Рішення № 61261559, 14.09.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/1601/16-ц Провадження № 22-ц/772/2416/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 46 Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Голота Л.О.,

суддів: Рибчинський В.П., Панасюк О.С.

при секретарі:ОСОБА_2

з участю: апелянта ОСОБА_3

представника апелянта ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

представник служби у справах дітей ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.06.2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в здійсненні права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення з малолітньою дитиною ,-

ВСТАНОВИЛА:

29.01.2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом у якому просила усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням квартирою № 38 в буд. 18 по вул. Червоноармійській у м. Вінниці, власником якої вона являється, шляхом визнання її колишньої невістки ОСОБА_5 такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням, з підстав, що остання більше року не проживає у даній квартирі.

03.03.2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з зустрічним позовом, у якому просила усунути перешкоди в користуванні квартирою, шляхом вселення її та малолітньої доньки ОСОБА_7, 2011р.н. в одну із кімнат вищезазначеної квартири та зобов»язати відповідача не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням. Позов обгрунтовано тим, що заселившись у спірну квартиру у 2008 році разом з чоловіком ОСОБА_8, з дозволу його матері та власниці даної квартири ОСОБА_3, відповідачка-позивачка проживала у ній до жовтня 2013 року, до коли, повернувшись з роботи помітила заміну замків у вхідних дверях квартири. З того часу доступу до квартири жінка не має, неодноразові звернення до правоохоронних органів позитивного результату не дали.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.06.2016 року позов ОСОБА_3 залишено без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Усунуто перешкоди в користуванні квартирою шляхом вселення ОСОБА_5 та малолітньої доньки ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_1 ( Червоноармійська) в м. Вінниці. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неповноту з»ясування судом обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким її поз до ОСОБА_5 задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_5 до неї відмовити.

В судовому засіданні апелянт та її представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Відповідач-позивач просила відмовити у задоволенні скарги, оскільки рішення суду є законним та обґрунтованим.

Представник служби у справах дітей просила при ухваленні рішення врахувати права та інтереси дитини.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги вважає, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 309 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення .

Мотивами скасування рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.06.2016 року на думку колегії суддів є:

- неповне з»ясування міським судом обставин справи;

- порушення норм процесуального права;

- неправильне застосування норм матеріального права.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлені наступні обставини.

На підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2002 року ОСОБА_3 є власником квартири № 38, що знаходиться в м. Вінниці по вул. Червоноармійська, буд. № 18./ т.1 а.с.5/

Відповідно довідки ТОВ « ЖЕО» від 12.01.2016 року син власниці ОСОБА_8 та її невістка ОСОБА_5 були зареєстровані у даному житловому приміщенні та постійно проживали у ньому з 15.08.2008 року. З 15.06.2011 року у даній квартирі було зареєстровану і внучку власниці ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 / т.1 а.с. 8/

Рішенням Вінницького міського суду від 04.03.2014 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 розірвано. Рішення набуло законної сили 15.03.2014 року. / т.1 а.с.12/

З актів ТОВ « ЖЕО» від 30.09.2013 року, 24.12.2014 року та 12.01.2016 року вбачається, що з 20.09.2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_2 не проживають. / т.1 а.с.9-11/

З висновку про результати розгляду заяв ОСОБА_8 до ОСОБА_5 від 23.09.2013 року вбачається, що 20.09.2013 року в міліцію з письмовою заявою звернувся ОСОБА_8 про те, що з його квартири дружина ОСОБА_5 винесла речі, які їй не належать. 23.09.2013 року з заявою звернулась ОСОБА_5 про те, що її чоловік ОСОБА_8 не дозволяє забрати належні їй речі. У ході проведення перевірки було встановлено, що 20.09.2013 року між даними особами виник спір на побутовому грунті після чого вони вирішили розійтись та гр. ОСОБА_5 забрала деякі речі та пішла. / т. 1 а.с.14/

30.10.2013 року о 18год.48 хв до відділу міліції з заявою звернулась ОСОБА_5 про прийняття мір до її чоловіка ОСОБА_8, який не пускає її до квартири. За наслідками розгляду заяви заявниці рекомендовано звернутись в суд. / т.1 а.с.42/

4.11.2014 року ОСОБА_5 зверталась до чергової частини Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області з проханням прийняти міри до її колишнього чоловіка та свекрухи ОСОБА_3А, які не дають їй забрати речі з квартири. Аналогічні звернення були і 11.11.2014 року,13.11.2014 року і 28.01.2015 року. / т.1 а.с.176, 178-182, 229/

Задовольняючи зустрічний позов та відмовляючи у задоволенні вимог первісного позивача ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що являючись членом сім»ї наймача (власника) квартири, ОСОБА_5 на законних підставах вселилась та була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2. Також суд врахував те, що первісним позивачем не було доведено факту, що ОСОБА_5 разом з малолітньою донькою ОСОБА_7 не проживає в спірній квартирі без поважних причин і чинить перешкоди у користуванні спірною квартирою власниці; в свою чергу ОСОБА_5 надала суду достатніх доказів на підтвердження того факту, що спірну квартиру покинула не добровільно і вільного доступу до квартири не має.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім»ї власника будинку ( квартири) належать дружина наймача( власника), їх діти і батьки. Членами сім»ї наймача ( власника) може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем ( власником) і ведуть з ним спільне господарство.

Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що ОСОБА_5 не відноситься до безспірних членів сім»ї ( дружина, діти , батьки) власниці спірної квартири, так як невістка до цього кола не відноситься, а також вона не є особою, яка постійно проживала разом з власником жилого приміщення і вела з нею спільне господарство.

З матеріалів справи вбачається, що власниця спірної квартири ОСОБА_3 проживала окремо від сина та його сім»ї і спільного господарства з ними не вела.

Таким чином, ОСОБА_5 не є членом сім»ї ОСОБА_3, а тому посилання суду першої інстанції на норми ст. 156 ЖК України є безпідставними.

У правовій позиці, висловленої ВСУ під час розгляду справи № 6-158цс14 у постанові від 05.11.2014 року суд звертає увагу на те, що право на користування жилим приміщенням членів сім»ї власника будинку і наймачів регулюються різними нормами. Зокрема, права і обов»язки членів сім»ї власника будинку регулюються статтями 156, 157 ЖК УРСР, а права і обов»язки наймачів - статтями 158-170 ЖК УРСР, а також главою 59 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються статтями 158-170 ЖК УРСР та главою 59 ЦК України.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи , що глава 59 ЦК України передбачає декілька способів захисту порушеного права наймодавця, право вибору якого належить виключно самому позивачу, суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 застосувавши іншу норму права.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 з підстав зазначених нею у позовній заяві слід відмовити у зв»язку з невірно обраним способом захисту.

Враховуючи, що у спірну квартиру ОСОБА_5 вселилась та зареєструвала своє місце проживання у ній зі згоди власника квартири; не у спосіб визначений положеннями глави 59 ЦК України була позбавлена можливості користуватись та проживати у ІНФОРМАЦІЯ_3, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_5 та захисту її прав, як наймача вищезазначеного житла.

У рішенні «Меньшакова проти України» від 08.04.2010 року Європейський суд з прав людини виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду. Суд повторює, що пункт 1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов»язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом.

Згідно ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи фактичні обставини, що наведені відповідачем-позивачем у зустрічному позові колегія суддів приходить висновку, що зазначення ОСОБА_5 конкретної правової норми на обгрунтування позову не є визначальним при вирішенні питання про те, яким законом слід керуватись при його вирішенні ( п. 9 Постанови № 5 Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року).

Відповідно ч.ч.4,5 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків,

коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з

порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських

організацій.

Той факт, що ОСОБА_5 була позбавлена можливості вільно користуватись спірною квартирою суд встановлює на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, пояснень сторін і свідків.

Відповідно ч.1 ст. 161 ЖК УРСР наймач вправі вселити в займане

ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї, які проживають з наймачем. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду не може залишатись в силі, оскільки прийнято на підставі неповно зясованих обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Приймаючи нове рішення колегія суддів приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 з підстав зазначених нею у позові задоволенню не підлягають, а зустрічний позов ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню з підстав відновлення порушеного права користування квартирою.

На підставі ст.ст. 9, 64, 158-170 ЖК УРСР, главою 59 ЦК України, керуючись ст.ст. 60,307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.06.2016 року скасувати.

Постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в здійсненні права власності залишити без задоволення.

Зустрічний позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення з малолітньою дитиною задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом вселення ОСОБА_5 та малолітньої доньки ОСОБА_7»ї Олегівни, ІНФОРМАЦІЯ_4 в квартиру за № 38, будинок № 18 по вул. Стрілецькій (Червоноармійській) в м. Вінниці.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Рішення суду в частині стягнення судового збору залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

/підписи/

Згідно з оригіналом: