Ухвала суду № 61263580, 13.09.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19592/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/1361/16 Категорія: 34 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Осіпука В.В., Бовчалюк З.А.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивачів - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_6 на рішення Луцького міськрайонного суду від 11 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 11 липня 2016 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_2 15 907 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сім) гривень 16 копійок матеріальної шкоди та 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_1 500 (п'ятсот) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 3 000 (три тисячі) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 500 (п'ятсот) гривень моральної шкоди.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6, покликаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_6 09 серпня 2015 року о 20:00 год. на 28 км автодороги Т-03-02 Волинської області, керуючи транспортним засобом марки «Фольксваген Пасат» з державним номерним знаком НОМЕР_2, не вибрав безпечної швидкості руху та дистанції, не врахував дорожню обстановку, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Шевроле Авео» з державним номерним знаком НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження. Постановою Червоноградського міського суду від 05 жовтня 2015 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення (а.с.3).

Внаслідок ДТП належний позивачу ОСОБА_2 автомобіль НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження.

Цивільна відповідальність ОСОБА_6 була застрахована у ПрАТ АСК «Скарбниця» відповідно до страхового полісу АЕ/4070450 від 05 травня 2015 року з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50000 грн.

ПрАТ АСК «Скарбниця» згідно Страхового акту № 104/цв/15 (аварійний сертифікат) від 03 листопада 2015 року прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 31 764,85 грн. (а.с. 9-28). Сума страхового відшкодування була визначена відповідно до розрахунку страхового відшкодування виходячи з вартості відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 36 429,82 грн. за мінусом ПДВ - 4 164,97 грн. = 31 764,85 грн. (а.с. 23, 26).

Кошти в сумі 31 764,85 грн. 03 листопада 2015 року були перераховані ПрАТ АСК «Скарбниця» на банківський рахунок ОСОБА_2, що підтверджується довідкою по рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.29).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій основі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною собою.

Умовами для покладення на особу обов`язку відшкодувати шкоду є: протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи; шкода як наслідок такої протиправної поведінки; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 29 зазначеного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до звіту № 33/28.08.15 від 19.08.2015 року, виконаного ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна», ринкова вартість пошкодженого в ДТП автомобіля НОМЕР_1, до пошкодження становить 159694,50 грн., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 52 336,98 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 36 429,82 грн. (а.с.18-23).

ПрАТ АСК «Скарбниця» виплатила ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 31 764,85 грн.(без врахування ПДВ на складові). Зазначена сума розрахована виходячи зі звіту № 33/28.08.15 від 19.08.2015 року та з урахуванням п. 22.1 ст. 2, ст. 29, абз. 2 ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідачем правильність цього розрахунку не оспорюється.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції з врахуванням положень ст.ст. 1192, 1194 ЦК України прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача в користь позивача ОСОБА_2 15907,16 грн. на відшкодування майнової шкоди, яка складається з різниці між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту автомобіля без врахування коефіцієнта фізичного зносу складників) і страховою виплатою.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного Кодексу України (знищення чи пошкодження майна особи), таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідальність по відшкодуванню заподіяної позивачам моральної шкоди несе відповідач.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи позовні вимоги в частині розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з характеру та обсягу страждань, понесених кожним з потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку, що ці вимоги підлягають задоволенню частково та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначив грошову суму на відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що завдана третій особі моральна шкода може бути відшкодована страховиком лише у разі ушкодження здоров'я потерпілого, оскільки шкоду заподіяно лише транспортному засобу, тому не має правових підстав для стягнення такої взагалі є безпідставними, так як позовні вимоги заявлені до заподіювача шкоди, а не до страховика.

Разом з тим, як встановлено судом внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_6 кожному з потерпілих заподіяні тілесні ушкодження, а саме: позивачеві ОСОБА_2 - у вигляді забою м'яких тканин лівої гомілки та шийного біофіксального синдрому, позивачу ОСОБА_1- у вигляді шийного біофіксального синдрому (а.с. 36, 81) неповнолітньому ОСОБА_5 - у вигляді забійної підшкірної гематоми потиличної ділянки голови (а.с.81), тривалих наслідків у вигляді неврозу (а.с.34, 35, 37, 81), неповнолітній ОСОБА_4 у вигляді - ситуаційної реакції з артеріальною гіпертензією (а.с.90).

Крім того, твердження відповідача, що висновок ЛКК № 391 від 25.11.2015 року про те, що неповнолітній ОСОБА_5 знаходиться на диспансерному обліку у лікаря невролога не є належним та допустимим доказом, оскільки подія мала місце 09.08.2015 року не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 10.08.2015 року ОСОБА_5 встановлений діагноз: забійна підшкірна гематома потиличної ділянки голови (а.с.35), а як наслідок взяття на диспансерний облік.

Покликання відповідача на те, що він не може нести відповідальність по відшкодуванню шкоди, оскільки це є виключним обов'язком страховика, але суд першої інстанції не залучив до участі в справі страхову компанію не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 20 січня 2015 року справа № 6-2808цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Доводи апеляційної скарги про те, що шкода відшкодовується потерпілому лише в межах вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу не заслуговують на увагу, оскільки в такому розмірі відшкодовується шкода страховиком відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а заподіювач шкоди зобов'язаний відшкодувати завдані збитки у повному обсязі відповідно до вимог ст.ст. 1192, 1194 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_6 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 11 липня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді