Ухвала суду № 61291772, 30.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 року м. Київ К/800/5628/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі № 820/9452/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сенторі" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень: № 0001282204 від 15.07.2015; № 0001292204 від 15.07.2015; № 000160202 від 18.08.2015; № 0001612202 від 18.08.2015, щодо збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру залишку від'ємного значення податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0001282204 від 15.07.2015; № 0001292204 від 15.07.2015; № 000160202 від 18.08.2015; № 0001612202 від 18.08.2015, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 487, 20 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 скасовано частково, прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рахунок УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова судовий збір у розмірі 487, 20 грн., стягнуто на рахунок УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області судовий збір у розмірі 5359, 20 коп., в іншій частині постанову залишено без змін.

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області звернулась із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області здійснено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ „Капітал X" за період з 01.03.2015 до 30.04.2015 та складено акт № 201/17-16-22-02/39464954 від 01.07.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44 розділу І, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України , безпідставно завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість: у березні 2015 року 7877036 грн.; у квітні 2015 року 6530822 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0001282204 від 15.07.2015, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13342266, 25 грн.: (основним платежем 10673813 грн., штрафні (фінансові) санкції 2668453, 25 грн.; № 0001292204 від 15.07.2015, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 3734045 грн.

Також, ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства із взаєморозрахунків з ТОВ „Нафтакомпані" за період з 01.02.2015 до 28.02.2015 та складено акт № 245/17-16-22-02/39464954 від 16.08.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44 розділу І, п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ „Нафтакомпані" на загальну суму податку на додану вартість 6037692 грн., завищено суму від'ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24) на суму 3546386 грн. та занижено суму з податку на додану вартість у сумі 2491306 грн.

За результатами перевірки ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001602202 від 18.08.2015, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3736959 грн.(основний платіж 2491306 грн., штрафні (фінансові) санкції 1245653 грн.; № 0001612202 від 18.08.2015, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 3546386 грн.

Підставами прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновки актів перевірок, в яких встановлено відсутність проведення операцій між позивачем та ТОВ „Капітал Х", ТОВ „Нафтакомпані", які не спричиняють реального товарного характеру та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди позивачу та відповідно несплати податків до бюджету.

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абз.2 п.201.10 ст.201 ПК України).

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання за змістом статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Між позивачем (покупець) та ТОВ „Капітал X" (постачальник) були укладені договори поставки нафтопродуктів.

Згідно умов цих договорів, номенклатура, кількість, ціна товару та строки поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору.

Товар поставляється покупцю партіями у поточному місяці за кількістю та ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору на умовах - EXW резервуари нафтобаз ПАТ „Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ „Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ними на підставі цивільно-правових договорів.

За погодженням сторін умови договорів викладені у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року).

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів.

Матеріали справи містять сертифікати відповідності та паспорта якості.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які видані ТОВ „Капітал X" з адресою позивача за першою подією - передачею ТМЦ.

На кінець перевіряємого періоду - 30.04.2015, кредиторська заборгованість позивача за зазначеними договорами з ТОВ „Капітал X" складає - 86447147, 04 грн., а на 01.03.2015 заборгованість між контрагентами відсутня.

Кредитне сальдо по рахунку 631 становить 86447147, 04 грн.

Придбання та реалізація ПММ відбувалася згідно даних рахунку 281.

З метою повідомлення позивача про місцезнаходження товару та виконання постачальником своєї частини договорів, листами ТОВ „Капітал X" повідомило позивача, що придбані нафтопродукти знаходяться на позабалансовому зберіганні у ПАТ „Дніпронафтопродукт".

Між ПАТ „Дніпронафтопродукт" (зберігач) та позивачем (поклажодавець) укладено договір зберігання № 4406 від 10.12.2014.

Відповідно до умов договору зберігач зобов'язаний приймати та зберігати нафтопродукти та інші ТМЦ, які передаються поклажодавцем, і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою; зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності товару; своєчасно проводити відпуск товарів поклажодавцю згідно умов визначених в договорі, після отримання від поклажодавця заявок та всіх документів необхідних для відвантаження; оплата послуг поклажодавцем здійснюється щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок зберігача на підставі відписаних сторонами актів виконаних робіт протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами таких актів.

Вартість послуг зі зберігання визначається в протоколах узгодження ціни та зберігання, які є невід'ємною частиною цього договору, а вартість додаткових послуг за договором узгоджується сторонами та фіксується окремою угодою.

Взаємовідносини позивача з ПАТ „Дніпронафтопродукт" підтверджуються актами приймання-передачі нафтопродуктів та рахунками-фактури.

Транспортування товару здійснювалось з місць зберігання до місць реалізації нафтопродуктів (АЗС), що підтверджується договором перевезення №16/02/15 від 02.02.2015 з ТОВ „Рісол".

Виконання договору підтверджується актами виконаних робіт і послуг.

Транспортування вантажу регулюється Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за №128/2568.

Згідно із п. 11 вказаних правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Судами досліджено товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) з підписами уповноважених осіб, відповідальних за приймання нафтопродуктів, які містять інформацію про прийнятий нафтопродукт (вид, марка, вага час прибуття та вибуття перевізника) та сертифікати відповідності.

Після доставки вантажу у пункт розвантаження, паливо оприбутковувалось відповідальними особами ТОВ „ПРАЙМІКС" відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496).

ТТН містять підписи уповноважених осіб, відповідальних за приймання нафтопродуктів, штампи автопідприємства, вантажовідправника, вантажоодержувача.

Позивачем було надано форми № 13-НП - Журнал обліку надходження нафтопродуктів по АЗС.

Подальша реалізація товару здійснювалась позивачем на орендованих АЗС відповідно до договору оренди №108/2 від 15.12.2014, а реальність проведення операції підтверджується актами прийому-передачі та актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Між позивачем (покупець) та ТОВ „Нафтакомпані" (постачальник) укладені договори поставки нафтопродуктів.

У відповідності до п. 4 договорів, товар поставляється покупцю партіями протягом поточного місяця за кількістю та ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору на умовах EXW резервуари нафтобаз ПАТ „Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ „Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ними на підставі цивільно-правових договорів.

Умови цих договорів викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів „Інкотермс" (в редакції 2010 року).

Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому - передачі або інших документів.

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів та підтверджуються сертифікатами відповідності і паспортами якості, податковими накладними, які виписані ТОВ „Нафтакомпані" позивачу за першою подією - передачею ТМЦ.

Станом на 28.02.2015 - кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ „Нафтакомпані" становить 36226151, 28 грн., а на 01.02.2015 заборгованість між контрагентами відсутня.

Кредитне сальдо по рахунку 631 складає 36226151, 28 грн.

Придбання та реалізація ПММ відбувалася згідно даних рахунку 281.

На виконання умов договору листами ТОВ „Нафтакомпані" повідомило позивача, що придбані ним нафтопродукти знаходяться на позабалансовому зберіганні в ПАТ „Дніпронафтпродукт" та можуть бути отримані у будь який час.

Зберігання товару проводилось на підставі договору позивача з ПАТ „Дніпронафтопродукт" № 4406 від 10.12.2014, що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів де зазначено вид товарів, кількість та його вартість.

Розрахунки по договору проводились відповідно до рахунку-фактури.

Транспортування товару здійснювалось з місць зберігання до місць реалізації нафтопродуктів (АЗС) за договором позивача з ТОВ „Рісол" №16/02/15 від 02.02.2015 (перевізник), що підтверджується актами виконаних робіт і послуг, податковими накладними, ТТН.

Судами встановлено, що накладні були підписані уповноваженими особами, які відповідальні за приймання нафтопродуктів та містять інформацію про прийнятий нафтопродукт (вид, марка, вага, час, прибуття та вибуття перевізника) і сертифікати відповідності.

У пункті розвантаження паливо оприбутковувалось відповідальними особами позивача відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496).

Так, з прибуттям нафтопродуктів на АЗС в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у ТТН, відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

ТТН містять підписи уповноважених осіб, відповідальних за приймання нафтопродуктів, штампи автопідприємства, вантажовідправника, вантажоодержувача.

Придбаний позивачем товар було реалізовано шляхом роздрібної торгівлі через мережу АЗС, що підтверджується договорами оренди, актами прийому-передачі автозаправних станцій та актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), Журналами обліку надходження нафтопродуктів на АЗС.

Господарські операції позивача були виконанні у повному обсязі з реальним настанням наслідків, що в свою чергу підтверджує реальність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ „Нафтакомпані".

Фактичною підставою стала податкова інформація відносно контрагентів позивача - ТОВ „Капітал Х", ТОВ „Нафтакомпані": акт № 2047/20-38-22-01-04/37365100 від 17.06.2015 „Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ „Капітал Х", щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ „Фортуна Х" за період з 01.03.2015 до 31.03.2015"; акт № 2127/20-38-22-01-04/37365100 від 30.06.2015 "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ „Капітал Х" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ „Фортуна Х" за період з 01.04.2015 до 30.04.2015"; податкова інформація по ТОВ „Нафтакомпані" щодо фінансово - господарських відносин з платниками податків за липень - серпень 2014 року, жовтень - грудень 2014 року та січень - лютий 2015 року.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України, підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентами зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку із зазначеними контрагентами.

Крім того, укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат та податкового кредиту, відповідачем до суду не надано, а судами попередніх інстанцій таких обставин не встановлено.

Разом з тим, судами попередніх інстанції встановлено реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами, виходячи з того, що в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, які були складені за результатами проведених операцій і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни.

У разі, якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Судами були досліджені первинні документи та встановлено дотримання позивачем вимог щодо документального підтвердження сум віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.