Ухвала суду № 61263583, 09.09.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/11915/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/986/16 Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Карпук А.К., Здрилюк О.І.

секретар судового засідання Кирилюк О.О.

з участю представника позивача Ліпкевича І.В.

представника третьої особи ОСОБА_2-ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ ) «Дельта Банк» просить скасувати це рішення у зв'язку з неповним з'ясуванням судом всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов укладеного між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 кредитного договору № 09/024/05-N від 05.12.2005 року та додаткових угод до нього №1, від 30.05.2006 року, № 2 від 02.08.2011 року, № 3 від 13.06.2008 року, ОСОБА_2 отримав кошти в розмірі 34000 дол. США зі сплатою 13,50% річних строком до 10.12.2015 року. ( а.с.8-29).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13.06.2008 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, банку передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться на пр-т. Волі, 8/49 , м. Луцьк, Волинської області, заставна вартість іпотечного майна складає 79723,13 доларів США. ( а.с.30-35).

26.06.2013 року ВАТ «Кредитпромбанк» передало право вимоги за кредитними договорами ПАТ «Дельта Банк» відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі і за кредитним договором укладеним з ОСОБА_2. Таким чином ПАТ «Дельта Банк» набуло усіх прав та підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором №09/024/05-N ( а.с.43-49).

Відповідно до листа-вимоги від 20.04.2015 року № 31.4.-08/3818/15 та № 31.4-08/2405/15 від 03.07.2015 року на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ВАТ «Кредитпромбанк» надіслало вимогу про погашення заборгованості, яка становить 1384,80 доларів США станом на 31.03.2015 року ( а.с.39-42).

Звертаючи до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, ПАТ «Дельта Банк» в позовній заяві зазначив, що заборгованість перед банком становить 450312, 60 грн. з них 18439, 31 грн. - сума заборгованості по кредиту, 1715,28 грн.- відсотки; 4713 грн. - пеня, 208, 93 грн.-3% прострочена заборгованості по тілу кредиту, 314, 80 грн.- 3% від простроченої заборгованості по процентах, тобто загальна сума заборгованості в розмірі 25076, 52 гривень. Отже в самих розрахунках банку, наявної заборгованості за кредитним договором, що заявлений до стягнення, існували розбіжності.

Сума заборгованості позивачем в суді першої інстанції не уточнювалась та не обґрунтовувалась.

Крім того, в апеляційному суді третя особа ОСОБА_2 заперечував існування будь-якої заборгованості за кредитним договором.

З довідки, яка була надана позивачем ПАТ «Дельта Банк» в апеляційному суді від 29.08.2016 року вбачається, що станом на 29.08.2016 року заборгованості перед банком у ОСОБА_2 по тілу кредиту, відсотках, комісії - відсутня, існує лише заборгованості по сплаті пені в розмірі 8286, 63 гривень.( а.с.155).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. ( ч. 1 ст. 11 ЦПК України).

В судді апеляційної інстанції представник позивача вказував, що на час ухвалення судом першої інстанції рішення у ОСОБА_2 була відсутня заборгованість по тілу та відсотках, однак мала місце заборгованість по сплаті пені, сума якої до стягнення була визначена в розмірі 4713,50 грн. Вказував, що позивачем не змінювались та не уточнювались позовні вимоги.

Беручи до уваги на ведене, станом на квітень 2016 року у ОСОБА_2 згідно з поясненнями представника банку існувала лише заборгованість , яка складалась із нарахованої пені в сумі 4713 грн. 50 коп.

При цьому слід зауважити, що в матеріалах справи відсутній будь-яких розрахунок щодо нарахування цієї пені та періоду за яких вона нарахована. До суду апеляційної інстанції такий розрахунок також не було надано, хоча судом було роз'яснено право та обов'язок позивача, щодо доведеності тих обставин на які вони посилались при зверненні до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.

У п. 4.3 договору іпотеки сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі і шляхом набуття права власності на майно.

Тобто, сторони передбачили право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього.

Частиною третьою статті 39 цього Закону передбачено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

В судді апеляційної інстанції представник позивача вказував, що порушення боржником основного зобов'язання не завдало збитків ПАТ «Дельтабанк», оскільки ОСОБА_2 намагався вчасно виконувати умови кредитного договору та при направлені справи до суду в повному обсязі погасив існуючу заборгованість по тілу та відсоткам, які були не значними. Зазначав, що підставою подання апеляційної скарги фактично слугувала наявна заборгованість по пені, що на думку представника, дає підстави просити суд звернути стягнення на іпотечне майно в обраний ними спосіб.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права (п. 2 Постанов, Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі").

Беручи до уваги наведене, з врахуванням правової позиції викладеної Верховним Судом України у справі за № 6-340цс15, при відсутності заборгованості за тілом кредиту та відсоткам, недоведеності та необґрунтованості нарахованої пені, зважаючи на заставну вартість іпотечного майна, що визначена сторонами договору і яка значено перевищує заборгованість по штрафних санкціях, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Крім того, ПАТ «Дельта Банк» не позбавлений права стягнути суму штрафних санкцій шляхом пред'явлення відповідного позову.

Враховуючи зазначене суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,313-315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: