Рішення № 61293599, 05.09.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р.

Справа № 916/1792/16

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1792/16:

За позовом: Галицької міської ради Івано-Франківської області;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрспецтехсервіс"

про стягнення 1540 грн., -

в с т а н о в и в :

Галицька міська рада Івано-Франківської області (далі - Позивач) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ „УКРСПЕЦТЕХСЕРВІС» (далі – Відповідач) із позовом про стягнення коштів посилаючись на те, що на виконання укладеного між сторонами у справі 12.11.2015 р. договору № 19/150 на закупівлю товарів за бюджетні кошти на суму 1540 000 грн., що здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань на 2015 рік, Відповідач не виконав умови договору – не поставив товар за договором у зв’язку з чим йому нараховані штрафні санкції в сумі 1540 грн.

Позивач отримав від Відповідача листи за якими Відповідач не може поставити товар, що спричинене перевантаження виробничних потужностей та у зв’язку арештом рахунків, у зв’язку з чим розриває договір.

Позивач з посиланням на п.п.5.1, 6.3.1 Договору просив Відповідача виконати умови договору. але Відповідач досі не виконав умови договору.

За п. 7.2 Договору відповідач у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі – за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару.

За п.5.1 договору строк передачі товару визначений до 31 грудня 2015 року.

За п. 6.3.1 договору визначений обов’язок Учасника договору (Відповідача) забезпечити поставку товару у строки встановлені цим Договором.

Позивач в засідання суду не з’явився, просить розглядати справу у його відсутність.

Відповідач у засідання суду не з’явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення у справі).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач відзив на позов не надав, таким чином справа розглянута за правилами ст. 75 ГПК України.

В засідання суду 07 вересня 2016р. за правилами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, за результатами процедури відкритих торгів, проведених в рамках виконання Закону України «Про здійснення державних закупівель», між Сторонами у справі 12 листопада 2015 р. був укладений договір № 19/150 на закупівлю товарів за бюджетній кошті « 29.10.5 Автомобілі спеціальної призначеності (автомобілі спеціальної призначеності) - сміттєвоз із заднім завантаженням КО-440В1 на шасі МАЗ-5340В2 з переднім відвалом» (надалі Договір) на суму 1540000,00 грн. (один мільйон п'ятсот сорок тисяч грн. 00 коп.) з ПДВ. Закупівля основних засобів здійснювалася за рахунок бюджетних асигнувань на 2015 рік.

07.12.2015року Позивач отримав від Відповідача лист за вх. № 02.2-13/409 про неможливість здійснення постачання товару, що спричинене перевантаженням виробничих потужностей, та розірвання у зв'язку з цим Договору.

Позивач надіслав відповідь № 02.2-14/784 від 18.12.2015 року, у якій зазначив, що відповідно до п. 1.1 Договору Учасник (ТзОВ «Виробниче об'єднання «Укрспецтехсервіс») зобов'язується у 2015 році поставити Замовникові (Галицькій міській раді) товар (сміттєвоз із заднім завантаженням КО-440В1 на шасі МАЗ-5340В2 з переднім відвалом), а Замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п. 5.1. Договору строк (термін) поставки (передачі) товару - до 31 грудня 2015 року.

В п.6.3.1. Договору визначено обов'язок Учасника забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

Позивач просив Відповідача виконати зобов'язання за Договором і звертала увагу, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, Відповідач, як сторона договору, буде нести відповідальність, передбачену чинним в Україні законодавством та цим Договором.

Поставку так і не було здійснено протягом строку виконання Договору визначеного у п.5.1. Договору - до 31 грудня 2015 року.

31.12.2015 року Позивач отримав лист від Відповідача вх. № 02.2-13/451 щодо неможливості здійснення постачання товару у зв'язку з арештом рахунків та початком провадження справи про визнання Відповідача банкрутом, а також про розірвання Договору.

Позивач зазначає, що керівництво Відповідача надано неправдиву інформацію щодо порушення справи про банкрутство, оскільки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є дані про те, що дана юридична особа не перебуває в процесі припинення.

Таким чином, Відповідача не виконав умови Договору.

Відповідно до п. 7.2. Договору «У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Учасник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі :

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості».

Виходячи з умов договору, поставку прострочено на 1 день (у п. 5.1. Договору зазначено, що строк (термін) поставки (передачі) товару - до 31 грудня 2015 року).

Таким чином сума штрафних санкцій складає 1540000,00 х 0,1% х 1=1540,00 грн.

На заявлену позивачем претензію Відповідача не відповів.

Надані Позивачем докази не викликають у суду сумніві і тому приймаються до уваги.

Зворотного відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Підсумовуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача є законними, обґрунтованими і тому підлягають задоволенню у повному обязі.

Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Галицької міської ради Івано-Франківської області - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «УКРСПЕЦТЕХСЕРВІС» (65085, м. Одеса, вул. Моторна, 6, банківські реквізити: код за ЄДРПОУ 39303512, р/р 26006001147885 в ПАТ «КБ «Хрещатик», МФО 300670) на користь Галицької міської ради Івано-Франківської області (77101, Івано-Франківська обл., м.Галич, майдан Різдва, 16, банківські реквізити: код за ЄДРПОУ 04054263, р/р 31415544700080 в УДКСУ в Галицькому районі Івано-Франківської області, код 37953206, МФО 836014, код платежу 24060300) суму штрафних санкцій через невиконання умов Договору в розмірі 1540,00 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок гривень 00 коп.), а також судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12 вересня 2016 р.

Суддя М.І. Никифорчук