Ухвала суду № 61282776, 13.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 р. Справа № 876/7137/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

участю секретаря Чопко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Техенерго" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА :

Приватне акціонерне товариство "Техенерго" 17.04.2015року звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004632204, № 0004642204 від 08.04.2015 року.

Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу було донараховано суми зобов'язань по сплаті податків та зборів, а також донараховано штрафні санкції, а саме:

-збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податком на прибуток на суму 83 025,00 грн. (з них 55 350,00 грн. - за основним платежем, 27 675,00 грн. - за штрафними санкціями) - податкове повідомлення-рішення № 0004632204 від 08.04.2015 року;- збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податком на додану вартість на суму 68 250,00 грн. (з них 45 500,00 грн. - за основним платежем, 22 750,00 грн. - за штрафними санкціями) - податкове повідомлення-рішення № 0004642204 від 08.04.2015 року. Оскаржувані рішення прийняті на підставі Акту № 737/13-04-22-04/23891483 від 25.03.2015 року, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Техенерго", у якому податковий орган зазначив про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ "Пірол СКФ", а також відсутність реальної можливості ТОВ "Пірол СКФ" надання послуг ПрАТ "Техенерго".

Позивач із такими висновками ДПІ у Галицькому районі м.Львова не погоджується, оскільки вони, на його думку, є безпідставними та прийнятими без належної правової оцінки документів, наданих позивачем під час проведення перевірки. Зокрема, факт надання та отримання і оплати послуг за Договором № 25/02-01 від 25.02.2014 року, укладеним між позивачем, як замовником та ТОВ "Пірол СКФ" як виконавцем, які відповідач вважає такими, що не були надані, підтверджений усіма необхідними первинним бухгалтерськими документами та іншими документами, які у сукупності доводять наявність у ТОВ "Пірол СКФ" засобів для надання послуг за Договором.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 року - позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що податкові повідомлення-рішення прийнято за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Техенерго" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Пірол СКФ" за період з 01.09.2013 року по теперішній час, під час якої встановлено факт безпідставного відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Пірол СКФ" щодо отримання послуг автокрана МКТТ-100 на об'єкті Запорізька ТЕС. Відповідач стверджує, що первинні бухгалтерські документи щодо операцій із ТОВ "Пірол СКФ", надані позивачем під час перевірки, не можуть вважатися первинним документами для цілей ведення податкового обліку, оскільки фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Пірол СКФ" не було. У зв'язку із цим, на думку відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими і підстав для їх скасування немає, тому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача щодо фіктивності договору про надання послуг № 25/02-01 від 25.02.2014 року, укладеного між ПрАТ "Техенерго" та ТОВ "Пірол СКФ", беруть за основу ненадання позивачем для перевірки документів, які б підтверджували фактичність отримання послуг від контрагента, а також відсутність у ТОВ "Пірол СКФ" реальних засобів для надання таких послуг. Водночас позивачем доведено надання під час проведення відповідачем перевірки, а також долучено до матеріалів справи, усі первинні бухгалтерські документи та інші документи, що підтверджують можливість надання та реальність послуг, наданих ТОВ "Пірол СКФ" за договором № 25/02-01 від 25.02.2014 року. Щодо правової оцінки договірних відносин суб'єктів господарювання варто також додати, що відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, а також встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС. З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про фіктивність договору, є безпідставними, і не доводять правомірності збільшення позивачу у зв'язку з цим суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Згідно із статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Беручи до уваги викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідача № 0004632204 та № 0004642204 від 08.04.2015 року слід визнати протиправними і скасувати.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Приватне акціонерне товариство "Техенерго" зареєстроване 28.12.1999 року, про що зроблено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби, станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова, внесено до Реєстру платників ПДВ. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПрАТ "Техенерго" здійснює господарську діяльність, зокрема, у сфері будівельних та монтажних робіт, інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах.

З 13 по 18 березня 2015 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проводила позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Техенерго" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Пірол СКФ" за період з 01.09.2013 року по теперішній час, за наслідками якої складено акт № № 737/13-04-22-04/23891483 від 25.03.2015 року . Під час перевірки ДПІ у Галицькому районі надало оцінку взаємовідносинам позивача із ТОВ "Пірол СКФ" по Договору № 25/02-01 від 25.02.2014 року про надання послуг та досягнуто висновку про відсутність у контрагента позивача належних засобів для надання послуг, передбачених цим договором.

У висновках акта перевірки від 25.03.2015 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова зазначила, що перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: 1) п.п. 138.1.1, п.п. 138.2, п.п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 55 350,00 грн.; 2) п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 45 500,00 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2014 року в сумі 16 700,00 грн., за березень 2014 року в сумі 16 000,00 грн., за квітень 2014 року в сумі 12 800,00 грн.

На підставі акта перевірки від 25.03.2015 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийняла: 1) податкове повідомлення-рішення № 0004632204 від 08.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податком на прибуток на суму 83 025,00 грн. (з них 55 350,00 грн. - за основним платежем, 27 675,00 грн. - за штрафними санкціями); 2) податкове повідомлення-рішення № 0004642204 від 08.04.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податком на додану вартість на суму 68 250,00 грн. (з них 45 500,00 грн. - за основним платежем, 22 750,00 грн. - за штрафними санкціями).

Суд встановив наступні обставини господарських взаємовідносин ПрАТ "Техенерго" з його контрагентом ТОВ "Пірол СКФ".

ПрАТ "Техенерго" та ТОВ "Пірол СКФ" 25.02.2014 року уклали Договір № 25/02-01 про надання послуг, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання технічних послуг 1 (одного) автокрану МКТТ-100 (п. 1.1. договору). Виконавець зобов'язаний надати послуги своєчасно, якісно та у повному обсязі, а Замовник зобов'язаний прийняти належним чином виконані послуги Виконавця та оплатити їх (п. 1.2 договору). Місце надання послуг: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 95, Запорізька ТЕС (п. 2.2 договору). Сторони погодили, що вартість послуг за 1 (одну) відпрацьовану Виконавцем зміну становить 9 600,00 грн., в тому числі ПДВ 1 600,00 грн. (п. 4.1 договору). Крім цього, сторони погодили, що вартість перевезення автокрану МКТТ-100 до місця надання послуг, становить 23 400,00 грн., в тому числі ПДВ 3 900,00 грн. (п. 4.2 договору).

На підтвердження факту отримання послуг згідно договору позивачем було додано до матеріалів справи копії та представлено у судових засіданнях оригінали таких документів:

1) акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 99/1 від 10.03.2014 року, № 99/2 від 11.03.2014 року, № 99/3 від 12.03.2014 року, № 99/4 від 13.03.2014 року, № 9/5 від 14.03.2014 року, № 99/6 від 17.03.2014 року, № 99/7 від 18.03.2014 року, № 99/8 від 19.03.2014 року, № 99/9 від 20.03.2014 року, № 99/10 від 21.03.2014 року, № 99/11 від 24.03.2014 року, № 130/4 від 01.04.2014 року, № 130/5 від 02.04.2014 року, № 130/6 від 03.04.2014 року, № 130/7 від 04.04.2014 року, № 130/8 від 07.04.2014 року, № 130/9 від 08.04.2014 року, № 130/10 від 09.04.2014 року, № 50/1 від 16.04.2014 року, № 50/2 від 17.04.2014 року, № 50/3 від 18.04.2014 року, № 50/4 від 22.04.2014 року, № 50/5 від 23.04.2014 року, № 50/6 від 24.04.2014 року, № 50/7 від 25.04.2014 року, № 50/8 від 28.04.2014 року, від 05.05.2014 року, від 06.05.2014 року, від 07.05.2014 року, від 08.05.2014 року, від 12.05.2014 року, від 13.05.2014 року, від 14.05.2014 року, від 15.05.2014 року, від 16.05.2014 року, від 19.05.2014 року, від 20.05.2014 року, від 21.05.2014 року, від 22.05.2014 року на загальну суму 369 000,00 грн.; платіжні доручення № 6456 від 15.04.2014 року, № 6382 від 26.03.2014 року, № 6289 від 13.03.2014 року, № 6245 від 26.02.2014 року, на підставі яких позивач здійснював оплату по договору; податкові накладні № 99 від 26.02.2014 року, № 70 від 13.03.2014 року, № 130 від 26.03.2014 року, № 50 від 15.04.2014 року; договір оренди автокрану МКТТ-100 № 08/1-14 від 08.01.2014 року, відповідно до умов якого автокран надавався в оренду ТОВ "Пірол СКФ" громадянином ОСОБА_1 на період з 08.01.2014 року по 31.12.2014 року; біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу від 28.01.2009 року, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав автокран МКТТ-100, що зафіксовано у журналі реєстрації Запорізької будівельної товарної біржі від 28.01.20009 року за № 46; свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу, відповідно до якого з 28.01.2009 року автокран МКТТ-100 належить на праві власності ОСОБА_1; паспорт автокрану МКТТ-100, відповідно до даних якого автокран дозволений до експлуатації, його технічний стан перевірений; посвідчення машиніста автокрану МКТТ-100 ОСОБА_2, який підтверджує наявність права останнього на водіння автокранів; листи позивача до головного інженера ДТЕК Запорізької ТЕС ОСОБА_3 про допуск власника автокрану МКТТ-100 ОСОБА_1 та водія ОСОБА_2 на територію ДТЕК Запорізької ТЕС для виконання робіт та надання послуг за Договором на виконання комплексу робіт по модернізації газоочисного обладнання енергоблоку станції № 3 ВП "ДТЕК Запорізька ТЕС", укладеного між позивачем та ТОВ "Термоелектро-Україна". До листів також була додана копія виписки із журналу видачі тимчасових пропусків для виїзду і в'їзду транспорту на територію ДТЕК Запорізької ТЕС, в якому зафіксований факт видачі таких пропусків ОСОБА_1 та ОСОБА_2; запит ПрАТ "Техенерго" від 26 травня 2015 року вих. № 15/05-350 до Головного інженера ДТЕК Запорізька ТЕС та Генерального директора ТОВ "Термоелектро-Україна" щодо підтвердження інформації стосовно того, що автокран МКТТ-100 дійсно перебував на території Запорізької ТЕС; лист Головного інженера ДТЕК Запорізька ТЕС від 27 травня 2015 року вих. № 1843/01 про те, що автокран МКТТ-100 у період з 28.02.2014 року по 18.04.2014 року постійно перебував н території ДТЕК Запорізької ТЕС і був використаний для виконання монтажних робіт на електрофільтрі енергоблоку ст. № 3; лист Першого заступника Генерального директора ТОВ "Термоелектро-Україна" від 27 травня 2015 року вих. № 476 про те, що ПрАТ "Техенерго" за допомогою власного обладнання та матеріалів в період з 28.02.2014 року по 18.04.2014 року було виконано демонтаж та монтаж обладнання на території ДТЕК Запорізька ТЕС.

Позивачем також було долучено до матеріалів справи оригінал бухгалтерської довідки вих. № 15/04-264 від 17.04.2015 року, відповідно до якої станом на 17.04.2015 року кредиторська заборгованість ПрАТ "Техенерго" перед ТОВ "Пірол СКФ" згідно договору про надання послуг № 25/02-01 від 25.02.2014 року відсутня.

Загальна вартість наданих згідно договору № 25/02-01 від 25.02.2014 року послуг становить 369 000,00 грн., що віднесено позивачем до складу витрат за 2014 рік, у т.ч. ПДВ у сумі 73 800,00 грн., який позивач відніс до складу податкового кредиту.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з п.138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У пункті 138.1.1. ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.9 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, суд приходить до висновку, що необхідною умовою для підтвердження реальності господарської операції є наявність у платника податків усіх необхідних первинних бухгалтерських документів щодо здійснення цих операцій, а також використання результатів цих операцій у господарській діяльності підприємства.

Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно із ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вищий адміністративний суд України у своїй постанові від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12 роз'яснив, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Крім цього, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 адміністративним судам України роз'яснено порядок та основні засади розгляду податкових спорів щодо реальності здійснення платниками податків господарських операцій та зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. У листі також вказано, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вищий адміністративний суд України у вищезгаданому листі надає перелік обставин, які свідчать про відсутність факту здійснення господарської операції: 1. всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); 2. отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); 3. результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Основною підставою фіктивності договору про надання послуг № 25/02-01 від 25.02.2014 року, укладеного між ПрАТ "Техенерго" та ТОВ "Пірол СКФ", в акті перевірки від 25.03.2015 року зазначено відсутність реальної можливості ТОВ "Пірол СКФ" для надання послуг у зв'язку із відсутністю майна, основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Проте таке твердження відповідача спростовується матеріалами справи, з яких очевидною є наявність у ТОВ "Пірол СКФ" автокрану МКТТ-100, який і був предметом договору із позивачем. Крім цього, позивачем було обґрунтовано зв'язок із ТОВ "Пірол СКФ" водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які виконували роботи на території ДТЕК Запорізької ТЕС на автокрані МКТТ-100, чим спростовано твердження відповідача про відсутність у ТОВ "Пірол СКФ" засобів до надання послуг за договором.

Факт реального виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими актами здачі-приймання наданих послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями, які зазначено вище і які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Зауважень щодо оформлення первинних документів податковий орган не висловив.

Крім цього, як на додаткову підставу визнання нереальності операцій, здійснюваних між позивачем та ТОВ "Пірол СКФ" в Акті від 25.03.2015 року відповідач посилався на те, що в ході перевірки встановити місцезнаходження ТОВ "Пірол СКФ" не є можливим, згідно реєстраційної частини облікової справи ТОВ "Пірол СКФ" стан платника - 8 - "ДО ЄДР ВНЕСЕНО ЗАПИС ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ".

Попри це судом було з'ясовано, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Пірол СКФ" було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Частинами 1, 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості щодо юридичної особи, її посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи є відкритими і загальнодоступними.

Відповідно до п. 2.8 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року № 1394, для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює на веб-сайті центрального органу державної податкової служби: - дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника ПДВ, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера та дати початку дії свідоцтва про реєстрацію; -інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника ПДВ або з ініціативи податкових органів чи за рішенням суду, а саме: про анульовані свідоцтва платників ПДВ із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат, причин та підстав для анулювання свідоцтв.

На момент укладення договору між ПрАТ "Техенерго" та ТОВ "Пірол СКФ" та їх виконання, позивачем і його контрагентом було дотримано усіх вимог закону, зокрема, контрагент був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, є всі підстави стверджувати про дотримання обов'язкових вимог, що дають право платнику податків на формування податкового кредиту.

Керуючись презумпцією добросовісності контрагента, закріпленого у ст. 12 Цивільного кодексу України, позивачем було перевірено факт державної реєстрації ТОВ "Пірол СКФ", а також наявність в останнього свідоцтва платника ПДВ на момент укладення договору, а також на період його виконання, і було досягнуто правомірного висновку про можливість ТОВ "Пірол СКФ" надати визначені договором послуги.

Відповідно до п. 2 листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було здійснено усі необхідні дії для перевірки можливості та правомірності надання послуг контрагентом - ТОВ "Пірол СКФ".

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо фіктивності договору про надання послуг № 25/02-01 від 25.02.2014 року, укладеного між ПрАТ "Техенерго" та ТОВ "Пірол СКФ", беруть за основу ненадання позивачем для перевірки документів, які б підтверджували фактичність отримання послуг від контрагента, а також відсутність у ТОВ "Пірол СКФ" реальних засобів для надання таких послуг. Водночас позивачем доведено надання під час проведення відповідачем перевірки, а також долучено до матеріалів справи, усі первинні бухгалтерські документи та інші документи, що підтверджують можливість надання та реальність послуг, наданих ТОВ "Пірол СКФ" за договором № 25/02-01 від 25.02.2014 року.

Щодо правової оцінки договірних відносин суб'єктів господарювання варто також додати, що відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, а також встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про фіктивність договору, є безпідставними, і не доводять правомірності збільшення позивачу у зв'язку з цим суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Згідно із статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Беручи до уваги викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідача № 0004632204 та № 0004642204 від 08.04.2015 року слід визнати протиправними і скасувати.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 року у справі № 813/1941/15 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар