Ухвала суду № 61277166, 06.04.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/5115/15-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

06.04.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів:

ОСОБА_1 /головуючої/

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю секретаря судового засідання Головець М.А.,

з участю прокурора Сирохман Л.І., представника потерпілих - адвоката ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/777/144/16 (ЄРДР №12015070040001544 від 05 травня 2015 року), за апеляційними скаргами прокурора Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 та захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2015.

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, інваліда 3-ої групи, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, несудимого,

визнано винним і призначено покарання:

- за ч.1 ст. 125 КК України у виді 150 (сто пятдесят) годин громадських робіт;

- за ст. 128 КК України - у виді 1 (один) року 5 (пяти) місяців обмеження волі;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання на 1 (один) рік 5 (місяців) обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік, якщо він протягом цього строку не вчинить нового злочину та виконає обовязок: не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільні позови ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в частині стягнення матеріальної шкоди задоволено повністю, в частині стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_8 завдану матеріальну шкоду в розмірі 399,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 7000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_9 завдану матеріальну шкоду в розмірі 48,18 грн. та моральну шкоду в розмірі 4000,00 грн.

В порядку ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що 04 травня 2015 року, приблизно о 20 годині 15 хвилин, на межі присадибної ділянки за адресою Мукачівський район с.Іванівні по вул.Фізкультурній, 11, побачивши сварку між його дружиною ОСОБА_10 та потерпілими, яка переросла в бійку між ОСОБА_9 та його дружиною ОСОБА_10, взяв дві дерев`яні палиці підбіг до них і коли ОСОБА_9 та його дружина ОСОБА_10 в ході бійки лежали на землі наніс дерев`яною палицею удар потерпілій ОСОБА_9 в область тулуба зправа, внаслідок чого останній було спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця, які, згідно висновку експерта №336/15 від 18.05.2015 року та додаткового висновку експерта №5/15 від 05.06.2015 року відносяться до групи легких тілесних ушкоджень . Після цього відбиваючи мотику з рук потерпілої ОСОБА_8 наніс тій удар дерев`яною палицею по кисті лівої руки, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому головки 4-ї пястної кістки лівої кисті та проксимального кінця основної фаланги 3-го пальця лівої кисті зі зміщенням, які згідно висновку експерта №335/15 від 18.05.2015 та додаткового висновку експерта №5/15 від 05.06.2015 відносяться до групи середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих предметів по механізму удару, чим могла бути деревяна палиця, за можливого виникнення при обставинах на які вказує потерпіла під час слідчого експерименту і не є характерними для виникнення при падінні тіла з висоти власного зросту з послідуючим ударом об тверду площину.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок в частині призначеного покарання скасувати, у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину і його особі внаслідок мякості. Просить призначити ОСОБА_5 за ст. 128 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, в решті вирок суду залишити без змін. Посилається на те, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд призначив покарання у межах санкцій ст. 128 та ч.1 ст. 125 КК України, але не в повній мірі врахував конкретні обставини провадження, зокрема наслідки кримінального правопорушення, такі як ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, тобто того факту, що завдану шкоду ОСОБА_5 не відшкодував, і те, що одним з потерпілих від даного злочину є особа похилого віку.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обгрунтовує тим, що судом ухвалено вирок без урахування дійсних обставин справи. Вказує на те, що потерпілі побудували позицію, щоб себе виправдати у своїх неправомірних діях, оскільки насправді потерпіла ОСОБА_8 першою спровокувала конфлікт руйнуванням огорожі на присадибній ділянці, яка належить ОСОБА_5, внаслідок чого виникла сварка між нею, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а між останніми відбулася бійка, через що обвинувачений втрутився у розтягування конфлікту. Не погоджується з показами потерпілих, які постійно змінювалися, а також з показами спеціаліста ОСОБА_11 Зазначає, що судом не були взяті до уваги покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10, а також покази неповнолітніх свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, чим порушені загальні засади кримінального провадження передбачені ст.ст. 21, 22 КПК України. Апелянт посилається на те, що в основу обвинувачення ОСОБА_5 невірно викладено, формулювання обвинувачення в тмоу, що він умисно вчинив кримінальне правопорушення, оскільки він не ініціатор конфлікту, не мав на меті побиття потерпілих, а тільки здійснював захист своєї жінки від їх нападів. Крім того, вказує на те, що при призначенні покарання суд не врахував особу засудженого ОСОБА_5, який характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, є єдиним годувальником в сімї, являється інвалідом війни 3-ої групи, відзначений нагородами проходження військової служби в Афганістані. Також апелянт звертає увагу на те, що потерпілими на підтвердження моральної шкоди не надано висновків спеціалістів та психотерапевта після перенесеної ними травми, які призвели до появи негативних психосоматичних, психоемоційних змін, які вони описують у цивільному позові.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, виступ прокурора Сирохман Л.І. про не підтримання апеляційної скарги процесуального прокурора, виступ представника потерпілих - адвоката ОСОБА_4 із запереченнями проти апеляційних скарг, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 про підтримання апеляційної скарги, прохання про скасування вироку та закриття кримінального провадження з підстав відсутності складу правопорушень, зокрема, що жодних тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 не наносив, а щодо потерпілої ОСОБА_8 - вважає висновок про тяжкість тілесних ушкоджень необгрунтованим, що вказує на відсутність складу злочину, одночасно заперечив проти доводів позовних вимог потерпілих та прийнятого рішення суду і в цій частині незаконним, перевіривши матеріали кримінального провадження, оцінивши доводи апелянтів, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги захисника з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 412, 415 КПК України , в разі якщо під час апеляційного розгляду буде встановлено такі порушення вимог КПК України, які є істотними та такими, що перешкодили суду постановити законний та обґрунтований вирок, в усякому разі судове рішення підлягає скасуванню з призначення нового судового розгляду.

Убачається, що суд прийняв до розгляду обвинувальний акт, який не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. У ньому не міститься твердження про вчинення кримінального правопорушення, а лише про висунуту підозру. При цьому зміст обвинувального акту за своїм викладом не містить фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень.

З урахуванням цього, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції позбавлений був можливості винести законне, мотивоване та обгрунтоване рішення.

Як ствердили апелянти, суд заслухав показання свідків, потерпілих, однак у вироку не навів мотивів чому не взяв до уваги показання обвинуваченого з приводу обставин події, його твердження про невчинення жодних протиправних дій відносно потерпілих, не дав оцінки і показанням його дружини ОСОБА_10, котрій власне потерпілі наносили побої, а він прибіг на допомогу для її захисту.

Апеляційний суд погоджується з цими доводами обвинуваченого та його захисника і вважає, що оскаржуваний вирок не відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України, оскільки суд у вироку, перераховуючи показання потерпілих, свідків, обвинуваченого не розкрив зміст встановлених обставин як доказів доведення вини ОСОБА_5 у вчиненому, а також не навів мотивів показання яких саме свідків взяв до уваги, а які відхилив, не дав також жодної оцінки показанням обвинуваченого, котрий вину свою не визнав і потерпілих, як свідків обвинувачення.

Окрім того, виріщуючи цивільний позов потерпілих, не обґрунтував якими саме доказами потерпілі довели позовні вимоги, а дійшовши висновку про часткове стягнення у відшкодування моральної шкоди, також не мотивув за якими критеріями визначив ступінь нанесеної обвинуваченим ОСОБА_5 моральної шкоди потерпілим.

На підставі викладеного, апеляційний суд позбавлений можливості усунути помилки, допущені як судом першої інстанції при ухваленні вироку, так і органом досудового слідства при складанні обвинувального акту, тому оскаржуваний вирок підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.

Беручи до уваги наведене, апеляційний суд позбавлений можливості дати оцінку м`якості призначеного покарання обвинуваченому, як про це вказував в апеляційній скарзі прокурор.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково;

апеляційну скаргу захисника - задовольнити частково.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2015 щодо ОСОБА_5, засудженого за ч.1 ст. 125, ст. 128 КК України - скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: