Ухвала суду № 61276694, 14.09.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/947/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1356/2016

Головуючий у 1 інстанції: Моцний О.С. Єдиний унікальний номер 242/947/15-ц

Суддя - доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/1356/2016

Категорія: 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Новікової Г.В., Папоян В.В.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 29 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Повторним заочним рішенням Селидівського районного суду Донецької області від 29 лютого 2016 року задоволено позов публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», стягнено з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором НОМЕР_1 від 22.07.2011 року у розмірі 82 687, 95 грн. та судові витрати в сумі 2 680 грн..

У апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, просить скасувати рішення та ухвалити нове. Посилається на те, що висновки суду зроблені на неналежних доказах, суд не перевірив докази укладення кредитного договору, а позивач не навів належних доказів щодо розміру своїх вимог. Договір кредиту має бути укладеним у письмовій формі, а передача грошей підтверджена письмовим документом. Він був позбавлений можливості прийняти участь у судовому засіданні та реалізувати передбачене частиною 2 ст. 64 ЦПК України право витребувати оригінали наданих позивачем письмових доказів. Судом неналежно обґрунтовано розмір заборгованості, лише зазначено про правильність розрахунків, ні розмір процентної ставки, ні період стягнення не вказано, не перевірено вірність розрахунку. Не досліджено докази пред'явлення вимоги про дострокове погашення суми кредиту. Після того, як банк скористався своїм правом на дострокове стягнення усієї заборгованості за кредитним договором договір припиняє свою дію, отже банк неправомірно нарахував проценти.

В засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень - судових повісток кожному із сторін 9 вересня 2016р..

Згідно з ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог діючого законодавства.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22 липня 2011 року між сторонами був укладений договір про надання споживчого кредиту НОМЕР_1, згідно з яким ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» надав, а ОСОБА_1 отримав споживчий кредит в сумі 2 040 000 гривень строком з 22 липня 2011 року до 20 липня 2012 року зі сплатою 23% річних, цільове призначення кредиту - поточні потреби, та зобов'язався погашати заборгованість по наданому кредиту та нарахованим процентам згідно графіку додатку №1 до договору.

Додатковою угодою №1 від 11 жовтня 2011 року змінено розмір процентів, а саме - з 22 липня 2011 року до 11 жовтня 2011 року 23% річних, з 11 жовтня 2011 року до 20 липня 2012 року 15% річних.

Додатковою угодою №2 від 20 липня 2012 року змінено строк, на який надано кредит, а саме - до 19 липня 2013 року та розмір процентів, а саме - з 22 липня 2011 року до 11 жовтня 2011 року 23% річних, з 11 жовтня 2011 року до 20 липня 2012 року 15% річних, з 20 липня 2012 року до 19 липня 2013 року 18,5% річних.

Додатковою угодою №3 від 16 липня 2013 року продовжено строк дії договору кредиту до 18 липня 2014 року, встановлено з 19 липня 2013 року 25% процентів річних.

У даній справі позивач, з урахуванням заяви про збільшення позову, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 82 678,95 грн., з яких 62 308 грн. заборгованість за кредитом та 20 379, 95 грн. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано копії договорів кредиту, додаткових угод, довідку - розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Із довідки - розрахунку вбачається, що за період з дня видачі кредиту до 4 липня 2014 року сплачено основну суму заборгованості по тілу кредиту у розмірі 1 977 691, 98 грн., залишилась непогашеною сума заборгованості у розмірі 62 308, 02 грн.. Проценти за користування кредитом сплачено по 23.10.2014 року у розмірі 574 952, 08 грн., нараховані проценти станом на 14 січня 2016 року у розмірі 595 332, 01 грн., заборгованість по несплаченим процентам становить 20 379,93 грн..

Оскільки відповідачем не виконані зобов'язання, обумовлені договором, щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом суд обґрунтовано задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором станом на 14 січня 2016 року у розмірі 82 687, 95 грн., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 62 308, 02 грн. та заборгованості за процентами в сумі 20 379,93 грн..

Доводи апеляційної скарги про те, що передача грошей не підтверджена письмовими доказами не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки позивачем до заперечень на апеляційну скаргу додано копію заяви про видачу готівки від 22 липня 2011 року, яка містить підпис отримувача ОСОБА_1 на підтвердження отримання суми 2 040 000 грн. за договором споживчого кредиту НОМЕР_1 від 22.07.2011 року.

Доводи скарги про те, що позивач мав надати суду оригінал кредитного договору та платіжне доручення на перерахування кредиту необґрунтовані. Згідно з ч.2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу. Заявник апеляційної скарги, посилаючись на те, що він був позбавлений можливості прийняти участь у засіданні та реалізувати передбачене частиною 2 ст. 64 ЦПК України право витребувати оригінали наданих позивачем письмових доказів у апеляційній скарзі таке клопотання не заявив. Крім того, відповідач не посилається на те, що він не укладав договору про надання споживчого кредиту чи що надана позивачем копія договору не відповідає змісту укладеного договору.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд належно не обґрунтував та не перевірив розмір заборгованості також не є підставою для скасування рішення. Позивачем надано довідку - розрахунок заборгованості, у якій зазначено, зокрема, суми, які мав щомісячно сплатити відповідач в рахунок повернення кредиту та сплати процентів, та суми, які фактично сплачені відповідачем. Розмір заборгованості обчислений, як різниця між сумами, які підлягали до сплати та фактично сплаченими сумами та дійсно становить 82 687, 95 грн., а саме заборгованість за кредитом в сумі 62 308, 02 грн. (2 040 000грн. - 1 977 691,98 грн.) та заборгованість за процентами в сумі 20 379,93 грн. ( 595 332,01 грн. - 574 952,08 грн.). Апеляційна скарга не містить посилань на неправильний розрахунок чи наявність помилок при обчисленні розміру заборгованості.

Ставка процентів застосована відповідно до умов договору та додаткових угод до нього, а саме з 22 липня 2011 року до 11 жовтня 2011 року 23% річних, з 11 жовтня 2011 року до 20 липня 2012 року 15% річних, з 20 липня 2012 року до 19 липня 2013 року 18,5% річних, з 19 липня 2013 року 25% процентів річних.

Згідно з п.4.4.3 договору про надання споживчого кредиту позичальник зобов'язаний щомісяця, не пізніше 5 числа наступного місяця сплачувати проценти за кредит, відповідно до розділу 3 цього договору. Розділом 2 договору передбачено порядок нарахування та сплати процентів. Так, згідно з пунктом 3.1 нарахування процентів проводиться банком у валюті кредиту щомісяця, за період з останнього робочого дня попереднього місяця (дати видачі кредиту) по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця (дати погашення кредиту) з розрахунку 360 днів на рік, виходячи з щоденної фактичної заборгованості на позичковому рахунку, день погашення кредиту в розрахунок не включається. Пунктом 3.2 договору визначено, що погашення процентів здійснюється позичальником щомісяця, не пізніше 5 числа наступного місяця у валюті кредиту, шляхом внесення нарахованих процентів через касу банку на рахунок, зазначений в договорі або шляхом перерахування безготівкових коштів на транзитний рахунок банку, зазначений у договорі.

Пунктом 6.11 договору про надання споживчого кредиту визначено, що строк дії цього договору встановлюється з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.

Тому необґрунтованими є доводи відповідача про те, що позивач пред'явив вимогу про дострокове погашення кредиту, що призвело до того, що кредитний договір припинив свою дію та нарахування процентів поза строком дії кредитного договору не передбачене.

Пунктом 1.1 договору про надання споживчого кредиту з врахуванням змін, внесених додатковими угодами, строк повернення кредиту встановлено 18 липня 2014 року.

Позивач звернувся до суду з даним позовом у січні 2015 року після спливу строку повернення кредиту. Отже, всупереч доводам апеляційної скарги, вимога про дострокове повернення кредиту не пред'являлась.

Кредит у повному обсязі не повернено, зобов'язання за договором відповідачем не виконано, тому банк обґрунтовано нарахував проценти за користування кредитними коштами в порядку, встановленому договором.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального закону і підстав для його скасування немає.

Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, відхилити.

Заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 29 лютого 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: