Рішення № 61262291, 12.09.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/608/16-ц 12.09.2016 12.09.2016 12.09.2016

Справа №484/608/16-ц Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Провадження №22-ц/784/1914/16 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

Категорія 47

Рішення

Іменем України

12 вересня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участі: прокурора Цвікілевич Н.В.,

представника відповідача ОСОБА_3 міської ради

Миколаївської області ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою заступника прокурора Миколаївської області рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 липня 2016 року, ухвалене у цивільній справі за позовом керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави до ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області та ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішень ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витребування і повернення земельної ділянки,

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року керівник ОСОБА_3 місцевої прокуратури Миколаївської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області та ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішень ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витребування та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

22 листопада 2013 року, відповідач ОСОБА_5, обіймаючи посаду міського голови ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області, маючи наміри на відведення їй земельної ділянки у власність, як фізичній особі, звернулась до ОСОБА_3 міської ради Миколаївської обалсті із письмовою заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області 6 скликання №5 від 28 листопада 2013 року «Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» фізичній особі ОСОБА_5 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.0040 га для будівництва індивідуального гаража № 3 по вулиці Корабельній, біля будинку №31, із земель не наданих у власність чи користування.

Наступним рішенням ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області 6 скликання №3 від 25 квітня 2014 року «Про приватизацію земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано фізичній особі ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 0.0040 га для будівництва індивідуального гаража по вулиці Корабельній, 31-б/3 (кадастровий номер земельної ділянки 4810400000:03:051:0046 (Додаток №3 до рішення міської ради).

На підставі зазначених рішень Реєстраційною службою ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції Миколаївської області 12 травня 2014 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №21462460.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2014 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 05 грудня 2014 року, ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП.

Зі змісту постанови суду слідує, що ОСОБА_5 визнано винною у тому, що обіймаючи посаду міського голови ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування 3 категорії 5 рангу, тобто субєктом відповідальності за корупційні правопорушення, остання вчинила адміністративне корупційне правопорушення, а саме, не виконала покладені на неї ст.14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобовязання щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття рішення ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області №5 від 28 листопада 2013 року «Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та рішення ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області №3 від 25 квітня 2014 року «Про приватизацію земельних ділянок», якими їй було відведено та передано у власність земельну ділянку для будівництва індивідуального гаража по вулиці Корабельній, №31-б/3 у місті Первомайськ Миколаївської області, а саме, ні до сесії ні під час розгляду даного питання на сесії ОСОБА_5 не повідомила ОСОБА_3 міську раду Миколаївської області про наявність конфлікту інтересів та при наявній можливості не утрималась від голосування, взяла в ньому участь та проголосувала за вказані рішення. Після чого, використовуючи надані законом службові повноваження міського голови, підписала зазначені рішення міської ради.

Посилаючись на викладені обставини, та з метою усунення негативних наслідків корупційного правопорушення, керівник ОСОБА_3 місцевої прокуратури просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення 52 сесії 6 скликання ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області №5 від 28 листопада 2013 року «Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5;

- визнати незаконним та скасувати рішення 57 сесії 6 скликання ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області № 3 від 25 квітня 2014 «Про приватизацію земельних ділянок» в частині затвердження ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянок та передачі земельної ділянки їй у власність;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 21462460, видане ОСОБА_5 Реєстраційною службою ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції Миколаївської області 12 травня 2014 року;

- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 та повернути земельну ділянку площею 0.0040 га, з кадастровим номером 4810400000:03:051:0046, розташовану по вулиці Корабельній у місті Первомайськ Миколаївської області у власність Територіальної громади міста в особі ОСОБА_3 міської ради;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області проти задоволення позову заперечувала. Зазначала, що до повноважень ОСОБА_3 міського голови не входить вирішення земельних питань. Зазначені позивачем рішення приймались колегіально міською радою, а тому підстав для їх скасування та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно не має. Крім того, як на думку представника міської ради, позовні вимоги мають публічно-правовий характер, а тому підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач ОСОБА_5 проти задоволення позовних вимог заперечувала. Зазначала, що до повноважень міського голови не входить вирішення земельних питань, оскаржувані рішення приймались колегіально ОСОБА_3 міською радою, а її участь у голосуванні під час прийняття спірних рішень не вплинула на результати голосування та не спричинила негативних наслідків а ні територіальній громаді міста ОСОБА_3, а ні державі, а тому відсутні підстави для їх скасування та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду від 06 липня 2016 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Миколаївської області, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території (ч.1 ст.144 Конституції України).

Відповідно до ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року (з наступними змінами та доповненнями) міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із ст.12 ЗК України та відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

В силу ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Водночас, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року визначено, що питання щодо регулювання земельних відносин, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян вирішується виключно на пленарних засіданнях ради.

Таким чином, органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями у сфері земельних відносин на відповідній території, тому в силу цих норм Закону уповноважені приймати рішення, повязані із надання громадянам земельних ділянок у користування із земель комунальної власності та вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Положеннями ч.1 ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07 квітня 2011 року за №3206-VI нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) внаслідок вчинення корупційного правопорушення, можуть бути скасовані органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, обєднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області 6 скликання за №5 від 28 листопада 2013 року «Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» фізичній особі ОСОБА_5 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.0040 га для будівництва індивідуального гаража №3 по вулиці Корабельній, біля будинку №31, із земель не наданих у власність чи користування (а.с.9).

Наступним рішенням ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області 6 скликання за №3 від 25 квітня 2014 року «Про приватизацію земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 0.0040 га для будівництва індивідуального гаража по вулиці Корабельній, №31-б/3 (кадастровий номер земельної ділянки 4810400000:03:051:0046 (а.с.10,11).

На підставі зазначених рішень Реєстраційною службою ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції Миколаївської області 12 травня 2014 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №21462460 (12-13).

З протоколів ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області від 28 листопада 2013 року та від 25 квітня 2014 року убачається, що при розгляді, підготовці та прийнятті оскаржуваних рішень безпосередньо брала участь міський голова ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області ОСОБА_5 (а.с.38,39).

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2014 року, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 05 грудня 2014 року, ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП в частині вирішення питання щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража по вулиці Корабельній, №31-б/3 в місті Первомайськ Миколаївської області (а.с.14-16).

При цьому, вищевказаним судом встановлено, що ОСОБА_5, обіймаючи посаду міського голови ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування 3 категорії 5 рангу, тобто субєктом відповідальності за корупційні правопорушення, вчинила адміністративне корупційне правопорушення, а саме, не виконала покладені на неї ст.14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобовязання щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття рішення ОСОБА_3 міської ради №5 від 28 листопада 2013 року «Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та рішення ОСОБА_3 міської ради №3 від 25 квітня 2014 року «Про приватизацію земельних ділянок», якими їй було відведено та передано у власність земельну ділянку для будівництва індивідуального гаража по вулиці Корабельній, №31-б/3 у місті Первомайськ Миколаївської області.

Внаслідок чого, 28 серпня 2015 року ОСОБА_3 міжрайонний прокурор звернувся до ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області із листом про скасування вищевказаних рішень міської ради, виданих внаслідок вчинення корупційного правопорушення, з метою усунення негативних наслідків корупційних правопорушень (а.с.20-22). Але, листом виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області від 02 вересня 2015 року було відмолено у скасуванні оспорюваних рішень, з посиланням на те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів (а.с.23), у звязку із чим, прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, оскільки факт корупційного діяння встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили та є чинним, обставини, встановлені цим рішенням стосуються особи, уповноваженої на виконання функцій органу місцевого самоврядування, яка брала участь у прийнятті оспорюваних за цим позовом рішень, враховуючи, що в силу Закону прокурор уповноважений на звернення з таким позовом, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для визнання незаконними рішень міської ради.

Разом з тим, зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції, не надано їм належну оцінку, а неправильне застосування норм законодавства, що регулює спірні відносини, призвело до необґрунтованого вирішення спору в частині визнання незаконними та скасування рішень ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки і відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині, то допущену ним помилку слід виправити рішенням апеляційного суду, яким задовольнити вищеназвані позовні вимоги.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та повернення спірної землі, то колегія суддів вважає, що вони також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Так, згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

У ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно положеннями ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Це може бути реституція, віндикація чи кондиція.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

У звязку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції, може бути предявлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма ч.1 ст.216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Разом із тим, відповідно до закріпленого в ст.387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України.

Крім того, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст.1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст.1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

У випадках, коли в позовах заявляються вимоги про віндикацію та реституцію, суд повинен самостійно визначати, яку вимогу по суті (а не за формою) предявляє позивач, і, відповідно, застосувати належні норми законодавства, керуючись при цьому нормами статті 4, пунктів 3, 4 частини першої статті 214 ЦПК України.

При цьому, одночасне предявлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника) і про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції (оскільки негаторний позов це позов про захист права власності від порушень, не повязаних із позбавленням володіння), тобто одночасне застосування статей 216 і 388 ЦК України є помилковим, адже віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними.

До того ж одна з умов застосування віндикаційного позову відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобовязально-правових способів.

Так, відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1)було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2)було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом цієї норми закону майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення компетентного органу, щодо цього майна, але в подальшому скасованого рішенням суду, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскільки підставою для видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на нерухоме майно були зазначені рішення ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області, які прийняті міської радою з порушенням вимог законодавства, то є підстави, передбачені ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України для визнання цього свідоцтва недійсним.

За такого, встановивши наведені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що спірна земельна ділянка належить на праві власності Територіальній громаді міста Первомайськ Миколаївської області, спірні рішення відносно землі були прийнятті ОСОБА_3 міською радою Миколаївської області внаслідок вчинення ОСОБА_5 корупційного правопорушення та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, у звязку з чим це майно вибуло із володіння власника землі поза їх волею. А тому порушене право власності на підставі ч.1 ст.203, ч. 215, ч.1 ст.388 ЦК України підлягає захисту шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно і повернення спірної земельної ділянки у власність Територіальної громади міста Первомайськ Миколаївської області.

З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення по суті, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню на підставі пунктів 1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області в рівних частках по 5029 (пять тисяч двадцять девять) грн. 70 коп. з кожного судовий збір, сплачений в обох судових інстанціях.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 липня 2016 року задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 липня 2016 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

Позовні вимоги керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави до ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області та ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішень ОСОБА_3 міської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витребування і повернення земельної ділянки задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області №5 від 28 листопада 2013 року «Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах власності фізичній особі ОСОБА_5 орієнтовною площею 0.0040 га для будівництва індивідуального гаража №3 по вулиці Корабельній біля будинку №31 із земель, не наданих у власність чи користування.

Визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області №3 від 25 квітня 2014 року «Про приватизацію земельних ділянок громадянам» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4810400000:03:051:0046, площею 0.0040 га, для будівництва індивідуального гаража по вулиці Корабельній №31-б/3 та передачі її у власність ОСОБА_5.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, №21462460, видане 12 травня 2014 року Реєстраційною службою ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції Миколаївської області на імя ОСОБА_5, а саме на земельну ділянку, площею 0.0040 га, із кадастровим номером 4810400000:03:051:0046 для будівництва індивідуального гаража по вулиці Корабельній №31-б/3 в місті Первомайськ Миколаївської області.

Зобовязати ОСОБА_5 повернути у власність Територіальної городи міста Первомайськ Миколаївської області земельну ділянку, площею 0.0040 га із кадастровим номером 4810400000:03:051:0046, розташовану по вулиці Корабельній №31-б/3 в місті Первомайськ Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_3 міської ради Миколаївської області та ОСОБА_5 на користь прокуратури Миколаївської області по 5 029 (пять тисяч двадцять девять) грн. 70 коп. з кожного на відшкодування судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

ОСОБА_6