Постанова № 61282985, 08.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 р. Справа № 820/3033/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016р. по справі № 820/3033/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про скасування наказу, поновлення на службі, визнання нечинним дострокового припинення контракту, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив

- скасувати наказ по особовому складу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області від 13 березня 2015 року № 92 о/с про звільнення відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу із служби у запас збройних сил старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1, старшого пожежного-рятувальника 10-ої державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у Харківській області (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 9 (у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії);

- поновити ОСОБА_1 на службі цивільного захисту у званні старшого сержанта служби цивільного захисту на посаді старшого пожежного-рятувальника 10-ої державної пожежно - рятувальної частини (смт. Близнюки) Головного управління ДСНС України в Харківській області;

- визнати нечинним дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, укладеного 25 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та Державною службою України з надзвичайних ситуацій в особі начальника Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області Одарка П.В.;

- зобов'язати Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області від імені Державної служби з надзвичайних ситуацій України відновити і продовжити дію контракту про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, укладеного 25 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та Державною службою України з надзвичайних ситуацій в особі начальника Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області;

- стягнути з Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток з часу звільнення до дня поновлення на роботі (з розрахунку на дату розгляду справи 01.07.2016 року) в сумі 50365,91 грн.

- стягнути з Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016р. по справі № 820/3033/16 позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ по особовому складу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області від 13 березня 2015 року № 92 о/с про звільнення відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу із служби у запас збройних сил старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1, старшого пожежного-рятувальника 10-ої державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у Харківській області (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 9 (у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії). У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі. Зокрема, відповідач зазначає, що судове рішення не містить посилань на вчинення певних дій або зобов'язання щодо поновлення позивача на посаді. Також, на думку відпловідача, суд першої інстанції безпідставно послався на те, що позовні вимоги про зобов'язання Головного управління ДСНС України в Харківській області поновити ОСОБА_1 на службі є втручанням в дискреційні повноваження відповідача. Окрім того, відповідач у доводах апеляційної скарги посилається на те, що дія КЗпП України не поширюється на атестованих працівників, яким являвся позивач, оскільки він проходив службу на контрактних умовах і його правовий та соціальний статуси регулювались відповідними законами та підзаконними актами, зокрема Кодексом цивільного захисту, положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі.

Представник позивача та позивач у наданих до суду письмових запереченнях та у поясненнях в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законості та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ОСОБА_1, 26.08.2004 року прийнятий на роботу до 23 професійної пожежної частини Близнюківського району на посаду диспетчера. Вподальшому, у зв'язку з проведеними реорганізаціями, з 22.08.2006 року - прийнятий до окремого посту Державної пожежної охорони Близнюківського районного відділу ГУМНС України в Харківській області, з 12.01.2007 року - прийнятий на службу в МНС України, яке реорганізоване у Державну службу України з надзвичайних ситуацій, в якій позивач проходив службу цивільного захисту за контрактом б/н від 25.04.2013 року, укладеним між позивачем та Державною службою України з надзвичайних ситуацій в особі начальника Управління ДСНС України в Харківській області Одарюка П.В. на три роки.

Наведені обставини підтверджуються записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1, виданої 05.11.2001 року на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 40-42, т.1) та копією контракта (а.с. 131-135, т.1).

На виконання Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 року № 15, затвердженого Законом України № 113 - VII від 15.01.2015 року та Верховною Радою України 20.01.2015 року у Україні проводився призов на військову службу під час мобілізації.

Позивач висловив бажання щодо призову в Лозівському ОМВК, отримав мобілізаційне розпорядження, повідомлення та повістку прибути за вказаною адресою 14.03.2015 року.

У зв'язку з наведеним у березні 2015 року позивач звернувся до начальника Головного Управління ДСНС України в Харківській області із рапортом, в якому просив звільнити його у запас Збройних Сил України за п. 173 та п. 176 пп 9 «Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу» (а.с. 121, т.1).

На підставі повідомлення та повістки, виданих військовим комісаром Лозівського ОМВК Харківської області, подання т.в.о. начальника Близнюківського районного сектора капітана служби цивільного захисту Микитенка Д.А., рапорта ОСОБА_1, Головним Управлінням ДСНС України у Харківській області 13.03.2015р. прийнято Наказ № 92 о/с про звільнення із служби у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 176 підпунктом 9 (у зв'язку з призовом на строкову військову службу) на підставі рішення районної (міської) призовної комісії) старшого сержанта цивільного захисту ОСОБА_1, старшого пожежного - рятувальника 10-ї державної пожежно-рятувальної частини Головного Управління ДСНС України у Хароківській області 13.03.2015 року (а.с. 43, т. 1).

В період з 16.03.2015 року ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до військової частини В0941. Вподальшому позивач направлений в зону АТО, де в періоди з 28.04.2015 року по 0.10.2015 року; з 22.10.2015 р. по 11.12.2015 р.; з 01.02.2016 року по 29.02.2016 року та з 12.03.2016 року по 07.04.2016 року брав безпосередню участь у антитерористичній операції, отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується довідкою та посвідченням (а.с. 35, 36, т. 1).

Відповідно до наказу № 120 від 07.04.2016р. старшого сержанта ОСОБА_1, стрільця взводу снайперів, звільнено у запас відповідно до п. 1 Указу Президента України від 25 березня 2016 року № 115/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 "Про часткову мобілізацію" та частини 8 статті 26 Закону України військовий обов'язок і військову службу", наказано вважати таким, що справи і посаду здав для зарахування на військовий облік до Лозівського ОМВК Харківської області (а.с. 39, т.1).

Не погоджуючись із наказом Управлінням ДСНС України у Харківській області від 13.03.2015р. № 92 о/с про звільнення із служби у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 176 підпунктом 9 (у зв'язку з призовом на строкову військову службу, позивач оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу по особовому складу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області від 13 березня 2015 року № 92 о/с, виходив з того, що згідно ч.ч. 2, 3 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності (зміни внесені Законом України від 27.03.2014 р. № 1169-VII, які набрали чинності з 01.04.2014 р.).

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність, встановлюють гарантії військовослужбовцям, реалізуючі таким чином вищезгадані положення Конституції України.

Так, Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" регулюються відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне (продовольче, речове), грошове забезпечення (компенсацією за піднайом жилого приміщення), охорону здоров'я та безоплатне лікування.

Держава забезпечує соціальну та професійну адаптацію військовослужбовців, які звільняються з військової служби.

За всіма громадянами, які призвані під час мобілізації на військову службу, гарантовано зберігаються місце роботи, посада, середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності. Одночасно вони отримують грошове забезпечення як військовослужбовці.

Військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці, внаслідок чого на них розповсюджуються пільги, передбачені Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей", та інших нормативно-правових актів.

Згідно частини другої, третьої статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності (зміни внесені Законом України від 27.03.2014 р. № 1169-VII, які набрали чинності з 01.04.2014 р.).

Також внесено зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України, а саме: встановлено, що працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.

Відповідно до Закону України від 15.01.2015 р. № 116-VIII, який набрав чинності 08.02.2015 р., частину 2 статті 39 зазначеного Закону ("Призов на військову службу під час мобілізації. Демобілізація"; в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), викладено у новій редакції, відповідно до якої за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Однією із форм виконання військового обов'язку є проходження військової служби, зокрема таких її видів, як строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).

Строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни (ч. 3 ст. 1, ч. 6, 7 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").

У свою чергу, мобілізація - це комплекс заходів, спрямованих, зокрема, на виконання громадянами України свого конституційного обов'язку безпосередньо щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").

Таким чином, проходження строкової військової служби і військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період є окремими формами виконання громадянами конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач проходив строкову військову службу в період з 01.06.1999 року по 06.10.2000 року, що підтверджується копією військового квитка (а.с. 28, т.1), а в період з 16.03.2015 року був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації.

Виходячи з наведеного, приймаючи Наказ № 92 о/с від 13.03.2015р про звільнення із служби у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 176 підпунктом 9 (у зв'язку з призовом на строкову військову службу) на підставі рішення районної (міської) призовної комісії), відповідач неправомірно послався на п.п. 9 п. 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, яким передбаченого, що контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту: у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії.

Окрім того, саме у зв'язку із неправильним формулюванням у Наказі підстави припинення трудових (службових) обов'язків з позивачем, відповідачем допущено помилку у наслідках припинення таких обов'язків, а саме - звільнення позивача.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України для виконання обов'язків, пов'язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов'язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров'я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.

Отже, особа, яка призвана на військову службу під час мобілізації на особливий період, що має місце в даному випадку, незалежно від попередньо займаної посади (місця роботи), надалі не може бути звільнена з посади у строк раніше ніж через рік, незалежно від виникнення у подальшому (після мобілізації) підстав для звільнення, що належить до визначених Конституцією України додаткових конституційних гарантій військовослужбовцям при виконанні конституційного обов'язку при проходженні державної служби особливого характеру, які не можуть бути обмежені в силу наведених вище норм Конституції України, а відповідач повинен був не звільняти позивача із служби, а звільнити його від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов'язків.

Виходячи із встановлених обставин та наведених норм законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного Наказу, у зв'язку із чим він підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 на службі цивільного захисту у званні старшого сержанта служби цивільного захисту на посаді старшого пожежного-рятувальника 10-ої державної пожежно - рятувальної частини (смт. Близнюки) Головного управління ДСНС України в Харківській області, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, виходив з того, що питання поновлення позивача на посаді є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, що не може бути виправдано з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, права позивача слід поновити шляхом скасування оскаржуваного наказу № 92 о/с від 13 березня 2015 року.

Позивач постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання поновити його на посаді не оскаржив.

Відповідач, оскаржуючи постанову суду першої інстанції, навів у апеляційній скарзі доводи, за якими не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Встановлення статтями 105 та 162 КАС способів захисту не виключає застосування інших способів захисту, зокрема тих, які встановлені КЗпП при розгляді вимог про поновлення на роботі.

Задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково, скасувати акт індивідуальної дії та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Статтею 235 КЗпП передбачено, зокрема, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Пунктом 78 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу передбачено, що у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу або переведення на іншу посаду такі особи підлягають поновленню на посаді, яку займали раніше, або призначенню на іншу рівнозначну посаду.

За таких обставин висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права в частині належного обрання способу захисту порушених прав позивача, а тому постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 р. по справі № 820/3033/16 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на посаді з прийняттям нової постанови в цій частині про задоволення позовних вимог, поновлення позивача на посаді яку він займав раніше з дати його звільнення.

Щодо позовних вимог про визнання нечинним дострокове припинення (розірвання) контракту; зобов'язання Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області від імені Державної служби з надзвичайних ситуацій України відновити і продовжити дію контракту про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, укладеного 25 квітня 2013 року; стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток з часу звільнення до дня поновлення на роботі (з розрахунку на дату розгляду справи 01.07.2016 року) в сумі 50365,91 грн. та понесених витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Постанова суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржена, а отже суд апеляційної інстанції за правилами ч. 1 ст. 195 КАС України, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, не надає оцінку даним правовідносинам, оскільки такі вимоги сторонами у справі не заявлені, а отже не є спірними.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на посаді з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016р. по справі № 820/3033/16- скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на посаді.

Прийняти в цій частині нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про скасування наказу, поновлення на службі, визнання нечинним дострокового припинення контракту, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на службі цивільного захисту у званні старшого сержанта служби цивільного захисту на посаді старшого пожежного-рятувальника 10-ої державної пожежно - рятувальної частини (смт. Близнюки) Головного управління ДСНС України в Харківській області з 13 березня 2015 року.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016р. по справі № 820/3033/16-залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13.09.2016 р.