Ухвала суду № 61282799, 14.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22476/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

14 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Вівдиченко Т.Р.,

Петрика І.Й.,

за участю секретаря Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні інженерні мережі" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні інженерні мережі» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015 №№ 0002122204, 0002132204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального, права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва є незаконним, тобто таким, що ухвалене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 20 липня 2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2016 року клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні інженерні мережі" про витребування доказів та зупинення провадження задоволено та зобов'язано відповідача в строк до 29 серпня 2016 року подати до Київського апеляційного адміністративного суду додаткові докази. Провадження у справі зупинено.

02 вересня 2016 року апеляційне провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 14 вересня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11 червня 2015 Відповідачем на підставі акта перевірки № 244/26-57-22-04-10/37922293 від 25.05.2015 прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- 0002132204, яким позивачу за порушення п.п. 44.1, 185.1, 188.1, 198.2, 198.3, 198.6, 201.1, 201.6, 201.10 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 1 232 061 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 821 734 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 410 687 грн.;

- 0002122204, яким позивачу за порушення п.п. 14.1.2287, 138.1, 138.2, 138.8, 139.1.1, 139.1.9, 201.10 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 924 046,25 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 739 237 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 184 809,25 грн.

З копії акта перевірки, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 31-55 Том І), судом встановлено, що до перевірки позивачем надано: договори, видаткові накладні, акти надання послуг, банківські виписки, акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні, які, в підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності, позивачем також надано до матеріалів справи (а.с. 81-251 Том І, а.с. 1-76 Том ІІ), та які, будучи проаналізованими судом, документально підтверджують фактичність виконання господарських операцій між позивачем і ТОВ «Екодит», ТОВ «Енергомаш», ТОВ «Даммара», ТОВ «Модус-Еко», ПП «НП Хіміч», МП «Вікфіл», ПП «ТК «Амада», ПП «Ексида», ПП «Стрікс», ТОВ «Іберія».

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з такого.

З копії акта перевірки, який наявний в матеріалах справи (а.с. 31-55 Том І), судом першої інстанції правильно встановлено, що на підтвердження фактичності виконання господарських операцій між позивачем і контрагентами ( ТОВ «Екодит», ТОВ «Енергомаш», ТОВ «Даммара», ТОВ «Модус-Еко», ПП «НП Хіміч», МП «Вікфіл», ПП «ТК «Амада», ПП «Ексида», ПП «Стрікс», ТОВ «Іберія») позивачем до перевірки надано: договори, видаткові накладні, акти надання послуг, банківські виписки, акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні, які також надано до матеріалів справи (а.с. 81-251 Том І, а.с. 1-76 Том ІІ).

Зі змісту акта перевірки вбачається, що перевіряючим не зазначено жодних зауважень до змісту та обсягу господарських операцій, що відображені в наданих до перевірки первинних документах. Натомість, не прийняття первинних документів в якості належних доказів правомірності формування позивачем показників податкової звітності, обумовлено не наданням до перевірки сертифікатів якості на товар, паспортів походження товару та ТТН.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно інформації АІС «Податковий Блок», ПП «Ексида» в перевіряємому періоді придбавало черевики чоловічі, в той час як позивачу даним контрагентом надавались монтажні послуги. Аналогічним чином, посилаючись на інформацію, що міститься в АІС «Податковий блок», контролюючий орган по іншим контрагентам позивача зазначає, що товари, які придбавали контрагенти позивача по ланцюгу постачання він інших осіб - суб'єктів господарювання, не співпадають з товарами та послугами, що надавались такими контрагентами позивачу.

Інших обставин збільшення позивачу сум грошових зобов'язань акт перевірки в собі не містить.

Даючи правову оцінку обставинам справи в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно проаналізовано норми податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини. Крім того, суд апеляційної інстанції окремо зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України;г) вивезення товарів за межі митної території України;е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі №2а-14377/122670, від 03.11.2015 у справі №826/14081/14, від 15.12.2015 від 826/13848/13-а.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що спірним в даній справі є реальність взаємовідносин щодо реалізації продукції (послуг) у перевіряє мий період між позивачем і ТОВ «Екодит», ТОВ «Енергомаш», ТОВ «Даммара», ТОВ «Модус-Еко», ПП «НП Хіміч», МП «Вікфіл», ПП «ТК «Амада», ПП «Ексида», ПП «Стрікс», ТОВ «Іберія».

Проаналізувавши обґрунтування позиції апелянта в частині відносин з кожним контрагентом окремо, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Екодит», судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Як вбачається з акта перевірки перевіряючим під час перевірки надані Договір з ТОВ «Екодит» ( Т. 1 а.с.115-121), акти надання послуг ( Т. 1 а.с. 122- 141), видаткові накладні ( Т. 1а.с. 142-146), податкові накладні (Т.1 а.с. 147-169, Т. 2 а.с. 143).

Взаєморозрахунки із вказаним контрагентом здійснено повністю, що підтверджується банківськими виписками ( Т. 1 а.с. 170-173).

Крім того, позивач до суду надав погодження поставки матеріалів і монтажу системи повітряного охолодження Моnoblok FCS 6к W200000244MTS : (листи вих. №1509 від 15.09.2014 року та вих. №713 від 19.09.2014 року), а також Акт передачі об'єктів у монтаж №2509 від 25.09.2014 року.

При цьому, вартість монтажу системи фрикулінгу відповідно до акту передачі об'єктів в монтаж повністю співпадає із відповідними актами надання послуг ( в частині монтажу).

Матеріали справи містять копії сертифікатів відповідності, які отримані від ТОВ «Екодит» (Т.2 а.с. 144-149), хоча виконанні роботи не потребують сертифікатів та копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують фактичне перевезення матеріальних цінностей

У матеріалах справи наявне також погоджене обома сторонами Замовлення на виконання транспортних послуг вих. №2209 від 22.09.2014 року, у якому чітко зазначені місця доставки. Також із цього замовлення прослідковується зв'язок господарських операцій із відносинами позивача із ПрАТ «МТС Україна», для якого встановлювалися системи повітряного охолодження Моnoblok FCS 6к W200000244MTS :

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що докази, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Екодит» є достатніми та документально підтверджують фактичність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Екодит».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Компанія Енергомаш», судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючим під час перевірки та до матеріалів справи суду надано договір з ТОВ «Компанія «Енергомаш» ( Т.1 а.с.81-83), видаткові накладні ( Т.1 а.с. 84 - 93), податкові накладні (Т. 1 а.с. 94-103).

Крім того, позивач надавав до матеріалів справи копії сертифікатів, а також товарно-транспортної накладної про перевезення товару, придбаного у ТОВ «Компанія «Енергомаш», а також документи, що підтверджують перебування працівників позивача у відрядженні з метою отримання та перевезення товару.

Посилання податкового органу на відсутність інформації про субпідрядників судом апеляційної інстанції не береться до уваги, оскільки умовами договору не передбачається погодження субпідрядників у письмовому порядку, а тому, як пояснив позивач, з ТОВ «Компанія «Енергомаш» робили таке погодження в усній формі, що не порушує ані договору, ані норм чинного законодавства України.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що докази, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія «Енергомаш» є достатніми та документально підтверджують фактичність господарських операцій між позивачем та з ТОВ «Компанія «Енергомаш».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Даммара», судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючим під час перевірки та до матеріалів справи суду надано Акти приймання-передачі виконаних робіт (Т. 1 а.с. 180 - 200), податкові накладні (Т. 1 а.с. 175-179), підтвердження оплати (Т. 1 а.с. 201-207). Також у матеріалах справи наявна копія Договору 100315-СО/1 від 29.08.2014.

Також матеріали справи містять підтвердження директора TOB «Даммара» про факт виконання робіт з копіями фотографій виконаних робіт.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що докази, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Даммара» є достатніми та документально підтверджують фактичність господарських операцій.

Щодо взаємовідносин з TOB «Модус-Еко» судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючим під час перевірки та до матеріалів справи суду надано Договір поставки № МЄ-020914 від 02 вересня 2014 року з TOB «Модус-Еко» ( Т.3 а.с. 4-8), акти наданих послуг та видаткові накладні ( Т. 2 а.с. 41 - 58), податкові накладні (Т.2 а.с. 23-40), підтвердження факту оплати (Т. 2 а.с.68-76). Також в матеріалах справи міститься Звіт про виконанні до Акту прийому-передачі наданих послуг №МЕ-2511141 від 25 листопада 2014 року (Т. 3 а.с. 9).

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що докази, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Модус Еко» є достатніми та документально підтверджують фактичність господарських операцій.

Щодо взаємовідносин з ПП «НП Хіміч», судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючим під час перевірки та до матеріалів справи суду надано копії Договору підряду від 01.12.2014 року №01121410-ДС з додатками (а.с. 242-247, том 1), Акти надання послуг (а.с. 250-251, том 1), податкові накладні (а.с. 1-2, том 2), підтвердження факту оплати (а.с.3, том 2).

Податкові накладні по вказаному контрагенту зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, докази відповідної реєстрації (копії Квитанцій №1 по податковій накладній №87 від 10.12.2014 року та №88 від 24.12.2014 року) містяться в матеріалах справи (а.с. 10-11, том 3).

Таким чином у справі наявні всі документи, які підтверджують здійснення господарської операції, тому донарахування в цій частині були обґрунтовано скасовані судом першої інстанції.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що докази, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «НП Хіміч» є достатніми та документально підтверджують фактичність господарських операцій.

Щодо взаємовідносин з МП «Вікфіл», судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючим під час перевірки та до матеріалів справи суду надано копію договору субпідряду №07/10-1 від 07 жовтня 2014 року з додатком (а.с. 9-14, том 2), Акт надання послуг (а.с. 17, том 2), податкова накладна (а.с. 16, том 2), підтвердження факту оплати (а.с. 18-22, том 2).

Також матеріали справи містять копію Підсумкової відомості ресурсів, Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт з Актом №10 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, якими підтверджується, зокрема, зміст та місце виконання робіт (а.с. 14-49, том 3).

Наведене вище дає підстави суду апеляційної інстанції вважати, що всі господарські операції оформленні належним чином.

Щодо взаємовідносин з ПП Торгівельна компанія «Амада», колегія суддів зазначає, що апелянтом не зазначено жодних аргументів щодо конкретних порушень допущених позивачем при відносинах із вказаним контрагентом.

В акті перевірки вказується, що по контрагенту ПП Торгівельна Компанія «Амада» не надано жодного договору; інших підстав донарахування податків також не зазначено.

Слід зауважити, що відсутність письмового договору із ПП Торгівельна Компанії «Амада» відповідно до законодавства України не може тягнути за собою неможливість здійснення господарських операцій, оскільки ці операції оформлені іншими документами, обов'язковість яких передбачена законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючим під час перевірки та до матеріалів справи суду надано Акт про приймання виконаних робіт (а.с. 5, том 2), податкова накладна (а.с. 6, том 2), підтвердження оплати (а.с. 8, том 2).

Також в матеріалах справи міститься копії листа Директора ПП Торгівельна Компанія «Амада» №03062014 від 03.06.2014 року, яким підтверджується факт та місце виконання робіт (а.с. 50, том 3). Також податкова накладна по вказаному контрагенту зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, докази відповідної реєстрації (копія Квитанції №1 по податковій накладній 352 від 31.10.2014 року) містяться у матеріалах справи (а.с. 51, том 3).

Наведене вище дає підстави суду апеляційної інстанції вважати, що всі господарські операції оформленні належним чином.

Щодо взаємовідносин з ПП «Ексида», колегія суддів зазначає, що апелянтом не зазначено жодних аргументів щодо конкретних порушень допущених позивачем при відносинах із вказаним контрагентом.

В Акті перевірки взагалі відсутнє обґрунтування донарахування податку у зв'язку відносинами з ПП «Ексида».

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючим під час перевірки та до матеріалів справи суду надано Акти здачі-прийняття робіт (а.с.235-236, том 1), податкові накладні з підтвердженням реєстрації (а.с. 237-240, том 1), підтвердження факту оплати (а.с. 241, том 1).

В матеріалах справи наявна копія Договору підряду №142-АВ від 28 липня 2014 року з ПП «Ексида», а також листування, яке підтверджує місце виконання робіт (а.с. 52-57, том 3).

Також матеріали справи містить копію сертифікатів відповідності товарів, які використовувалися під час монтажу (а.с. 58-61, том 3).

Податкові накладні по вказаному контрагенту зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, докази відповідної реєстрації також містяться у справі (а.с. 62-63, том 3).

Зазначені вище документи є достатніми для відображення господарських операцій обліку, а тому донарахування податків відповідачем є безпідставним.

Щодо взаємовідносин з ПП «Стрікс», колегія суддів зазначає, що апелянтом не зазначено жодних аргументів щодо конкретних порушень допущених позивачем при відносинах із вказаним контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючим під час перевірки та до матеріалів справи суду надано акти здачі-прийняття робіт (а.с.216-223, том 1), податкові накладні (а.с. 224-231, том 1), підтвердження факту оплати (а.с. 232, том 1).

Також у матеріалах справи містяться пояснення директора позивача щодо взаємовідносин з ПП «Стрікс» №04/16 від 01.02.2016 року, а також листування з контрагентом, яке підтверджує погодження надання послуг з монтажу систем фрикулінгу (а.с. 64-81, том 3).

Наявні документи є достатньою підставою для відображення операції в обліку, а тому донарахування податку в частині відносин з цим контрагентом вбачається безпідставним, з чим також погодився суд першої інстанції.

Апелянтом зазначається, що зазначається, що «господарські взаємовідносини між TOB «Сучасні інженерні мережі» з вище перерахованими контрагентами мають ознаки безтоварності та не могли фактично постачати товар та надавати послуги», проте таке твердження податкового органу не підтверджується жодними доказами, натомість наявними у матеріалах справи документах таке твердження спростовується.

Колегія судді звертає уваги, що відповідно до положень норм КАС України, суд перевіряє правомірність дій відповідача на час прийняття ним рішення. А як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, податковий орган робив висновки лише на підставі даних з АІС.

Крім того, на виконання вимог ухвал апеляційного суду про витребування доказів , податковим органом надано до матеріалів справи постанову слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21 червня 2016 року про закриття кримінального провадження внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100080000032 від 20.05.2015р. у зв'язку з відсутністю в діянні службових осіб ТОВ "Сучасні інженерні мережі" складу кримінального правопорушення, , передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Таким чином, колегія суддів у сукупності проаналізувавши всі надані документи суду першої інстанції і ті, що були подані відповідачем в ході слухання справи в суді апеляційної інстанції, дійшла висновку, що в судовому порядку встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, отже, формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами є правомірним.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході апеляційного розгляду справи та не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.09.2016.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Т. Р. Вівдиченко

І.Й. Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Вівдиченко Т.Р.