Постанова № 61270182, 12.09.2016, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6442/16-а

Провадження 2-а/524/381/16

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

12.09.2016 рокуАвтозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді - Савічева В.О.

за участю секретаря - Коршак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

26.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом. Просив суд ухвалити постанову, якою визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області оформлене у вигляді листа від 07.07.2016 року № 03-7736, щодо відмови відшкодувати ОСОБА_1 вартість автобусного проїзного документа №730530 за поїздку з Кременчука до Києва 15 червня 2016 року в сумі 150 гривень 54 коп. та відшкодувати вартість автобусного проїзного документа (обмінний бланк №1504830407) за поїздку з Києва до Кременчука 5 липня 2016 року в сумі 248 гривень 98 коп., шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок. Скасувати рішення Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області оформлене у вигляді листа від 07.07.2016 року № 03-7736, щодо відмови відшкодувати ОСОБА_1 вартість автобусного проїзного документа №730530 за поїздку з Кременчука до Києва 15 червня 2016 року в сумі 150 гривень 54 коп. та відшкодувати вартість автобусного проїзного документа (обмінний бланк №1504830407) за поїздку з Києва до Кременчука 5 липня 2016 року в сумі 248 гривень 98 коп., шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області вчинити необхідні дії для відшкодування ОСОБА_1 вартості автобусного проїзного документа №730530 за поїздку з Кременчука до Києва 15 червня 2016 року в сумі 150 гривень 54 коп. та відшкодування вартості автобусного проїзного документа (обмінний бланк №1504830407) за поїздку з Києва до Кременчука 5 липня 2016 року в сумі 248 гривень 98 коп., шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 13 липня 2016 року. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області надати до суду звіт про виконання судового рішення на протязі місяця від дати набрання судовим рішенням законної сили.

Свої вимоги мотивував тим, що він має статус інваліда війни II групи. Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому, як інваліду війни II групи, згідно пункту сьомого статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

29.01.2016 року Полтавська обласна рада на першому пленарному засіданні третьої сесії сьомого скликання прийняла рішення № 34 від 29.01.2016 року, пунктом 2 якого затверджено Порядок виплати компенсації за проїзд автомобільним транспортом пільгових категорій громадян на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км) на 2016 рік.

З пунктів 2 та 3 Порядку вбачається, що учасники бойових дій, інваліди війни, особи, які супроводжують інвалідів війни І групи, діти з багатодітних сімей, інваліди, особи, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи), батьки загиблих військовослужбовців, інваліди військової служби мають право на одержання компенсації за проїзд автомобільним транспортом на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км) за рахунок коштів обласного бюджету. Компенсація надається шляхом проведення виплати вартості квитка (вартість проїзду автобусом, автостанційний збір та плата за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої) автомобільним транспортом на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км) пільговим категоріям громадян, визначених пунктом 2 Порядку, за рахунок коштів обласного бюджету.

Пунктами 5-9 Порядку встановлено, що для виплати компенсації за проїзд автомобільним транспортом пільговим категоріям громадян на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км) пільговик має звернутися за місцем реєстрації до органів соціального захисту населення протягом 2016 року та подати проїзні документи на проїзд в автомобільному транспорті на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км), заповнити заяву про відшкодування вартості проїзду автомобільним транспортом на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км) на підставі проїзного квитка, паспорту пільговика та пільгового посвідчення із зазначенням способу виплати. У подальшому Управління праці та соціального захисту населення у дводенний термін з дня надходження заяви приймає рішення та визначає суму, що підлягає відшкодуванню відповідно до вартості квитка та розміру пільг, передбачених законодавством; готує списки та направляє скановані копії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області. Водночас Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на підставі отриманих списків щомісячно до 5, 15, 25 числа проводить нарахування суми відшкодування пільговику; реєструє фінансові зобов'язання в органах Казначейської служби та готує заявку до Департаменту фінансів облдержадміністрації; виготовлені виплатні документи направляє на банківські установи для зарахування на вкладні рахунки пільговиків. Департамент фінансів облдержадміністрації перераховує кошти обласного бюджету в одноденний термін з дня надходження заявки до Департаменту праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, який протягом наступного робочого дня фінансує Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області.

7 липня 2016 року позивач звернувся з письмовою заявою до Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з проханням:

1.Відшкодувати йому вартість автобусного проїзного документа №730530 за поїздку з Кременчука до Києва 15 червня 2016 року в сумі 150 гривень 54 коп. шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок.

2.Відшкодувати йому вартість автобусного проїзного документа (обмінний бланк №1504830407) за поїздку з Києва до Кременчука 5 липня 2016 року в сумі 248 гривень 98 коп. шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок. До заяви позивач долучив:

- копію сторінок паспорта;.

- копію довідки про ідентифікаційний податковий номер;

- копію посвідчення інваліда війни ІІ групи;

- реквізити карткового пенсійного рахунку;

- проїзний документа №730530;

- обмінний бланк №1504830407 з касовим чеком автостанції.

На дану заяву позивач отримав відмову відшкодувати вартість автобусних проїзних документів викладену в листі Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07.07.2016 року №03-7736. Відмова мотивувалась тим, що в наданих позивачем автобусних проїзних документах були зазначені лише фамілія та ім'я, а не фамілія з ініціалами, та не було зазначено номеру пільгового посвідчення. Пояснення позивача про те, що автобусні проїзні документи були придбані ним через Інтернет шляхом електронного платежу і електронна форма для отримання автобусних проїзних документів не передбачала внесення інформації про його ініціали та номер пільгового посвідчення не були прийняті до уваги відповідачем.

13 липня 2016 року позивач повторно звернувся з письмовою заявою до Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з проханням:

1.Переглянути своє рішення викладене в листі від 07.07.2016 року № 03-7736 та відшкодувати позивачу вартість автобусного проїзного документа №730530 за поїздку з Кременчука до Києва 15 червня 2016 року в сумі 150 гривень 54 коп. шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок.

2. Переглянути своє рішення викладене в листі від 07.07.2016 року № 03-7736 та відшкодувати позивачу вартість автобусного проїзного документа ( обмінний бланк №1504830407) за поїздку з Києва до Кременчука 5 липня 2016 року в сумі 248 гривень 98 коп. шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок. Разом з заявою позивач додатково надав:

- витяг з ЄДР щодо ТОВ "ГЮНСЕЛ";

- витяг з ЄДР щодо ПАТ "МАРІУПОЛЬ-АВТО".

15 липня 2016 року позивач отримав лист від 15.07.2016 року №03-8113 Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області в якому повідомлялось, що відповідь йому буде надана додатково після отримання роз'яснень з Департаменту соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації.

До цього часу позивач відповідь на свою заяву від 13 липня 2016 року не отримав, а викладені в ній прохання відповідачем не вирішені.

Позивач вважає такі дії та бездіяльність Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області протиправними, тому він змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Представник відповідача - Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю та зазначає, що ОСОБА_1 відмовлено у відшкодуванні вартості автобусних проїзних документів, так як ці документи не відповідають вимогам зазначеним у «Порядок виплати компенсації за проїзд автомобільним транспортом пільгових категорій громадян на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км) на 2016 рік». Відповіді на звернення позивача надано відповідно до Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачами обставини, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус інваліда війни II групи, що підтверджується копією посвідчення інваліда війни серії Б №055109 від 9 жовтня 2009 року та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни і перебуваю на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як інвалід війни II групи.

Згідно пункту сьомого ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 8 Конституції України обумовлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. НормиКонституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статей 22, 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Враховуючи те, що позивач є інвалідом війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Наділивши інвалідів війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є інвалідами війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист ветеранів війни - інвалідів війни.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Аналіз наведених норм права з урахуванням ретроспективного правового регулювання відносин у сфері соціального захисту громадян та системного і логічного з'ясування змісту цих норм дає підстави для висновку, що безпосередньому забезпеченню і судовому захисту підлягають законодавчо закріплені права громадян, зокрема й ті, які встановлюють певні соціальні пільги.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, щодо відмови відшкодувати позивачу вартість автобусних проїзних документів фактично обмежив дію передбачених законами України пільг для нього, як інваліда війни II групи, що є порушенням гарантованого державою конституційного права на соціальний захист.

Суд прийшов до висновку, що порушене право позивача на безкоштовний проїзд автомобільним транспортом загального користування підлягає захисту.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон України №393/96-ВР).

Порядок розгляду заяв (клопотань) врегульовано ст. 15 Закону України № 393/96-ВР, відповідно до якої органи, зокрема, органи державної влади та їх посадові особи, керівники, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 19 Закону України № 393/96-ВР, органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ч. 1 ст. 20 Закону України № 393/96-ВР).

Таким чином відповідачем при розгляді звернень позивача допущено порушення ст.ст.15,19,20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР, а саме рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві не містить посилань на Закон, а також відсутнє роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення, не здійснено об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяви, порушено терміни розгляду і вирішення звернень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому суд повинен трактувати усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06// Єдиний державний реєстр судових рішень № - 263872).

Стаття 267 КАС України встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання. Вказана стаття передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах, це судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення та судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб. У силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Це може бути зроблено у тому ж самому судовому рішенні (у резолютивній частині) або в письмовій ухвалі.

У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

З огляду на викладене, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права громадянина на судовий захист.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини" "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури". Згідно підпункту 9 пункту 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ, позивач від сплати судового збору звільняється.

Зважаючи на те, що позивач, відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону №3674 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а позовні вимоги підлягають задоволенню то судовий збір за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. Враховуючи наведену конституційну норму, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати. Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору. Аналогічна позиція щодо обов'язку контролюючого органу сплачувати судовий збір на умовах, визначених Законом України "Про судовий збір" в чинній редакції, висловлена Верховним Судом України. Вищий адміністративний суд України в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону України «Про судовий збір» зазначив наступне: «…Позови та заяви, які подаються до судів, можуть містити декілька самостійних вимог, кожна з яких є об'єктом сплати судового збору. З урахуванням вимог статті 6 цього Закону:з позовних заяв, що містять кілька вимог немайнового характеру, судовий збір справляється з кожної вимоги окремо».

Таким чином судовий збір підлягає стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з кожної задоволеної позовної вимоги окремо.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 64, 92,129 Конституції України, ст.13, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст.ст.15,19,20 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 2, 3, 6, 8, 17, 18, 71,72 87, 90, 94, 99, 100, 104, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області оформлене у вигляді листа від 07.07.2016 року № 03-7736, щодо відмови відшкодувати ОСОБА_1 вартість автобусного проїзного документа №730530 за поїздку з Кременчука до Києва 15 червня 2016 року в сумі 150 гривень 54 коп. та відшкодувати вартість автобусного проїзного документа (обмінний бланк №1504830407) за поїздку з Києва до Кременчука 5 липня 2016 року в сумі 248 гривень 98 коп., шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок.

Скасувати рішення Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області оформлене у вигляді листа від 07.07.2016 року № 03-7736, щодо відмови відшкодувати ОСОБА_1 вартість автобусного проїзного документа №730530 за поїздку з Кременчука до Києва 15 червня 2016 року в сумі 150 гривень 54 коп. та відшкодувати вартість автобусного проїзного документа (обмінний бланк №1504830407) за поїздку з Києва до Кременчука 5 липня 2016 року в сумі 248 гривень 98 коп., шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області вчинити необхідні дії для відшкодування ОСОБА_1 вартості автобусного проїзного документа №730530 за поїздку з Кременчука до Києва 15 червня 2016 року в сумі 150 гривень 54 коп. та відшкодування вартості автобусного проїзного документа (обмінний бланк №1504830407) за поїздку з Києва до Кременчука 5 липня 2016 року в сумі 248 гривень 98 коп., шляхом перерахування коштів на його картковий пенсійний рахунок.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 13 липня 2016 року.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області надати до суду звіт про виконання судового рішення на протязі місяця від дати набрання судовим рішенням законної сили. Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області судовий збір у розмірі 1102 грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами, які не приймали участь у розгляді справи в цей же термін з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: