Ухвала суду № 61253881, 05.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 754/12040/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: МальченкоО.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9425/16 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ВолошинаВ.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Котули Л.Г.

при секретарі Крічфалуши С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ПАТ «БАНК ФОРУМ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ «БАНК ФОРУМ» Ларченко І.М. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором за кредитним договором у розмірі 88 787,35 доларів США, що складається з 6 599,35 доларів США - простроченої заборгованості за основною сумою кредиту; 75 591,86 доларів США - поточної заборгованості по кредиту; 5 579,03 доларів США - простроченої заборгованості по нарахованим процентам; 1 017,11 доларів США - поточної заборгованості по нарахованим процентам; а також пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та повернення нарахованих процентів у розмірі 44 340,76 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 кредитного договору № 0520/08/01-ZNv від 06 жовтня 2008 року, відповідач зобов'язувалась здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші передбачені договором платежі. Однак, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим за нею утворилась заборгованість. З метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, за умовами якого у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором № 0520/08/01-ZNv від 06 жовтня 2008 року поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» заборгованість за Кредитним договором № 0520/08/01- ZN від 06.10.2008 р. у розмірі 88 787, 35 доларів США ( еквівалент 1 875 781 грн.) та пеню у розмірі 44 340 грн. 76 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 1 827,00 гривень судового збору. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 1 827,00 гривень судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник відповідача порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» відмовити, мотивуючи тим, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не надано належної оцінки розрахунку заборгованості за кредитним договором, який здійснено позивачем невірно, в ньому не зазначено усіх дат погашення заборгованості, а тому цей документ не є належним доказом у справі. Суперечить вимог положення статям 192, 533 ЦК України нарахування позивачем суми пені в доларах США, на що суд не звернув уваги. Просила врахувати, що повідомлень від банку на адресу позичальника щодо дострокового погашення заборгованості не надходило, а тому на момент пред′явлення позову до суду права банку не були порушені і позов є передчасним. Вважає, що встановлення в договорі пені у розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення суперечить засадам рівності учасників цивільних відносин та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових відносин». Зазначила також, що судом першої інстанції неправомірно не застосовано позовну давність за поданої заявою відповідача, оскільки перше прострочення по поверненню кредитних коштів відбулося 19 вересня 2011 року, а з позовом до суду позивач звернуся 21 серпня 2015 року.

У судовому засіданні ОСОБА_4 - представник відповідача ОСОБА_5 підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача ОСОБА_8 - заперечував проти доводів скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 жовтня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та відповідачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 0520/08/01-ZNv, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод від 19 листопада 2009 року та від 19 травня 2010 року позивач надав позичальнику кредит у розмірі 164 000 доларів США із строком користування по 06 жовтня 2018 року зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами.

Згідно з п. 2.3. умов договору повернення кредиту позичальник повинен здійснювати згідно графіку на відкритий йому рахунок для погашення кредиту та процентів. Графіком повернення кредиту за договоромвстановлені періодичні платежі. Пунктом 2.7. договору визначено, що проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує самостійно для погашення кредиту та процентів щомісячно, не раніше 1-го та не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 3.2.2. умов договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов′язань за цим договором, а також, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов′язань за договорами, які є забезпеченням виконання зобов′язань.

За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 відсотків за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповернення кредиту та,або несплачених процентів - п. 4.1.

З метою забезпечення виконання умов укладеного кредитного договору від 06 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов′язався в разі невиконання та,або порушення боржником своїх зобов′язань перед кредитором погасити, заборгованості по кредитному договору. Боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення основного договору, як солідарні боржники.

Пунктом 4.1 Договору поруки визначено, що порука припиняється з припиненням зобов′язань за кредитним договором; якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобов′язань за кредитним договором не пред′явить вимоги до поручителя та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Факт видачі позичальнику кредитних коштів підтверджується заявкою на видачу готівки № 299/87 від 06 жовтня 2008 року з підписом відповідача про отримання кредитних коштів (а.с. 26-30).

Із поданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем останній платіж по поверненню суми кредиту та процентів сплачено 20 січня 2015 року (а.с.4-6).

Встановлено, що позивач 12 травня 2015 року направив на адресу відповідача ОСОБА_5 вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором у 7-денний термін від дати відправлення банком даної вимоги. На адресу поручителя ОСОБА_6 - 11 серпня 2015 року (а.с. 36, 37). Дострокова вимога отримана позичальником - 22 травня 2015 року (а.с. 34-35). Дана вимога залишена відповідачем без задоволення.

У зв'язку з порушенням позичальником строків повернення кредиту, що встановлені договором та виникненням заборгованості, кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та п. 3.2.2 кредитного договору право на дострокове повернення повної суми заборгованості по кредитному договору, сплати процентів, пред′явивши 21 серпня 2015 року позов до суду.

Ухвалюючи у справі рішення, суд першої інстанції виходив із того, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, тому на підставі статей 526, 1046, 1049, 1050 ЦК України боржник зобов'язаний повернути суму позики та проценти за користування кредитом, а також сплатити штрафні санкції. Сума заборгованості та неустойки (пеня) підлягає стягненню у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки боржник і поручителі несуть солідарну відповідальність за неналежне виконання зобов'язання. Загальна сума заборгованості відповідачів перед банком становить суму 88 787,35 доларів США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 6 599,35 доларів США, поточна заборгованість за кредитом (залишок) - 75 591,86 доларів США; заборгованість за процентами за період 01 січня 2015 року по 02 серпня 2015 року - 6 596,14 доларів США. Сума пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 03 березня 2015 року по 01 липня 2015 року та пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів за період з 23 лютого 2015 року по 21 липня 2015 року становить загальну суму 44 340,76 грн.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Встановивши при розгляді справи, що відповідач ОСОБА_5 погодилась укласти договір на умовах, визначених у ньому, отримала грошові кошти з терміном повернення до 06 жовтня 2018 року зі сплатою щомісячних платежів на погашення кредиту та процентів за користування кредитом, однак своїх зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті, а також стягнути штрафні санкції за прострочення сплати платежів.

Оскільки договором поруки передбачена солідарна відповідальність ОСОБА_6 перед ПАТ «Банк Форум» по боргам ОСОБА_5, тому є підстави для притягнення поручителя ОСОБА_6 до цивільно - правової відповідальності за неналежне виконання позичальником зобов′язання перед банком.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором здійснено невірно, в ньому не зазначено усіх дат погашення заборгованості, а тому цей документ не є належним доказом у справі, не знайшли свого підтвердження. Поданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 4-6), колегія суддів визнає належним та допустимим письмовим доказом на підтвердження заборгованості позичальника перед банком, в ньому зазначено як розмір наданого кредиту, так і суми сплачених позичальником платежів на виконання кредитного зобов′язання та періоди і суми виникнення заборгованості. Із змістом розрахунку представник відповідача ознайомлена, доказів на спростування фактичного розміру заборгованості по кредитному зобов′язанню, який виник у позичальника ОСОБА_5 перед ПАТ «Банк Форум» суду не надала.

Твердження представника відповідача про те, що нарахування позивачем суми пені в доларах США суперечить положенням статей 192, 533 ЦК України є безпідставними, оскільки в кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК). Тому проведення позивачем саме нарахування суми пені в доларах США з вказівкою на конвертацію цієї суми до стягнення в національну валюту на день здійснення платежу узгоджуються з вимогами частини другої статті 533 ЦК України. Беручи до уваги правову природу пені, суд першої інстанції правильно стягнув її в національній валюті Україні - гривні.

Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів вручення позичальнику вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому на момент пред′явлення позову до суду права банку не були порушені і позов є передчасним є помилковими, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 3.2.2. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов′язаний достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на письмову вимогу банку - п. 3.3.8. Як визначено сторонами кредитного договору у п. 7.6., що усі повідомлення сторін здійснюються в письмовій формі шляхом направлення листів, телеграм чи факс-повідомлень з подальшим направленням оригіналів таких повідомлень рекомендованим листом. Повідомлення є обов′язковим і здійсненим належним чином при направленні його рекомендованим листом за адресами сторін, вказаними у договорі. Із долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що вимога про дострокове виконання зобов′язань надіслана кредитором рекомендованим листом на адресу позичальника та поручителя, що відповідає установленому договором порядку. Вимога отримана позичальником ОСОБА_5 22 травня 2015 року та не виконана останньою протягом 7-ми робочих днів, тобто до 02 червня 2015 року (а.с. 34, 35, 36, 37).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на 02 червня 2015 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав.

Не ґрунтуються на вимога закону доводи скарги про те, що встановлений у договорі розмір пені 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення суперечить засадам рівності учасників цивільних відносин та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових відносин», оскільки дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР з наступними змінами поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці). Правовідносини про надання споживчого кредиту є договірними, до яких мають бути застосовані загальні положення Кодексу про зобов'язання та договір, про що надано офіційне тлумачення у рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про пред′явлення позивачем позову після спливу позовної давності відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Так, із матеріалів справи вбачається, що боржник взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 06 жовтня 2018 року, сплачуючи окремі частини кредитних коштів (транші) згідно з умовами кредитного договору. Отже, поряд з установленням строку дії кредитного договору сторони визначили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (повернення платежів), що входить до змісту основного зобов'язання, яке виникло на основі договору. Боржником останній платіж по поверненню суми кредиту та процентів здійснено 20 січня 2015 року, позов до боржника та поручителя про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів, пред′явлено кредитором 21 серпня 2015 року, тобто в межах трьохрічного строку з моменту виникнення права вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: