Ухвала суду № 61271113, 13.09.2016, Млинівський районний суд Рівненської області

№566/387/16-к

УХВАЛА

про продовження строку запобіжного заходу

13 вересня 2016 року смт. Млинів, Рівненської області Млинівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Бандури А.П. ,

при секретарі Гутюк С. Е.,

з участю прокурорів Кляпка М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8,

захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12015180040000396, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 травня 2015 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Млинівського районного суду Рівненської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015180040000396, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 травня 2015 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України.

Прокурор заявив клопотання про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не змінилися і не зменшились.

Суд, заслухавши, думку учасників судового засідання, які не заперечували проти задоволення клопотання і дослідивши докази, якими прокурор обґрунтовує наявність ризиків, вважає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду від 20 листопада 2015 року підозрюваному ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням в СІЗО № 24 м. Рівне.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 14 квітня 2016 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 було продовжено до 15 год. 30 хв. 19 травня 2016 року.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 19 травня 2016 року обвинуваченом ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 15 год. 30 хв. 17 липня 2016 року.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2016 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 год. 30 хв. 14 вересня 2016 року.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Підтвердженням такого висновку суду являється те, що ОСОБА_1, будучи раніше судимим 27 лютого 2012 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі і 22 жовтня 2014 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, в період іспитового строку, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, на шлях виправлення не став і вчинив ряд тяжких злочинів на території Рівненської, Волинської та Тернопільської областей, що обєктивно підтверджується витягами з ЄРДР.

У відповідності до п.2.2. абзацу 14 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначати у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 суд враховує наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК, а також тяжкість покарання у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1, його вік, стан здоровя і те, що він не працює, не має тісних соціальних звязків, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за тяжкий злочин, судимість за який не знята та не погашена у встановленому законом порядку, а тому дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилався прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення, і тому застосування більш мякого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоровя підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних звязків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У відповідності до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

2. Слідчий суддя, суд зобовязаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

3. Слідчий суддя, суд має право зобовязати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

4. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш мякий запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обовязки, передбачені частиною пятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За змістом ч.3 ст.199 КПК України підставами продовження строку тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню, які на час розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою не зменшились.

У відповідності до ч.1,3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця увязнення.

До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд оцінивши в сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, враховуючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке йому інкримінується та імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, з урахуванням цілей п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, приходить до висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою в межах строку, визначеного законом, на 60 днів.

На підставі наведеного,

керуючись ст.ст. 176-178,

194, 199, ст. 331 КПК України,

суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів, тобто до 15 год. 30 хв. 11 листопада 2016 року, з утриманням в СІЗО м. Рівне.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя Млинівського райсуду А.П. Бандура