Постанова № 61280785, 22.06.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 р. Справа № 804/15417/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріЧудновській А.С. за участю: представника позивача представника відповідача Шевченко О.А. Петренко Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «УКРМЗР» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «УКРМЗР» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2015 року № 0000892200 та податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2015 року № 0000902200, видане Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Приватному підприємству «УКРМЗР»;

- стягнути з Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Приватного підприємства «УКРМЗР» судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «УКРМЗР» з питань повноти і своєчасності розрахунків по експортному контракту від 01.02.2015 року № DU1 укладеному з нерезидентом «Аldеrman Мапаgеmепt LTD» (Британські Віргінські Острови) за період з 01.02.2015 року по 26.08.2015 року та з питань своєчасності надання декларації про валютні цінності, що належать резиденту України та знаходяться за її межами до ДПІ, за результатами якої, складено акт від 20.10.2015 року № 2036/04-62-22-03/34656350. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 26.10.2015 року № 0000892200 про нарахування пені за порушення розрахунків в сфері ЗЕД та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у сумі 15 219 643,49 грн., граничним строком сплати 10 днів, та № 0000902200 про нарахування пені за порушення розрахунків в сфері ЗЕД та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у сумі 340 грн. Позивач вважає, що висновки податкового органу в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила у задоволені позовних вимог відмовити. Надала письмові заперечення, у яких зазначено, що що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем

ст. 1. Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині неотримання валютної виручки в сумі 721 980,00 дол. США, ст. 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 та п. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року № 319 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей які незаконно знаходяться за її межами» в частині не відображення в п. 3.5. «товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку», які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 26.10.2015 року за № 0000892200 та № 0000902200 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство «УКРМЗР» зареєстровано 09.10.2006 року виконавчим комітетом Бабушкінстької районної у м. Дніпропетровську ради та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за № 17124 від 09.10.2006 року. Місцезнаходження суб'єкта господарювання, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, буд. 1-Б.

У відповідності з листами-повідомленями ПАТ «Фітобанк» від 09.06.2015 року №11-1- 2/1313, від 08.07.2015 року №11-1-2-2-4740 щодо порушення термінів розрахунків при виконанні взаємних зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом від 01.02.2015 року №DU1, укладеним з нерезидентом «Аldеrman Мапаgеmепt LTD» (Британські Віргінські Острови) та на підставі наказу від 27.08.2015 року №332 головним державним ревізором-інспектором, інспектором податкової та митної справи 3 рангу відділу аудиту фінансових установ та валютного контролю управління податкового аудиту ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області Лесь О.О., з урахуванням вимог п.п.19.1.4 п.19.1 ст.19, п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75. п.79.1 ст.79, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-vІ (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України) проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПП «УКРМЗР» з питань повноти і своєчасності розрахунків по експортному контракту від 01.02.2015 року № DU1 укладеному з нерезидентом «Аldеrman Мапаgеmепt LTD» (Британські Віргінські Острови) за період з 01.02.2015 року по 26.08.2015 року, та з питань своєчасності надання декларації про валютні цінності, що належать резиденту України та знаходяться за її межами відповідно до затвердженого плану перевірки.

Повідомлення ДПІ №36 від 27.08.2015 року та копію наказу ДПІ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.08.2015 року №332 вручено за довіреністю від 07.04.2015 року №12 ОСОБА_6 27.08.2015 року.

Судом встановлено, що у період з 27.08.2015 року по 20.10.2015 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «УКРМЗР» з питань повноти і своєчасності розрахунків по експортному контракту від 01.02.2015 року № DU1 укладеному з нерезидентом «Аldеrman Мапаgеmепt LTD» (Британські Віргінські Острови) за період з 01.02.2015 року по 26.08.2015 року та з питань своєчасності надання декларації про валютні цінності, що належать резиденту України та знаходяться за її межами до ДПІ.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області складено акт № 2036/04-62-22-03/34656350 від 20.10.2015 року про результати позапланової документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «УКРМЗР» з питань повноти і своєчасності розрахунків по експортному контракту від 01.02.2015 року № DU1 укладеному з нерезидентом «Аldеrman Мапаgеmепt LTD» (Британські Віргінські Острови) за період з 01.02.2015 року по 26.08.2015 року та з питань своєчасності надання декларації про валютні цінності, що належать резиденту України та знаходяться за її межами

Перевіркою встановлені порушення:

- ст. 1. Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами та доповненнями) в частині неотримання валютної виручки в сумі 721 980,00 дол. США згідно контракту з нерезидентом «Аldеrman Мапаgеmепt LTD» (Британські Віргінські Острови);

- ст. 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 (із змінами та доповненнями) та п. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року № 319 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей які незаконно знаходяться за її межами» (із змінами та доповненнями) в частині не відображення в п. 3.5. «товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку» Декларації про валютні цінності, доходи та майно, які належать резиденту та незаконно знаходяться за її межами станом на 01.07.2015 року.

На підставі акту перевірки № 2036/04-62-22-03/34656350 від 20.10.2015 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області 26 жовтня 2015 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000892200, яким до підприємства застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 15 219 643, 49 грн. та № 0000902200 яким застосовано до підприємства штрафну фінансову санкцію у розмірі 340 грн. за порушення п. 1 ст. 9 п.2.ст.10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93, та ст. 1 Указу Президента України № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну інших цінностей які незаконно знаходяться за її межами».

Під час розгляду справи судом встановлено, що 01.02.2015 року між Приватним підприємством «УКРМЗР» (постачальником) та нерезидентом «Аldеrman Мапаgеmепt LTD» (Британські Віргінські Острови) (дистриб'ютором) укладено контракт № DU1.

За умовами контракту постачальник продає, а дистриб'ютор купує мобільні телефони, персональні комп'ютери, цифрові апарати з програмним забезпеченням (далі - товар) по ціні, в кількості та в асортименті, що визначено в інвойсах, які вважаються невідємною частиною контракту.

Поставка товару виконувалась на умовах DАР-Прага, Чеська Республіка, згідно Інкотермс-2010.

На виконання умов даного контракту, у перевіряємому періоді, ПП «УКРМЗР» було експортовано товару згідно ряду митної декларації на загальну суму 721 980,00 дол. США, що еквівалентно 18 192 855,69 грн.

Податковим органом, за результатами перевірки, встановлено, що розрахунки за контрактом не завершені, станом на 26.08.2015 року зафіксовано прострочену дебіторську заборгованість в сумі 721 980,00 дол. США, що еквівалентно 18 192 855,69 грн. та підтверджено даним бухгалтерського обліку по рахунку 362 «розрахунки з іноземними покупцями». Термін погашення дебіторскої заборгованості настав 13.05.2015 року в сумі 190 500,00 дол. США (екв. 4 868 811, 76грн.), 21.05.2015 року в сумі 5 620,00 дол. США (екв. 6 391 374,09 грн.), 31.05.2015 року в сумі 33 400,00 дол. США, що еквівалентно 927 288,21 грн., 16.06.2015 року в сумі 171 360,00 дол. США (екв. З 812 222,96 грн.), 24.06.2015 року в сумі 93 100,00 дол. США (екв. 2 193 158,66 грн.).

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно пункту 1.1 Інструкції №136 днем виникнення порушення - є перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

Здійснення поставки - оформлення МД (у випадку ввезення продукції (на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Відповідно до статті 2 «Розрахунки за експортними операціями» Інструкції №136, виручка резидентів (крім інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за угодами про розподіл продукції, контроль за своєчасністю розрахунків яких не здійснюється) підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати формлення митної декларації на продукцію, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Відлік законодавче встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення митної декларації або підписання акта (іншого документа).

Банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортних та імпортних договорів (контрактів) встановлено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185, нормами якого передбачено обов'язковість зарахування виручки резидентів в іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни, визначені статтями 1 та 2 зазначеного Закону. Перевищення зазначених термінів потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до статті 4 цього Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Державні додаткові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

У зв'язку з набранням чинності з 17.11.2012 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» від 06.11.2012 року №5480-VІ (далі - Закон № 5480) та постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 року №475 (далі - Постанова №475) внесено зміни до Закону №185, відповідно до яких Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені частиною першою статті 1 та 2 Закону №185.

Національний банк України своєю Постановою № 475, яка набрала чинності 16.11.2012 року, установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону № 185, повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Постановою Правління Національного банку України від 12.05.2014 року №270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», яка зареєстрована в Міністрерстві юстиції України 14.05.2014 року за №496/25273, встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів, (вступила в силу з 20.05.2014 року).

Постановою №515 Національний банк України від 20.08.2014 року установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону № 185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 21 серпня 2014 року та діє до 21 листопада 2014 року.

Постановою № 734 Національний банк України від 20.11.2014 року установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону № 185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 22 листопада 2014 року та діє до 02 грудня 2014 року включно.

Постановою № 758 від 01.12.2014 року «Про врегулювання ситуації на грошово- кредитному та валютному ринках України» Національний банк України установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 03 грудня 2014 року та діє до 03 березня 2015 року включно.

Постановою № 160 від 03.03.2015 року «Про врегулювання ситуації на грошово- кредитному та валютному ринках України» Національний банк України установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 03 березня 2015 року та діє до 03 червня 2015 року включно.

Постановою № 354 від 03.06.2015 року «Про врегулювання ситуації на грошово- кредитному та валютному ринках України» Національний банк України установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 04 червня 2015 року та діє до 03 вересня 2015 року включно.

Постановою № 581 від 03.09.2015 року «Про врегулювання ситуації на грошово- кредитному та валютному ринках України» Національний банк України установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону № 185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 03 березня 2015 року та діє до 03 червня 2015 року включно

Статтею 4 Закону № 185 передбачено, що порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного Банку України на день виникнення заборгованості.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, з аналізу викладеного вбачається, що Закон №185 передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме: прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.

Проте, жодних документів, які б підтверджували подання позову про стягнення заборгованості з нерезидента чи прийняття судом рішення на користь підприємства, як під час перевірки так і до суду надано не було.

Крім того, суд звертає увагу що як станом на на звітну дату в установлені законодавством терміни, так і на момент проведення перевірки податковим органом, та розгляду справи судом валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку за вказаним експортно-імпортними контрактом не надійшли.

Щодо дотримання позивачем вимог декларування валютних цінностей, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 (із змінами та доповненнями), валютні цінності та майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Статтею 10 цього Декрету передбачено, що порядок, види, форми, і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним Банком України за погодженням з Міністерством статистики України з урахуванням чинного законодавства України.

Форма декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року №207, який зареєстровано в Міністерстві юстицій України 11.01.1996 року за №18/1043. Згідно з п.2 цього наказу декларування валютних цінностей, доходів та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України здійснюється суб'єктами підприємництва за приведеною формою в регіональних відділеннях Національного Банку України та в державних податкових інспекціях по місту знаходження суб'єкта господарювання. Цим же наказом передбачено, що обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та іншого майна здійснюється суб'єктами господарювання за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності, тобто, відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2000 р. №419, «... платники податку на прибуток у визначених законом випадках подають органові державної податкової служби у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для подання податкової декларації».

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації крім випадків, передбачених цим Кодексом подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або півріччю протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Пунктом 2.7. Положення про валютний контроль, що затверджено постановою НБУ №49 від 08.02.2000 року та зареєстровано у міністерстві юстиції України від 11.01.1996 року за №18/1043 (далі - ПНБУ №49) встановлені вимоги щодо необхідності дотримуватись достовірної інформації при складанні Декларації та відповідальність за порушення цих вимог.

Декларація містить розділ 3, що має назву «Майно та товари за кордоном». Пунк 5 цього розділу має назву «Товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату ненадійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок в уповноваженому банку».

Відповідно до статті 1 Указу Президента від 18.06.1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» (далі - УПУ №319/94) декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Судом встановлено, що на виконання вимог вказаного Указу Президента України позивачем надано до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за формою встановленою Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» від 25.12.1995 року №207, а саме за перше півріччя 2015, граничний термін надання декларації про валютні цінності, доходи та майно, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами 10.08.2015 року. Фактично декларацію було подано 09.07.2015 року за вихідним номером 1500024852., у пункті 5 «Товари (роботи, послуги), що експортовані за межі України з оплатою в іноземній ватюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку» розділу III «Майно та товари за кордоном» задекларовано суму 0,00грн.

Проте, проведеною перевіркою у ПП «УКРМЗР» зафіксовано прострочену дебіторську заборгованість станом на 01.07.2015 в сумі 721 980,00 дол. США.

Між тим, фактично у декларації від 09.07.2015 року, яка подана ПП «УКРМЗР» дана сума заборгованості відображена не була.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПП «УКРМЗР» задекларувало недостовірну інформацію про валютні цінності які знаходяться за межами України.

Підпунктом 2.7. ПНБУ №49 встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

- порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;

- порушення порідку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що відповідають діючому законодавству України.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення, ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв'язку з чим, судові витрати, понесені Приватним підприємством «УКРМЗР», не повертаються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «УКРМЗР» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова