Ухвала суду № 61253886, 05.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/8804/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Остапчук Т.В.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Желепи О.В., Качана В.Я.

при секретарі - Перетятько А.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року в справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання об'єктом спільної сумісної власності, про поділ майна подружжя.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року задоволено частково заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання об'єктом спільної сумісної власності, про поділ майна подружжя.

Накладено арешт на майно ОСОБА_1, а саме:

Ѕ від 18/100 частин нежитлового приміщення-мансарди, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 129,9 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_2;

Ѕ частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 174,89 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, не відповідає нормам процесуального права та обставинам справи. Зазначає, що судом безпідставно накладено арешт на майно, оскільки ОСОБА_1 не була власником майна, на яке накладено арешт, на дату винесення ухвали 27 квітня 2016 року. Вказане підтверджується письмовим доказом, а саме Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12 травня 2016 року за номером НОМЕР_3, відповідно до якої власником майна є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання об'єктом спільної сумісної власності, про поділ майна подружжя. Просив ухвалити рішення, яким: визнати квартиру 17 та 18/100 нежитлового приміщення-мансарди в АДРЕСА_1 сумісною власністю сторін та визнати за позивачем право власності на Ѕ зазначеного майна в порядку поділу майна подружжя.

6 квітня 2016 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

- 18/100 частин нежитлового приміщення-мансарди, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 129,9 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_2;

- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 174,89 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1.

В заяві позивач посилавсь на те, що йому стало відомо про те, що відповідач самостійно, без його погодження вчиняє дії направленні на відчуження вказаного нерухомого майна, без врахування того, що дане майно було набуто в період перебування сторін у шлюбі. Спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, однак право власності зареєстровано за ОСОБА_1, а тому не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення у даній справі.

Задовольняючи частково, в межах позовних вимог, заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості.

Судова колегія вважає, що висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на Ѕ від 18/100 частин нежитлового приміщення-мансарди, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 129,9 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_2, є вірним, відповідає обставинам справи та положенням ст. ст. 151, 152 ЦПК України.

Так відповідно до ч. 3 ст.151 ЩІК України суд вживає заходів забезпечення позову, якщо це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до вимог ст. 152 ч.1 п. 1 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

У даному випадку, з наданих до розгляду матеріалів справи, вбачається, що між сторонами виник спір щодо визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та про поділ майна подружжя - квартири № 17 та 18/100 нежитлового приміщення-мансарди по м. АДРЕСА_1.

Разом з тим, відповідно до інформації, що міститься у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, долученого до апеляційної скарги, право власності на квартиру, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 174,89 кв.м., житловою площею 104,08 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано з 7 квітня 2016 року за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 7 квітня 2016 року (а.с. 39).

Власник квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 174,89 м2 - ОСОБА_4 в даній справі не є відповідачем, вимоги позивачем до неї не пред'являлись.

Враховуючи наведені обставини, судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову - арешту Ѕ від 18/100 частин нежитлового приміщення-мансарди, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 129,9 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_2, оскільки невжиття заходів забезпечення позову у разі задоволення позовних вимог може утруднити виконання рішення суду, зважаючи на те, що частина спірного майна - квартира 17 в будинку 2/1 в м. Києві по вул. Ольгинській, була відчужена позивачем після звернення позивача до суду з даним позовом.

Проте в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на Ѕ частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 174,89 м2 ухвала суду підлягає скасуванню, зважаючи на положення ч. 1 ст. 152 ЦПК України та обставин справи, відповідно до яких власником спірної квартири є особа, яка не є відповідачем в даній справі.

З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року в частині накладення арешту на Ѕ частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 174,89 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1, скасувати.

Постановити в цій частині нову ухвалу наступного змісту.

У задоволенні вимог заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1, а саме: Ѕ частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 174,89 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1, відмовити.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: