Рішення № 61278828, 24.06.2016, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2740/16-ц

Провадження №2/442/1064/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2016 року Дрогобицькийміськрайоннийсуд Львівської області в складі:

головуючого суддіКрамар О.В.,

при секретарі - Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (в особі Дрогобицького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк») та в особі ліквідаційної комісії, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача, в якому просять стягнути з останнього кошти на користь ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 137745,18 грн., та на користь ОСОБА_2 137745,18 грн., що в загальному становить 275490,36 грн., яка складається з 260070 грн. суми вкладу, 1624,12 грн. пеня, та 13796,24 грн. суми відсотків.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14.01.2015 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Укрінбанк» в особі Дрогобицького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк» договір банківського вкладу №10-2318917 на суму 10000 дол. США на строк до 15.01.2016 року.

21.12.2015 року між позивачами було підписано договір про відступлення права вимоги, який було надано відповідачеві.

15.01.2016 року вони звернувся до банку із письмовою вимогою про повернення вкладу, проте, кошти їм повернуто не було.

Відтак, вважають, що відповідач не виконує взятих на себе договірних зобовязань, а тому для захисту своїх прав змушені звертатись до суду.

В судовому засіданні ОСОБА_2 позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов заперечив, покликаючись на обставини, викладені у письмовому запереченні долученому до матеріалів справи, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не зявився.

Зясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступного:

Згідно положень ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлено, що 14.01.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Укрінбанк» в особі Дрогобицького центрального відділення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» та ОСОБА_2 укладено договір розміщення банківського вкладу №10-2318917 на суму 10000 дол. США на термін з 14.01.2015 року по 15.01.2016 року, з процентною ставкою 11,5 процентів річних (а.с.5).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ч.1 ст.1, п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ч.3 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" залучення у вклади (депозити) коштів від юридичних та фізичних осіб, відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів є фінансовою послугою.

Правовідносини, що породжуються на підставі договору банківського вкладу виникають на підставі умови, згідно із якою вкладник передає банку вклад, а банк в свою чергу приймає вклад та розміщує його на своїх ресурсах. При цьому, метою вкладу є одержання вкладником прибутку у вигляді процентів від суми вкладу, який використовується банком у процесі своєї господарської діяльності. Тобто, в даних правовідносинах банк, використовуючи свої спроможності у сфері фінансових відносин, надає вкладнику фінансову послугу, результатом якої є прибуток для вкладника та певна вигода для банку.

Окрім цього, у ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" дано визначення банківського вкладу відповідно до якого вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до змісту статей 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

21.12.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги по зобовязаннях, що виходять з заяви-договору про розміщення банківського вкладу №10-2318917 від 14.01.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрінбанк» на кошти в розмірі 5000 дол. США, про що було повідомлено листом відповідача, який останній отримав 21.12.2015 року (а.с.7, 8)

Законодавством передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Судом не встановлено порушення вимог закону при укладенні договорів про відступлення права вимоги за вищевказаним договором банківського вкладу.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобовязанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договори про відступлення права вимоги не оспорювались, не визнанні недійсними та є чинними в силу вимог ст. 204 ЦК України.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

15.01.2016 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до відповідача із заявами про видачу вкладу.

Частиною 2 ст.1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до вимог пункту 3.3 глави 3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 №516, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Таким чином, зобов'язання Банку за договорами банківських вкладів (депозитів) мають виконуватися Банком належним чином відповідно до умов договорів.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

24.12.2015 року відповідно до Постанови Правління Національного банку України №934 «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення від 24.12.ж2015 року №239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 25.12.2015 року по 24.03.2016 року (включно) та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український інноваційний банк».

Частиною 2 ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на виконання свого основного завдання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини пятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Статтею 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти.

Частина 5 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначає, що відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

Відповідно до ч.ч.2,5,6 ст.27 цього ж Закону, повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, формує Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Протягом шести днів з дня отримання Фондом такого рішення виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відтак, запровадження тимчасової адміністрації і ліквідація банку не позбавляє особу можливості реалізації права на судовий захист, Фонд набуває лише право кредитора банку на відшкодовані вкладником кошти та надану банку цільову позику, а за взятими на себе зобов'язаннями відповідає банк.

При відсутності уЗаконізаборони на подання позову і його вирішення в суді відмова в задоволенні вимог до банку, в якому запроваджена тимчасова адміністрація, до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи, є порушенням права особи на судовий захист. Такого висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у справі № 6-24769ск15 ( ухвала суду від 16 грудня 2015 року).

Згідно з ч. 1 ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

У зв'язку з цим суд вважає, що вклад підлягає стягненню в грошовій одиниці України - гривні, переведення іноземної валюти в гривню здійснюється по курсу, встановленому Національним Банком України, на день ухвалення рішення.

Поряд з тим, у відповідності до ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або інших випадках встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути повязані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 року до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян.

Згідно із ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець прострочує виконання надання послуги згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3-х відсотків вартості послуги.

У відповідності до п.20 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожний день прострочки, в тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні.

З огляду на викладе, всебічно та повно зясувавши обставини справи, належним чином дослідивши надані докази, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, та те, що на підставі договорів відступлення права вимоги як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 мають всі права, які належать вкладникам, а також враховуючи наявний факт щодо порушення прав всіх позивачів на повернення суми вкладів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь суму вкладу яка становить по 137745,18 грн., з яких 1624,12 грн. сума пені за період прострочення, про який просять позивачі (з 15.01.2016 року по 01.04.2016 року 76 днів), та 13796,24 грн. сума відсотків за весь період прострочення виконання зобовязання.

Поряд з цим, відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 2754,90 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (в особі Дрогобицького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк») та в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 137745 (сто тридцять сім тисяч сімсот сорок пять) гривень 18 коп.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (в особі Дрогобицького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк») та в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 137745 (сто тридцять сім тисяч сімсот сорок пять) гривень 18 коп..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (в особі Дрогобицького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк») та в особі ліквідаційної комісії на користь держави судові витрати в сумі 2754 (дві тисячі сімсот пятдесять чотири) гривень 90 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

СуддяКрамар О.В.