Рішення № 61254005, 08.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/73/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2016 Справа № 908/1738/16

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (адреса 01054 м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, б. 33)

до відповідача ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (адреса 69068 м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, б. 34)

про стягнення заборгованості

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №605 від 09.10.2015р.;

Суть спору:

29 червня 2016 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Позивач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі за текстом ПрАТ «АСК «ІНГО Україна») з позовом до Відповідача - ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі за текстом ТДВ «СК «Кредо») про стягнення суми заборгованості.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.07.2016 р. порушено провадження у справі № 908/1738/16, справі присвоєно номер провадження 14/73/16, судове засідання призначено на 19.07.2016 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької від 19.07.2016 р. розгляд справи відкладено до 09.08.2016р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.08.2016р. за клопотанням Відповідача на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 13.09.2016р., розгляд справи відкладено до 08.09.2016р.

В судовому засіданні 08.09.2016р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 19.02.2014р. в м. Одеса на вул. 10 квітня-Черняхівського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Део, д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, (цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ТДВ «СК «Кредо» за полісом №АС/5911520) та транспортного засобу Вольво, д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 та перебував під керуванням ОСОБА_5 (поліс №200549952 від 29.05.2013р.).

Згідно з умовами договору № 200549952.13 від 29.05.2013р., що укладений між ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» та ОСОБА_6, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №112098 від 03.04.2014р. та інших зібраних по справі документів було розраховано та виплачено страхове відшкодування у розмірі 33837,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5080 від 22.04.2014р.

Відповідно до постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 03.03.2014р. винним у настанні ДТП є ОСОБА_3

На підставі зазначеного до Позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_3, але оскільки його цивільно-правова відповідальність була застрахована, то Відповідач на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен надати своєму Страхувальнику страховий захист та відшкодувати завдані ним в результаті ДТП збитки за полісом АС/5911520 (франшиза за полісом 0.00).

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з ТДВ «СК «Кредо» на користь ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» понесені збитки в розмірі 33 837,97 грн., а також стягнути з Відповідачів судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, що надійшов на адресу суду 18.07.2016р. В обґрунтування заперечень посилається на те, що, по-перше, Позивачем пропущено передбачений ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк подання заяви про страхове відшкодування, який обчислюється з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. По-друге, Позивач просить стягнути суму страхового відшкодування, яка включає в себе ПДВ, при цьому Позивачем не надано доказів, що ОСОБА_6 дійсно понесла витрати по сплаті ПДВ в сумі 5 650,00 грн.

За викладених обставин просить відмовити в задоволенні позовних вимог ПрАТ «АСК «ІНГО Україна».

За клопотанням представника Відповідача-2 розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника Відповідача-2, суд встановив наступне.

29.05.2013р. між ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» - Страховик та ОСОБА_6 Страхувальник укладено Договір страхування №200549952.13 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб Volvo XC70, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2.

Як вбачається з довідки №9351955 про дорожньо-транспортну пригоду, 19.02.2014р. в 20 год. 45 хв. в м. Одеса в Приморському районі по вул. 10 квітня Черняхівського сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення, за участю транспортного засобу ОСОБА_7, д/н НОМЕР_1, що належить та перебував під керуванням ОСОБА_3 (цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ТДВ «СК «Кредо», поліс №АС/5911520) та транспортного засобу Volvo XC70, д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 та перебував під керуванням ОСОБА_8.

Відповідно до постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 03.03.2014р. по справі №523/2975/14-п (провадження №3/523/1178//14) винним у настанні ДТП визнано ОСОБА_3, на якого накладено адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП України у вигляді накладання штрафу розмірі 340 грн. на користь держави.

Згідно звіту №02-039 від 13.03.2014р., складеного ФОП ОСОБА_9, вартість відновлювальних робіт автомобіля НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при ДТП станом на 24.02.2014р., складає 32 383,83 грн.

Відповідно до ОСОБА_9 виконаних робіт №ЗН-37825 від 15.04.2014р., що складений ТОВ «Вінер-Одеса», вартість відновлювальних робіт автомобіля НОМЕР_3, склала 33 837,97 грн., в т.ч. ПДВ 5 639,66 грн.

Квитанцією №ПН50852 від 18.03.2014р. ОСОБА_6 сплатила на користь ТОВ «Вінер-Одеса» 33 838,00 грн.

Згідно страхового акту №112098 від 03.04.2014р. ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» було розраховано страхове відшкодування, яке склало 33 837,97 грн.

Платіжним дорученням №5080 від 22.04.2014р. ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» було сплачене страхове відшкодування ОСОБА_6 в розмірі 33 837,97 грн.

Цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів ОСОБА_3 застрахована у ТДВ «СК «Кредо» за Полісом №АС/5911520. Сума франшизи за даним полісом становить 0,00 грн.

Претензією №4236 від 22.10.2015р. ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» звернулося до ТДВ «СК «кредо» щодо сплати страхового відшкодування в розмірі 33 837,97 грн.

Проте, до теперішнього часу страхове відшкодування ПрАТ «УАСК АСКА» не сплачено.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами , але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захисту інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його невизнання, або порушення. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязків в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим та органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивач звернувся до суду із позовом про захист її порушеного права шляхом стягнення з ТДВ «СК «Кредо» на користь ПрАТ «АСК «Інго Україна» витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 33 387,97 грн.

Разом з тим, статтею 27 Закону України «Про страхування»передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу Українитаст.4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування»передбачає три види страхування, а саме: особисте, майнове та страхування відповідальності.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за задані збитки (суброгація).

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

За своєю правовою природою регрес істотно відрізняється від суброгації. Основна відмінність полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу. Таким чином, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов'язок за страховим зобов'язанням. Отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов'язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

Роз'яснення про застосування вищезазначених понять також наведені у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, згідно з яким, при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Відповідно до 8.3.4 Договору №200549952.13, Страховик має право після виплати страхового відшкодування предявити позов особі, що несе відповідальність за нанесений збиток.

Для реалізації страховиком цього права, страхувальник зобовязаний передати усі документи і докази, які він має, і виконати дії, необхідні для здійснення права вимоги (п. 8.2.17 Договору).

В даному випадку, перехід права вимоги від страхувальника до страховика, за договором добровільного страхування наземного транспорту, не є регресом (регрес виникає, на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу), а є - суброгацією.

У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобовязанні (заміна активного субєкта) зі збереженням самого зобовязання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку ж регресу одне зобовязання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування»встановлено особливий правовий режим.

Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Враховуючи викладені обставини та роз'яснення щодо застосування понять «регресу» та «суброгації», суд приходить до висновку, що до Позивача перейшло право регресної вимоги до Відповідача.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України, до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пункт 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно постанови пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобовязання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

За приписами п. 36.2, ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі визнання вимог заявника обґрунтованими Страховик зобовязаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Відповідно до ОСОБА_9 виконаних робіт №ЗН-37825 від 15.04.2014р., що складений ТОВ «Вінер-Одеса», вартість відновлювальних робіт автомобіля НОМЕР_3, склала 33 837,97 грн., в т.ч. ПДВ 5 639,66 грн.

Квитанцією №ПН50852 від 18.03.2014р. ОСОБА_6 сплатила на користь ТОВ «Вінер-Одеса» 33 838,00 грн.

Таким чином, Позивачем доведено, що ним сплачено страхове відшкодування саме в врахуванням суми податку на додану вартість.

За викладених обставин, вимога ПрАТ «АСК «Інго Україна» про стягнення з ТДВ «СК «Кредо» страхового відшкодування в розмірі 33 837,97 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, Сторонами надано всі належні докази на підтвердження своїх вимог та заперечнь.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про стягнення з ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» 33 837,97 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (69068 м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, б. 34, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054 м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, б. 33, код ЭДРПОУ 16285602) 33 837 (тридцять три тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 97 коп. заборгованості, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.09.2016р.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.