Рішення № 61278760, 30.05.2016, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3737/15-ц

Провадження №2/442/120/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Крамара О.В..

при секретарі Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про припинення права власності в спільній частковій власності та визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася в суд із вказаним вище позовом, в якому з врахуванням уточнень просить припинити право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме на ? частину житлового будинку разом із господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с. Модричі, вул. Шкільна, 15, та визнання за позивачем права власності на ? частину житлового будинку (позначений на плані літ. «А-1») загальною площею 36,9 кв.м., житловою площею 14,9 кв.м. разом із господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с. Модричі, вул. Шкільна, 15.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі Ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.06.2013 року у справі №1306/3200/2012, за позивачем та відповідачем було визнано право власності в рівних по ? ідеальних частинах на житловий будинок (позначений на плані літ. «А-1») загальною площею 36,9 кв.м., житловою площею 14,9 кв.м. разом із господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с.Модричі, вул. Шкільна, 15 (колишні номери 17 та 21).

Однак, за весь даний період позивач не може знайти спільної мови з відповідачкою та її представниками щодо врегулювання порядку володіння, користування та розпорядження спірним майном, оскільки фактично житловий будинок не може бути поділений між двома власниками, так як складається з однієї кухні та однієї кімнати площею 14,9 кв.м., а отже фактично є неподільним як з технічної точки зору, так і в силу вимог пунктів 2.21-2.24 Державних будівельних норм «Житлові будинки. Основні положення» (ДБН В.2.2-15-2005).

Спірне нерухоме майно являється єдиним наявним для її проживання житловим приміщенням, а спільне володіння та проживання є неможливим в силу неприязних стосунків, що зокрема підтверджується кількарічними судовими процесами.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3, позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених в позовній заяві та додатково надали пояснення аналогічні викладеному, зазначивши, що відповідачка не використовує своє право власності на ? частку спірного житлового будинку, оскільки постійно проживає в будинку за №19 по вулиці Головна у селі Комаровичі Старосамбірського району Львівської області, а тому припиненням її права на частку їй не буде завдано істотної шкоди, так як вона забезпечена іншим житлом та отримає грошову компенсацію.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в дане судове засідання не з»явилися, хоч належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, про що свідчить надіслана на адресу суду заява, в якій просить в черговий раз відкласти розгляд справи на пізніший термін до вирішення у Львівському окружному адміністративному суді справи № 813/1402/16.

Відповідно до ст. 157 ч.1 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Із аналізу дій відповідача та її представника можна зробити висновок про ненадання пріоритету участі в даній цивільній справі. Таке безвідповідальне ставлення відповідача до виконання своїх зобов'язань, які покладені на них чинним процесуальним законодавством України, може бути наслідком безпідставного затягування розгляду справи судом, вищевказане свідчить про перешкоджання з боку відповідача вчиненню правосуддя.

Оскільки згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про можливі причини неявки у судове засідання з наданням суду доказів поважності цих причин, відтак суд визнав неявку відповідачів неповажною та вирішив провести судове засідання на підставі доказів, поданих до матеріалів позовної заяви.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, беручи до уваги пояснення представника відповідача, які вона давала в попередніх судових засіданнях та висловила свою правову позицію щодо позову, перевіривши матеріали цивільної та інвентарних справ, з'ясувавши всі обставини та перевіривши їх наявними доказами, суд приходить до наступного.

Згідно зі статтями3,4,11 ЦПК України,кожна особамає право у визначеному порядку звернутисядо суду за захистомсвоїхпорушених, невизнанихабо оспорюванихправ, свободчи інтересів, якісуд захищає у спосіб, визначений законами України.Суд розглядаєцивільні справине інакше як за зверненнямфізичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нимивимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Матеріалами справи встановлено, що позивач та відповідач на підставі Ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.06.2013 року у справі №1306/3200/2012 являються власниками в рівних по ? ідеальних частинах житлового будинку (позначений на плані літ. «А-1») загальною площею 36,9 кв.м., житловою площею 14,9 кв.м. разом із господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с. Модричі, вул. Шкільна, 15 (колишні номери 17 та 21).

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та може звернутися до суду за захистом своїх цивільних прав. Способом захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання судом цього права.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 365 ЦК України встановлено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок є однокімнатним, із житловою площею 14,9 кв.м., а отже фактично є неподільним, як з технічної точки зору, так і в силу вимог пунктів 2.21-2.24 Державних будівельних норм «Житлові будинки. Основні положення» (ДБН В.2.2-15-2005), якими визначається, що одноквартирний (односімейний) житловий будинок і квартиру у багатоквартирному житловому будинку слід проектувати, виходячи з умови їх заселення однією сім'єю та площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 15 кв.м., в інших квартирах - не менше 17,0 кв.м., мінімальна площа спальні на одну особу 10,0 кв.м., на дві 14,0 кв.м.

Як зазначається позивачем, співвласники не являються родичами та між ними склались неприязні, внаслідок численних судових спорів, відносини, у зв'язку з чим спільне володіння та користування житловим будинком є неможливим, відповідачка в спірному будинку не зареєстрована, фактично ніколи не проживала, витрат на його утримання не здійснює, а припинення права відповідачки на частку не завдасть їй шкоди, оскільки вона фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачка, в силу вимог ч. 5 ст. 1268 ЦК України, являється власником, в порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, зазначеного житлового будинку за №19, загальною площею 92,2 кв.м., житловою площею 52,5 кв.м., який знаходиться за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, с Комаровичі, вул. Головна, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №26059585(спадкова справа №06/2011), виданим 07.02.2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, Заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини (спадкова справа №06/2011), зареєстрованою 07.02.2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, Заявою ОСОБА_2 про видачу свідоцтва на спадщину за законом (спадкова справа №06/2011), зареєстрованою 07.02.2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, Свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 серії І-СГ№206833, виданого 05.04.2010 року ВРАЦС Старосамбірського відділу юстиції Львівської області та Дублікатом Свідоцтва про право власності на житловий будинок серії КММ№012670, виданим 26.10.2001 року Виконавчим комітетом Новоміської сільської ради на підставі рішення за №45 від 23.10.2001 року і зареєстрованого Самбірським БТІ в реєстровій книзі №1 за реєстровим номером 14.

Відповідно до ч. 2ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-37цс13 від 15.05.05.2013 року висловив правову позицію, згідно з якою, прийшов до висновку, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першоїстатті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення, адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у звязку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобовязань перед відповідачем.

Згідно із Висновком про вартість майна від 25.05.2015 року ринкова оціночна вартість житлового будинку №15 (колишній №17 та №21) по вул. Шкільній у с. Модричі Дрогобицького району Львівської області становить 104840,00 гривень, а відтак вартість частки відповідача у спільному майні становить 52420,00 гривень, які в свою чергу були внесені позивачем на депозитний рахунок суду, що вбачається з квитанції № ПН4176 від 02.06.2015 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову щодо припинення права власності на частку в майні, оскільки таке позбавлення відповідачки права власності на частину спірного будинковолодіння не завдасть істотної шкоди її інтересам, у звязку із наявністю у останньої іншої житлової нерухомості та попереднім внесенням позивачем на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні.

Також, у звязку з припинення права власності відповідачки на ? частину житлового будинку із господарськими спорудами, за позивачкою слід визнати право власності на цю частку будинковолодіння.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому на підставі ст. ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути понесені позивачем судові витрати, що підтверджуються платіжними дорученнями.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57, 58, 60, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на ? ідеальну частину житлового будинку разом із господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с. Модричі, вул. Шкільна, 15.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку (позначений на плані літ. «А-1») загальною площею 36,9 кв.м., житловою площею 14,9 кв.м. разом із господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с. Модричі, вул. Шкільна, 15.

Грошові кошти у сумі 52420,00 (Пятдесят дві тисячі чотириста двадцять грн. 00 коп.) гривень, які знаходяться на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області за №37313005000789 в ГУ ДКСУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄРДПОУ 26306742, перераховані ОСОБА_1 (квитанція №ПН4176 від 02.06.2015 року) після набрання рішенням законної сили, видати ОСОБА_2 за її зверненням.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 524,21 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ___ Крамар О.В.