Рішення № 61281817, 05.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/49/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016 Справа № 908/1781/16

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ,

до відповідача: Міського комунального підприємства Основаніє, м. Запоріжжя,

про стягнення 140560,44 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність №НАІ 773470 від 07.04.2016р.;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність №378 від 04.01.2016р.;

ОСОБА_3, довіреність №425 від 05.09.2016р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося публічне акціонерне товариство Українська залізниця з позовом до міського комунального підприємства Основаніє про стягнення за договором про постачання електричної енергії № ПР/Е-10-1486/НЮдч-4183 від 20.09.2010 р. заборгованості у розмірі 140560,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.09.2010р. між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії № ПР/Е-10-1486/НЮдч-4183, відповідно до якого позивач зобовязався постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач зобовязався своєчасно оплачувати її вартість. За квітень 2015 року та в період з листопада 2015 року по березень 2016 року позивачем виставлено рахунки за спожиту електроенергію на загальну суму 187588,64 грн. Відповідач здійснив часткову оплату спожитої електроенергії на суму 49023,08 грн., решта суми, а саме 138565,56 грн., відповідачем залишилась не сплаченою. Також відповідач повинен сплатити за перетікання реактивної енергії у січні-березні 2016 1994,88 грн. Разом заборгованість відповідача перед позивачем становить 140560,44 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.07.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/49/16 та призначено розгляд справи на 02.08.2016р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.2016р., з урахуванням ухвали від 04.08.2016р. про виправлення описки, відкладено розгляд справи на 18.08.2016р. за клопотаннями сторін, у звязку з неявкою їх представників та невиконанням сторонами вимог ухвали суду в повному обсязі.

18.08.2016 р. від позивача надійшла заява про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідно до якої, у звязку з частковою оплатою відповідачем заборгованості в розмірі 17 886,33 грн., позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 122 674,11 грн.

Заява про зменшення позовних вимог не суперечить ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду. У звязку з цим має місце нова ціна позову про стягнення 122 674,11 грн.

Відповідач надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечує повністю та просить суд відмовити у задоволені позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивачем не вірно застосовано тариф при здійсненні розрахунків. Зокрема, вважає, що при здісненні розрахунків за відпуск електричної енергії має застосовуватися тариф, установлений для населення, яке проживає в житлових будинках, оскільки умовами договору передбачена тарифна група 2 (населення) та МКП «Основаніє» здійснює розрахунок з ПАТ «Українська залізниця» по укладеному договору за рахунок коштів, отриманих від населення за надані послуги (електроенергія для опалення).

В судовому засіданні 18.08.2016р. оголошено перерву до 05.09.2016р.

В судовому засіданні 05.09.2016р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Позивач надав суду додаткові письмові пояснення по справі, у яких зауважив, що відзив не спростовує позицію позивача у справі. Відповідно до п. 2.1 Порядку, затвердженого постановою НКРЕ від 23.04.2012 р. №498, до категорії населення належать фізичні особи (громадяни), які споживають електричну енергію для власних побутових потреб у житлових будинках, квартирах. Дана норма також кореспондується з п. 1.2 ПКЕЕ. З огляду на викладене, відповідач, який є юридичною особою, не є субєктом, до якого можуть застосовуватися тарифи, встановлені для населення.

В судовому засіданні 05.09.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

20.09.2010р. між Державним підприємством Придніпровська залізниця в особі відособленого структурного підрозділу Енергозбут Державного підприємства Придніпровської залізниці (станом на час розгляду справи - Публічне акціонерне товариство Українська залізниця, постачальник, позивач у справі) та Комунальним підприємством Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 1 (станом на час розгляду справи - Міське комунальне підприємство Основаніє, споживач, відповідач у справі) був укладений договір про постачання електричної енергії № ПР/Е-10-1486/НЮдч-4183.

Відповідно до умов договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 30 кВт, а споживач своєчасно оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між ДП «Придніпровська залізниця» та КП ВРЕЖО-1.

Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, що є додатком №2 до договору, встановлено балансову належність електромереж та установок постачальника: ЯРВ-250 в РУ-0,4кВ ТП-1 ЖД-1 тягової підстанції «Запорізька Січ», споживача: КЛ-0,4кВ 2АВБбШв 3х25+1х16 L=75м від встановленого в РУ-0,4кВ ТП-1 ЯРВ до увідного автомату у ЩВО котельної, ЩВО, електролічильник, а також електроустаткування котельної.

Межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок установлюється на кабельних наконечниках КЛ-0,4кВ 2АВБбШв 3х25+1х16 L=75м приєднаної до нижніх губок запобіжників рубильника у ЯРВ-250 в РУ-0,4кВ ТП-1.

Також сторонами була підписана схема електроустановки та точки розподілу мереж.

Згідно з п. 2.3.4 договору відповідач зобовязується оплачувати позивачу вартість спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії згідно з умовами додатку №5 «Порядок розрахунків за спожиту електроенергію та здійснення інших платежів».

Пунктом 2.3.5 договору встановлено обовязок відповідача оплачувати вартість перетікання реактивної енергії між електромережами постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №9 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

За умовами п. 7 додатку №5 «Порядок розрахунків за спожиту електроенергію та здійснення інших платежів» підтвердженням фактичного обсягу спожитої споживачем електроенергії за звітний місяць здійснюється сторонами за формою додатку №7 «ОСОБА_3 про використану електричну енергію» протягом однієї доби після завершення розрахункового періоду. У разі неподання споживачем даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін, визначення спожитої ним електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком.

Відповідно до п. 9.8 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010р.

Пунктом 9.9 договору встановлено, що договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Додатковою угодою №Д2 від 14.10.2011 р. сторони виклали розділ 1 «Предмет договору» в наступній редакції:

«Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення опаленням населення в житловому будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька січ, 170, на електроустановки споживача з приєднаною потужністю 30 кВт, а споживач своєчасно оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між ДП «Придніпровська залізниця» та КП «ВРЕЖО №1».

Додатковою угодою №ПР/Е-10-1486/НЮдч-4183-Д3 від 20.09.2012 р. у звязку з проведенням реорганізації житлово-комунального господарства замінено назву Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання №1» на Міське комунальне підприємство «Основаніє».

Додатковою угодою №ПР/Е-10-1486/НЮдч-4183-Д5 від 23.12.2015 р. до договору сторони встановили, що правонаступником всіх зобовязань (прав та обовязків) Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі ВСП «Енергозбут» за договором є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця». Постачальником електричної енергії за договором є структурний підрозділ «Енергозбут» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» без права юридичної особи. Отримувачем коштів за договором є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

Додатковою угодою №ПР/Е-10-1486/НЮдч-4183-Д6 від 21.09.2016 р. викладено в новій редакції преамбулу договору та реквізити сторін.

Сторони не надали суду доказів припинення договору, отже його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вартості спожитої активної електричної енергії:

-№004380 від 30.04.2015р. на суму 13948,24 грн.;

-№004380 від 30.11.2015р. на суму 34838,48 грн.;

-№004380 від 31.12.2015р. на суму 33876,73 грн.;

-№004380 від 31.01.2016р. на суму 39474,97 грн.;

-№004380 від 29.02.2016р. на суму 30991,39 грн.;

-№004380 від 31.03.2016р. на суму 34458,83 грн.,

всього на суму 187588,64 грн.

Також позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату за перетікання реактивної енергії:

-№004380/Р від 31.01.2016р. на суму 750,20 грн.;

-№004380/Р від 29.02.2016р. на суму 589,78 грн.;

-№004380/Р від 31.03.2016р. на суму 654,90 грн.,

всього на суму 1994,88 грн.

Загалом відповідно до виставлених рахунків за активну електричну енергію та за перетікання реактивної електричної енергії сума до сплати складає 189 583,52 грн.

Відповідач обсяги споживання електричної енергії не заперечує.

В позовній заяві та в заяві про зменшення позовних вимог позивач вказує, що за спірний період відповідачем частково сплачено вартість спожитої електроенергії в загальному розмірі 66 909,41 грн. Залишок заборгованості складає 122 674,11 грн.

Частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 10 додатку №5 «Порядок розрахунків за спожиту електроенергію та здійснення інших платежів» з 05 по 10 число кожного місяця, наступного за звітним, споживач самостійно одержує рахунки для оплати спожитої електроенергії, рахунок плати за перетікання реактивної електроенергії згідно додатку №9 та інші платіжні документи за адресою: ст.Запоріжжя-2, вул. Аваліані, 4а. Оплата здійснюється на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку.

В порушення умов договору та п. 10 «Порядку розрахунків за спожиту електроенергію та здійснення інших платежів» відповідач не здійснив повну оплату за спожиту електроенергію та перетікання реактивної електричної енергії протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 122 674,11 грн.

Відповідач заперечує наявність заборгованості, оскільки вважає, що позивачем не вірно застосовано тариф при здійсненні розрахунків. Зокрема, вважає, що при здісненні розрахунків за відпуск електричної енергії має застосовуватися тариф, установлений для населення, яке проживає в житлових будинках, оскільки умовами договору передбачена тарифна група 2 (населення) та МКП «Основаніє» здійснює розрахунок з ПАТ «Українська залізниця» по укладеному договору за рахунок коштів, отриманих від населення за надані послуги (електроенергія для опалення).

Як вбачається з рахунків на оплату активної електричної енергії, позивачем застосовано за квітень 2015 року тариф 1,401100 грн./кВтг, за листопад-грудень 2015 року - тариф для промислових споживачів 2 класу (1,520800), а з січня по березень 2016 року - тариф для промислових споживачів 2 класу (1,589400).

Судом встановлено, що зазначені тарифи затверджені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, для ДП «Придніпровська залізниця», а саме:

- від 26.03.2015 р. №947 на квітень 2015 року в розмірі 140,11 коп./кВт.год. для 2 класу напруги;

- від 28.10.2015 р. №2654 на листопад 2015 року в розмірі 152,08 коп./кВт.год. для 2 класу напруги;

- від 26.11.2015 р. №2875 на грудень 2015 року в розмірі 152,08 коп./кВт.год. для 2 класу напруги;

- 29.12.2015 р. №3152 на січень 2016 року в розмірі 158,94 коп./кВт.год. для 2 класу напруги;

- від 25.01.2016 р. №39 на лютий 2016 року в розмірі в розмірі 158,94 коп./кВт.год. для 2 класу напруги;

- від 25.02.2016 р. №233 на березень 2016 року в розмірі 158,94 коп./кВт.год. для 2 класу напруги.

У п. 3.2 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 р. №1052 «Про Порядок визначення класів споживачів» визначено, що до 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

Згідно з п. 3.1 цього Порядку до 1 класу відносяться споживачі, які:

1) отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 27,5 кВ та вище;

2) приєднані до шин електростанцій (за винятком ГЕС, які виробляють електроенергію періодично), а також до шин підстанцій електричної мережі напругою 220 кВ і вище, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт.год. та більше на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу;

4) є промисловими підприємствами, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт·год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

В додатку №3 до договору сторони узгодили перелік обєктів споживача КП «ВРЕЖО-1», згідно з яким електрична енергія подається до електричної котельної житлового будинку (м.Запоріжжя, Залізничний будинок 170), дозволена та приєднана потужність - 30 кВт, клас напруги в точці продажу 2, тарифна група 9.

Представник позивача надав суду пояснення від 05.09.2016 р. про те, що тарифна група №9 у додатку №3 до договору вказана внаслідок технічної помилки. Тарифна група №9 чинним законодавством не передбачена.

Таким чином, відповідно до закріплених у договорі потужності та класу напруги, відповідач відноситься до 2 класу споживачів.

Посилання відповідача на необхідність застосування до нього тарифів як для населення є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1 Порядку застосування тарифів на електроенергію, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.04.2012р. № 498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.04.2012 р. за №599/20912, до категорії населення належать фізичні особи (громадяни), які споживають електричну енергію для власних побутових потреб у житлових будинках, квартирах (у тому числі квартирах, які розташовані на цокольних поверхах багатоквартирних житлових будинків), гуртожитках; для потреб особистого селянського господарства, присадибних і садових ділянок, дач; для освітлення особистих гаражів та боксів.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в листі від 06.07.2015 р. №6557/17.2/61-15 розяснила ДП «Придніпровська залізниця», що до комунально-побутових потреб населення належать індивідуальні витрати електроенергії на побутове освітлення, опалення, приготування їжі, не повязану з отриманням доходів роботу електричних побутових пристроїв (пральних машин, холодильників тощо), приватної компютерної та оргтехніки, санітарно-гігієнічні та культурні потреби.

При цьому електрична енергія яка витрачається в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі та освітлення дворів, східців і номерних знаків, оплачується відповідно до Примітки до Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, затверджених постановою НКРЕКП від 26.02.2015 р. №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.03.2015 р. за №231/26676 (далі Тарифи). Відповідно до Тарифів до технічних цілей відноситься лише робота ліфтів, насосів та замково-переговорних пристроїв, що належать власниками квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності.

Виходячи з наведеного, електрична енергія за тарифами, як для населення, може відпускатися виключно населенню для власних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках; для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач; для освітлення особистих гаражів та боксів, а також в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі та освітлення дворів, східців і номерних знаків.

У разі, якщо для централізованого постачання води та тепла споживачам, в тому числі виключно населенню для задоволення комунально-побутових потреб, використовується цілісний комплекс інженерного обладнання або окремо збудовані технічні споруди, які забезпечують технологічний процес надання послуг з тепло- або водопостачання, електрична енергія не є спожитою на технічні цілі, вона є ресурсом, що використовується у господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Господарського кодексу України на суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання, які визначаються цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Отже, оплата електричної енергії, спожитої на потреби господарської діяльності будь-яких інших споживачів (навіть якщо результатом цієї діяльності є надання комунальних послуг населенню, в тому числі послуги з тепло- та водопостачання з використанням котлів, котелень тощо), має здійснюватись за роздрібним тарифом для відповідного класу напруги.

Інша постанова НКРЕКП від 26.02.2015 р. №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.03.2015 р. за №231/26676, і на яку посилається відповідач, встановлює тарифи саме для населення і з огляду на вищевикладене розяснення НКРЕКП не може бути застосована до відповідача, який є юридичною особою і споживає електричну енергію на потреби господарської діяльності.

Щодо посилання відповідача в обґрунтування своєї правової позиції на лист НКРЕКП від 02.12.2015 р. №12969/17.2/61-15 про надання розяснень по застосуванню тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, суд зазначає, що НКРЕКП своїм листом від 22.02.2016 р. №1567/17.2/7-16, який складений пізніше, розяснила МКП «Основаніє», що тариф, встановлений постановою НКРЕКП від 26.02.2015р. №220, не може застосовуватися у взаємовідносинах енергопостачальної компанії та юридичної особи.

Таким чином, відповідно до умов договору про постачання електричної енергії №ПР/Е-10-1486/НЮдч-4183 від 20.09.2010 р. та норм чинного законодавства, для визначення тарифів за спірний період не можуть застосовуватися тарифи на електроенергію, затверджені постановою НКРЕ від 23.04.2012 р. №498 та постановою НКРЕКП від 26.02.2015р. №220, на які посилається відповідач в обґрунтування своєї правової позиції.

Судом встановлено правомірність застосованих позивачем роздрібних тарифів на електричну енергію для юридичних осіб для 2 класу напруги.

В силу приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості в розмірі 122674,11 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 122 674,11 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви в даній справі покладаються на відповідача.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» установлено в 2016 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 1378 грн.

З урахуванням викладеного, за розгляд зменшених позовних вимог (122 674,11 грн.) судовий збір складає 1840,11 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У звязку з прийняттям до розгляду зменшених позовних вимог суд за клопотанням позивача ухвалою від 18.08.2016р. повернув ПАТ «Українська залізниця» з Державного бюджету України переплату судового збору у розмірі 268,30 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Міського комунального підприємства Основаніє (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29, ідентифікаційний код 20485152) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) заборгованість за спожиту електричну енергію та перетікання реактивної електричної енергії в сумі 122 674,11 грн. (сто двадцять дві тисячі шістсот сімдесят чотири грн. 11 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1840,11 грн. (одна тисяча вісімсот сорок грн. 11 коп.).

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.09.2016р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.