Рішення № 61262297, 12.09.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1157/16-ц 12.09.2016 12.09.2016 12.09.2016

Провадження №22-ц/784/2041/16

Справа №489/1157/16-ц

Провадження №22-ц/784/2041/16 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Категорія 34 Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_2

Рішення

Іменем України

12 вересня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3,

- відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

- представника відповідача ОСОБА_6- ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2016 року ухвалене за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ), про відшкодування шкоди,

установила:

В березні 2016 року ОСОБА_8 звернувся з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди.

Позивач зазначав, що 10 грудня 2015 року на вул. 12 Поздовжній в м. Миколаєві з вини водія автомобіля марки Opel Astra, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_6 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу ОСОБА_8 автомобіль марки Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_2.

У звязку з цією дорожньо-транспортною пригодою та спричиненням автомобілю механічних пошкоджень, позивачу заподіяно моральну шкоду.

Відповідача ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Вартість ремонтно-відновлювальних робіт, пов'язаних з пригодою, склала 79930 грн. За проведення автотоварознавчого дослідження транспортного засобу позивачем сплачено 1000 грн. Розмір страхової виплати, проведеної Моторно (транспортним) страховим бюро України, склав 42427 грн. 05 коп.

Посилаючись на те, що розмір страхової виплати не покрив шкоду, заподіяну з вини ОСОБА_6, позивач просив стягнути у солідарному порядку з відповідачів різницю у розмірі 37503 грн. 04 коп., витрати на автотоварознавче дослідження в сумі 1000 грн., витрати, повязані з транспортними послугами таксі в сумі 1969 грн., судовий збір 561 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн. та з відповідача ОСОБА_6 компенсацію моральної шкоди 25000 грн., судовий збір сплачений за вимоги немайнового характеру 561 грн.

Відповідачі, діючи через своїх представників, позов не визнали. Заперечуючи проти позову представник відповідача ОСОБА_6, посилався на те, що транспортний засіб позивача раніше потрапляв у дорожньо-транспортні пригоди, тому відшкодування шкоди повинно бути меншим. Крім того, вважав необґрунтованими витрати позивача на повторне автотоварознавче дослідження, послуги таксі та вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

-2-

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2016 року позов задоволено частково, на користь ОСОБА_8 з ОСОБА_6 стягнуто 37502 грн. 95 коп. різницю між страховим відшкодуванням та матеріальним збитком, 999 грн. 90 коп. витрат на авто товарознавче дослідження, 3000 грн. компенсації моральної шкоди та 1102 грн. 40 коп. судового збору. Відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, стягненні витрат на правову допомогу та транспортних витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 відмовити.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3, посилаючись на безпідставність її доводів, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що відповідати за заподіяну шкоду та сплатити витрати на автотоварознавче дослідження повинен водій ОСОБА_6, винний у скоєні дорожньо-транспортної пригоди. Суд виходив з того, що розмір відшкодування шкоди, заподіяної позивачу з вини відповідача, має визначатись з урахуванням сплаченої суми відновлюваного ремонту, яка не покрита страховим відшкодуванням, та складає 37502 грн. 95 коп. і, яка є меншою аніж вартість відновлюваного ремонту визначена за результатами дослідження.

До того ж, суд виходячи із засад розумності та справедливості дійшов висновку про доведеність заподіяння позивачу моральної шкоди спричиненою пошкодженням його майна та вважав достатнім розміром компенсації суму у 3000 грн.

Інші позовні вимоги суд вважав необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2015 року сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача марки Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_9

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2016 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 15 лютого 2016 року, ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 8-10).

Обставини, які б свідчили про те, що шкоди позивачу було завдано внаслідок умислу потерпілого, водія ОСОБА_9, її грубої необережності, матеріали справи не містять. Тому посилання ОСОБА_6 на порушення водієм ОСОБА_9 Правил дорожнього руху та її вини у скоєнні ДТП є безпідставними.

Судом установлено, що ОСОБА_4 (власник автомобіля, яким керував водій ОСОБА_6В.) є учасником бойових дій та відповідно до положень ст. 13 абз.2 ст. 22.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звільнений від обовязкового страхування цивільно правової відповідальності на території України та відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди проводить МТСБУ.

Відповідно до звіту № 90/12 15 про оцінку вартості (розміру) збитків від 03 січня 2016 року (а.с.79 97), вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_2 (вартість деталів та робіт), яка визначається без врахування фізичного зносу транспорту, складає 78151 грн. 57 коп., а розмір матеріальних збитків, заподіяних власнику пошкодженого автомобіля, з урахуванням фізичного зносу автомобіля 42427 грн. 05 коп.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 21 грудня 2015 року № 372-15 (а.с.21-42) вартість відновлювального ремонту автомобіля (вартість деталей та робіт), яка визначається без врахування фізичного зносу транспорту,

-3-

складає 79960 грн. 36 коп., а розмір матеріальних збитків, заподіяних власнику пошкодженого автомобіля, з урахуванням фізичного зносу автомобіля 43850 грн. 29 коп.

Відновлювальний ремонт автомобіля позивача проведено ФОП ОСОБА_10 у січні 2016 року (а.с.11-12) і його вартість склала 79930 грн., в тому числі 26550 грн. за виконані роботи та 53380 грн. вартість запчастин.

Фактичні витрати на відновлювання автомобіля сплачені позивачем у розмірі 79930 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 25 січня 2016 року (а.с. 10а).

23 лютого та 17 березня 2016 року від МТСБУ позивач отримав страхове відшкодування у загальному розмірі 42427 грн. 05 коп. (а.с. 78).

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки покладено на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини 2 статті 1187 ЦК). Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України).

Правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються, зокрема, Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі ОСОБА_11).

Відповідно до абзацу 2 пункту 22.1 статті 22 Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Одним із способів відшкодування шкоди є відшкодування збитків (частин 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1192 ЦК України також передбачено право потерпілого на відшкодування збитків, розмір яких визначається вартістю виконаних робіт, необхідних для відновлення речі, в повному обсязі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, сукупний аналіз статей 22, 1166, 1187 та 1194 ЦК України дає підстави для висновку, що відшкодуванню потерпілому підлягають ті витрати (реальні збитки), які він фактично поніс для відновлення свого порушеного права. У разі недостатності страхового відшкодування для повноти відшкодування його дійсних витрат, цю різницю має сплатити винна особа.

Оскільки позивач здійснив відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля у січні 2016 року та фактично сплатив виконавцю 79 930 грн., то саме ця сума є реальними збитками, які позивач має право відшкодувати за правилами зазначених норм.

-4-

Аналогічне за змістом положення містить і пункт 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», яким визначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна.

При цьому, колегія суддів не може прийняти до уваги посилання відповідача на положеннястатті 29 Закону, як підставу для визначення розміру збитків з урахуванням зношеності автомобіля.

ОСОБА_11визначає підстави для розрахунку розміру страхового відшкодування та не регулює правовідносини між винною та потерпілою стороною.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначив розмір збитків, заподіяних та не відшкодованих позивачу за проведення відновлювального ремонту в межах заявленого позову, що складає 37502 грн. 95 коп. (79930 грн. 42427 грн. 05 коп.).

Збитками позивача за приписами вказаних норм є і витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 999 грн. 90 коп.

Отже, суд першої інстанції на підставі належно оцінених доказів та відповідно до статей 1166, 1187, 1191 та 1194 ЦК України дійшов вірного висновку, що з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 підлягають стягненню 37502 грн. 95 коп. збитків та 999 грн. 90 коп. витрат на авто товарознавче дослідження.

Крім того, розмір компенсації моральної шкоди визначений судом першої інстанції у відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України та з врахуванням всіх обставин спору, характеру правопорушення, обсягу спричинених позивачу моральних страждань, які пов'язані з пошкодженням та відновленням його автомобіля, неможливістю користування автомобілем протягом строку його відновлення, що потребувало певних змін в організації способу життя.

Тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення районного суду в цій частині.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_6 на те, що частина пошкоджень автомобіля позивача були наслідком інших дорожньо-транспортних пригод, проте їх усунення включено в розмір завданої шкоди за даною дорожньо-транспортною подією, не заслуговують на увагу та є його припущеннями, оскільки належними та достовірними доказами не підтверджені. До того ж, з акту огляду колісного транспортного засобу від 28 грудня 2015 року № 90/12-15 (а.с.90-91), який підписаний позивачем та відповідачем ОСОБА_6 без зауважень, слідує, що були встановлені пошкодження на належному позивачу транспортному засобі, які не стосуються даної події лише на двері задній правій та бампері задньому, які, як в звітах про оцінку вартості (розміру) збитків, так і в акті виконаних робіт № 2-00000001 від 25 січня 2016 року ФОП ОСОБА_10, як відремонтовані, не зазначені. Інших пошкоджень отриманих не внаслідок події, яка розглядалася не встановлено.

Те, що представник залученої третьої особи МТСБУ, який належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання, не брав участі у справі та не висловлював свою думку щодо позову, то ці обставини не є підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

-5-

Разом з тим, представником відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_7 суду апеляційної інстанції подана усна заява про передачу ОСОБА_6 усіх замінених деталей та комплектуючих частин автомобіля позивача.

Так, в абз. 2 п. 14 вищезазначеної постанови пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ розяснив, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції на пропозицію представника позивача про передачу відповідачу ОСОБА_6 замінених деталей та комплектуючих частини автомобіля, останній заяву не подав.

Тому за заявою представника заподіювача шкоди поданою суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим за рішенням апеляційного суду вирішити питання про передачу відповідачу ОСОБА_6 деталей, які замінені, після відновлювального ремонту автомобіля позивача, що наведені в розділі запчастин в Акту виконаних робіт № 2 00000001 від 25 січня 2016 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду слід змінити, додавши висновок про зобовязання ОСОБА_8 передати ОСОБА_6 після відшкодування збитків замінені запчастини після відновлювального ремонту належного йому автомобіля.

Відповідно до статті 88 ЦПК з позивача на користь відповідача не підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при подачі апеляційної скарги.

Керуючись статтями 303, 309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2016 року змінити додавши наступний висновок.

Зобов'язати ОСОБА_8 передати ОСОБА_6 після відшкодування ним збитків замінені запчастини після відновлювального ремонту автомобіля марки Volkswagen Polo, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_2, а саме: петлю двері, фару праву, бочок для рідини, протитуманну фару праву, підкрилок передній правий, накладку бамперу передню праву, гратку радіатора, панель передню, крило переднє праве, бампер передній, крило переднє ліве, двері передні ліві, двері задні ліві.

Перелік деталей, які замінені, наведено у розділі запчастини в Акті виконаних робіт № 2 - 00000001 від 25 січня 2016 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

ОСОБА_12