Рішення № 61281905, 07.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2016Справа №910/13004/16

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"доПриватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"простягнення 6 235, 94 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

У судовому засіданні брали участь:

Від позивача: Некряч А.В. за довіреністю №4 від 04.01.2016

Від відповідача: Бортник Л.В. за довіреністю № 483 від 16.12.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 6 235,94 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.04.2015 р. о 09 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Наддніпрянське шосе, за участю транспортних засобів «Suzuki Grand Vitara», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу «Opel Astra», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/13004/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи, також направлено запит до МТСБУ для витребування інформації.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 03.08.2016 від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит та 30.08.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, які заучено до матеріалів справи.

Представник позивача надав суду оригінали документів, для огляду в судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.08.2016 заперечив проти позову, з підстав, які наведені у відзиві на позовну заяву.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 07.09.2016, для дослідження доказів у справі та для надання їм оцінки.

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2016 надав суду заяву про зменшення позовних вимог, яку суд не прийняв до розгляду. Позивач заяву обґрунтував тим, що відповідачем частково відшкодована заборгованість в розмірі 10 663,60 грн. від заявленої суми відшкодування 16 899,60 грн., то різниця в розмірі 6 235,94 грн., яка була заявлена при подачі позовної заяви. Оскільки матеріальний збиток за звітом № 32/92.05.15 від 21.05.2015 становить 12 571,48 грн., то невідшкодованою вважається сума 1 937,88 грн. (12 571,48 грн. - 10 663,60 грн.).

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Дослідивши подану заяву, Господарський суд не приймає її до розгляду, оскільки у представника Некряч А.В. відсутні у довіреності №4 від 04.01.2016 повноваження на подання заяви про зменшення позовних вимог.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову, з підстав які наведені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 07.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

03.07.2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) був укладений договір № 030130/4002/0000076 добровільного страхування наземного транспорту, за умовами якого застраховано ризики, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_3.

За вказаним договором вигодонабувачем визначено ОСОБА_5, страхова сума - 214 300,00 грн.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

30.04.2015 р. о 09 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Наддніпрянське шосе, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів «Suzuki Grand Vitara», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу «Opel Astra», державний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4, що підтверджується довідкою про ДТП № 62802645 від 30.04.2015 р. 3-го взводу 1 батальйону полку ДПС ГУМВСУ в м. Києві (копія в матеріалах справи).

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди застрахований позивачем автомобіль марки «Suzuki Grand Vitara», державний номер НОМЕР_1, зазнав пошкоджень.

Згідно з довідкою № 62802645 від 30.04.2015 р., виданою 3-м взводом 1 батальйону полку ДПС ГУМВСУ в м. Києві, особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_4, і його вина встановлена постановою Печерського районного суду м. Києва від 01.07.2015р. у справі № 757/15691/15-п.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

18.05.2015 р. було складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) та ремонтна калькуляція за системою Audatex.

ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» надало звіт № 32/92.05.15 від 21.05.2015 р., згідно з яким вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Suzuki Grand Vitara» державний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження складає 12 571,48 грн.

04.06.2015 р. позивачем було складено страховий акт № 00167710, згідно з яким сума виплати страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком складає 16 899,54 грн.

На виконання умов договору страхування, позивачем було виплачено страхове відшкодування страхувальнику шляхом перерахування 16 899,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 019581 від 05.06.2015 р. (копія в матеріалах справи).

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закону) зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У відповідності до полісу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" № АІ/2116497 застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Opel Astra», державний номер НОМЕР_4.

04.08.2015 відповідачем було виплачено позивачу 10 633,60 грн., згідно з страховим актом №ЦО-57684-АІ-0002116497-2116497 з урахуванням коефіцієнту зносу, як це передбачено ст. 29 Закону, та безумовної франшизи за договором (1 728,23 грн.).

Таким чином, різниця між страховою сумою (лімітом відповідальності відповідача) та фактичною виплатою, здійсненою останнім, склала : 6 235,94 грн. (16 899,54 грн. - 10 663,60 грн. = 6 235,94 грн.).

Враховуючи наведене, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулося до господарського суду з даним позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" про стягнення 6 235,94 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка була відшкодована позивачем страхувальнику.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Opel Astra», державний номер НОМЕР_4 зокрема, до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське".

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2116497 встановлена франшиза у розмірі - нуль, а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи господарський суд міста Києва визнає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення завданої шкодив розмірі 1 937,88 грн., виходячи з наступного.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Пунктом 2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пунктів 32.4., 32.7. статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1. статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Відповідно до пункту 22.1. вищенаведеного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

При цьому, згідно з пунктом 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з врахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Наведене вище відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у Постанові від 15.04.2015 у справі №3-50гс15, яка вказує, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, тобто у даному випадку - позивача, визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої Звітом про оцінку транспортного засобу.

Проте, як наведено вище, ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" стосується не обсягу зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, а обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страховиком шкоди цим третім особам.

30.08.2016 Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське" подало відзив на позовну заяву та просило суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вимоги про стягнення страхового відшкодування в розмірі 6 235,94 грн. є незаконними, необґрунтованими та не доведеними, оскільки кошти, що підлягали відшкодуванню у порядку регресу, було сплачено позивачу.

Відповідач зауважив, що позивачем була визначена ціна позову без урахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, хоча в звіті ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» від 21.05.2015 р. вартість відновлювального ремонту була розрахована за Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 145/5/2092 (надалі - Методика), з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та становить 12 571,48 грн. Крім того, відповідач зазначив, що приписи Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на які посилається позивач, не можуть застосовуватися до правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, оскільки позивач вважає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, посилаючись на позиція викладена у постанові Вищого суду України від 15.04.2015 р. у справі № 910/7163/14, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012. При цьому, свої зауваження відповідач обґрунтовує позицією постановах Вищого Господарського суду України від 14.06.2016 р. у справі № 910/14337/15 за касаційною скаргою ПрАТ «СК «ВУСО» на постанову КАГС від 17.11.2015 у справі №910/14337.

Наведений вище висновок, щодо обов'язку відповідача, як страховика за договором обов'язкового страхування, здійснити виплату (страхове відшкодування) вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей пошкодження у ДТП автомобіля третьої особи не суперечить та кореспондується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у Постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, де вказано, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування набув права зворотної вимоги до страхувальника винної особи у сумі страхового відшкодування у межах фактичних втрат із врахуванням франшизи. Тобто, саме в межах фактичних затрат (із вирахуванням франшизи, якщо є), а не в такому ж точному їх розміру.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 14.06.2016 р. у справі № 910/14337/15 за касаційною скаргою ПрАТ «СК «ВУСО» на постанову КАГС від 17.11.2015 у справі №910/14337.

Як випливає зі звіту, експерт визначив фізичний знос на рівні 0,5535.

Відповідно до договору добровільного страхування позивача з страхувальником передбачена франшиза (0,5 % від страхової суми, але не менше 50 євро).

Відповідачем було виплачено позивачу 10 633,60 грн., згідно з страховим актом №ЦО-57684-АІ-0002116497-2116497 від 04.08.2015 з урахуванням коефіцієнту зносу, як це передбачено ст. 29 Закону, та безумовної франшизи за договором (1 728,23 грн.)

Відповідно до наданого звіту ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» № 32/92.05.15 від 21.05.2015 р., вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Suzuki Grand Vitara», державний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження складає 12 571,48 грн.

Таким чином врахувавши вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Suzuki Grand Vitara», державний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження, у розмірі 12 571,48 грн., господарський суд визнає обґрунтованим розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у розмірі 1 937,88 грн. ( 12 571,48 грн. - 10 633,60 грн.).

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" підлягають задоволенню в розмірі 1 937,88 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 1-1 ст. 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б, ідентифікаційний код 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70 а, ідентифікаційний код 20033533) відшкодування завданої шкоди в розмірі 1 937,88 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 14 коп.

3.У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 12.09.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина