Постанова № 6129072, 23.09.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2009 року Справа № 3/63

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.(доповідач)

суддів: Мороз В.Ф., Науменко І.М.

при секретарі судового засідання: Вовченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

від відповідача 1: Наконечна Ольга Ігорівна, начальник юридичного відділу , довіреність

№ 01-10/2033 від 29.12.08р.;

від відповідача 2: Міланович Олександр Євгенович, представник , довіреність №01 від 28.01.09р.;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача 1:не з"явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідач 1: не з"явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства „Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд”, с. Олексіївка, Маловисківського району, Кіровоградської області на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 10.08.09 по справі № 3/63

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Кіровоградське будівельно - монтажне управління № 5”, м. Кіровоград (вул. 50 років Жовтня, 20, кв. 55, м. Кіровоград, 25013)

до відповідачів:

1- Державного підприємства „Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд” (с. Олексіївка, Маловисківського району, Кіровоградської області, 26200)

2- Закритого акціонерного товариства „Трест „Кривбасшахтопроходка”, м. Кривий Ріг (вул. Кобилянського, 124а, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 30002)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача 1 Міністерства економіки України, м. Київ (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача 1 Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області,

м. Кіровоград (пр. Винниченка , 1а, м. Кіровоград, 25022)

про визнання результатів процедури закупівлі недійсними та визнання недійсним з моменту укладення договору генерального підряду в капітальному будівництві № 24/2009 від 24.03.2009 р.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 10 серпня 2009 року (суддя Тимошевська В.В.) Головному управлінню Державного казначейства України у Кіровоградської області заборонено до набрання судовим рішенням у справі № 3/63 законної сили вчиняти дії щодо перерахування коштів для фінансування за рахунок державних капітальних вкладень по коду економічної класифікації видатків 2410 «Капітальні трансфери підприємства” робіт по договору генерального підряду в капітальному будівництві від 24.03.2009 року № 24/2009, укладеного державним підприємством «Дирекція, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд»(26200, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Олексіївка; і.к. 34218987) як замовником із закритим акціонерним товариством «Трест Кривбасшахтопроходка»(30002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, 124 а; і.к. 33355963) як генеральним підрядником.

Не погодившись з ухвалою суду державне підприємство „Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд” просить її скасувати, посилаючись на неповне зясування та недоведеність обставин, і на порушення норм процесуального та неправильного застосування норма матеріального права. Просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу місцевого суду скасувати.

У судовому засіданні відповідач 1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу скасувати. Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу залишити без змін.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, вивчивши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

У травні 2009 року відкрите акціонерне товариство „Кіровоградське будівельно-монтажне управління № 5” звернулося до господарського суду з позовом державного підприємства „Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд”, закритого акціонерного товариства „Трест „Кривбасшахтопроходка” про визнання результатів процедури закупівлі недійсними та визнання недійсним з моменту укладення договору генерального підряду в капітальному будівництві № 24/2009 від 24.03.2009 р., укладеного між відповідачами.

05.08.2009 р. позивачем подано клопотання про забезпечення позову, яке мотивоване тим, що на рахунку ДП „Дирекція” в управлінні державного казначейства в Кіровоградській області знаходяться кошти, цільове призначення яких фінансування будівництва підприємства на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд, яке має здійснюватися генеральним підрядником ВАТ „КБМУ № 5”; відповідачем укладено новий договір генерального підряду, тому перерахування коштів управлінням державного казначейства на підставі спірного договору приведе до подвійного фінансування, оскільки кошти за виконання одних і тих же робіт будуть спрямовані новому генеральному підряднику, внаслідок чого будуть завдані збитки державі, а також існує реальна ймовірність використання даних коштів, а тому ВАТ „КБМУ № 5”, у випадку прийняття судом рішення про визнання недійсним договору генерального підряду, буде позбавлено права на отримання цих коштів.

На цій основі місцевий суд прийшов до висновку про наявність підстав для застосування ст.ст. 66 ГПК України шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається лише тоді, коли невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вказано у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи таку заяву, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання не утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовних вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Виносячи оскаржувану ухвалу місцевим судом не враховано, що вжитий ним захід не співвідноситься із позовними вимогами, оскільки заборона органу Державного казначейства України, уповноваженому на здійснення розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, здійснювати видатки за чинним договором генерального підряду, є по суті накладенням арешту на бюджетні кошти, однак вимоги майнового характеру позивачем не заявлялися; тому такий захід неспроможний забезпечити фактичне виконання рішення суду в контексті вимог, які зазначені позивачем. Аналіз позовних вимог свідчить про те, що ймовірність утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду про визнання недійсними результатів торгів та договору у разі невжиття застосованого судом заходу забезпечення позову відсутня, тому вжитий захід до забезпечення позову їм не адекватний, чому місцевий суд не дав належної оцінки.

За змістом положень ст.ст. 66, 67 ГПК обовязок доказування наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову, покладається на особу, яка подає заяву про їх вжиття. Позивач не надав обґрунтованих доводів необхідності вжиття заходів забезпечення позову. У матеріалах справи відсутні доказиё які свідчать про небезпеку спричинення шкоди заявнику, наявність реальної можливості спричинення шкоди, ймовірності безпідставного зменшення чи зникнення бюджетних коштів.

Отже захід, яким місцевим судом забезпечено позов ВАТ „Кіровоградське БМУ № 5”, не є розумним і співрозмірним із заявленими позивачем вимогами, не забезпечує збалансованість інтересів сторін та спрямований не на забезпечення фактичного виконання можливого рішення у справі.

Крім того, задовольняючи заяву ВАТ «Кіровоградське БМУ №5»місцевий суд не врахував, що відповідач 1 є державним підприємством і фінансування підрядних робіт на будівництво «Підприємства на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд»здійснюється ним виключно за рахунок бюджетних коштів.

Пунктом 12.1. Порядку обслуговування Державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 року № 89, передбачено, що органи Державного казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду державного бюджету, планів спеціального фонду державного бюджету або планів використання бюджетних коштів.

Пунктом 12.3. Порядку передбачено, що органи Державного казначейства України здійснюють платежі на підставі платіжних доручень за дорученнями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного зобов'язання та фінансового зобов'язання у межах залишків на рахунках для обліку відкритих асигнувань. Разоім із тим, платіжні доручення не приймаються до виконання органами Державного казначейства України, зокрема, за відсутності в обліку органів Державного казначейства України відповідних зобов'язань та фінансових зобов'язань (п. 12.7).

Таким чином, вказані норми матеріального права, безпідставно не застосовані місцевим судом при вирішенні заяви позивача, свідчать про те, що кошти, які виділені та знаходяться на рахунку відповідача в Головному управлінні Державного казначейства України у Кіровоградської області, не можуть бути перераховані управлінням Державного казначейства без належних фінансових та юридичних зобовязань. Наявність у Головному управлінні Державного казначейства України у Кіровоградській області зазначених документів є перешкодою для перерахування коштів іншій юридичній особі, ніж визначена у відповідних кошторисах, планах асигнувань загального фонду державного бюджету, планах спеціального фонду державного бюджету або планах використання бюджетних коштів. За таких обставин подвійне фінансування, про яке йдеться у заяві позивача, неможливе.

Місцевим судом також не врахована необхідність додержання прав та законних інтересів осіб, що не є сторонами процесу, адже заборона перерахування коштів, адресованих державному підприємству, може призвести до створення заборгованості перед Відповідачем-2, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок, і завдання збитків державі, за рахунок коштів якої здійснюється фінансування; зупинення робіт, унеможливлення своєчасної здачі обєкту будівництва.

Отже позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність обставин, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому можливого рішення господарського суду про задоволення позову.

За таких обставин ухвала від 10.08.09 підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на те, що 22.05.09 р. у цій справі господарським судом Кіровоградської області вживався аналогічний захід до забезпечення позову, який 05.06.09 р. був скасований за заявою позивача, мотивованою тим, що потреба в забезпеченні позову відпала. Зміна обставин позивачем не обґрунтована, проте місцевим судом знову забезпечено позов за тими ж підставами.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства „Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд” задовольнити.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 10 серпня 2009 року про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі скасувати.

Відмовити відкритому акціонерному товариству „Кіровоградське будівельно-монтажне управління № 5” у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяЛ.М. Білецька

СуддяВ.Ф. Мороз

СуддяІ.М. Науменко