Постанова № 61284925, 07.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 вересня 2016 року № 355/1648/15-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., суддів: Аблова Є.В., Літвінової А.В., розглядаючи у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до третя особа Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, Київський обласний військовий комісаріат,провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, третя особа - Київський обласний військовий комісаріат, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

- визнати дії посадових осіб Міністерства оборони України при визначенні і розрахунку одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС протиправним, які не відповідають діючому законодавству України та скасувати їх;

- зобов'язати Міністерство оборони України виконати діючу постанову Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22.08.2013 року, повторно розглянути і винести законне рішення про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно законодавства України, яке діяло на момент звернення - 21.08.2008 року (у 54-кратному розмірі фінансового забезпечення встановленого на момент звільнення);

- зобов'язати перерахувати розмір одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням наданих матеріалів судового дослідження;

- стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду шляхом безспірного списання коштів Державного казначейства України з рахунків Державного бюджету на користь ОСОБА_1 у розмірі 4 176 000 гривень;

- призначити негайне виконання постанови.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що через погіршенням стану здоров'я, позивачу встановлена ІІ (друга група) інвалідності та встановлено, що захворювання, на підставі якого позивачу встановлено інвалідність, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії наслідків на Чорнобильській АЕС. Позивач вважає, що він, як особа яка отримала інвалідність внаслідок проходження спеціальних зборів з ліквідації наслідків аварії наслідків на Чорнобильській АЕС, відповідно до положень Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення . Проте в порушення норм діючого законодавства Міністерством оборони України протиправно та неправомірно прийнято рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи внаслідок проходження спеціальних зборів з ліквідації наслідків аварії наслідків на Чорнобильській АЕС в розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити з підстав, викладених вище.

Представник Міністерства оборони України проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачу правомірно обчислено одноразову грошову допомогу .

Представники Державної казначейської служби України та Київського обласного військового комісаріату в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, свого відношення до позову не висловили.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас наказом Міністерства оборони України від 29.10.1992 року №01207, є полковником запасу.

Відповідно довідки до акту огляду МСЕК серії №2-20 СМ №084153 від 31.07.2008 року, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно, причини якої пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

У зв'язку з отриманням інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, позивач звернувся до комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (далі - комісія) Міністерства оборони України для отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії від 31 січня 2013 року №1 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день звільнення позивача діяла стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся із позовом до Ленінського районного суду м. Луганська, постановою якого у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22.08.2013 р. зобов'язано комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей. Ухвалою Вищого адміністративного суду України 16.04.2014 р. касаційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22.08.2013 р. без змін.

Листом від 14.10.2014 року №248/3/6/9331/1658 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив позивача, що на виконання вищевказаної постанови Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22.08.2013 p., Міністром оборони України 26.12.2013 р. було прийнято рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеному на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232 виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" №328-V від 03.11.2006 року були внесені зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема, стаття 16 була викладена у новій редакції та доповнена частиною 2, яка передбачає, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Проте, відповідно до п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року інвалідам II групи одноразова грошова допомога виплачується, зокрема, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54-місячного грошового забезпечення.

Крім цього, вказаним порядком встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Судом встановлено, що позивач не мав захворювання та з ним не траплявся нещасний випадок під час проходження служби, тобто позивач відноситься до категорії військовослужбовців, інвалідність яких настала внаслідок виконання обов'язків військової служби, тобто до спірних правовідносин підлягає застосуванню абз. 2 п. 2 ч. 2 вищевказаного Порядку.

Таким чином, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, якому було встановлено ІІ групу інвалідності, причини якої пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС після 01 січня 2007 року, у розмірі: 54-місячного грошового забезпечення.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року у справі № 21-446а14 та від 21.04.2015 року у справі № 21-183а13.

Отже вимога позивача щодо визнання дій Міністерства оборони України при призначенні і розрахунку одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС протиправними, підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Міністерства оборони України виконати діючу постанову Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22.08.2013 року, повторно розглянути і винести законне рішення про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно законодавства України, яке діяло на момент звернення - 21.08.2008 року (у 54-кратному розмірі фінансового забезпечення встановленого на момент звільнення) та перерахувати розмір одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням наданих матеріалів експертного дослідження, суд зазначає наступне.

Суд також зазначає, що вимога про перерахунок розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням наданих матеріалів експертного дослідження не може бути задоволеною, оскільки відповідачами не вчинювалось жодних дій щодо розрахунку суми одноразової грошової допомоги згідно законодавства України, яке діяло на момент звернення - 21.08.2008 року (у 54-кратному розмірі фінансового забезпечення встановленого на момент звільнення) позивачу, а тому така вимога є передчасною.

З метою захисту прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині шляхом зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу згідно вимог ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абз. 2 п. 2 ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності військовослужбовців, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених із військової служби (зборів) осіб" у розмірі 54-місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплаченої суми.

Частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Водночас, позивачем не було надано доказів щодо наявності моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в його заподіянні.

Судом встановлено, що відсутні обставини, що підтверджують факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань з боку відповідача, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

У частині вимог про призначення негайного виконання постанови суд відмовляє з огляду на наступне.

Частиною першою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби; припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; уточнення списку виборців; обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання; усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання; накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них; повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо це загрожує життю та/або здоров'ю людей. Негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, 6 частини першої статті 183 2 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 256 суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; прийняту у справах, визначених статтею 183 3 цього Кодексу; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України та про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців чи осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню, або з метою ідентифікації та забезпечення передачі іноземців та осіб без громадянства відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

Таким чином, положеннями статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік постанов суду, які підлягають негайному виконанню та постанов, які суд може звернути до негайного виконання.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

А згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 12, 69- 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України при призначенні і розрахунку одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу згідно вимог ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абз. 2 п. 2 ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності військовослужбовців, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених із військової служби (зборів) осіб" у розмірі 54-місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплаченої суми.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді Є.В. Аблов

А.В. Літвінова