 Статуту підприємства, згідно якого до виключної компетенції власників належить призначення на посаду директора та головного бухгалтера підприємства. Тому, посилаючись на п. 7.3 Статуту підприємства, ст. 38 КЗпП України, просить позов задовольнити.

Позивач та його представник в судове засідання не зявилися. Представник позивача надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував..

Відповідачі в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Письмової заяви про причини своєї неявки та перенесення розгляду справи до суду не надали.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заперечення, в яких відзначив, що державний реєстратор при здійсненні реєстраційних дій керується Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі Закон), який є спеціальним Законом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 9 Закону про державну реєстрацію встановлено виключний перелік відомостей що містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу. Відомості про керівника юридичної особи є обов'язковими для внесення в Єдиний державний реєстр.

Державний реєстратор згідно ст. 7 Закону веде Єдиний державний реєстр використовуючи програмне забезпечення АРМ ЄДРм, яке повинно забезпечувати автоматизацію процесу державної реєстрації відповідно до Закону.

Отже, внести запис про звільнення з посади директора ПП «Восток» до Єдиного державного реєстру на підставі судового рішення технічно не можливо, оскільки Законом передбачено лише зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та не передбачено внесення записів про звільнення з посади керівника.

Кодексом законів про працю України установлюються загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника приватного підприємства. По суті, директор об'єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права), і статус виконавчого органу приватного підприємства (який мусить враховувати вимоги корпоративного права).

Згідно ЦК України, ГК України, Закону про державну реєстрацію для створення та подальшої діяльності юридичної особи передусім потребується наявність виконавчого органу.

Крім того, внесення змін до реєстру про звільнення з посади директора та не призначення нового керівника юридичної особи чинним законодавством України не передбачено.

Частиною 4 статті 17 Закону передбачено, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (в тому числі зміни керівника) подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру.

Отже, державним реєстратором здійснюється відповідна реєстраційна дія змін на підставі документів, вичерпний перелік яких встановлений ст. 17 Закону.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відділу державної реєстрації про те, що ОСОБА_1 є звільненим з посади директора ПП «Восток» не можливо виконати.

Відповідно до діючого законодавства процес державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як явище, є похідним від процесу прийняття суб'єктами господарювання тих або інших рішень, тобто державним реєстратором не приймається будь-яке додаткове рішення, а лише здійснюється відповідна реєстраційна дія по внесенню до Єдиного державного реєстру таких змін.

Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги те, що позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, про що зазначив у наданій суду заяві (а.с. 48), суд знаходить можливим розглянути дану справу та ухвалити заочне рішення у відсутності сторін по справі на підставі наявних у ній письмових матеріалів про права та взаємовідносини останніх, при цьому відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України не здійснює фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу ПП «Восток» № 12-ОК від 23.09.2015р. ОСОБА_1 приступив до виконання трудових обовязків директора ПП «Восток» з 23 вересня 2015 року (а.с. 5).

14.04.2016р. він написав заяву про звільнення за власним бажанням та направив її поштою на адресу ПП «Восток» та власнику підприємства - ОСОБА_2. Однак відповідь на вказану заяву не отримав. 11.05.2016р. він повторно написав заяву про звільнення з посади директора і направив її поштою підприємству та його засновнику - ОСОБА_2 ПП «Восток» отримано вказану заяву 18.05.2016р. (а.с. 13 16).

Згідно із п. 7.3 Статуту ПП «Восток», затвердженого рішенням власника ввід 12.11.2008р. (а.с. 6 - 12), до виключної компетенції власників належить призначення на посаду директора та головного бухгалтера підприємства.

Відповідно до ст. 21 КзПП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін, за ініціативою працівника. Так, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач двічі надав заяву про звільнення. Проте власником наказу про звільнення не видано.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази, суд вважає, що оскільки законодавцем на працівника покладено обовязок саме по поданню роботодавцю письмової заяви про звільнення, що позивачем було зроблено, направлено поштою рекомендованим листом, тим самим підтверджує факт належного повідомлення роботодавця, в даному випадку засновника ПП «Восток» і власника ОСОБА_2, про своє звільнення, однак він відповіді позивачу на його заяву не надав, наказ про звільнення з посади директора підприємства за власним бажанням не видав і не підписав, іншого порядку вирішення заяви про звільнення з посади статутом підприємства не передбачено, а тому позивач змушений був звернутись з даним позовом до суду, у звязку із чим позов підлягає задоволенню.

Стосовно предявлених вимог до третьої особи про зобовязання Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Управління в сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради внести відомості (записи) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що ОСОБА_1 є звільненим з посади директора ПП «Восток», суд зазначає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, у звязку із наступним.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 27 цього Кодексу.

Отже, треті особи мають свій власний процесуальний статус. Вони не мають самостійних вимог на предмет спору і можуть здійснювати захист інтересів тієї особи, на боці які вона виступає, оскільки рішення у справі може в майбутньому вплинути на її права й обов'язки щодо однієї із сторін. Треті особи не володіють процесуальними правами, спрямованими на розпорядження предметом спору: зміна підстави і предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмова від позову, визнання позову або укладення мирової угоди, а також право на вимогу примусового виконання судового рішення.

Отже, третя особа, в даному випадку на стороні відповідача, лише здійснює захист інтересів відповідачів. Тому позовні вимоги до неї не предявляються і як наслідок не можуть бути задоволеними.

Позивач, окрім вимог до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, ставить вимоги й до інших осіб органів юстиції, органи місцевого самоврядування, нотаріусів - внести відомості до Єдиного державного реєстру, не визначаючи при цьому їх процесуального статусу. Дані органи взагалі не означені у позові і вимоги до них навіть не мотивовані. Тому у їх задоволенні слід також відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 88, 158, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Восток», ОСОБА_2 про розірвання трудових відносин з ПП «Восток» - задовольнити частково.

Розірвати та вважати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), призначеного на посаду директора ПП «Восток» наказом від 23.09.2015р., та Приватним підприємством «Восток» (код ЄДРПОУ 30228888, м. Дніпропетровськ, вул Леніна, буд. 41) з 2 червня 2016 року за власним бажанням відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Направити рішення до відома до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців Управління в сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С. Наумова