Рішення № 61278948, 08.09.2016, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3815/16-ц

Провадження №2/442/1429/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.

при секретарі - Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дрогобича цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Снятинської сільської ради про визнання права користування на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним вище позовом, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18 вересня 2012 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: с.Залужани Дрогобицького району вул.Верховина, 83,2 загальною площею 731,9 кв.м. Об»єкт продажу, що відчужувався належав продавцеві на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.03.2011 року .

Оскільки дана нежитлова будівля розміщена на земельній ділянці площею 4,7677 га., цільове призначення якої -обслуговування будівлі ферми, кадастровий номер 4621286800:02:002:0104 то просить визнати за нею право користування на земельну ділянку (оренда) площею 4,7677 га., що знаходиться по вул.Верховина, 83/2 в с.Снятинка Дрогобицького району для обслуговування будівлі ферми. Саме ці наведені вище обставини змусили її звернутися в суд, за захистом порушених прав та інтересів.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві, просять позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених в письмовому запереченні.

Зясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до положень ст.4 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту

За принциповими положеннями ст.ст.10, 11 ЦПК України, які встановлюють змагальність та диспозитивність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, визначаючи коло доказів, які надаються суду, відповідно до положень ч. 1ст. 60 ЦПК України.

Вимогами статей59, 60 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Разом з тим, позивачем не надано допустимих та належних доказів на підтвердження заявлених вимог, хоча обов'язок доказування і подання доказів закон покладає на позивача.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази з боку позивача, що підтверджували би її позовні вимоги та судом не здобуто таких доказів в судовому процесі, тобто встановлених джерел інформації, що має значення для справи, а її доводи лише грунтуються на припущеннях, у зв»язку з чим не заслуговують на увагу.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Системний аналіз наведених вимог законодавства та зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для відмови у задоволені позову за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Снятинської сільської ради про визнання права користування на земельну ділянку залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ____ О.В. Крамар