Рішення № 61261576, 09.09.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/932/15-ц Провадження № 22-ц/772/2710/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 39 Доповідач Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Панасюка О.С.,

при секретарях: Маркевич Я.С., Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17.06.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2015 року позивач звернулась в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 02.07.2006 року помер її чоловік ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина і спадкоємцями першої черги є вона, а також їхні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_6. На момент смерті чоловіка вона постійно проживала разом з ним в будинку в с. Пиковець Козятинського району Вінницької області, що рахувався за двома номерами: провулок Перемоги №2 та провулок Перемоги №2-А.

ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті батька шляхом звернення із відповідною заявою до Козятинської державної нотаріальної контори, в якій зазначив, що на день смерті спадкодавця залишилось спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 2,967 га, яка розташована на території Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області і переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, майнового паю та грошових вкладів в банку. Водночас ОСОБА_3 на час відкриття спадщини не проживав разом зі спадкодавцем і не подав до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини відтак він вважається таким, що не прийняв її в силу ч. 1 ст. 1272 ЦК України.

В позові зазначено, що до складу спадкової маси входить житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по провулку Перемоги, 2 в с. Пиковець Козятинського району Вінницької області, в якому вона на даний час проживає. Та обставина, що зазначений житловий будинок з господарськими спорудами рахувався за померлим ОСОБА_5 підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 30.01.20012 року, згідно з яким інвентаризаційна вартість будинку з господарськими спорудами становить 94 281 грн..

На даний час жодна із сторін по справі не має правовстановлюючого документа на спірнедомоволодіння, оскільки спір між нею та ОСОБА_4 з приводу вищезазначеного будинку та господарських споруд добровільно вирішено не було. Так, згідно з даними технічного паспорта на садовий (індивідуальний) житловий будинок №2 по провул. Перемоги в с. Пиковець Козятинського району Вінницької області від 30.01.2012 року будинок, господарські будівлі та споруди були побудовані в період з 1968 по 1980 роки, а відповідно до свідоцтва про одруження вона уклала шлюб з ОСОБА_5 26.08.1958 року. Отже, всі зазначені обєкти нерухомості були побудовані ними спільно під час перебування в шлюбі, а тому вона має право на ? ідеальну частку у праві власності на будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані по провулку Перемоги, 2 в с. Пиковець Козятинського району Вінницької області в силу ст. 22 Кодексу про шлюб і сімю України, який був чинний на момент побудови зазначених обєктів нерухомості.

Оскільки після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли лише вона та ОСОБА_4, то відповідно кожен з них має право на половину ідеальної частки у цих обєктах нерухомості, що належала померлому, а відтак вона має право на ? ідеальної частики у цих обєктах нерухомості.

В березні 2015 року вона звернулася до державного нотаріуса щодо оформлення спадкових прав на вищезазначений житловий будинок з господарськими спорудами, проте державний нотаріус розяснив, що для оформлення спадщини на цей житловий будинок з господарськими спорудами необхідно предявити правовстановлюючий документ, який у неї відсутній.

Крім того, до складу спадкової маси також входить земельна ділянка площею 2,967 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, що належала померлому 02.07.2006 року ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ВН №8-0990, виданого 21.05.2001 року Пиковецькою сільською радою, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №240. Вказана земельна ділянка була особистою приватною власністю померлого ОСОБА_5, так як була ним приватизована, отже, вона та ОСОБА_4 мають право кожен на ? частину цієї земельної ділянки. З приводу оформлення спадкових прав на дану земельну ділянку державний нотаріус розяснив, що необхідно предявити державний акт на право власності на землю, витяг з Державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельну ділянку, витяг з поземельної книги, а також витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, проте у в неї відсутній державний акт на право приватної власності на землю, який належав померлому ОСОБА_5, а оригінал вказаного державного акта знаходиться у ОСОБА_4.

Позивач вважає, що за таких обставин вона не може оформити своє право власності та спадкові права на обєкти нерухомості і землю, а тому просила визнати за нею право власності на майно, а саме на ? частини житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по провулку Перемоги, 2 в с. Пиковець Козятинського району Вінницької області та визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на ? частину земельної ділянки площею 2,967 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, що належала померлому 02.07.2006 року ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ВН №8-0990, виданого 21.05.2001 року Пиковецькою сільською радою, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №240.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17.06.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представником ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини, а також апеляційну скаргу підтримав ОСОБА_3.

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивачем безпідставно заявлено вимогу про визнання за нею права власності на спадкове майно, а саме на ? частини житлового будинку, оскільки даний будинок не входив до складу спадщини і за життя спадкодавця був подарований. Крім того, позивачем безпідставно заявлено вимогу щодо визнання за нею права власності на ? частину земельної ділянки, оскільки остання не прийняла спадщину після смерті чоловіка та відмовилась від її прийняття.

Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26.08.1958 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво про одруження серії І-ЯР №658002, видане 02.09.1958 року Пиковецьким сільРАЦС Козятинського району Вінницької області, актовий запис №27.

Із погосподарських книг по будинковолодінню за адресою провулок Перемоги, 2 та провулок Перемоги, 2-А вбачається, що в період подружнього життя ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було побудовано житловий будинок 1965 року побудови, загальною (корисною) площею 65 кв. м, матеріал стін деревяно-валькований, матеріал покрівлі шифер, а також житловий будинок 1979 року побудови, загальною (корисною) площею 77 кв. м, матеріал стін цегла, матеріал покрівлі жесть.

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.

Такі самі положення містяться у ст. 60 Сімейного Кодексу України, яка передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Такі ж положення містяться у ст. 63 Сімейного Кодексу України, вимогами якої встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Крім того, статтею 70 Сімейного Кодексу України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до довідки №182 від 30.05.2014 року Пиковецької сільської ради ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований по день смерті за адресою: провулок Перемоги, 2 в с. Пиковець Козятинського району Вінницької області, при цьому в даному будинку проживала та проживає на даний час ОСОБА_2. До прийняття рішення сесії Пиковецької сільської ради №65 від 20.03.2012 року «Про внесення змін і рішення №96, 17 сесії 5 скликання», даний будинок згідно записів в погосподарських книгах до 2013 року рахувався за двома номерами: провулок Перемоги №2 та провулок Перемоги №2-А.

Рішенням Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області №65 від 20.03.2012 року будинку в с. Пиковець, що раніше був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 та Перемоги №2-А присвоєно одну поштову адресу: провулок Перемоги №2.

Таким чином, вказані житлові будинки є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2, при цьому кожен із них має рівні частки, а тому ОСОБА_2 належить 1/2 ідеальна частка вказаного будинковолодіння.

З матеріалів справи видно, що 02.07.2006 року помер ОСОБА_5, після смерті якого залишилося спадкове майно, а саме: 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований в с. Пиковець по провулку Перемоги, 2 Козятинського району Вінницької області та земельна ділянка площею 2,967 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, що належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №8-0990, виданого 21.05.2001 року, спадкоємцями першої черги якого є дружина ОСОБА_2 та сини ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

Із спадкової справи №134/08 щодо майна померлого 02.07.2006 року ОСОБА_5 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк звернувся ОСОБА_4, який зазначив, що на день смерті спадкодавця залишилась земельна ділянка площею 2,967 га, розташована на території Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належна померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ВН №8-0990, виданого 21.05.2001 року Пиковецькою сільською радою, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №240.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відтак, ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги має право на спадкування належної спадкодавцю ОСОБА_5 ? частку житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований в с. Пиковець по провулку Перемоги, 2 Козятинського району Вінницької області, а також земельну ділянку площею 2,967 га, розташовану на території Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як така, що прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблено невірний висновок щодо відсутності підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на ? частини житлового будинку з погосподарськими будівлями, який розташований по провулку Перемоги, 2 в с. Пиковець Козятинського району Вінницької області, оскільки спірний будинок був побудований за період спільного життя подружжя, при цьому ОСОБА_2 проживала в даному будинку на час відкриття спадщини.

Посилання відповідача ОСОБА_4 на договір дарування від 03.12.1980 року, який нотаріально посвідчений виконавчим комітетом Пиковецької сільської Ради народних депутатів Козятинського району Вінницької області та зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій під №30, за яким ОСОБА_5 подарував ОСОБА_4 будинок, на підставі запису погосподарської книги Пиковецької сільської Ради народних депутатів під №2 особистого рахунку 121, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки із даного договору не вбачається, що його предметом є саме спірний житловий будинок, тому як в договорі він не ідентифікований, при цьому слід звернути увагу на те, що на момент укладення вказаного договору дарування, на території будинковолодіння було розташовано два окремих будинки, що сторонами не заперечується.

Крім того, безпідставними є твердження ОСОБА_4 про поділ майна між подружжям ОСОБА_4, оскільки сам лише акт від 18.09.1985 року не свідчить про фактичний поділ майна, при цьому слід врахувати, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 продовжували постійно спільно проживати у вказаному будинку, до того ж дане твердження в свою чергу спростовує посилання ОСОБА_4 про те, що саме спірний будинок був предметом договору дарування, враховуючи те, що акт поділу було складено значно пізніше.

Наявність в матеріалах справи заяви ОСОБА_2 до Козятинської державної нотаріальної контори від 21.02.2008 року та заяви ОСОБА_3 до Козятинської державної нотаріальної контори від 21.02.2008 року, відповідно до якої вони зазначають, що на день смерті спадкодавця залишилось спадкове майно, яке вони не прийняли і на нього не претендують, на увагою не заслуговує, оскільки заяви подані поза межами строку, визначеного ч. 1 ст. 1273 ЦК України, відповідно до якої спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року N 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за N 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, судова колегія вважає, що в даному випадку захисту підлягає оспорюване право позивача на ? частку спірного житлового будинку, який був нажитий під час шлюбу з ОСОБА_5 та щодо ? частки належного останньому спадкового майна, тобто за ОСОБА_2 необхідно визнати право власності на ? частини спірного житлового будинку з господарськими будівлями та на ? частину земельної ділянки.

На підставі наведеного, судова колегія приходить до висновку, що заявлений позов є обґрунтованим і відповідно рішення суду першої інстанції, яке не ґрунтується на вимогах закону, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, а також, згідно вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь ОСОБА_2 мають бути стягнуті понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а саме 2514,45 грн. (1197,37 грн. за подачу позовної заява та 1317,11 грн. за подачу апеляційної скарги) судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17.06.2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на майно, а саме на ? частини житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по провулку Перемоги, 2 в с. Пиковець Козятинського району Вінницької області, що раніше належав ОСОБА_5, який помер 02.07.2006 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме на ? частину земельної ділянки площею 2,967 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, що належала померлому 02.07.2006 року ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ВН №8-0990, виданого 21.05.2001 року Пиковецькою сільською радою, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №240.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на корить ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2514,45 грн. (1197,37 грн. за подачу позовної заява та 1317,11 грн. за подачу апеляційної скарги) в рівних частках.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_8

Судді: /підпис/ ОСОБА_9

/підпис/ ОСОБА_10

Згідно з оригіналом: