Постанова № 61280749, 17.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 р. справа № 804/505/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Павловського Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаш" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномаш» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2015 року № 0032331704 про застосування штрафних санкцій у розмірі 92085,22 грн. та нарахування пені у розмірі 22915,98.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає податкове повідомлення-рішення, яке виніс відповідач, незаконним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити повністю та розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача подав до суду заперечення проти адміністративного позову, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, оскільки рішення про застосування штрафної санкції та пені було застосовано за не сплату единого внеску за період лютий-жовтень 2015 року, проти розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував..

Керуючись приписами ст. ст. 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду письмові докази, враховуючи позицію позивача, викладену у адміністративному позові, та позицію відповідача, викладену в запереченнях, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку про наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномаш» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області,як платник податків.

15.01.2016 року на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаш" надійшло рішення ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) від 23.12.2015 за №0032331704 про застосування до ТОВ "Техномаш" штрафних санкцій у розмірі 92 085,22 грн. та нарахування пені у розмірі 22 915,98 грн.

03.03.2015 року позивачем було подано до комерційного банку "Фінанси та кредит" платіжне доручення за №39 на оплату ЄСВ за лютий 2015 року на суму 60 365,00 грн. Платіжне доручення було прийнято відділенням банку про що свідчить відмітка на платіжному дорученні.

Як тільки позивачу стало відомо про те, що зі сторони банку не відбулось подальше перерахування коштів на рахунок відповідача за платіжним дорученням, позивачем було направлено свого співробітника до ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська із листом- повідомленням про порушенням банком строків проведення платежу. Із листом було докладено оригінал платіжного доручення №39 від 03.03.2015 зі штампом банку.

Платіжне доручення №39 від 03.03.2015 року було відхилено 03.04.2015 за спливом строку. Того ж дня, позивачем було поновлено відхилене платіжне доручення вже за №45 від 03.04.2015 та знову подано до комерційного банку "Фінанси та кредит". Таке платіжне доручення було прийнято банком та проставлено відповідний штамп про прийняття на платіжному дорученні.

За спливом місячного терміну, платіжне доручення №45 від 03.04.2015 було також відхилено банком.

Позивачем було знову поновлено відхилене платіжне доручення вже за №55 від

08.05.2015, яке в подальшому знову було відхилено банком за спливом місячного терміну.

Далі платіжне доручення на оплату ЄСВ за лютий 2015 року на суму 60 365,00 грн. поновлювалось позивачем ще три рази - №63 від 17.06.2015, №77 від 21.07.2015 та №89 від 25.08.2015.

10.04.2015 року позивачем було подано до комерційного банку "Фінанси та кредит" платіжне доручення за №50 на оплату ЄСВ за березень 2015 року на суму 49 415,00 грн. Платіжне доручення було прийнято банком про що свідчить вхідний штамп на платіжному дорученні.

Оскільки банк порушив передбачені строки для перерахування коштів на рахунок відповідача, співробітниками позивача 23.04.2015 було доставлено до ДП1 лист- повідомлепня про це із доданим оригіналом вищезазначеного платіжного доручення із банківським штампом.

Платіжне доручення №50 від 10.04.2015 на оплату ЄСВ за березень 2015 року на суму 49 415,00 грн. також було відхилено банком за спливом місячного терміну. В подальшому зазначене платіжне доручення на суму 49 415,00 грн. неодноразово поновлювалось позивачем - за №60 від 15.05.2015, №63 від 17.06.2015, №82 від

21.07.2015 №87 від 25.08.2015. Кожне платіжне доручення, через місяць відповідно, було відхилено банком "за спливом терміну".

Аналогічна ситуація відбулась із платіжним дорученням №62 від 19.05.2015 року на оплату ЄСВ за квітень 2015 року на суму 38 900,00 грн.

15.06.2015 позивачем також було письмово повідомлено ДПІ про такі порушення зі сторони банку стосовно перерахування коштів.

Платіжне доручення №62 від 19.05.2015 року на оплату ЄСВ за квітень 2015 року на суму 38 900,00 грн. після відхилення банком "за спливом терміну", було неодноразово поновлено позивачем та знову подано до банку - №74 від 18.06.2015 та №96 від 25.08.2015 відповідно.

Необхідно також зазначити, що загальна сума на оплату ЄСВ за квітень 2015 року становила 46 900,00 грн. Таким чином, позивачем, окрім 38 900,00 грн. з рахунку у комерційному банку "Фінанси і кредит" було здійснено платіж на 8 000,00 грн. через банк "ПУМБ" за платіжним дорученням №214 від 19.05.2015 року. За останнім платіжним дорученням кошти були перераховані на рахунок ДПІ у АНД районі у м. Дніпропетровську.

Всі подальші оплати на ЄСВ, починаючи з травня 2015 року, здійснювались позивачем в повному обсязі та у встановлені строки через ПАТ КБ "Приватбанк"

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 5 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 9 вказаного Закону єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку. Платників єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку, положень п. 22.4 ст. 22 цього ж Закону, за якими під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Покладення на платника внесків, податків відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) не ґрунтується на положеннях законодавства, зокрема на п. 129.6. Податкового кодексу України - за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку. Такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Судом враховано, що з моменту прийняття банком зобов'язання з виконання доручення клієнта (позивача) на переказ коштів, платник внесків (позивач) не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату внесків, враховуючи, що позивач звернувся до банку у строк сплати цих внесків.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та скасування податкового рішення, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність його винесення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаш" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за №0032331704 від 23.12.2015 року.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаш" сплачений судовий збір у розмірі 1725,00грн.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Д.П. Павловський