Рішення № 61253994, 07.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/54/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2016 Справа № 908/1811/16

За позовом Концерну Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Дніпровського району, м. Запоріжжя

до Запорізького обласного комітету захисту миру, м. Запоріжжя

про стягнення в сумі 14 127,62 грн.

Суддя Топчій О.А.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. № 233/20-19 від 11.07.2016 р.);

Від відповідача ОСОБА_2 (дов. № 78/ЮР від 27.08.2016 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 10980,81 грн. основного боргу відповідно до договору № 101666 від 01.10.2007 р., пені в сумі 908,32 грн., 3% річних у сумі 263,12 грн., інфляційних втрат у сумі 1975,37 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.07.2016 р. справу прийнято до розгляду, справі присвоєно номер провадження 35/54/16, справу призначено до розгляду на 04.08.2016 р. На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.09.2016 р.

У судовому засіданні 07.09.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві. На підставі ст.ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України, умов договору № 101666 від 01.10.2007 р., Правил користування тепловою енергією, Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у письмовому відзиві, який надійшов до 03.08.2016 р., та в письмовому доповненні до відзиву, який надійшов до суду 07.09.2016 р., зазначив, що не погоджується з розміром заявлених вимог. Вважає, що позивач неналежним чином виконує взяті на себе зобовязання. Так, у зимовий період температура в приміщенні, що опалюється, не перевищує 10-12 градусів за мінімальних 18 (що обумовлено розрахунком теплових навантажень). Фактично теплоносій, що надається позивачем, унеможливлює роботу в офісному приміщенні, оскільки його якість не дозволяє підтримувати належний температурний режим. З цього питання відповідач неодноразово звертався до позивача, але жодних змін у якості теплової енергії в гарячій воді, що надається, не відбулось. Складалися відповідні акти-претензії. Зазначені причини обумовили відмову від підписання актів приймання-передачі теплової енергії, що згідно договору передбачає відсутність доведеності виконання обовязків позивача. У рахунках відсутні показники споживання теплової енергії відповідачем, а суми нарахування обсягу спожитої енергії вирахувані формулою. При цьому нараховані суми не відповідають фактичним обсягам наданих послуг. На звернення відповідача щодо розірвання договору була відмова позивача. Відповідач був вимушений відмовитися від пролонгації договору. Згідно здійсненого відповідачем контррозрахунку основної суми, фактична заборгованість за договором складає 5812,24 грн. Контррозрахунок відповідач здійснив виходячи з показань будинкового приладу обліку за кожний місяць, опалювальної площі будинку (2731,55 кв.м) та опалювальної площі приміщення споживача (28,5 кв.м.). Проти нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач заперечив повністю.

У письмовому відзиві викладено клопотання про призначення енергетичного аудиту, проведення якого відповідач просив доручити енергоаудитору SIS ОСОБА_3

Клопотання судом відхилено як необґрунтоване з мотивів, викладених у мотивувальній частині рішення.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 р. між Концерном Міські теплові мережі в особі директора Філії Концерну Міські теплові мережі Ленінського району (теплопостачальна організація за договором, позивач у справі) та Запорізьким обласним комітетом захисту миру (споживач, відповідач у справі) укладений договір № 101666 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобовязався відпускати теплову енергію в гарячій воді споживачу, а відповідач прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами (п. 1.1).

Згідно з умовами додаткової угоди № 1 від 01.07.2008 р. сторони уклали договір № 101666 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді на викуплене споживачем нежитлове приміщення першого поверху для розміщення офісу по пр. Леніна, 193.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.4 договір набирає чинності з 01.10.2007 р. і діє до 01.10.2008 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання договору.

Згідно з усними поясненнями представників сторін договір № 101666 у період, за який виникла заборгованість згідно з позовною заявою, сторонами розірваний не був. У матеріалах справи мається копія листа відповідача (вих. № 06/20 від 21.06.2016 р.), адресованого позивачу, в якому зазначено про намір відповідача з 01.10.2016 р. на підставі п. 10.4 розірвати договір № 101666 від 01.10.2007 р. ОСОБА_3 згідно з вхідним штампом позивача, отриманий останнім 04.07.2016 р.

Згідно з п.п. 3.2.1, 3.2.6 договору відповідач зобовязався виконувати умови договору; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розділом 6 договору встановлено порядок розрахунків за теплову енергію. Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків (додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2). Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3). Споживач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4). Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, 2а документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ) (п. 6.7). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів) (п. 6.7.1). У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з зазначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. У разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобовязаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.7.1 договору строку (п. 6.7.2).

Із матеріалів справи слідує, що позивач у період із березня по квітень 2014 р., грудень 2014 р., із січня по квітень 2015 р., із жовтня по грудень 2015 р., із січня по квітень 2016 р. включно відпустив відповідачу теплову енергію, щомісячно направляв відповідачу поштою акти приймання-передачі теплової енергії, надання послуг з централізованого постачання гарячої води та рахунки для оплати спожитої теплової енергії на загальну суму 12365,59 грн., а саме: за березень 2014 р. на суму 436,32 грн., за квітень 2014 р. на суму 147,80 грн., за грудень 2014 р. на суму 1237,87 грн., за січень 2015 р. на суму 1260,85 грн., за лютий 2015 р. на суму 1043,28 грн., за березень 2015 р. на суму 1214,72 грн., за квітень 2015 р. на суму 335,69 грн., за жовтень 2015 р. на суму 352,64 грн., за листопад 2015 р. на суму 817,30 грн., за грудень 2015 р. на суму 1251,97 грн., за січень 2016 р. на суму 1873,37 грн., за лютий 2016 р. на суму 1193,94 грн., за березень 2016 р. на суму 953,98 грн., за квітень 2016 р. на суму 245,86 грн. Акти та рахунки направлялися відповідачу на адресу, зазначену в договорі: 69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 193. Факт направлення підтверджується реєстрами відправки замовних рекомендованих листів, на яких стоїть штамп поштового відділення. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив отримання від позивача актів та рахунків за зазначений період, зазначив, що рахунки не були оплачені в звязку з незгодою відповідача з даними, зазначеними в актах та рахунках. Разом з тим, листування з позивачем стосовно не підписання актів, незгодою з даними, зазначеними в актах та рахунках, яке велося в спірний період, зокрема, стосовно кожного окремого акту та рахунку, не надав.

Акти відповідачем не підписані, будь-яких письмових зауважень, заперечень на дані, відображені в актах, відповідач позивачу не направляв, листування з відповідачем із приводу договору № 101666 не вів.

На актах приймання-передачі теплової енергії, які направлялися відповідачу, мається примітка: один примірник оформленого належним чином акту підлягає поверненню теплопостачальній організації. У разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Відповідач оплату за спожиту теплову енергію у вказаний період здійснив частково: 13.05.2015 р. оплатив суму 584,78 грн., яка згідно з призначенням платежу була зарахована за березень 2015 р.; 27.08.2015 р. оплатив суму 800,00 грн., яка згідно з призначенням платежу була зарахована за січень 2015 р., що підтверджується копіями банківських виписок. Таким чином, заборгованість становить суму 10980,81 грн.

Враховуючи наявну заборгованість, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір. За приписами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено: якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 19 даного Закону споживач зобовязаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обовязком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до умов п. 6.4 договору № 101666 від 01.10.2007 р. відповідач зобовязався до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідачем оплата здійснена частково на загальну суму 1384,78 грн. Таким чином, заборгованість складає 10980,81 грн.

У матеріалах справи мається копія листа відповідача (вих. № 06/20 від 21.06.2016 р.), адресованого позивачу, в якому відповідач у відповідь на лист-претензію № 3366/09 від 06.06.2016 р. повідомляє, що сума заборгованості 10980,81 грн. буде погашена на протязі трьох місяців.

Як встановлено судом, акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем не оформлені (не підписані) та позивачу без підпису з будь-якими зауваженнями не повернуті. Листування відповідач з позивачем стосовно наявності зауважень по постачаємій тепловій енергії не вів, будь-яких претензій стосовно невірності даних, зазначених в актах, не висував.

Крім того, як зазначалося вище, акти приймання-передачі теплової енергії містять примітку стосовно того, що акт вважається погодженим у разі неповернення акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни.

Таким чином, не підписання актів з боку відповідача свідчить лише про неналежний облік документообігу, який ведеться в організації відповідача, оскільки будь-яких зауважень на акти відповідачем не надавалося, судових спорів з даного приводу між сторонами не велося. Доказів спростування факту постачання теплової енергії, вказаної в актах, відповідачем не надано.

Статтею 13 Закону України Про теплопостачання визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Сторонами до договору № 101666 підписаний додаток № 5 «Тарифи на теплову енергію», в якому зазначено, що розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться відповідно з тарифами, затвердженими рішенням Запорізької міської ради від 23.08.07 № 317 за кожну Гігакалорію з урахуванням ПДВ. Згідно з п. 4.2.2 договору споживач повідомляється про зміну тарифів у письмовій формі або засобами масової інформації.

Згідно з усними поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні, рішення Запорізької міської ради стосовно встановлення/зміни тарифів на теплову енергію оприлюднюються через засоби масової інформації.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивач неналежним чином виконував взяті на себе за договором зобовязання, оскільки в зимовий період температура приміщення не перевищувала 10-12 градусів за мінімальних 18.

Заперечення відповідача спростовуються наступним.

Умовами договору (п.п. 3.1.5, 3.1.6) встановлено, що в разі порушення теплопостачальною організацією умов договору споживач має право викликати її представника за письмовим зверненням для складання та підписання акта, в якому зазначаються терміни, види порушень тощо. У разі незгоди сторін щодо розгляду питання незадовільної роботи систем теплоспоживання, споживач повинен скликати комісію за участю представників Держенергонагляду, проектної, експлуатаційної та теплопостачальної організацій і забезпечити вільний доступ для огляду систем; у разі неявки теплопостачальної організації, акт складається в присутності представника уповноважених органів місцевого самоврядування.

Доказів звернення до позивача з приводу неналежного виконання останнім зобовязань за договором, у т.ч. стосовно незадовільної роботи теплоносія, відповідач суду не надав. Зокрема, відповідачем не надано акти-претензії, на які міститься посилання в письмовому відзиві відповідача.

Контррозрахунок основної суми боргу, викладений відповідачем у доповненні до відзиву, судом до уваги не приймається. Оскільки, по-перше, документально не підтверджений (зокрема не надано доказів зняття показань будинкового приладу обліку), по-друге, відповідачем невірно визначена опалювальна площа приміщення, яку він займає (28,5 кв.м), тоді як опалювальна площа приміщення відповідача, згідно з додатком № 1а до договору № 101666, становить 30,6 кв.м. Крім того, у додатку № 1а сторонами визначено величину теплового навантаження на опалення 0,002573 Гкал/годину, відповідач просив проводити облік споживання теплової енергії розрахунковим способом згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку).

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Зазначені Правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії (п. 2 Правил).

Згідно з усними поясненнями представників сторін, наданих у судовому засіданні, у житловому будинку № 193 по пр. Соборному (пр. Леніна) був встановлений прилад обліку теплової енергії. Нежитлове приміщення, яке належить відповідачу на праві власності, та в яке постачається теплова енергія згідно з договором № 101666, розташоване на першому поверсі житлового будинку № 193 по пр. Соборному та має спільну з будинковою системою опалення.

Розрахунок обсягу теплової енергії, спожитої відповідачем, здійснювався на підставі показників будинкового приладу обліку пропорційно до теплового навантаження на нежитлове приміщення, визначеного в договорі та теплового навантаження житлового будинку.

Як слідує з листа позивача (вих. № 4431/09 від 11.08.2016 р.), направленого на звернення відповідача від 26.07.2016 р., позивач направив відповідачу копію розрахунку теплового навантаження на опалення нежитлового приміщення останнього.

Долучені відповідачем до доповнення до відзиву копії актів приймання-передачі теплової енергії, рахунків на сплату житлово-комунальних послуг в якості доказів по справі судом не приймаються та не оцінюються, оскільки стосуються осіб (юридичних та фізичних), які не є сторонами в даній справі.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З огляду на викладене, відповідач не довів ті обставини, на які посилається, заперечуючи проти позову, а також не надав доказів належного виконання умов укладеного з позивачем договору.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми 10980,81 грн. боргу за договором № 101666 від 01.10.2007 р. обґрунтована, доведена матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідач у письмовому відзиві виклав клопотання про витребування у відповідача детального розрахунку боргу, документів та інформації, які відповідач просив надати листом від 26.07.2016 р.

Дане клопотання судом відхилене як таке, що не відповідає приписам ст. 38 ГПК України та є необґрунтованим.

Клопотання відповідача про призначення по справі енергетичного аудиту відхилене судом як необґрунтоване. Зокрема, господарським процесуальним законодавством не передбачено можливості призначення судом у господарській справі аудиту. Доданий відповідачем до письмового доповнення до відзиву енергетичний аудит офісного приміщення Запорізького обласного комітету захисту миру в якості доказу в даній справі судом до уваги не приймається, оскільки не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь суми 263,12 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 20.04.2014 р. по 21.06.2016 р. включно, та суми 1975,37 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з травня 2014 р. по травень 2016 р. включно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлена обґрунтовано. Позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат здійснений правильно. До стягнення з відповідача належить сума 263,12 грн. 3% річних та 1975,37 грн. інфляційних втрат за заявлений позивачем період.

Позивачем заявлена також вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 908,32 грн., нарахованої за загальний період з 20.11.2015 р. по 21.06.2016 р. включно. Позивач нарахував пеню окремо за кожним актом, враховуючи здійснені відповідачем суми оплат.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.8 договору сторонами встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, підтверджений матеріалами справи. Розрахунок пені здійснений позивачем правильно, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

З відповідача на користь позивача стягується сума 908,32 грн. пені за заявлений позивачем період.

На підставі викладеного, позов у цілому підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягується судовий збір.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Запорізького обласного комітету миру (69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 193, код ЄДРПОУ 04880156) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії Запорізьке обласне управління АТ Державний ощадний банк України, МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) суму 10980 (десять тисяч девятсот вісімдесят) грн. 81 коп. основного боргу.

Видати наказ.

Стягнути з Запорізького обласного комітету миру (69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 193, код ЄДРПОУ 04880156) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, поточний рахунок № 26007301001951 у Філії Запорізьке обласне управління АТ Державний ощадний банк України, МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) суму 908 (девятсот вісім) грн. 32 коп. пені, суму 263 (двісті шістдесят три) грн. 12 коп. 3% річних, суму 1975 (одна тисяча девятсот сімдесят пять) грн. 37 коп. інфляційних втрат, суму 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 12 вересня 2016 р.

Суддя О.А. Топчій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня проголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.