Постанова № 61275799, 29.08.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/9926/16-а

2-а-887/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року м. Київ

Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Українець В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва) про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

19 січня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися в суд з адміністративним позовом до УПФ України в Солом'янському районі м. Києва, правонаступником якого є Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року роз'єднано вимоги позовної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до УПФ України Солом'янського району м. Києва (правонаступником якого є Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві) про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії в самостійні провадження.

06 червня 2016 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву з вимогами до УПФ України в Солом'янському районі м. Києва, правонаступником якого є Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги мотивує тим, що до жовтня 1991 року проживала в Жовтневому (зараз Солом'янський) районі м. Києві, отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим виплату пенсії припинено.

06 червня 2015 року її представник звернувся до УПФ України в Дніпровському районі м. Києва з заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком в розмірах відповідно чинного законодавства.

29 липня 2015 року УПФ України в Дніпровському районі м. Києва повідомило про направлення заяви про поновлення виплати пенсії до належного територіального органу Пенсійного фонду України - УПФУ в Солом'янському районі м. Києва для розгляду по суті.

Управлінням Пенсійного фонду в Солом'янському районі м. Києва виплату пенсій не поновлено. У наданому листі від 21 серпня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду зазначено, що угода між Україною та Державою Ізраїль на сьогодні не ратифікована. Заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто, особа повинна пред'явити документ, що засвідчує її місце проживання.

Вважає таку бездіяльність УПФ України в Солом'янському районі м. Києва протиправною та просить суд зобов'язати УПФ України в Солом'янському районі м. Києва здійснити їй перерахунок розміру пенсії за віком відповідно норм чинного законодавства як не працюючому пенсіонеру та поновити її виплату, починаючи з 07 жовтня 2009 року.

З письмових заперечень представника Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва від 23 серпня 2016 року вбачається, що проти задоволення позову він заперечує. Зазначено, що представник позивача 06 червня 2015 року звернувся до УПФ України в Дніпровському районі м. Києва з заявою про поновлення та перерахунок пенсії за віком. 29 липня 2015 року УПФ України в Дніпровському районі м. Києва направило зазначене звернення за належністю до УПФУ в Солом'янському районі м. Києва.

У додатку № 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» міститься зразок заяви про призначення/перерахунок пенсії встановленої форми.

Відповідно до п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій від 25 листопада 2005 року № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Також, згідно абзацу 1, п. 1.7 цієї постанови, якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Представником позивача від імені позивача заява про поновлення пенсії була направлена поштою, проте такий порядок подання заяви не передбачений.

У зв'язку з цим, заява представника позивача була зареєстрована як вхідна кореспонденція та була розглянута у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян». Також до заяви були додані не всі необхідні документи, а саме: документи про заробітну плату, стаж, а також довідки про місце реєстрації особи, що унеможливлює встановити місце реєстрації позивача, у зв'язку з цим неможливо встановити, що позивач був зареєстрований або проживав в Солом'янському районі м. Києва. Позивачем не надані документи (паспорт) для встановлення громадянином якої країни він є та відсутні відомості про те, що позивач не отримує пенсію ще в якомусь з управлінь Пенсійного фонду України або в країні Ізраїль. На даний момент у законодавстві відсутні норми, які регулюють питання поновлення пенсії особам, які виїхали за кордон на постійне місце проживання.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 06 червня 2015 року представник позивача звернувся до УПФ України в Дніпровському районі м. Києва з заявою від імені ОСОБА_1 про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком в розмірах відповідно чинного законодавства.

29 липня 2015 року УПФ України в Дніпровському районі м. Києва повідомило про направлення заяви про поновлення виплати пенсії до належного територіального органу Пенсійного фонду України - УПФУ в Солом'янському районі м. Києва для розгляду по суті, яке виплату пенсії позивачу не поновило.

У відповіді від 21 серпня 2015 року зазначено, що документи на поновлення виплати пенсії подані не особисто позивачем, а направлені поштою її представником та те, що на даний момент у законодавстві відсутні норми, які регулюють питання поновлення пенсії особам, які виїхали за кордон на постійне місце проживання.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визначено, що пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У цьому рішенні зазначено, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення Європейського суду з прав людини зазначено, що наведених вище міркувань Європейського суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику Європейського суду з прав людини, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

За таких обставин, з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Зазначена правова позиція викладена і в Постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 06 жовтня 2016 року в справі № 21-2419а15.

Посилання представника відповідача на те, що направлення представником позивача заяви про поновлення виплати пенсії поштою не передбачено порядком, тому неможливо встановити певні обставини стосовно заявника не є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову, оскільки відповідач взмозі вжити дій для з'ясування таких обставин чи витребування відповідних відомостей.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись рішенням Європейського суду з прав людини в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, статтями 9, 40, 42, 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167, 183-2 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва) про зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва) вжити дій щодо поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1, починаючи з 07 жовтня 2009 року, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: