Ухвала суду № 61287293, 02.06.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/1800/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Собослой Г.Г.,

суддів - Куцин М.М., Куштан Б.П.,

секретарі - Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд із даним позовом мотивуючи тим, що під час шлюбу її чоловік - ОСОБА_3, без її згоди 25 лютого 2015 року уклав з ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» договір фінансового лізингу №000787, згідно якого компанія зобов'язалася придбати транспортний засіб міні трактор марки «Дон Фенг 404» вартістю 16 666,67 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 550 000 грн. та передати ОСОБА_3 в користування на строк та умовах передбачених договором. На виконання умов договору ОСОБА_3 25 лютого 2015 року сплатив ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» адміністративний платіж в розмірі 55 000 грн..

Вважає, що вищевказаний договір фінансового лізингу між відповідачами був укладений з порушенням норм законів, без її відома та згоди. Зазначений договір виходить за межі дрібного побутового і стосується цінного майна та є нікчемним у зв'язку з недодержанням сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору.

Під час розгляду справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про зміну підстав позову від 15.03.2016 року і просила визнати недійсним з моменту укладення договір фінансового лізингу №000787 від 25 лютого 2015 року, укладений між ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_3 та стягнути з ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_3 55 000 грн. сплачених за договором фінансового лізингу в якості адміністративного платежу. При укладенні оспорюваного договору ОСОБА_3 в порушення вимог ч.3 ст.65 СК України та ч.4 ст.369 ЦК України, без згоди позивача розпорядився грошовими коштами в розмірі 55 000 грн., які є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та створив для позивача солідарний обов'язок щодо погашення вартості предмета лізингу в розмірі 16 666,67 доларів США, що суперечить її волі та інтересам.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 21 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстави передбачені чинним законодавством для відмови у позові відсутні.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про час, місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать розписки про вручення їм поштового відправлення і у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України дана обставина не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Встановлено, що 25 лютого 2015 року між ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_3 було укладено договір №000787 фінансового лізингу, згідно якого предметом фінансового лізингу є транспортний засіб - міні трактор марки «Дон Фенг 404».

Відповідно до п.1.3 даного договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору згідно з положенням чинного законодавства. Пунктом 1.7 встановлено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізинг; у разі наявності, сплатити різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.4 ст.9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.6 ст.9 даного договору.

У пункті 8.2 договору зазначено, що, укладаючи цей договір сторони погоджуються що вартість предмету лізингу на момент укладення договору становить 16 666,67 доларів США з урахуванням ПДВ. На дату укладення цього договору згідно з обмінним курсом долара США до української гривні гривневий еквівалент вартості предмету лізингу становить 550 000 грн. з ПДВ.

Копіями квитанцій за №318 та 320 від 25 лютого 2015 року стверджується, що ОСОБА_3 сплатив ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» адміністративний платіж на загальну суму 55 000 грн..

Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно. Що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

З копії свідоцтва про одруження вбачається, що 24 червня 2000 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про що зроблений актовий запис №07.

Згідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦК України та ч.2 ст.65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя недійсним.

Таким чином, укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі №6-1622цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що норми ЦК України та Закону України «Про фінансовий лізинг» не передбачають обов'язкового нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу, і приймання письмової згоди іншого з подружжя на укладення зазначеного договору не вимагається та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді:

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області Г.Г. Собослой