Ухвала суду № 61277205, 05.09.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 712/21647/12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.09.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів : Феєра І.С. (головуючого), Стана І.В., Марчука О.П., при секретарі Головець М.А., за участю прокурора Сирохман Л.І.,представника потерпілої ОСОБА_3, захисників - адвокатів Білоцерковець Ю.С., Петрунь М.М., Машика В.В., Леньо І.О., Орос В.В., засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальну справу за апеляціними скаргами прокурора Ужгородської місцевої прокуратури, потерпілої ОСОБА_14, захисників - адвокатів Моняка Р.В., Леньо І.О. в інтересах засудженої ОСОБА_11 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.03.2016 року.

Цим вироком:

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, неодружений, із середньою спеціальною освітою, не працюючий, не судимий, засуджений:

- за ч.5 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 03(три) роки 06 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Початок строку відбування покарання постановлено рахувати із часу затримання - 06.10.2009 року.

Із врахуванням того, що підсудний перебував у ході досудового слідства під вартою 03 (три) роки 07 (сім) місяців 24 дні, зараховано вказаний строк до відбутого покарання та постановлено вважати ОСОБА_9 таким, що повністю відбув покарання за вказаним вироком суду.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_9 залишено - підписку про невиїзд.

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Підвиноградово Виноградівського району Закарпатської області, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, одружений, на утриманні одна неповнолітня дитина, з неповною середньою освітою, не працюючий, не судимий, засуджений:

- за ч.5 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 03 (три) роки 06 (шість) місяців позбавлення волі;

- за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України на 03 (три) роки позбавлення волі.

У відповідності до ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_12 остаточне покарання у виді 03(три) роки 06 (шість) місяців позбавлення волі.

-2-

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженка м. Рахів Закарпатської області, мешканка АДРЕСА_2, українка, громадянка України, одружена, на утриманні одна неповнолітня дитина, з неповною середньою освітою, працююча ТОВ «Віст» у м. Ужгороді - робітником, не судима, засуджена:

- за ч.5 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 03 (три) роки 06 (шість) місяців позбавлення волі;

- за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України на 03(три) роки позбавлення волі.

У відповідності до ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_13 остаточне покарання у виді 03(три) роки 06 (шість) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, українка, громадянка України, неодружена, із середньою освітою, не судима, засуджена:

- за ч.5 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 03 (три) роки 06 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16 від відбування покарання з випробуванням, якщо вони протягом 02 (двох) років іспитового строку не вчинять нового злочину та виконають покладені на них обов'язки.

Згідно ст.76 КК України покладено на ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16 обов'язки: повідомляти органи кримінальної - виконавчої системи про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію.

Запобіжні заходи відносно засуджених ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16 залишено - підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженка с. Зарічево Перечинського району Закарпатської області, мешканка АДРЕСА_1, українка, громадянка України, неодружена, із середньою спеціальною освітою, працююча складачем деталей на ТОВ «Джейбіл» м. Ужгород, не судима, засуджена:

- за ч.4 ст.27, ч.5 ст. 185 України із застосуванням ст.69 КК України на 04 (чотири) роки 06(шість) місяців позбавлення волі;

- за ч.2 ст.304 КК України на 04 (чотири) роки позбавлення волі.

У відповідності до ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_11 остаточне покарання у виді 04(чотири) роки 06 (шість) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно засудженої ОСОБА_11 залишено - підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_13. ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_11 на користь ОСОБА_14 - 49 500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди солідарно; стягнуто з ОСОБА_9, ОСОБА_13. ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_11 на користь ОСОБА_14 - 321 000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди солідарно.

Стягнуто на користь ОСОБА_14 із ОСОБА_11 та ОСОБА_9 по 20 000 грн. з кожного моральної шкоди; із ОСОБА_16, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 по 15 000 грн. з кожного моральної шкоди.

-3-

Речові докази: мопед марки «Sabur SB50G-5A», який знаходиться на штраф майданчику Ужгородського РВ ГУМВС України в Закарпатській області звернуто в рахунок відшкодування шкоди заподіяної потерпілій, куртку балонову, джинси фірми «Disini», які зберігаються в камері зберігання речових доказів Ужгородського РВ ГУМВС України в Закарпатській області постановлено - повернути ОСОБА_13.

Два мопеди марки «Zenith ZX-9» та мопед марки «GZ 50GT-3-V», які знаходяться на штраф майданчику Ужгородського РВ ГУМВС України в Закарпатській області звернуто в рахунок відшкодування шкоди заподіяної потерпілій, срібний ланцюжок, який зберігається в камері зберігання речових доказів Ужгородського РВ ГУМВС України в Закарпатській області постановлено - конфіскувати в дохід держави, кросівки, брюки, кофту, майку, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Ужгородського РВ ГУМВС України в Закарпатській області повернуто ОСОБА_12

Мопед марки «Sabur SB 50g-8A», який знаходиться на штраф майданчику Ужгородського РВ ГУМВС України в Закарпатській області звернуто в рахунок відшкодування шкоди заподіяної потерпілій, мобільний телефон марки «Нокіа-6630», футляр з електробритвою «Vitec VT -13/8», портативну аудіо - колонку та пульт до неї, електромашинку для стрижки «Rowenta Logic», цифровий фотоапарат із коробкою, шолом мотоциклетний синього, білого, та сірого кольорів, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Ужгородського РВ ГУМВС в Закарпатській області конфісковано в дохід держави; ремінь чоловічий білого кольору, джинси, брюки чоловічі, три сорочки чоловічі, пари кросівок з емблемою «НІКЕ», які зберігаються в камері речових доказів Ужгородського РВ ГУМВС України в Закарпатській області повернуто ОСОБА_9; дві порожніх коробки від мобільних телефонів постановлено - знищити.

Золотий перстень, який зберігається в камері зберігання речових доказів Ужгородського РВ ГУМВС України в Закарпатській області повернуто потерпілій ОСОБА_14

Автомобіль марки «ВАЗ 2105», який зберігається на штраф майданчику Ужгородського РВ ГУМВС України в Закарпатській області звернуто в рахунок відшкодування заподіяної потерпілій шкоди.

Квитанції до прибуткового касового ордеру № 5153 від 31.07.2009 року, № 5408 від 17.08.2009 року; № 6149 від 28.09.2009 року; квитанції № 0001/94 від 07.09.2009 року; № 0001/199 від 01.09.2009 року залишено при матеріалах справи.

Згідно вироку ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 визнані винуватими у вчинені злочинів при таких обставинах.

Так, на початку червня 2009 року, ОСОБА_16, за попередньою змовою із ОСОБА_13, та ОСОБА_17, перебуваючи в будинку АДРЕСА_3, належного ОСОБА_14, таємно викрали з кімнати другого поверху 12 500 грн..

У середині червня 2009 року ОСОБА_9, за попередньою змовою із ОСОБА_13, ОСОБА_16, перебуваючи в будинку АДРЕСА_3, належного ОСОБА_14, з шафи дитячої кімнати на другому поверсі, таємно викрали 21 000 грн., належні потерпілій ОСОБА_14.

На початку липня 2009 року ОСОБА_9, за попередньою змовою із ОСОБА_13 та ОСОБА_16, перебуваючи у вказаному будинку, із шафи кімнати другого поверху, таємно викрали належні потерпілій 16 000 грн..

-4-

У середині липня 2009 року ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_13 та ОСОБА_12, через заздалегідь відчинене ОСОБА_16 вікно, проникли в середину приміщення будинку ОСОБА_14, де таємно викрали належні потерпілий 51 000 грн., що знаходилось у будинку у вітальній кімнаті.

У липні 2009 року ОСОБА_9 за попередньою змовою із ОСОБА_13 та ОСОБА_12, через заздалегідь відчинене ОСОБА_16 вікно, проникли в середину приміщення цього ж будинку, де таємно викрали належні потерпілій 270 000 грн., що знаходились на шафі в прихожій кімнаті.

02.10.2009 о 10 год. у с. Розівка Ужгородського району, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за попередньою змовою з ОСОБА_18, шляхом розбиття скла на вікні першого поверху, належного ОСОБА_14 будинку АДРЕСА_3, з метою вчинення крадіжки намагалися проникнути в будинок, однак були виявлені потерпілою, та з місця події втекли.

Крім того, ОСОБА_11 дізнавшись приблизно в березні 2009 року про те, що в будинку ОСОБА_14 в с. Розівка Ужгородського району, знаходиться значна сума грошей, з метою заволодіння ними, шляхом вмовлянь, схилила свою доньку ОСОБА_16 до вчинення злочину, внаслідок чого в період червня - липня 2009 року ОСОБА_16 разом із ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, з будинку ОСОБА_14 викрали гроші в сумі 370 500 грн., частину з яких передали ОСОБА_11.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та призначене покарання засудженим, просить вирок суду від 22.03.2016 року змінити через неправильне застосування кримінального закону, шляхом вирішення питання про стягнення судових витрат із засуджених, оскільки при постановленні вироку не вирішено питання про такі витрати, що у свою чергу суперечить вимогам ст. ст. 91, 93, 335 КПК України.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_14 просить вирок суду від 22.03.2016 року скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості. Указує, що, обираючи покарання підсудним, суд не врахував те, що з моменту скоєння злочину минуло шість років. Протягом даного періоду часу підсудні не відшкодували їй заподіяну шкоду. Майнова шкода, заподіяна їй злочинними діяннями ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на суму 370 500 грн., спричинила для неї тяжкі наслідки, що не враховано судом при призначенні покарання, а тому вирок є несправедливим.

В апеляційній скарзі адвокат Моняк Р.В. в інтересах ОСОБА_11 просить вирок суду від 22.03.2016 скасувати, кримінальну справу щодо неї закрити, а цивільні позови потерпілих залишити без задоволення. Указує, що ОСОБА_11 вину не визнала, пояснила, що на досудовому слідстві до неї застосовувались недозволені методи досудового розслідування, тому оговорила себе. Не вчиняла злочинів, у яких її обвинувачують, не схиляла дітей до крадіжок. Визнавальні покази на досудовому розслідуванні давала лише з метою захисту дітей та під психологічним тиском працівників міліції та погрозами щодо неї та дітей. Незважаючи на це, ні прокурором, ні судом не було вчинено жодних дій для спростування, або підтвердження даних доводів підсудних, не було проведено перевірки даних показів осіб. Указує, що покази ОСОБА_11 чітко співпадають із показами її доньки ОСОБА_16. Дана особа чітко підтвердила покази ОСОБА_11 щодо не підбурення її до вчинення злочину, та повідомила про негативну реакцію матері на вчинене нею діяння.

-5-

При призначенні покарання, суд першої інстанції мав керуватися ухвалою ВССУ від 23.12.2014 року, та якщо все таки дійшов до висновку винуватості підсудної, не мав права призначати інше покарання ніж те, що вже їй призначалась, а саме із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України. Незастосування судом при призначенні покарання ОСОБА_11 ст.75 КК України є грубим порушенням вимог ст.400 КПК України. ОСОБА_11 не судима, дані які б характеризували її з негативної сторони відсутні, має постійне місце роботи, бажає відшкодувати збитки завдані її дітьми. Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї захисник - адвокат Леньо І.О. в інтересах ОСОБА_11 просить скасувати вирок суду від 22.03.2016 в частині засудження ОСОБА_11, справу в цій частині повернути на додаткове розслідування. Зазначає, що в основу висновку суду про винуватість ОСОБА_11 у інкримінованих їй діяннях, а саме підбурювання до таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою групи осіб в особливо великих розмірах та втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, покладені визнавальні покази обвинуваченої, дані нею під час досудового розслідування, та покази обвинуваченої ОСОБА_16, яка тим не менш, стверджувала, що крадіжки грошей вчинялися нею разом з іншими особами, з власної ініціативи, тобто без будь - якого впливу матері. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_11 повідомляла про те, що щиросердечне зізнання вона писала під тиском працівників міліції, під їх диктовку. Також, убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_11 допитувалась в якості підозрюваної та обвинуваченої без присутності захисника. Відтак, оскільки юридичної освіти остання не має, про свої процесуальні права, у тому числі про право відмовитись від дачі показів та право користуватися правовою допомогою захисника, їй відомо не було. У матеріалах справи є протокол відмови від захисника від 03.10.2009 року підписаний ОСОБА_11, де вона зазначає, що не бажає мати захисника. У постанові від 21.04.2016 року Верховний Суд України вказував на те, що відмова від захисника, зокрема, на первинному етапі кримінального провадження, можлива лише після його залучення в процес самим підозрюваним чим іншими особами за його проханням чи згодою, або уповноваженою службовою особою. Указує, що з мотивувальної частини вироку не вбачається, що умисел ОСОБА_11 був спрямований на викрадення грошових коштів в особливо великих розмірах. Викрадення коштів з будинку потерпілої ОСОБА_14 були вчинені ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_13, які були розтягнуті між собою в часі. Крім того, посилаючись на допит ОСОБА_11 під час досудового розслідування як на доказ вини останньої, з останнього випливає, що умисел підбурювача не був спрямований на заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах. Разом із тим, виходячи зі змісту оскаржуваного вироку, доказами по даній справі, які підтверджують вину ОСОБА_11 у підбурюванні до викрадення майна в особливо великих розмірах, є покази останньої, дані під час досудового розслідування, та покази її доньки ОСОБА_16, оскільки лише із цих даних випливають обставини, які впливають на кваліфікацію підбурювання. Суд невірно оцінив докази, досліджені під час судового розгляду, що призвело до постановлення незаконного вироку. Не визнаючи вину у вчиненні злочинів, підсудна ОСОБА_11 вказувала на те, що не спонукала свою доньку до вчинення злочину, а навпаки засуджувала її дії.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, провівши часткове судове слідство, думку прокурора на підтримання своєї апеляційної скарги та заперечення проти апеляційних скарг потерпілої та захисників, пояснення представника потерпілої на підтримання апеляції

-6-

потерпілої та заперечення щодо апеляційних скарг захисників, пояснення засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та їх захисників - адвокатів Моняка Р.В., Білоцерковець Ю.С., Петрунь М.М., Машика В.В., Леньо І.О. на підтримання апеляційних скарг захисників та заперечення проти апеляційних скарг прокурора та потерпілої, дослідивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а апеляційні скарги захисників - адвокатів Моняка Р.В., Леньо І.О. в інтересах засудженої ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_14 не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.365 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Кваліфікація діянь засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_16 за ч.5 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням в житло, в особливо великих розмірах, ОСОБА_12, ОСОБА_13 за ч.5 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням в житло, в особливо великих розмірах та за ч.3 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України, як замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням в житло, є вірною, ніким із учасників процесу не оспорюються, а тому відповідно до ст.365 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Кваліфікація діянь засудженої ОСОБА_11 за ч.4 ст. 27, ч.5 ст. 185 КК України, як підбурення до таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; за ч.2 ст.304 КК України - втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність, з корисливих спонукань, шляхом вмовлянь неповнолітніх ОСОБА_16 , ОСОБА_9 до вчинення злочинів є вірною.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_13, та ОСОБА_12, ОСОБА_16 та ОСОБА_9, ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні й наведеними у вироку доказами, які судом досліджені всебічно, повно й об'єктивно.

Так, мотивуючи висновки про винуватість засуджених ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих їм злочинах, суд обґрунтовано послався на покази ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_13, потерпілої ОСОБА_14, свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_17, та письмові докази наявні у матеріалах справи і перевірені судом під час судового розгляду справи.

Незважаючи на невизнання засудженою ОСОБА_11 своєї вини, така підтверджується наступними доказами.

Так, підсудна ОСОБА_11 в судовому засіданні заперечила свою вину, однак будучи допитаною в ході досудового слідства давала визнавальні покази, з яких убачається, що її донька ОСОБА_16 та ОСОБА_14 були подругами та вчилися разом у школі. У березні місяці 2009 року донька ОСОБА_16 показала фотографію, на якій тримала в руках значну кількість грошових купюр, при цьому, пояснивши, що ці гроші знаходяться в ОСОБА_14 вдома. Після чого, запитала в доньки, чи не зможе потерпіла позичити їй гроші для оплати кредиту. Почувши заперечення доньки про таку можливість, запропонувала взяти гроші самій, тобто викрасти, взявши із собою брата ОСОБА_9 та ОСОБА_13. Через два місяці донька ОСОБА_16 розповіла, що вони викрали з братом ОСОБА_9 та ОСОБА_13 з будинку

-7-

ОСОБА_14 гроші, та дала їй 3 500 грн., після чого сказала підсудним, щоб більше не ходили туди. Також, до середини липня 2009 року ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_13 давали їй різні суми грошей, які викрадали з будинку ОСОБА_14, давали по 6 000 грн. та 7 000 грн.. Останній раз ОСОБА_9, разом із ОСОБА_12 дали їй 30 000 грн.. Отримані кошти витрачала на погашення трьох кредитів та інші потреби. Гроші, які їй давали, були купюрами по 200 та 500 грн.. Про те, що її діти викрадають гроші з будинку ОСОБА_14 повідомила співмешканцю ОСОБА_21. Дізнавшись, що син ОСОБА_9 зберігає ще частину викрадених грошей, біля 186 000 грн., вона запропонувала сховати їх у подруги ОСОБА_22 у с. Зарічево. Далі, склавши 170 000 грн., в пакет від соку, завезла до ОСОБА_22, відклавши 16 000 грн. на покупку автомобіля для ОСОБА_21. Крім того, двічі їздила за грошима до ОСОБА_22, взявши біля 50 000. Решту грошей, що були у ОСОБА_22, на зберіганні, забрав ОСОБА_21 та зник з ними.

Зазначенні показання повністю узгоджуються з показаннями інших підсудних.

Так, з показань ОСОБА_9 вбачається, що вину у скоєному визнав повністю та показав, що його сестра ОСОБА_16 розповіла йому про те, що в її однокласниці ОСОБА_14, удома знаходиться значна сума грошей, показавши на мобільному телефоні фотографії, на яких тримала в руках велику кількість грошових купюр. У червні 2009 року ОСОБА_14 запросила їх до себе в гості, до будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_3. Він та ОСОБА_13 спілкувались, знаходячись на другому поверсі, указаного будинку. Через деякий час він залишив ОСОБА_13 та пішов до іншої кімнати, у шафі якої, знайшов поліетиленовий пакет, з великою кількістю купюр по 200 та 500 грн.. Викравши частину грошей, а саме 21 000 грн., решту поклав на місце. Про викрадення грошей, повідомив ОСОБА_13 та ОСОБА_16, розділивши з ними викрадене. Також, в червні 2009 року він, ОСОБА_16 та ОСОБА_13 приїхали в гості до ОСОБА_14, де сиділи спочатку на кухні, потім він та ОСОБА_13 піднялися в кімнату на другому поверсі, де з шафи викрали 16 000 грн., після чого викрадене розділили між собою. У липні 2009 року, він, разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_13, приїхали до будинку ОСОБА_14, щоб знов вчинити крадіжку, знаючи, що ОСОБА_14 знаходиться на ринку по вул. Краснодонців, разом із ОСОБА_16, яка, будучи в потерпілої вдома, попередньо залишила вікно на другому поверсі відкритим. Він заліз через вікно другого поверху в будинок та відчинив вікно першого поверху, через яке ОСОБА_12 потрапив до будинку, у той час як ОСОБА_13 на вулиці спостерігала, щоб не появилася потерпіла або інші сторонні особи. На першому поверсі, в тумбочці, знайшли біля 51 000 грн., які забрали додому та розділили. Частину грошей він віддав ОСОБА_11, указавши, що ці гроші він викрав із будинку ОСОБА_14. Також, у серпні 2009 року він разом із ОСОБА_12, ОСОБА_13 приїхали до будинку ОСОБА_14, знаючи, що остання пішла гуляти з ОСОБА_16. Через вікно, яке залишила відчиненим ОСОБА_16, заліз у будинок та відчинив двері ОСОБА_13. У цей час ОСОБА_12 спостерігав за вулицею. Зайшовши у коридорі, на шафі пакет із грошима, у якому було біля 270 000 грн., забрали гроші додому та розділили їх. Частину грошей віддали ОСОБА_16. За викрадені гроші купив собі автомобіль «ВАЗ» за 160 00 грн., одяг та телефони. Частину грошей, близько 60 000 грн., разом із ОСОБА_13, близько 70 000 грн., які остання дала на зберігання віддав на зберігання ОСОБА_11 та ОСОБА_21.

Показаннями ОСОБА_16 підтверджується те, вона та ОСОБА_14 разом навчалися в Ужгородській ЗОШ №8 і були подругами. Вона часто ходила в гості до ОСОБА_14 додому в с. Розівку, де ОСОБА_14 показувала їй значну суму грошей,

-8-

що знаходились в спальній кімнаті на другому поверсі, де вона сфотографувалась із грошима. Про це вона розповіла матері ОСОБА_11 та показала їй фото із грошима. Також про це розповідала ОСОБА_9 та ОСОБА_13. ОСОБА_11 спочатку попросила позичити гроші в ОСОБА_14, а згодом запропонувала їх викрасти, щоб мати можливість погашати кредит. Після чого, на початку червня 2009 року вона з ОСОБА_17 та ОСОБА_13 пішли до ОСОБА_14 в гості. По дорозі вона запропонувала викрасти гроші з будинку, коли відволікне увагу ОСОБА_14, із чим усі погодились. Перебуваючи в ОСОБА_14, вона відволікла потерпілу, а ОСОБА_13 та ОСОБА_17, за цей час викрали гроші, приблизно 12 500 грн.. Із цих грошей, 1 000 грн. дала вдома ОСОБА_11, решту розділили між собою. При цьому пояснила ОСОБА_11, що викрали ці гроші від ОСОБА_14. Через декілька днів, спілкуючись із ОСОБА_9 та ОСОБА_13, вирішили повторно вчинити крадіжку. Утрьох пішли до ОСОБА_14 у гості, де сиділи на кухні. Потім ОСОБА_9 із ОСОБА_13 пішли на другий поверх будинку, а вони з ОСОБА_14 прибирали в будинку. Через деякий час ОСОБА_9 із ОСОБА_13 спустилися на кухню, а згодом пішли додому до ОСОБА_13, де розділили гроші в сумі 21 000 грн.. З викрадених грошей, 3 000 грн. віддали ОСОБА_11. У липні 2009 року вона разом ОСОБА_9 та ОСОБА_13 знов були в ОСОБА_14 вдома, де викрали гроші в сумі 16 000 грн.. Удома в ОСОБА_13 розділили гроші з яких, ОСОБА_9 взяв 1 000 грн. для матері ОСОБА_11. Приблизно через три тижні знов вирішили викрасти з будинку потерпілої гроші. До них приєднався ОСОБА_12, який запропонував, щоб вона відчинила вікно в будинку, та пішла гуляти з ОСОБА_14. Вона так і зробила, та повідомила ОСОБА_9, що гуляє з потерпілою. ОСОБА_12 та ОСОБА_9 проникли в будинок та викрали 51 000 грн.. Викрадені гроші розділили вдома в ОСОБА_12, з яких ОСОБА_9 дав матері 12 000 грн.. Через декілька днів вона, ОСОБА_9, ОСОБА_13, та ОСОБА_12 вчинили ще одну крадіжку. При цьому, вона, будучи в гостях у ОСОБА_23 відчинила вікно на другому поверсі та пішла з нею гуляти, повідомивши про це по телефону ОСОБА_13. Вдома у ОСОБА_12, розділили викрадені гроші, з яких їй дали біля 12 000 грн., які у неї забрала ОСОБА_11. Тоді ж, ОСОБА_11 взяла гроші в ОСОБА_13 та ОСОБА_9, щоб сховати.

Підсудний ОСОБА_12 показав, що в червні 2009 року від ОСОБА_9 дізнався про те, що останній викрав гроші з будинку однокласниці його сестри ОСОБА_16- ОСОБА_14. Після чого, через деякий час, ОСОБА_9 запропонував йому вчинити крадіжку. Коли він, ОСОБА_13 та ОСОБА_9 були у дворі будинку, передзвонила ОСОБА_16, яка повідомила, що пішла на прогулянку з донькою потерпілої. На моторолері вони поїхали в с. Розівку, де зупинились неподалік від будинку ОСОБА_14, ОСОБА_13 залишилась біля моторолера, а він із ОСОБА_9 зайшли на подвір'я. На задній частині будинку було відчинено вікно. ОСОБА_9 проник у будинок, відчинив вікно з лівого боку будинку, і він також проник у будинок. У прихожій, в шафі - купе знайшли дві стопки купюр по 100 та 200 грн., де з кожної стопки ОСОБА_9 витяг половину грошей, а решту поклав на місце. Через вікно на першому поверсі вилізли на вулицю та разом із ОСОБА_13 поїхали до нього додому, де порахували гроші. Всього, викрали 51 000 грн., які розділили між собою по 16 000 грн., а 3 000 грн. ОСОБА_9 взяв для ОСОБА_16. Крім того, через два дні, зібравшись разом із ОСОБА_9, ОСОБА_16, та ОСОБА_13 у дворі будинку, ОСОБА_9 сказав, що є можливість вчинити крадіжку, оскільки ОСОБА_14 не буде вдома. Він та ОСОБА_9 поїхали в с. Розівку на моторолері, а ОСОБА_24 із ОСОБА_16 на таксі. Коли приїхали, ОСОБА_16 була в будинку, а ОСОБА_13 чекала їх на вулиці. Через деякий час ОСОБА_14 та ОСОБА_16 пішли з будинку, ОСОБА_13 із ОСОБА_9 зайшли у двір,

-9-

після чого ОСОБА_9 через вікно, яке залишила відчиненим ОСОБА_16 проник у будинок та відчинив двері ОСОБА_13. Пробувши в приміщенні декілька хвилин ОСОБА_9, виліз через вікно, а ОСОБА_13 вийшла, зачинивши двері. Вдома порахували викрадені гроші, в сумі 299 000 грн., які розділили по 70 000 грн. кожному, а ОСОБА_9 дали 89 000 грн., а також кожен дав по 5 000 грн., щоб ОСОБА_9 віддав матері ОСОБА_11. Через деякий час ОСОБА_9 сказав, щоб він, ОСОБА_16 та ОСОБА_13 дали свої гроші на зберігання співмешканцю ОСОБА_11, який із грошима зник. Наприкінці вересня, зустрівшись із ОСОБА_13 домовились вчинити ще одну крадіжку з будинку ОСОБА_14. Допомогти в цьому попросив знайомих ОСОБА_20 та ОСОБА_19. Після чого, 02.10.2009, приїхавши в с. Розівку, оглянувши будинок, вирішили, що оскільки вікно з бокової сторони, через яке вони хотіли проникнути до будинку, було замале, вирішили, залучити до крадіжки знайомого ОСОБА_18. Для цього повернулись до 08 школи в м. Ужгороді, де знайшли ОСОБА_18, який за 500 грн. погодився проникнути в будинок. Приїхавши в с. Розівку, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 залишились на повороті неподалік від будинку, а він, ОСОБА_18 та ОСОБА_13 пішли до будинку. ОСОБА_18 мав проникнути в будинок через вікно, і відчинити їм двері. Через деякий час побачили, як ОСОБА_18 тікає від будинку. Тому також із ОСОБА_13 втекли. Зустрівшись біля головної дороги з ОСОБА_18, були затримані.

Підсудна ОСОБА_13 свою вину визнала повністю та показала, що на початку червня 2009 року ОСОБА_16 запропонувала їй та однокласниці ОСОБА_17 піти в гості до ОСОБА_14, вказавши, що відволіче увагу ОСОБА_14, а вони з ОСОБА_17 за той час викрадуть гроші. Наступного дня, перебуваючи втрьох у ОСОБА_14 вдома, коли ОСОБА_16 разом із ОСОБА_14 вийшли, вона з ОСОБА_17 піднялися на другий поверх до кімнати ОСОБА_14, де в шафі знайшли пакет із грошима. Викравши частину грошей, решту залишили в шафі та спустилися на кухню. Пішовши додому, розділили по дорозі гроші, по 4 000 грн. кожній, а також, 200 грн. вона дала ОСОБА_16 для матері ОСОБА_11. У середині червня 2009 року вона, разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_16, знов пішла до ОСОБА_14 додому. Вона відволікала увагу потерпілої, а ОСОБА_16 пішла до кімнати на другий поверх, звідки викрала гроші. Удома розділили їх по 7 000 грн. кожній, і вона особисто дала ОСОБА_11 1 000 грн., яка знала, що гроші викрадені. На початку липня 2009 року, вона знов із ОСОБА_9 та ОСОБА_16 пішли в гості до ОСОБА_14, маючи на меті вчинити крадіжку. ОСОБА_9 дочекавшись, поки ОСОБА_16 відволіче увагу ОСОБА_14, зайшла до кімнати та викрала біля 16 000 грн.. Гроші розділили по 5 000 грн. кожному та 1 000 грн. віддали для ОСОБА_11. Крім того, в середині липня 2009 року, вона з ОСОБА_9, ОСОБА_12, знов вирішили викрасти гроші з будинку ОСОБА_14. При цьому ОСОБА_16 вже була в будинку та мала перед тим як іти гуляти з ОСОБА_14, відчинити вікно. Коли ОСОБА_16 передзвонила, та вказала що вона з донькою потерпілою, пішли гуляти, вони втрьох пішли до будинку. При цьому, вона залишилась на повороті спостерігати, щоб ніхто не йшов, а ОСОБА_9 та ОСОБА_12 проникли в будинок, звідки викрали біля 17 000 грн., які вдома у ОСОБА_12 розділили, віддавши по 1 000 грн. для ОСОБА_11. На дані кошти купила з ОСОБА_9 мопед. У кінці липня 2009 року, коли відпочивали разом із ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_16, остання запропонувала знов вчинити крадіжку. Сказала, що піде гуляти з ОСОБА_14, відчинить вікно й зателефонує їм. Дочекавшись неподалік від будинку, коли ОСОБА_16 з ОСОБА_14 вийдуть. ОСОБА_9 через вікно проник у будинок, і відчинив їй двері. У коридорі, на шафі знайшли поліетиленовий пакет із грошима, який вона сховала під одягом та пішли з будинку. Прийшовши до квартири ОСОБА_9, перерахували вкрадені гроші,

-10-

які загалом становили біля 300 000 грн., розділили між собою по 70 000 грн. кожному. Із цих грошей 60 000 грн. дали на зберігання ОСОБА_9. За викрадені гроші на ринку купила мопед за 6 500 грн., інші гроші витратила на одяг. Далі, 02.10.2009 вони мали намір знов викрасти гроші з будинку ОСОБА_14. При цьому ОСОБА_12 запропонував допомогти в цьому знайомим ОСОБА_25, ОСОБА_20, та ОСОБА_18. Приїхавши в с. Розівку, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 залишились очікувати неподалік будинку, а ОСОБА_18 пішов до будинку, де мав розбити вікно. Вона з ОСОБА_12 чекали біля будинку, однак, побачивши, що ОСОБА_18 втікає, сіли на мопед та поїхали від будинку. Згодом зустрілись з ОСОБА_18, однак, коли хотіли їхати, шлях їм загородив автомобіль. Водій побіг за ОСОБА_18, який утік у сторону Ужгорода, а жінка наказала чекати міліцію.

Допитані в судовому засіданні апеляційного суду підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_13 вказали, що повністю визнають свою вину в пред'явлених обвинуваченнях та не оспорюють фактичні обставини справи.

З показань потерпілої ОСОБА_14 вбачається, що вона, будучи приватним підприємцем, зберігала вдома значну суму коштів, близько 300 000 грн.. Про місце їх зберігання знала її неповнолітня донька ОСОБА_14. Оскільки сейфа в неї не було, то пакет із грошима тримала в шафі, або в тумбочці. У кінці літа вона виявила зникнення грошей і повідомила про крадіжку міліцію. 02.10.2009 року перебувала в будинку, де побачила, що невідома неповнолітня особа, шляхом розбиття скла, намагалася проникнути до будинку. У ході переслідування нею та чоловіком були затримані неповнолітні, які намагалися вчинити крадіжку.

З показів свідка ОСОБА_19 вбачається, що 02.10.2009, на пропозицію ОСОБА_12, разом із ОСОБА_20 та ОСОБА_13 вирішили вчинити крадіжку з будинку в с. Розівка. Однак, коли приїхали в село ОСОБА_12 та ОСОБА_13 оглянули будинок, і вирішили залучити до крадіжки ОСОБА_18, який був малого зросту та зміг би пролізти у віконце. Вони поїхали до Ужгородської ЗОШ №8, де знайшли ОСОБА_18, після чого, повернувшись, зупинились неподалік від будинку. Він та ОСОБА_20 залишився спостерігати, а ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_12 пішли до будинку. Через деякий час вони помітили, як ОСОБА_18 втікає від будинку. Злякавшись, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 пішли додому. Через неділю, зі слів ОСОБА_12 дізнались, що коли ОСОБА_18 розбив скло, його помітила жінка, яка була в будинку.

Свідок ОСОБА_20, дав показання аналогічні до показань свідка ОСОБА_19, які були оголошені в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_17 показав, що у квітні 2009 року, він, ОСОБА_13 та ОСОБА_16 поїхали до ОСОБА_14 в гості. По дорозі ОСОБА_16 розповіла, що вони хочуть викрасти гроші з будинку ОСОБА_14. Коли ОСОБА_14 разом із ОСОБА_16 вийшли на вулицю, вона та ОСОБА_13 піднялися на другий поверх, де ОСОБА_13 взяла в одній із кімнат гроші. Після чого ОСОБА_16 забігла й сказала, що ОСОБА_14 повертається. Після чого, поспілкувавшись деякий час, вони поїхали в м. Ужгород. Біля кінокомплексу «Доміон», ОСОБА_13 та ОСОБА_16 перерахували гроші й дали їй 3 000 грн..

Крім того, вина ОСОБА_13, та ОСОБА_12, ОСОБА_16 та ОСОБА_9, ОСОБА_11 підтверджується протоколом огляду місця події від 09.08.2009, під час якого було оглянуто будинок АДРЕСА_3 Закарпатської області, звідки було викрадено 300 000 грн. ( т.1 а.с. 17-20).

-11-

Протоколом огляду місця події стверджується, що в ході огляду будинку АДРЕСА_3 було виявлено сліди проникнення, шляхом розбиття віконного скла ( т.1 а. с. 54-55).

Із протоколу добровільної видачі та фототаблиці до нього від 09.10.2009 вбачається, що ОСОБА_9 добровільно видав мобільні телефони марки «Nokia 6233», «Nokia N73», цифровий апарат «Casio - EX-21200» та коробку до нього, які були придбані ним за кошти, викрадені в потерпілої ( т.1 а.с. 89-93).

Висновком експерта від 03.12.2009 підтверджується, що сліди пальців рук, які були вилучені при огляді місця події від 02.10.2008 по АДРЕСА_3 належать ОСОБА_18 ( т.1 а.с. 146-150).

Ці докази здобуті органом досудового розслідування у встановленому законом порядку, судом перевірені, узгоджуються між собою, сумнівів не викликають, є допустимими, достатніми та повністю підтверджують вину останніх у вчиненні інкримінованих їм злочинах.

Доводи апеляційних скарг захисників - адвокатів Моняка Р.В., Леньо О.І. про те, що визнавальні покази на досудовому розслідуванні підсудна ОСОБА_11 давала лише з метою захисту дітей та під психологічним тиском працівників міліції, із погрозами щодо неї та дітей, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час проведення судового розгляду.

Так, постановою про закриття кримінального провадження від 17.06.2013, підтверджується те, що під час судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_11, остання заявляла про застосування до неї та інших обвинувачених психологічного насильства з боку працівників міліції, однак проведеним розслідуванням установлено, що вказані факти не знайшли свого підтвердження й кримінальне провадження по даному факту закрито в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Ця постанова на час апеляційного розгляду є чинною (т.3 а. с. 53-54).

Крім того, показання ОСОБА_11 не були направлені на виправдання її дітей, тобто підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинах, а об'єктивно відображали фактичні обставини справи, а тому ці доводи апеляційний суд відхиляє.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що при винесенні вироку судом не вирішено питання про покладення судових витрат на засуджених, незважаючи на те що в матеріалах справи містяться відомості про проведення експертиз, що у свою чергу суперечить вимогам ст. 91, 93, 335 КПК України є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.93 КПК України (в редакції закону 1960 року) судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані й мають бути видані перекладачем, або приймаються на рахунок держави. При визнанні підсудного винним суд постановляє стягнути з нього судові витрати. У тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, у якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

Згідно ст.91 КПК України (в редакції 1960 року) судові витрати складаються: із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, зокрема, із довідок вартості проведених експертиз №96 від 03.12.2009 та № 97 від 03.12.2009, такі складають загальну суму в розмірі 3 040 грн. ( т.1 а. с. 126, 149).

Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України (в редакції закону 1960 року) апеляційний суд змінює вирок у випадках, зокрема зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію злочину.

-12-

На підставі встановлених вироком суду обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вказані судові витрати підлягають стягненню із засуджених у рівних долях з кожного.

Також, апеляційний суд відхиляє доводи захисника - адвоката Леньо О.І. про те, що підозрювана ОСОБА_11на досудовому слідстві допитувалась без участі захисника, позаяк із протоколу допиту підозрюваної ОСОБА_11 вбачається, що останній перед допитом роз'яснені права, передбачені ст.ст. 19, 43-1 КПК України, а також роз'яснено ст.63 Конституції України. Указані обставини були засвідчені її підписом та відображені в протоколі про відмову від захисника та постанові про прийняття відмови від захисника (т.1 а. с. 160 - 162).

Доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_14 про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок його м'якості, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З роз'яснень, які містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» вбачається, що частиною 2 статті 375 та частиною 2 статті 400 КПК України встановлено певні обмеження при призначенні покарання порівняно з передбаченим кримінальним законом порядком. Зокрема, при новому розгляді справи може бути посилено покарання чи застосовано норму закону про більш тяжкий злочин лише у випадках: якщо вирок було скасовано за апеляцією чи касаційним поданням прокурора, апеляцією чи касаційною скаргою потерпілого або його представника через м'якість покарання, або у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин; якщо кримінальна справа з будь - яких підстав направляється на нове чи додаткове розслідування, під час якого було встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення. У цьому випадку не значення, чи скасовувався вирок за апеляцією чи касаційною скаргою потерпілого або його представника, апеляцією або касаційним поданням прокурора.

Як убачаєтьсяз ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2014 вирок суду першої інстанції від 30.05.2013 та ухвала Апеляційного суду Закарпатської області від 11.02.2014 відносно ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13 скасовано з підстав невмотивованого рішення щодо застосування при призначенні покарання ст.ст. 69, 75 КК України. Доводи касаційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів визнані безпідставними (т.3 а. с. 182-187).

Таким чином, покарання засудженим призначено відповідно до вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про їх особи, зокрема, позитивна та посередня характеристика з місця проживання, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16, вчинення злочину неповнолітніми, та наявністю пом'якшуючих покарання обставин. Тому, апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення й перевиховання засуджених можливе без ізоляції їх від суспільства.

-13-

При призначенні покарання підсудним ОСОБА_9 та ОСОБА_11 суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини справи, їх особу, наявність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин і обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення й перевиховання підсудних повинно проходити в умовах ізоляції їх від суспільства.

Отже, призначене покарання колегія суддів визнає справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Інших порушень вимог кримінального - процесуального закону при провадженні досудового розслідування й судового розгляду, які б тягнули за собою скасування або зміну вироку апеляційним судом не встановлено.

Керуючись п. п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (2012 року), ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), апеляційний суд,-апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги захисників - адвокатів Моняка Р.В., Леньо І.О. в інтересах засудженої ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_14 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Ужгородської місцевої прокуратури - задовольнити.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.03.2016 року щодо ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 - змінити.

Стягнути з кожного із засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 по 608 (шістсот вісім) грн. судових витрат за проведені під час досудового розслідування експертизи.

У решті вирок суду залишити без змін.

Судді: