Ухвала суду № 61283550, 12.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року Справа № 876/4684/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Копичинської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області № 112 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року по справі за позовом Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області до Копичинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області № 112 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

Гусятинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області (після реорганізації Чортківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області) звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Копичинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області № 112 в якому просила стягнути з відповідача податковий борг у сумі 484782,57 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з рахунків Копичинської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області №112 у банках, що обслуговують платника податків, та за рахунок готівки, що належить платнику податків, кошти у розмірі податкового боргу в сумі 483 591 (чотириста вісімдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто одна) гривня 69 (шістдесят дев'ять) копійок по податку на доходи фізичних осіб, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Копичинська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області № 112 оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд не взяв до уваги доводи стосовно того, що нарахування пені проведено Гусятинською ОДПІ неправомірно.

Судом встановлено, що до стягнення підлягає сума пені в розмірі 73528,35 грн., що нарахована на суму 344556,49 грн., а не заявлена позивачем сума пені 74719,23 грн., яку позивач не міг обґрунтувати.

Відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом, у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження нараховується пеня. Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Відповідно до акту про результати позапланової виїзної перевірки від 08.11.2015 р. №585/17-08564475, податковою інспекцією встановлено заниження податкового зобов'язання, а саме занижено суму кредиторської заборгованості по податку на доходи фізичних осіб за 2010 рік в сумі 12889,88 грн. та за 2011 рік в сумі 173,20 гри. Всього заниження податкового зобов'язання в сумі 13063,08 грн. І саме від цієї суми на думку апелянта має розраховуватися сума пені за зниження податкового зобов'язання відповідно до п. 129.12. ст. 129 ПК України.

Період нарахування пені згідно розрахунку пені позивача, наданого ним на вимогу суду становить з 02.12.2012 р. по 04.11.2015 р. Кількість днів в даному періоді, що встановлено в судовому засіданні становить 1067 днів.

Облікова ставка Національного банку України з 10 серпня 2010 р. по 22 березня 2012 р. становила 7,75 %. Тоді пеня за заниження відповідно до п.п.129.1.2. ст. 129 ПК України та Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 № 953 становить: 13063,08 (сума заниження) х 1067 (період днів): 100 х 7,75 (ставка НБУ) х 1,2 : 365 (кількість днів року) = 3551,40 грн.

Тому апелянт вважає, що стягнення з Копичинської виправної колонії пені в сумі 73528,35 є неправомірним.

Суд першої інстанції також не прийняв доводи стосовно того, що донарахування податковим органом податку з доходів фізичних осіб є неправомірним.

Апелянт вважає, що засуджені які відбувають покарання в Копичинській виправній колонії: (№112) і на «заробіток» яких був нарахований податок на доходи фізичних осіб не є платниками даного податку. У відповідності п. 2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору. З засудженими не укладаються ні трудові, ні цивільно-правові договори, оскільки вони відбувають міру покарання із залученням до праці. Доходів у грошовому вигляді засуджені не отримують. Податковим кодексом не передбачено оподаткування коштів, які нараховуються на особові рахунки засуджених, а база оподаткування чітко вказана в ст.164 ПК України і вона є вичерпною.

Вищезазначену обставину підтверджує і те, що нормативними актами не врегульовано порядок сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що утримується з засуджених, також не врегульоване на законодавчому рівні питання подання звітності до податкових органів. Разом з тим, наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020 затверджено форму податкового розрахунку платників податку та Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Пунктом 3.1.6. вказаного Порядку передбачено заповнення графи «Працювало у штаті» - проставляється найбільша з місячних за звітний період (на перше число місяця) облікова кількість штатних працівників облікового складу юридичної особи чи самозайнятої фізичної особи. Облікова кількість штатних працівників облікового складу юридичної особи чи самозайнятої фізичної особи визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005р. № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 р. за № 1442/11722 - однак засуджені не є штатними працівниками Копичинської виправної колонії (№112). Пунктом 3.1.7. цього ж Порядку передбачено заповнення графи «Працювало за цивільно-правовими договорами» - кількість працівників за цивільно-правовими договорами у звітному періоді, знову ж таки, з засудженими не укладаються цивільно-правові договори. Згідно пункту 3.1.13 Порядку - у графі 2 заповнюється «Податковий номер або серії та номер паспорта» відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), про яку надається інформація в податковому розрахунку, однак, слід зазначити, що у більшості засуджених, що відбувають покарання у Копичинській виправній колонії (№112) відсутні паспорта та ідентифікаційні коди. Пунктом 3.2. Порядку передбачено, що у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку, однак, відсутні жодні роз'яснення податкових органів, яку ознаку доходу застосовувати до нарахованої заробітної плати засуджених. Крім того, є проблематичним заповнення 6 та 7 графи податкового розрахунку (прийняття та звільнення з роботи), оскільки особи засуджені до позбавлення волі не приймаються на роботу, а відбувають покарання з залученням до праці. За короткий проміжок часу засуджений може змінити декілька установ виконання покарань.

Враховуючи вищевикладене, у податкового агента фактично відсутня можливість надання податкового розрахунку у порядку та формі визначеній нормативними документами.

Разом з тим, необхідно зазначити, що пунктом 1 статті 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Оподаткування доходів фізичних осіб здійснюється згідно з розділом IV ПК України. Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід. Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Доходи у вигляді заробітної плати - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця. Під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати і винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Кодексом законів про працю України встановлене, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою (стаття 2). Працівникиреалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП). Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін (частина третя статті 21 КЗпП).

Пунктом 1 статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Згідно з пунктом 1 статті 120 КВК праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості та якості. Відповідно до підпункту б пункту 2 статті 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні» трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства. Засуджені до обмеження та позбавлення волі залучаються до праці на виробництві (підприємствах чи у майстернях) виправних центрів або на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. При цьому праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу. Оскільки заробітна плата осіб, засуджених до позбавлення волі, не відповідає визначенню заробітної плати в розумінні ПК України і вказані особи не є найманими працівниками, відповідно до чинного трудового законодавства, вони не повинні сплачувати податок з доходів фізичних осіб на заробітну плату у відповідності до п. 2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Крім того апелянт зазначає, що в період, що перевірявся діяв Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» в якому також не було чітко врегульовані спірні правовідносини.

У зв'язку з вище викладеним просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Копичинська ВК № 112 зареєстрована 29.11.1999 року як юридична особа, та перебуває на обліку як платник податків у Гусятинській ОДПІ, має відкриті рахунки у банківських установах. Згідно розрахунку податкового боргу станом на 21.03.2016 року у відповідача наявний податковий борг по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 484 782,57 грн., у тому числі 344 556,49 грн. складають податкові зобов'язання, 65 506,85 грн. - штрафні санкції, 74 719,23 грн. - пеня, який виник через несплату відповідачем узгоджених сум грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 22.11.2012 року № 0017191700, прийнятому на підставі акту від 08.11.2012 року № 585/17-08564475 про результати позапланової виїзної перевірки Копичинської ВК № 112 з питань дотримання вимог нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року. Згідно з таким податковим повідомленням-рішенням відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 1 229 884,19 грн., у тому числі 1 000 413,17 грн. за основним платежем та 229 471,02 грн. за штрафними санкціями. Таке податкове повідомлення-рішення оскаржувалось відповідачем у судовому порядку. Відповідно постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 року, податкове повідомлення-рішення Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 22.11.2012 року № 0017191700 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників на суму 819 820,85 грн., з яких 655 856,68 грн. за основним платежем та 163 964,17 грн. за штрафними санкціями, визнано протиправним та скасовано, в задоволені решти позовних вимог відмовлено, тобто сума донарахованого грошового зобов'язання Копичинській ВК № 112 з урахуванням результатів судового оскарження становить 410 063,34 грн. (1 229 884,19 грн. -819 820,85 грн.), у тому числі 344 556,49 грн. (1 000 413,17 грн. - 655 856,68 грн.) за основним платежем та 65 506,85 грн. (229 471,02 грн. - 163 964,17 ігри.) за штрафними санкціями та заявлена до стягнення з платника податків у даній справі.

Крім того, судом встановлено, що відповідачу нараховано пеню на суму грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, не сплачених у встановлені законодавством строки, на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України. Згідно з розрахунком податкового органу загальної суми боргу розмір пені становить 74 719,23 грн., однак згідно з розрахунком безпосередньо пені, наданим представником позивача на вимогу суду першої інстанції, сума пені становить 74 699,84 грн. З такого розрахунку судом з'ясовано, що податковий орган обчислив пеню за період з 02.12.2012 року по 04.11.2015 року, що складає 1084 календарні дні.

Як з'ясовано судом першої інстанції узгодженні суми грошових зобов'язань Копичинської ВК № 112 своєчасно не були сплачені та набули статусу податкового боргу. З метою погашення податкового боргу Гусятинською ОДПІ виставлялася відповідачу податкова вимога від 25.10.2015 року № 974-23-29, яка вручена головному бухгалтеру установи.

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно врахував, що згідно п. 16.1 ст. 16, п.36.1 ст. 36, п. 38.1 ст. 38 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення, контролюючого органу про нараховану суму грошового

зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У даній спірній ситуації судом з'ясовано, що податковий борг відповідача у розмірі 410 063,34 гри., у тому числі 344 556,49 грн. за основним платежем та 65 506,85 грн. за штрафними санкціями, виник внаслідок несплати платником податків грошових зобов'язань донарахованих контролюючим органом за результатами перевірки (акт від 08.11.2012 року). Податкове повідомлення-рішення Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 22.11.2012 року № 0017191700, прийняте за результатами такої перевірки, оскаржувалось у судовому порядку. Суми грошових зобов'язань в силу пункту 56.18 статті 56 ПК України з дня набрання судовим рішенням законної сили є узгодженими та підлягали до сплати у відповідні строки, встановлені пунктом 57.3 статті 57 ПК України. Проте Копичинська ВК № 112 суму донарахованих грошових зобов'язань, у встановлені строки, не сплатила. При цьому правомірність нарахування грошових зобов'язань відповідачу у розмірі 410 063,34 грн., у тому числі 344 556,49 грн. за основним платежем та 65 506,85 грн. за штрафними санкціями підтверджена постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року у справі № 2а-1970/4349/12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 року.

Крім того, судом вірно враховано, що згідно ст. 14 ПК України, пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Згідно з п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим, органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (п.п. 129.3.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України). Пеня, визначена п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 29 нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (пункт 129.4 статті 129 ПК України). Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (пункт 129.5 статті 129 ПК України).

Строк нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом, та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), то суд першої інстанції вірно вважав, що у спірному випадку такий строк обчислюється з 02.12.2012 року, тобто з дня граничного строку сплати (після закінчення 10 календарних днів визначених для сплатити нарахованої суми, грошового зобов'язання).

Розглядаючи спір судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно наданого Гусятинською ОДПІ розрахунку пені податковий орган розпочав нарахування пені з 02.12.2012 року по 04.11.2015 року, при цьому, загальна кількість днів у такому випадку складає 1067, а не 1084, як зазначив позивач у розрахунку пені, при цьому у суді першої інстанції представник позивача визнала, що кількість днів у період з 02.12.2012 року по 04.11.2015 року становить 1067.

Оскільки, як зазначено вище, якщо кількість днів прострочення платежу складає 1067, то суд першої інстанції правильно вважав, що сума пені, визначена згідно з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження, становить 73 528,35 гри. (344 556,49 гри. х 1067 днів х (7,5 (ставка НБУ) х 1,2 : 365) : 100 = 73 528,35 гри.), а не 74 699,84 грн., як вказував позивач у розрахунку пені, та не 74 719,23 грн., як вказував позивач у розрахунку загальної суми податкового боргу Копичинської ВК № 112, а відтак до стягнення підлягає лише сума пені 73 528,35 гри.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що твердження відповідача, що сума заниження податкового зобов'язання згідно з актом перевірки від 08.11.2012 року складає лише 13 063,08 грн., тому розрахунок пені необхідно проводити саме виходячи з цієї суми не заслуговує на увагу, оскільки

сума-заниження податкового зобов'язання - це сума податкового зобов'язання донарахована контролюючим органом, що у спірному випадку після судового оскарження становить 344 556,49 грн.

Судом правильно вказано, що згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2, 95.3 статті 95 ПК України). Згідно п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно із п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Згідно з п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки позивач вжив усі заходи, передбачені ПК України для стягнення податкового боргу з платника податків, то контролюючим органом дотримані передумови для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості. З урахуванням викладеного суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Копичинської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області № 112 - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року по справі № 819/503/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 14.09.2016 року