Постанова № 61290074, 12.09.2016, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/4330/16-а

провадження № 2-а/361/302/16

12.09.2016

Постанова

Іменем України

12 вересня 2016 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Латенко Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

У липні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач зазначала, що вона починаючи з 07 серпня 2014 року по 21 березня 2016 року працювала на посаді державного виконавця відділу ДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області.

З 21 березня 2016 року позивач працює головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

З 05 березня 2015 року їй призначено пенсію по інвалідності 3 групи як інваліду з дитинства згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Право на отримання пенсії позивач отримала в результаті заключення медико-соціальної експертної комісії, оскільки з дитинства має захворювання, а саме: АV блокаду серця 3 ступеню. Вказаний діагноз потребував хірургічного втручання, шляхом вживляння кардіостимулятора.

07 листопада 2014 року позивача ОСОБА_1 було прооперовано в Київській обласній лікарні та вживлено штучний водій ритму серця.

Згідно заключення медико-соціальної експертної комісії, позивачу призначено пенсію по інвалідності з дитинства довічно.

05 лютого 2016 року позивачу стало відомо, що пенсія їй не нараховується та не виплачується.

12 лютого 2016 року вона з письмовою заявою звернулась до Броварського об'єднаного управлінням Пенсійного Фонду України у Київській області з проханням повідомити її на підставі чого припинено нарахування та виплату пенсії.

Згідно відповіді Управління тимчасово з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни ІІІ групи, учасників бойових дій та осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених у Законах України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус судів», пенсії не виплачують.

З 01 квітня 2015 року скасовано норми щодо призначення (перерахунку) пенсій відповідно до спеціальних законів. Разом із цим зміни щодо порядку виплати пенсій не вносились. Таким чином, для поновлення виплати пенсій особам, що працюють на посадах держслужбовців, немає підстав.

Тобто починаючи з 01 квітня 2015 року Броварським об'єднаним управлінням Пенсійного Фонду України у Київській області позивачу ОСОБА_1 припинено виплату пенсії.

Вважає дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати їй пенсії незаконними.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила суд визнати причини пропущення строку для звернення до суду поважними та поновити їй пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправними дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності 3 групи з дитинства з 01 червня 2015 року згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язати відповідача поновити їй виплату пенсії та здійснити виплату недоотриманої суми пенсії, внаслідок невиконання вимог законодавства України, починаючи з 01 червня 2015 року, а також стягнути на користь позивача з Броварського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Київській області витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Направила до суду заяву, в якій просила суд розглядати справу без її участі, позов підтримала у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області Юрченко В.С. не з'явилася, надала суду заперечення, в яких зазначала про невизнання позовних вимог з огляду на ті обставини, що позивач перебуває на обліку в управлінні з 05 березня 2015 року та отримує пенсію по інвалідності 3 групи як інвалід з дитинства згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з копією трудової книжки позивача, вона до 21 березня 2016 року працювала на посаді державного виконавця відділу ДВС Броварського управління юстиції у Київській області, з 21 березня 2016 року працює головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області.

З 01 квітня 2015 року позивачу припинено виплату пенсії.

Рішення Управління ґрунтувалося виключно на вимогах Закону, зокрема Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення», яким тимчасово у період з 01 квітня 2015 року особам, на яких поширюється дія Закону України «Про державну службу» (тобто державним службовцям та особам які до них прирівняні), пенсії не виплачуються.

Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється ст.37 Закону України від 16 грудня 1993 року «Про державну службу».

Законом України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», внесені зміни до Закону України «Про державну службу», у зв'язку із чим ст.37 Закону України «Про державну службу» визначає, що тимчасово у період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р. особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни ІІІ групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у період роботи на посадах передбаченими так званими спец законами «Про державну службу» та інші пенсії, призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

П.2 Прикінцевих положень ЗУ № 123 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», передбачено що порядок виплати пенсії Законом поширюється на пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії.

Отже, застосуванню підлягає спеціальний закон, який регулює правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, яким є зокрема Закон України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Відповідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про прокуратуру» (1697-18), «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17), призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Крім того, згідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Причини пропущеного строку для звернення до суду, які позивач виклала у заяві, вважає такими, які не дають право на поновлення пропущеного строку.

Посилаючись на викладене, просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 починаючи з 07 серпня 2014 року по 21 березня 2016 року працювала на посаді державного виконавця відділу ДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області. З 21 березня 2016 року позивач працює головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, що підтверджується копією її трудової книжки (а.с.10-13).

З 05 березня 2015 року позивачу ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності 3 групи як інваліду з дитинства згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

12 лютого 2016 року позивач ОСОБА_1 з письмовою заявою звернулась до Броварського об'єднаного управлінням Пенсійного Фонду України у Київській області з проханням повідомити її на підставі чого припинено нарахування та виплату пенсії (а.с.8).

Згідно листа Управління №77/У-01 від 17 лютого 2016 року, тимчасово з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни ІІІ групи, учасників бойових дій та осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених у Законах України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус судів», пенсії не виплачують (а.с.9).

Вивчивши матеріали справи, судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 05 березня 2015 року отримує пенсію по інвалідності 3 групи як інвалід з дитинства згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Право на отримання пенсії позивач отримала в результаті заключення медико-соціальної експертної комісії, оскільки з дитинства має захворювання, а саме: АV блокаду серця 3 ступеню. Вказаний діагноз потребував хірургічного втручання, шляхом вживляння кардіостимулятора.

07 листопада 2014 року позивача ОСОБА_1 було прооперовано в Київській обласній лікарні та вживлено штучний водій ритму серця.

Згідно заключення медико-соціальної експертної комісії, позивачу призначено пенсію по інвалідності з дитинства довічно.

Штучні водії ритму серця потребують заміни кожні 8-10 років. Ціна кардіостимулятора приблизно складає 2-3 тисячі доларів США і, так як позивач не є матеріально-забезпеченою, нею було вирішено грошові кошти з пенсійної картки не витрачати, а накопичувати на купівлю кардіостимулятора в майбутньому. При перевірці балансу на картці, позивач виявила відсутність грошових коштів на своєму рахунку.

Лише з листа Броварського об'єднаного управлінням Пенсійного Фонду України у Київській області №77/У-01 від 17 лютого 2016 року позивачу ОСОБА_1 стало відомо, що з 01 квітня 2015 року їй припинено виплату пенсії, відповідно до Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення», яким тимчасово у період з 01 квітня 2015 року особам, на яких поширюється дія Закону України «Про державну службу» (тобто державним службовцям та особам які до них прирівняні), пенсії не виплачуються.

Згідно ст.. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, суд вважає, що строк для звернення до суду за захистом своїх прав позивачем ОСОБА_1 було пропущено з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.

Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року «Про державну службу».

Згідно ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.

З 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 р. (далі - Закон № 213-VІІІ від 02.03.2015р.), пп. 2 п. 12 розділу І якого внесені зміни в ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких: тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються та у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії ї соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Згідно п. 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VІІІ від 02.03.2015р., порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Разом з тим пунктом 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VІІІ від 02.03.2015р. у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Таким чином, дана правова норма чітко визначає подію, з ненастанням якої припиняють свою дію норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу» та інших спеціальних законів, зазначених вище.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997р. №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

У зв'язку із тим, що у зазначений у пункті 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VІІІ від 02.03.2015р., строк, тобто до 01.06.2015 р., закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, прийнятий не був, то із вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) за цим Законом державним службовцям не призначаються, і відповідно позивач ОСОБА_1, яка є державним службовцем, перестала бути особою, яка має право на призначення пенсії у порядку, передбаченому спеціальним законом, і відповідно перестала бути особою, передбаченою у статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка була підставою для зупинення виплати пенсії з 01 квітня 2015 року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

З 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01 червня 2015 року посада, на якій працює позивач ОСОБА_1, вже не дає їй права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», тому з 01 червня 2015 року вона перестала бути особою, якій у відповідності до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 квітня 2015 року було призупинено виплату пенсії, то відпали і підстави для застосування даної норми закону.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із ч 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з Броварського об'єднаного управлінням Пенсійного Фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ «Про державну службу», ст.ст. 7, 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

Визнати протиправними дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності 3 групи з дитинства з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та здійснити виплату недоотриманої суми пенсії внаслідок невиконання Броварським об'єднаним управлінням пенсійного фонду України в Київській області вимог законодавства України, з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Стягнути з Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн.. 20 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сердинський В. С.