Рішення № 61282317, 05.09.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р.Справа № 922/1021/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" (м. Маріуполь) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (м. Харків) про зобов'язання укласти договір за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. №522/06-161 від 11.01.2016 року);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області укласти з ТОВ "ПБП "Азовінтекс" договір про внесення змін до договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25.04.2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №2490, про подовження визначеного в пункті 1.1. договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25.04.2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №2490, строку завершення будівництва і введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва "9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою", розташованого за адресою: м. Маріуполь, Приморський район-52, на строк який дорівнює 4 роки, та відлік якого починається з дати підписання цього договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області про передачу за підсудністю від 04 квітня 2016 р. передано позовну заяву (вх. №1021/16 від 30.03.2016 року) та додані до неї документи за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на ухвалу господарського суду Харківської області від 04 квітня 2016 р. у справі №922/1021/16 задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 04 квітня 2016 р. у справі №922/1021/16 скасовано, направлено справу №922/1021/16 до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11 липня 2016 р. о 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 липня 2016 р. прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову, в якій він просить суд: 1) зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області укласти з ТОВ "ПБП "Азовінтекс" договір про внесення змін до договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25.04.2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №2490, про подовження визначеного в пункті 1.1. договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25.04.2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №2490, строку завершення будівництва і введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва "9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою", розташованого за адресою: м. Маріуполь, Приморський район-52, на строк який дорівнює 4 роки, та відлік якого починається з дати підписання цього договору.

2) Внести зміни до Договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25 квітня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №2490, яким подовжити визначений в пункті 1.1 Договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25 квітня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 строк завершення будівництва і введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва "9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою" на 4 роки, виклавши п.1.1 Договору про покладання зобов'язань у наступній редакції: "Подовжити строк завершення будівництва введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва "9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою", розташованого за адресою: м. Маріуполь, Приморський район - 52, на строк який дорівнює 4 (чотири) роки, відлік якого починається з дати внесення цих змін.

В судовому засіданні 02 серпня 2016 р. було оголошено перерву до 10 серпня 2016 року о 12:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 серпня 2016 року задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду спору по справі №922/1021/16, продовжено строк розгляду спору по справі №922/1021/16 до 09 вересня 2016 року, розгляд справи відкладено на 05 вересня 2016 р. о 12:30 год.

02.09.2016 року на електронну адресу суду (inbox@hr.arbitr.gov.ua) від представника позивача надійшли додаткові документи.

05.09.2016 року до канцелярії суду (вх.№28806) від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Суд, дослідивши клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи додаткових документів, вирішив за можливе задовольнити його.

05.09.2016 року до канцелярії суду (вх.№28807) від представника позивача надійшли пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2016 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням уточнень.

Представник відповідача в судове засідання 05.09.2016 року не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про дату, час та місце наступного судового засідання суду від 10.08.2016 у справі №922/1021/16, яке долучене судом до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22 грудня 1998р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (далі по тексту - відповідач) та ЗАТ "Азовзв'язокбуд" (далі по тексту - первісний покупець) укладено договір № 2737 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (далі по тексту - договір купівлі-продажу), відповідно до якого первісний покупець одержав у власність об'єкт незавершеного будівництва: 9-ти поверховий 96-ти квартирний житловий будинок № 2 із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою (далі по тексту - об'єкт незавершеного будівництва), розташований за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, Приморський район 52.

24 лютого 2000р. між первісним покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" (далі по тексту - позивач) було укладено біржовий контракт №26661 (далі по тексту - біржовий контракт), відповідно до якого право власності на вказаний вище об'єкт незавершеного будівництва перейшло до позивача.

Додатковою угодою № 1 від 30.03.2003 року до біржового контракту первісний покупець та позивач здійснили перенесення на останнього приватизаційних умов (зобов'язань первісного покупця), передбачених договором купівлі-продажу, в тому числі щодо завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва та введення його в експлуатацію у визначені строки.

На підставі рішення Господарського суду Донецької області від 24.01.2008р., яке було залишено в силі Постановою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 27.03.2008р. у справі №1/407пд між ТОВ «ПБП «Азовінтекс» та Регіональним відділенням фонду державного майна України по Донецькій області 25.04.2008р. був укладений договір про покладання зобов'язань, по завершенню будівництва об'єкту незавершеного будівництва (далі - Об'єкт) що розташований за адресою: м. Маріуполь, Приморський район-52 та посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2, та зареєстрованого у реєстрі за №2490 (далі Договір та/або Договір про покладання зобов'язання).

Пунктом 1 вказаного договору про покладення зобов'язань за позивачем закріплено приватизаційні умови (зобов'язання) первісного покупця щодо об'єкту приватизації, передбачені означеним вище договором купівлі-продажу.

Згідно до умов п.1.1. Договору Позивач зобов'язав завершити будівництво і ввести в експлуатацію об'єкт незавершеного будівництва протягом 3 років від дати нотаріального посвідчення Договору.

В квітні 2011 року Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з Позовною заявою що до подовження строків будівництва на 5 років, оскільки Позивач не мав можливості завершити будівництво за обставин, які не залежали від його волі.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.10.2013 року винесеним по справі № 33/29пд позовні вимоги Позивача були задоволені, та подовжено строк завершення будівництва і введення в експлуатацію об'єкту незавершеного будівництва «9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою», розташованого за адресою: м. Маріуполь, Приморський район-52, на 5 років, тобто до 13.08.2015р.

З матеріалів справи вбачається, що завершити будівництво у зазначений термін Позивач не зміг і не мав об'єктивної можливості у зв'язку з чим звернувся до Відповідача 16.02.2016 з листом №59 з пропозицією зміни строків завершення будівництва Об'єкту, та направив на його адресу проект відповідної додаткової угоди.

Але матеріали справи свідчать про те, що від укладання додаткової угоди Відповідач відмовився, що підтверджується листом №11-10-01267 від 21.09.2015.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушено права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявністю одночасно всіх умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, наголошує, що відсутність хоча б однієї з них виключає можливість зміни договору за рішенням суду. Крім того, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, вважає, що посилання позивача на Распоряжение Совета Министров Луганской народной республики от 08.09.2015 "О закреплении имущества" як на підтвердження неможливості виконання покупцем приватизаційних зобов'язань у строк, передбачений договором про покладання зобов'язань від 25 квітня 2008р., не є належним і допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, не може бути залучений господарським судом до матеріалів справи №922/1021/16, та як наслідок не підлягає судовому дослідженню. Також, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, наголошує на те, що суд не може захищати порушені права та інтереси у спосіб, який не передбачений ані законом, ані договором, та взяти на себе обов'язок позивача щодо визначення позовних вимог, з якими останній пов'язує порушення своїх прав та інтересів.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 15, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 38 Господарського процесуального кодексу України, а саме посилається на істотну зміну обставин, якими сторони договору про покладання зобов'язань (позивач та відповідач) керувалися при укладенні цього договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Статтею 652 ЦК України закріплено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 ст.652 ЦК України унормовано, закріплено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2)зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3)виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд зазначає, що всі вище перелічені умови, необхідні для внесення змін до договору, наявні в сукупності, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: висновком ОСОБА_3 Торгово-промислової палати від 14.01.2016 року №24/12.1-21-03, Сертифікатом Торгово-промислової палати України №2436 від 31.12.2014 року, Сертифікатами ОСОБА_3 Торгово-промислової палати від 14.01.2016 року №№5693,5694,5695,5696, Довідкою ВЧ 3057,листом ПАТ "ЛОК "Айвазовське" №84 від 20.12.2014 (а.с. 39). та іншими, наданими позивачем доказами.

Висновок ОСОБА_3 ТПП від 14.01.2016 року №24/12.1-21-03 надано позивачу ОСОБА_3 ТПП у рамках її повноважень визначених ст.ст. З та 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України».

Згідно ч.2 ст.11 Закону України «Про торгово-промислові палати України» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Також позивач зауважує, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам і потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, що є безумовною підставою для внесення змін до Договору.

Як слід з матеріалів справи у будівництво Об'єкту Позивачем вже вкладено більше 53791147,00 гривень, а Позивач не мав і не має фактичної можливості завершити будівництво Об'єкту за обставин, що склалися без внесення відповідних змін до додаткової угоди.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 ГК України).

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що вимога позивача щодо внесення змін до Договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25 квітня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №2490, яким подовжити визначений в пункті 1.1 Договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25 квітня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 строк завершення будівництва і введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва "9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою" на 4 роки, виклавши п.1.1 Договору про покладання зобов'язань у наступній редакції: "Подовжити строк завершення будівництва введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва "9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою", розташованого за адресою: м. Маріуполь, Приморський район - 52, на строк який дорівнює 4 (чотири) роки, відлік якого починається з дати внесення цих змін є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про зобов'язання Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області укласти з ТОВ "ПБП "Азовінтекс" договір про внесення змін до договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25.04.2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №2490, про подовження визначеного в пункті 1.1. договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25.04.2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №2490, строку завершення будівництва і введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва "9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою", розташованого за адресою: м. Маріуполь, Приморський район-52, на строк який дорівнює 4 роки, та відлік якого починається з дати підписання цього договору, суд виходить з наступного.

Статтями 16 ЦК України, ст.20 ГК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічний припис містить ч.2 ст.20 ГК України про те, що права суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, законодавець визначив, що цивільне право або охоронюваний законом інтерес можуть бути захищені судом не будь-яким способом, а тільки тим, що передбачений договором чи законом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. І ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. І ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.І ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настілки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При цьому, ч.2 ст.652 ЦК України визначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Суд зазначає, що позовні вимоги позивача є однорідними, тотожними, фактично спрямованими на створення одного юридичного наслідку, а саме - продовження строку дії приватизаційних зобов'язань за договором про покладення зобов'язань від 25.04.2008 р., в зв'язку з чим позивачем заявлено два способи захисту своїх прав, які взаємовиключають один одного.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області укласти з ТОВ "ПБП "Азовінтекс" договір про внесення змін до договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25.04.2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №2490, про подовження визначеного в пункті 1.1. договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25.04.2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №2490, строку завершення будівництва і введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва "9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою", розташованого за адресою: м. Маріуполь, Приморський район-52, на строк який дорівнює 4 роки, та відлік якого починається з дати підписання цього договору є безпідставними, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Внести зміни до Договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25 квітня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №2490, яким подовжити визначений в пункті 1.1 Договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25 квітня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 строк завершення будівництва і введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва "9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою" на 4 роки, виклавши п.1.1 Договору про покладання зобов'язань у наступній редакції: "Подовжити строк завершення будівництва введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва "9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою", розташованого за адресою: м. Маріуполь, Приморський район - 52, на строк який дорівнює 4 (чотири) роки, відлік якого починається з дати внесення цих змін.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61024, Харківська обл., м. Харків, вулиця Гуданова, 18; Код ЄДРПОУ 13511245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" (87500 Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Леніна, будинок 68-а; Код ЄДРПОУ 24155428) судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_4