Постанова № 61254353, 08.09.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16051/16-а

Провадження №2-а/127/576/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2016 р. Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді: Овсюк Є.М.

при секретарі: Олійник І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про зобов'язання нарахувати субсидію та відшкодування моральної шкоди та матеріальних витрат,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про зобов'язання нарахувати субсидію та відшкодування моральної шкоди та матеріальних витрат.

Позов мотивований тим, що позивач в жовтні 2015 року звернулась до відповідача з заявою та декларацією про доходи про призначення їй житлової субсидії у зв'язку з неможливістю оплачувати комунальні послуги, при цьому згоду на обробку своїх персональних даних не надала в зв'язку з релігійними переконаннями. На вказану заяву позивач отримала відповідь, якою управління соціального захисту відмовило їй у призначенні житлової субсидії без згоди на обробку персональних даних позивача. З вказаною відповіддю відповідача позивач не погодилась, що змусило її звернутись до суду з позовом про зобов'язання управління соціального захисту нарахувати позивачу субсидію з часу звернення. Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 500 000 гривень та матеріальні витрати в розмірі 300 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, дала пояснення аналогічні викладеним в ньому та просила суд позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні, надала суду письмові заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення вимог позову частково виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам,виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні заяви про зобов'язання нарахувати субсидію управління праці та соціального захисту населення посилалось на ч. 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» відповідно до якого обробка персональних даних здійснюється за згодою суб'єкта персональних даних, а поскільки ОСОБА_1 офіційно відмовилось у поданні згоди на обробку її персональних даних це унеможливлює здійснення дій щодо призначення їй житлової субсидії.

Також відповідачем вказувалось, що відповідно до п. 12 «Положення про порядок призначення та наданні населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг» управлінню праці та соціального захисту населення необхідно перевірити та отримати відомості щодо ОСОБА_1 та членів її сім»ї, що передбачає обробку персональних даних для отримання інформації з джерел, доступ до яких можливий лише за згодою громадянина, який в даному випадку відсутній.

Крім того, відповідач зазначає що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 30.03.2016 року остання знята з обліку Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Разом з тим, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії посилаючись на відсутність її згоди на обробку персональних даних відповідач безпідставно не прийняв до уваги мотиви з яких ОСОБА_1 відмовилось в наданні згоди на обробку своїх персональних даних і не придали значення її заяві про те,що вона ОСОБА_1 дала згоду на перевірку наданих нею в жовтні 2015 року даних про доходи в Декларації, складу сім»ї, житлової площі якою користується, суми пенсійних виплат тощо, і просила провести перевірку наданих нею відомостей на паперовій основі по раніше встановленій формі.

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» кожна особа має право пред'являти мотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних органам державної влади, органам місцевого самоврядування при здійсненні їхніх повноважень, передбачених законом.

Відповідно до ст.. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та обов'язкових платежів» особами, які по своїх релігійних переконаннях відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів.

ОСОБА_1 є прихожанкою Хрестовоздвиженського Храму в м.Вінниці і в силу своїх релігійних переконань відмовляється в поданні згоди на обробку її персональних даних для отримання житлової субсидії в електронному виді, зазначаючи при цьому згоду на обробку даних в паперовій основі по раніше встановленій формі.

Відповідач при даних обставинах повинен був врахувати зазначене обравши альтернативну форму обробки персональних даних сім»ї ОСОБА_1, тобто по раніше існуючій формі.

Не надаючи сім»ї ОСОБА_1 житлової субсидії, остання поставлена у вкрай важке матеріальне становище, не в змозі забезпечити мінімальні умови проживання.

При зазначених обставинах підлягає до задоволення вимога позивача про поновлення її як інваліда в реєстрі осіб які мають право на пільги.

Відповідно до ч. 2 ст. 71КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведена законність своїх вимог щодо нарахування житлової субсидії, в той час як відповідач не довів правомірність його дій щодо відмови в призначенні житлової субсидії позивачу.

Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, яку позивач оцінила в розмірі 500 000 гривень вважає що відповідач діяв в рамках своїх повноважень і в його діях відсутні ознаки нанесення ОСОБА_1 моральної шкоди, а смерть чоловіка позивачки не пов'язана з відмовою відповідача надати житлову субсидію і її причиною є хронічна хвороба серця (а.с. 30).

Що стосується вимоги позивача відшкодувати матеріальні витрати в розмірі 300 гривень то ці вимоги не підкріпленні належними і допустимими доказами.

Позивач, як інвалід ІІ групи в силу п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а тому судовий збір стягується з відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 18, 87, 94, 158-163,183-2, 256, 267 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_1 житлову субсидію починаючи з дня звернення 06.10.2015 року.

В позові про відшкодування матеріальних витрат та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації на користь Державного бюджету України в розмірі 551,20 гривень.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя