Ухвала суду № 61278216, 13.09.2016, Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/538/16-ц

У Х В А Л А

про розгляд заяви про перегляд заочного рішення

13 вересня 2016 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого судді Петейчук Б.М.,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_2 «Лізингова компанія «Ваш Авто» - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 01 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу,

в с т а н о в и в :

Заочним рішенням Бродівського районного суду від 14 липня 2016 року, що ухвалене за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання недійсним договору та стягнення коштів, позовній вимоги задоволено повністю та визнано недійсним договір фінансового лізингу №002957 від 21.01.2016р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 «Лізингова компанія «Ваш Авто», стягнено з відповідача в користь позивача 28 000 гривень, а також судові витрати в сумі 551,20грн.

Представник відповідача звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що вини не можуть погодитись з висновком суду першої інстанції, що правовідносини, що виникли при укладенні договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, не відповідають вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів» та погоджена раніше сторонами умов, яка передбачає та регулює сплату «Адміністративного платежу», а також порядок розірвання лізингоодержувачем спірного правочину, є несправедливою та вкрай не вигідною для позивача та не відповідає принципам добросовісності. З даним висновком Суду першої інстанції неможливо погодитись, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами правочину мають відповідати в першу чергу спеціальним законам, які регулюють такий вид економічної діяльності, як фінансовий лізинг, та умови Закону «Про захист прав споживачів» можуть бути застосовано до виниклих правовідносин лише з урахуванням та у сукупності з нормами спеціального законодавства. Крім того, чинним законодавством України передбачено захист не тільки споживачів послуг, Законом на рівні зі споживачами також захищено права та обовязки субєктів господарювання, що здійснюють певний вид економічної діяльності відповідно до норм чинного законодавства України, які несуть певні ризики та мають на меті отримати прибуток з подальшою сплатою відповідних податків та зборів. З оскаржуваного рішення вбачається, що Судом першої інстанції, було застосовано лише норми ЗУ «Про захист прав споживачів», проте взагалі не прийнято до уваги норми спеціального законодавства, та не прийнято до уваги перевагу таких норм над іншими.

Крім того, вважають, що судом не було належним чином мотивовано свою позицію щодо визнання недійсним договору фінансового лізингу. Оскільки законодавством чітко передбачена процедура визнання умов договору недійсними на підставі ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Проте, в супереч цьому Судом не було зазначено, які саме конкретно вимоги даної норми Закону були порушені, не зазначає в чому саме полягає несправедливість зазначених конкретних умов договору, не зазначає, чи можливо застосувати недійсність правочину в цілому на підставі недійсності окремих його частин.

Таким чином, суд не врахував, що між сторонами було укладено Договір з відповідними додатками до нього, які є його невід'ємною частиною. Відповідно до положень ЦК України (а саме п.1 ст. 202) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Сторони повинні усвідомлювати, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто сторони, які укладають правочин, повинні насправді прагнути досягнення саме того правового результату, який завжди виникає при укладенні правочину даного виду. Звертаючи увагу на те, що після підписання Договору (п.16.6.) всі попередні домовленості вважаються такими, що втратили чинність та на те, що послуга, яка надається за Договором та обрана Лізингоодержувачем самостійно і свідомо; позивач ознайомився зі всіма істотними та іншими умовами Договору; підписав цей Договір, - проте, незважаючи на добровільність вищезазначених дій, позивач все ж таки звинувачує в невиконанні відповідачем якихось усних обіцянок та запевнень, та в звязку із цим вважає себе введеним в «оману». Крім того, позивач під час укладення даного правочину, не був позбавлений права звернутись до правового фахівця за допомогою та розясненнями.

Сторони в судове засідання не з?явилися, хоча повідомлялися про час та місце розгляду справи, що, відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦПК України, не перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає прийняттю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню за наявності двох необхідних умов: 1). якщо судом буде встановлено, що відповідач не з?явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин; 2). докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи, справа двічі призначалась до судового розгляду - 05.07.2016р. та 01.08.2016р.

Про судове засідання призначене на вказану дату сторони були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у справі повідомлення про вручення судової повістки повернуті з поштового відділення звязку.

Таким чином, відповідач не забезпечив участь свого представника у судових засіданнях, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення таких, і у заяві про перегляд заочного рішення не зазначив поважних причин, з яких не міг повідомити про причини неявки в судове засідання.

Окрім того, відповідач у своїй заяві про перегляд заочного рішення не посилається на докази, які б, на його думку, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Вказівка відповідача на те, що суд неправильно витлумачив норми закону, не можуть вважатися доказами, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, підстав для скасування заочного рішення суду немає, а тому, заява про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 231, 232 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 «Лізингова компанія «Ваш Авто» - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 01 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу, - залишити без задоволення.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: ОСОБА_6