Рішення № 61292110, 13.09.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.2016р. Справа №905/2320/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство

ВНДІкомпресормаш, ЄДРПОУ 00220434, м.Суми

до відповідача Державного підприємства «Торецьквугілля», ЄДРПОУ 33839013, м.Торецьк

про стягнення заборгованості в сумі 107383,65 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - по дов.

від відповідача: не зявився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш, м.Суми, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Торецьк, про стягнення заборгованості в сумі 107383,65 грн., у тому числі основний борг в сумі 57428,90 грн., три проценти річних в розмірі 4653,47 грн. та інфляція в сумі 45301,28 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 02.09.2016р. №04/09-015459 зменшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 4653,47 грн. та інфляції в сумі 45301,28 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором на сервісне обслуговування №61/13 від 16.08.2013р. в частині своєчасної та повної сплати вартості робіт, виконаних згідно акту від 19.09.2013р.

Згідно наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 11.08.2016р. №513 «Про перейменування ДП «Дзержинськвугілля» та затвердження статуту «Торецьквугілля», Державне підприємство «Дзержинськвугілля» перейменоване у Державне підприємство «Торецьквугілля».

Відповідач у відзиві на позов, що надійшов на адресу суду 29.08.2016р., відзиві на позов від 06.09.2016р. №10/1332, позовні вимоги не визнав, посилаючись на припинення зобовязання перед позивачем на суму 57428,90 грн. внаслідок проведення зарахування зустрічних однорідних вимог. Заперечень по суті вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляції відповідачем не надано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

16.08.2013р. сторонами було підписано договір №61/13 на сервісне обслуговування, за умовами якого позивач зобовязався виконати на виробничих площах відповідача проведення сервісного обслуговування компресорного устаткування, перелік і кількість якого вказується в додатках (специфікаціях, калькуляціях), які після їх підписання є невідємною частиною договору.

Вартість проведення сервісного обслуговування компресорного устаткування вказується в додатках. Загальна сума за договором складає 65724,96 грн. (п.2.1 договору).

Термін виконання робіт протягом 30 календарних днів з дати одержання від відповідача письмового повідомлення про готовність до проведення сервісного обслуговування компресорного устаткування (п.3.1 договору).

Згідно п.3.3 договору моментом виконаних робіт (надання послуг) є дата підписання відповідачем акта або іншого документа, оформленого відповідно до чинного законодавства України, які підтверджують виконання робіт або надання послуг.

16.08.2013р. сторонами було підписано специфікацію до договору №61/13 від 16.08.2013р., в якій визначено найменування робіт та їх вартість.

Як встановлено судом, згідно з наданим до матеріалів справи актом виконання робіт від 19.09.2013р., який підписаний сторонами без будь-яких зауважень або заперечень, позивачем було проведене сервісне обслуговування компресору на суму 20599,99 грн. та використано матеріали на суму 65724,96 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2.2 договору №61/13 від 16.08.2013р. встановлено строк оплати протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Таким чином, враховуючи, що акт виконання робіт був підписаний сторонами 19.09.2013р., відповідач мав сплатити вартість виконаних робіт в строк до 03.10.2013р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 57428,90 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач належним чином не виконав.

За приписом ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності з ч.1 ст.610 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги.

Таким чином, зарахування можливе лише при наявності таких умов: зустрічність вимог - сторона одночасно бере участь у двох зобовязаннях при цьому кредитор за одним зобовязанням є боржником в іншому зобовязанні; однорідність вимог; дозрілість вимог необхідно щоб строк виконання зобовязання або вже настав, або був визначений моментом запитання, або, щоб термін не був указаний взагалі, тобто виконання можна було б вимагати у будь-який момент; ясність вимог між сторонами відсутній спір відносно характеру зобовязання, його змісту, умов виконання.

Згідно із приписами ст.601 Цивільного кодексу України правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги, характер зобовязань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення

Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).

Частина 2 ст.601 Цивільного кодексу України передбачає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Можливість заліку за заявою однієї зі сторін означає неприпустимість заперечування зарахування за мотивом незгоди іншої сторони.

Таким чином, законодавцем встановлені певні умови, за наявністю яких можливе припинення зобов'язання шляхом зарахування, та, водночас, ст.602 Цивільного кодексу України встановлює випадки, у яких зарахування не допускається.

Сторонами до матеріалів справи додано угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.08.2016р.

Виходячи із досліджених матеріалів та обставин справи, судом встановлено, що з одного боку відповідач мав грошове зобовязання перед позивачем в сумі 57428,90 грн., з другого боку позивач мав грошове зобовязання перед відповідачем в сумі 101759,28 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності до положень ст.601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України, зокрема, зобовязання, яке виникло у відповідача перед позивачем на підставі договору №61/13 від 16.08.2013р. на суму 57428,90 грн. було припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за виконані роботи в сумі 57428,90 грн. відповідач виконав з простроченням.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та предявлено до стягнення за період з жовтня 2013р. по квітень 2016р. інфляцію в сумі 45301,28 грн. та три проценти річних в сумі 4653,47 грн. за період з 01.10.2013р. по 10.05.2016р.

Проте, як встановлено судом вище, прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем розпочалося з 04.10.2013р., внаслідок чого неправомірним є нарахування трьох процентів річних в сумі 16,20 грн. за період з 01.10.2013р. по 03.10.2013р.

Як наслідок, позов в частині вимог про стягнення трьох процентів річних підлягає частковому задоволенню в сумі 4637,27 грн. за період з 04.10.2013р. по 10.05.2016р.

Щодо вимог про стягнення інфляції за жовтень 2013р. суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав сплатити вартість виконаних позивачем робіт в строк до 03.10.2013р., нарахування позивачем інфляції за жовтень 2013р. є невірним.

За результатами проведеного судом перерахунку інфляції стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 45038,38 грн. за період з листопада 2013р. по квітень 2016р., а решта вимог щодо стягнення інфляції підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш, м.Суми до Державного підприємства «Торецьквугілля», м.Торецьк про стягнення трьох процентів річних в сумі 4653,47 грн. та інфляції в сумі 45301,28 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (85200 Донецька область, м.Торецьк, вул.Дружби, 19; ЄДРПОУ 33839013) на користь Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш (40020 м.Суми, Курський проспект, буд.6, ЄДРПОУ 00220434) три проценти річних в розмірі 4637 грн. 27 коп. та інфляцію в сумі 45038 грн. 38 коп., судовий збір в сумі 1610 грн. 83 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 13.09.2016р. оголошено повний текст рішення

Суддя Г.В. Левшина