Постанова № 61280910, 08.09.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року м.Житомир справа № 806/3653/14

категорія 8.3.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П.,

секретар судового засідання Мазур О.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Наумчука Д.В.,

представника третьої особи Шевчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2014 № 1/06-10-17, від 22.07.2014 № 0008301700 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.07.2014 № 9541/Д-С/10-205,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати незаконними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 12.06.2014 № 1/06-10-17 на залишок суми грошового зобов'язання в розмірі 153186,50 грн, у тому числі: 122413,20 грн - за основним платежем та 30773,30 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 № 0008301700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 153186,5 грн, у тому числі: 122413,2 грн - за основним платежем та 30773,30 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.07.2014 № 9541/Д-С/10-205 Головного управління Міндоходів у Житомирській області в частині грошового зобов'язання 153186,50 грн, з яких 122413,2 грн - за основним платежем та 30773,30 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позову посилається на те, що Коростишівською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування фізичною особою ОСОБА_4 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 та складено акт від 22.05.2014 № 74/06-10/17/НОМЕР_2. Висновком акту податкового органу встановлено отримання ним доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості в розмірі 735225,81 грн, з якого не сплачено суму податку з доходів фізичних осіб, в зв'язку із чим, податковим повідомленням-рішенням від 12.06.2014 № 1/06-10-17 нараховано грошове зобов'язання в розмірі 155967,24 грн. Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Житомирській області, за результатами розгляду якої, прийнято рішення 08.07.2014 № 9541/Д-С/10-205 про зменшення нарахованої суми грошового зобов'язання з 155967,24 грн до 153186,50 грн та винесено нове податкове рішення від 22.07.2014 № 0008301700. Вважає, що рішення є протиправними, оскільки прощеною є частина боргу у вигляді нарахованих відсотків по кредитним договорам, що не є фактичним отриманням доходу фізичної особи як додаткового блага і не є доходом платника податків у розумінні ПК України. Крім того, йому не направлено повідомлення банку про анулювання (прощеного) боргу та включення суми анулювання (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку,що є підставою для самостійної сплати боржником податку з такого доходу відповідно до абз."д" п.п.164.2.17 ПКУ.

В зв'язку із вибуттям відповідачів по справі - Головного управління Міндоходів у Житомирській області та Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, судом замінено їх правонаступниками: Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області та Коростишівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області відповідно.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідачів заперечив проти задоволення позову та пояснив, що в період здійснення анулювання заборгованості в 2012 році, пункт "д" підпункту 164.2.17 ПКУ діяв у редакції, відповідно до якої, до складу загального оподатковуваного доходу включалась вся сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, тобто без поділу основної суми боргу та нарахованих відсотків за користування кредитом.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову та пояснила, що ОСОБА_4 був повідомленим та обізнаним з прощенням боргу в момент підписання договорів про припинення зобов'язань за кредитними договорами, оскільки в п.1.5 договорів зазначено про анулювання боргових зобов'язань та включення їх кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позичальника. Тому у позивача виник обов'язок сплати ПДФО з суми анульованого боргового зобов'язання.

Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Коростишівською ОДПІ 22.05.2014 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування фізичною особою ОСОБА_4 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 22.05.2014 № 74/06-10/17/НОМЕР_2 (а.с.9-11).

Відповідно до висновку акту перевірки встановлено порушення:

- пп.49.18.4 п.49.18. ст.49 ПК України, а саме фізичною особою не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2012 рік (граничний термін подання до 01 травня 2013 року, що настає за звітним);

- п. 167.1. ст.167, п.п.168.4.5. п.168.4. ст.168, п.179.7. ст.179 ПК України, а саме: фізичною особою не задекларовано суму отриманого доходу в розмірі 735225,81 грн та не сплачено суму податку від отриманого доходу в загальній сумі 124773,79 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки та висновку про порушення п. 167.1. ст.167, п.п.168.4.5. п.168.4. ст.168, п.179.7. ст.179 ПК України, Коростишівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 1/06-10-17 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 155967,24 грн, у тому числі: 124773,79 грн - за основним платежем та 31193,45 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням № 1/06-10-17, позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Житомирській області зі скаргою.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 08.07.2014 № 9541/Д-С/10-205, Головне управління Міндоходів у Житомирській області скасувало податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 1/06-10-17 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2780,74 грн ((2360,59 грн - основний платіж, 420,15 грн - штрафна (фінансова) санкція)), а в іншій частині - в розмірі 153186,50 грн ((122413,20 грн - основний платіж, 30773,30 грн - штрафна (фінансова) санкція)) - залишило без змін, а скаргу ОСОБА_4 задовольнило частково. Зобов'язало Коростишівську ОДПІ направити скаржнику податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобовязання (а.с.14-15).

На виконання рішення № 9541/Д-С/10-205, Коростишівською ОДПІ направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0008301700 від 22.07.2014, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання з ПДФО, де 122413,20 грн - основний платіж, 30773,30 грн - штрафна (фінансова) санкція. Податкове повідомлення-рішення № 0008301700 отримано ОСОБА_4 24.07.2014. Про зазначені обставини свідчать фіскальний чек від 22.07.2014 ЖД УДППЗ "Укрпошта" про оплату відправлення та корінець рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1250101309703 (а.с.233).

Як видно із рішення № 0008301700, підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 153186,50 грн ((122413,20 грн - основний платіж та 30773,30 грн - штрафна (фінансова) санкція)), стало порушення ОСОБА_4 пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. 167.1. ст.167, пп.168.4.5. п.168.4. ст.168, п.179.7. ст.179 ПК України та акт перевірки № 74/06-10/17/НОМЕР_2(а.с.34).

Відповідно до пп.60.1.3. п.60.1. ст.60 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Аналогічні положення містить і пп.5.1.2. п.5.1. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 N 1236 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за N 2135/22447.

Згідно п.60.4 Податкового кодексу України, у випадку, визначеному пп.60.1.3. п.60.1. ст.60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 1/06-10-17 є відкликаним з 24.07.2014, тобто з дня надходження податкового повідомлення-рішення від 22.07.2014 № 0008301700, в силу вимоги п.60.4 Податкового кодексу України.

Отже, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 1/06-10-17 є безпідставною, оскільки це рішення не тягне за собою настання будь-яких юридичних наслідків для позивача, та задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 № 0008301700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 153186,5 грн, суд зазначає наступне.

Як видно із акту перевірки, висновок про порушення позивачем п. 167.1. ст.167, пп.168.4.5. п.168.4. ст.168, п.179.7. ст.179 ПК України, прийнятий Коростишівською ОДПІ з наступних мотивів. Згідно інформації з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України, фізичною особою ОСОБА_4 було отримано дохід в сумі 735225,81 грн в ІV кварталі 2012 р., який відображений за ознакою 126 (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо) від Житомирської облдирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". З відповіді ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 04.03.2014 № Р1-04-4/1085 встановлено, що громадянину ОСОБА_4 було нараховано дохід 30.11.2012 у вигляді анулювання (прощення) заборгованості в розмірі 735225,81 грн. Зазначене прощення здійснювалося з повідомленням боржника про таке анулювання боргу та включення суми прощення до податкового розрахунку за формою 1 ДФ за ІV квартал 2012 р.

Відповідно до пункту "д" пп.164.2.17 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, податковим органом встановлено, що в порушення пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. 167.1. ст.167, пп.168.4.5. п.168.4. ст.168, п.179.7. ст.179 ПК України, позивачем не задекларовано суму отриманого доходу в розмірі 735225,81 грн та не сплачено суму податку від отриманого доходу в сумі 124773,79 грн за ставкою 15% (17%) ((10730 х 15%=1609,50; 735225,81-10730=724495,81 грн; 724495,81 грн х 17%=123164,29 грн; 1609+123164,29=124773,79 грн)).

В рішенні про результати розгляду первинної скарги від 08.07.2014 № 9541/Д-С/10-205, зазначено, що Коростишівською ОДПІ правильно встановлено порушення щодо несплати суми податку від отриманого доходу, проте невірно обраховано суму податку в розмірі 124773,79 грн внаслідок неправильного застосування ставок оподаткування, визначених п.167.1 ст.167 ПК України. Та зроблено наступний розрахунок: оподатковуваний дохід ОСОБА_4 за місяць складає 61268,82 грн (735225,81 грн/12 місяців). Сума ПДФО за місяць складає 10201,10 грн ((1609,50 грн (10730грн х 15%) + 8591,60грн (50538,82 х17%)). Отже, сума податку за 2012 рік складає 122413,20 грн, відповідно штрафної санкції - 30603,30 грн.

З урахуванням зазначеного, спростуванню чи підтвердженню підлягають висновки перевіряючого органу про допущені порушення в частині необхідності сплати позивачем ПДФО з суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором, та відповідно правомірності винесеного рішення від 22.07.2014 № 0008301700.

З матеріалів справи видно, що 29.11.2012 з метою зменшення навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, у зв'язку із достроковим погашенням позичальником частини кредитної заборгованості, між позивачем (Позичальник) та ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" (Кредитор) укладено Договори про припинення зобов'язань за кредитними договорами № Z 012/08-2/923 від 06.11.2006, № Z 012/110/348 від 11.05.2007, № Z 012/08-2/946 від 23.11.2006, № Z 012/08-2/918 від 01.11.2006, № 012/110/46 від 29.01.2007, № Z 012/110/674 від 08.10.2007 (далі - Договори), які є невід'ємними частинами вказаних кредитних договорів (а.с.16-21). Умови даних Договорів є однаковими.

Відповідно до п.1.1. зазначених Договорів, сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної Позичальником заборгованості по процентам нарахованим за користування кредитом, станом на день укладенння цих Договорів складає відповідно 6925,87 дол. США; 122742,76 грн; 14719,33 дол. США; 6142,49 дол. США; 210577,47 грн; 179798,58 грн (далі - боргові зобов'язання).

Згідно протоколу засідання Комітету з проблемних кредитів банку мережі від 20.11.2012 (а.с.86-87), прощення боргу відбулось станом на 11.10.2012.

Курс долара НБУ станом на 11.10.2012 складав 7.993000 грн за долар США.

Отже, розмір непогашеної позивачем заборгованості по процентам нарахованим за користування кредитом складав: 222107 грн ((6925,87 дол. США+ 122742,76 грн+14719,33 дол. США+ 6142,49 дол. США=27787,69 дол.США, що еквівалентно 222107 грн)) +210577,47 грн +179798,58 грн +122742,76 грн, а всього 735225,81 грн.

У зв'язку із погашенням позичальником, до підписання цих Договорів, заборгованості по кредитах за Кредитним Договором № Z 012/08-2/923 від 06.11.2006 в розмірі 15851,55 дол. США; за Кредитним Договором № Z 012/110/348 від 11.05.2007 в розмірі 162953,83 грн; за Кредитним Договором № Z 012/08-2/946 від 23.11.2006 в розмірі 25532,82 дол. США; за Кредитним Договором № Z 012/08-2/918 від 01.11.2006 в розмірі 10005,47 дол. США; за Кредитним Договором № 012/110/46 від 29.01.2007 в розмірі 369221,49 грн; за Кредитним Договором № Z 012/110/674 від 08.10.2007 в розмірі 249504,75 грн, - сторони домовились, що з дати укладення цих Договорів боргові зобов'язання за Кредитними договорами припиняються, а Кредитні договори вважають розірваними (п.1.2. Договорів).

Дані Договори підписані особисто позивачем і є дійсними. Протилежного позивачем не доведено.

04.03.2014 за № Р1-04-4/1085 ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" листом повідомив контролюючий орган, що ОСОБА_4 за період 30.11.2012 було нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості в сумі 735225,81 грн. Зазначене прощення здійснювалося з повідомленням боржника про таке анулювання боргу та включенням суми прощення до податкового розрахунку за формою 1 ДФ, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано. Також відповідно до п.п.164.2.17. "д" ПК України на боржника покладено обов'язок щодо самостійного декларування отриманого доходу шляхом подання річної декларації зі сплатою відповідного податкового зобов'язання (а.с.75).

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення прощеної заборгованості) об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пп. 164.2.17 «д», п. 164.2, ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду у якому такий борг було анульовано (прощено), боржник самостійно сплачує податок з таких доходів і відображає їх у річній Податковій декларації.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу)

Таким чином, наведеною нормою Закону прямо передбачено обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, за таких умов: повідомлення кредитором платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу; включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду у якому такий борг було анульовано (прощено).

Зі змісту пункту 1.5 Договорів про припинення зобов'язань випливає, що з підписанням Договорів позичальник (ОСОБА_4В.) вважається повідомленим відповідно до п.п.164.2.17 "д" п.164.2. ст.164 ПК України про анулювання боргових зобов'язань та про те, що сума анульованих боргових зобов'язань буде включена кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь Позичальника, за підсумками звітного періоду, в якому Боргові зобов'язання було анульовано. При цьому, на позичальника відповідно до ПК України покладається обов'язок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованих Боргових зобов'язань, що вказана в п.1.1. цього Договору та відображення суми отриманого доходу у вигляді анульованих Боргових зобов'язань у річній податковій декларації. Сплата податків, пов'язаних із виконанням цих Договорів, здійснюється відповідно до податкового законодавства і не впливає на цивільно-правові відносини сторін за цими Договорами.

Отже, посилання позивача на неотримання окремого повідомлення про анулювання (прощення) боргу, є безпідставним, оскільки таке повідомлення було здійснено банком шляхом укладення договорів про припинення зобов'язань та визначено в них окремим пунктом, що відповідає приписам пп. 164.2.17 «д», п. 164.2, ст. 164 Податкового кодексу України.

Водночас, суд зазначає, що проценти за користування кредитними коштами є складовою заборгованості (боргу), що підлягають сплаті кредиторові.

Вказане відповідає статті 1054 Цивільного кодексу України (ЦКУ), за змістом якої, зобов'язання повернути кредит включає в себе як грошові кошти (кредит) так і проценти за його користування.

Як вже досліджено судом, згідно пункту 1.1 Договорів про припинення зобов'язань, сумою прощеного боргу є саме заборгованість у вигляді відсотків за користування наданими банком грошовими коштами.

Таким чином, оскільки проценти за користування кредитними коштами є складовою заборгованості (боргу), що підлягають сплаті кредиторові, внаслідок анулювання кредитором такої заборгованості, платник податків отримав додаткове благо, а відтак зобов'язаний був подати декларацію та сплатити податки.

Наведене правило цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

При цьому, сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки. Адже в аналізованій нормі пп. 164.2.17 «д», п. 164.2, ст. 164 Податкового кодексу України, з урахуванням положень ст.1054 ЦКУ, йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобов'язань, що підлягають погашенню боржником.

Згідно з п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. При цьому відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст.49 податкова декларація для платників податку на доходи фізичних осіб подається до 1 травня року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2012 рік до ДПІ не подавав, податок з доходів фізичних осіб не сплатив.

Враховуючи дотримання банком приписів п.«д» пп.164.2.17, п.164.2, ст.164 Податкового кодексу України, позивач був зобов'язаний самостійно задекларувати суму ПДФО з прощеного боргу в розмірі 735225,81 грн і відобразити податок у річній податковій декларації за 2012 рік.

Також, у даному контексті, підлягає до перевірки розмір суми ПДФО, визначений податковим повідомленням-рішенням від 22.07.2014 № 0008301700.

Відповідно до абз.1,2 п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Статтею 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1073 гривні.

Таким чином, розрахунок ПДФО з прощеної суми боргу є наступним:

1) 735225,81 грн/12 місяців=61268,82 грн, - сума доходу за місяць, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Сума перевищення становить 50538,82 грн (61268,82 грн - 10730 грн). Отже до цієї суми застосовуємо ставку податку 17%. 50538,82 грн х 17% = 8591,60 грн -сума ПДФО за місяць;

2) до суми доходу в розмірі 10730 грн застосовуємо ставку 15%. 10730грн х 15% =1609,50 грн - сума ПДФО за місяць;

3) 10201,10 грн (1609,50 грн + 8591,60 грн) х 12 місяців = 122413,20 грн - сума ПДФО за 2012 рік.

Відповідно до п.123.1 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, сума штрафної санкції від нарахованої податковим органом ПДФО в розмірі 122413,20 грн складає 30603,30 грн.

Враховуючи викладене та правильно визначений контролюючим органом розмір ПДФО і штрафної санкції, оспорюване податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 № 0008301700 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Що стосується визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.07.2014 № 9541/Д-С/10-205 Головного управління Міндоходів у Житомирській області в частині грошового зобов'язання 153186,50 грн, з яких 122413,2 грн - за основним платежем та 30773,30 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, необхідно вказати наступне.

Відповідно до п.56.2 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно п.56.6 ст. 56 ПК України у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно до п.56.10 ст. 56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

У той же час, п.1 ч.2 ст.17 КАС України закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно - правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає , що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створюють перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.

Суд зазначає, що рішення про результати розгляду скарги не є актом реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності та не створює для позивача юридичних наслідків, і не порушує прав останнього.

В даному випадку, лише відповідні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі рішень про результати розгляду скарг, є тими правовими актами індивідуальної дії, що можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Отже, вимога позивача в частині скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.07.2014 № 9541/Д-С/10-205 є необгрунтованою і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій в межах заявленого позову, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 86,158-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ,

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Житомирській області, Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2014 № 1/06-10-17, від 22.07.2014 № 0008301700 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.07.2014 № 9541/Д-С/10-205, - відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 13 вересня 2016 р.