Постанова № 61253824, 12.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 вересня 2016 року 09:10 справа №826/9295/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Санвіт-Холдінг”

до

Головного управління ДФС у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Санвіт-Холдінг” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Санвіт-Холдінг”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ГУ ДФС), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2016 року №0003071402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2016 року відкрито провадження у справі №826/9295/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 18 серпня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача до суду не прибув, у зв’язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 13 червня 2016 року №0003071402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 135.1.1 пункту 135.1, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ “Санвіт-Холдінг” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 1 097 903,00 грн., у тому числі за основним платежем на 878 346,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 219 587,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 30 травня 2016 року №228/26-15-14-02-01/32304939 “Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Санвіт-Холдінг” (код 32304939) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.” (далі по тексту – акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 135.1.1 пункту 135.1, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 878 346,00 грн., у тому числі за 2013 та 2014 роки.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані безпідставним не включенням позивачем до складу інших доходів суми у розмірі 1 919 980,52 грн., отриманих від ПП “НП “ХІМІЧ” та в сумі 2 714 702,80 грн., отриманих від ТОВ “Продмаркет 2012” у вигляді безповоротної фінансової допомоги, внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій щодо поставки товарів ТОВ “Санвіт-Холдінг”, а саме: за даними електронних баз даних встановлено, що ПП “НП “ХІМІЧ” має стан припинено, але не знято з обліку, свідоцтво платника податку на додану вартість скасовано 04 жовтня 2013 року; встановлено обрив ланцюга постачання гофропродукції, ПП “НП “ХІМІЧ” в подальшому не здійснювало поставку отриманої від позивач товару, не встановлено наявність поставок товару на адресу ПП “НП “ХІМІЧ”, однак на рахунок позивача надходили грошові кошти в оплату товарів, реалізація яких були оформлена на ПП “НП “ХІМІЧ”; за даними електронних баз даних встановлено, що ТОВ “Продмаркет 2012” має стан припинено, але не знято з обліку, свідоцтво платника податку на додану вартість скасовано 16 травня 2014 року; встановлено обрив ланцюга постачання гофропродукції, ТОВ “Продмаркет 2012” в подальшому не здійснювало поставку отриманої від позивач товару, не встановлено наявність поставок товару на адресу ТОВ “Продмаркет 2012”, однак на рахунок позивача надходили грошові кошти в оплату товарів, реалізація яких були оформлена на ТОВ “Продмаркет 2012”.

Таким чином, в акті перевірки зроблено висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального характеру.

Відповідач вважає, що первинні документи по операціям поставки товарів на адресу ПП “НП “ХІМІЧ” та ТОВ “Продмаркет 2012” складені ТОВ “Санвіт-Холдінг” з порушенням вимог статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не несуть доказовості відносно змісту здійсненої господарської операції та не є документами, які можуть бути підставою для податкового обліку, оскільки містять недостовірні відомості; а тому, кошти, які надійшли на рахунок позивача за поставлений товар, є коштами, що отримані безпідставно та безповоротно, посилаючись на підпункт 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Позивач вважає протиправним вказане податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного: отримання доходів ТОВ “Санвіт-Холдінг” по відносинам із ПП “НП “ХІМІЧ” та ТОВ “Продмаркет 2012” підтверджується первинним документами, оформленими належним чином; спірним господарським операціям не притаманні ознаки безповоротної фінансової допомоги; відносини з поставки ПП “НП “ХІМІЧ” та ТОВ “Продмаркет 2012” товару є реальними, підтверджені необхідними первинними документам, а позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені контрагентами-покупцями.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

З наявних у справі доказів вбачається, що між ТОВ “Санвіт-Холдінг” (постачальник) та ПП “НП “ХІМІЧ” (покупець) укладено договір від 02 січня 2012 року №56, за умовами якого постачальник зобов’язується передати (поставити), а покупець зобов’язується прийняти та оплати в порядку, передбаченому договором, гофропродукцію, далі - товар, асортимент, кількість якого визначена у видаткових накладних.

Відповідно до пункту 3.1 договору доставка товару відбувається силами та за рахунок постачальника, за адресою складу покупця.

Згідно із видатковим накладними протягом січня-квітня 2013 року позивач поставив на адресу ПП “НП “ХІМІЧ” товар – гофропродукцію, на загальну суму 1 919 980,52 грн.

Між ТОВ “Санвіт-Холдінг” (постачальник) та ТОВ “Продмаркет 2012” (покупець) укладено договір від 01 квітня 2013 року №70, за умовами якого постачальник зобов’язується передати (поставити), а покупець зобов’язується прийняти та оплати в порядку, передбаченому договором, гофропродукцію, далі - товар, асортимент, кількість якого визначена у видаткових накладних.

Відповідно до пункту 3.1 договору доставка товару відбувається силами та за рахунок постачальника, за адресою складу покупця.

Згідно із видатковим накладними протягом квітня 2013 року – лютого 2014 року позивач поставив на адресу ТОВ “Продмаркет 2012” товар – гофропродукцію, на загальну суму 2 714 702,80 грн.

Як підтверджують наявні у справі копії виписок банку та встановлено в акті перевірки, за поставлений товар ПП “НП “ХІМІЧ” та ТОВ “Продмаркет 2012” перерахували на рахунок позивача грошові кошти на повну суму вартості поставленого товару у розмірі 4 634 683,30 грн.

Суму вартості поставленого товару відображено позивачем у складі доходу, що враховується при визначенні об’єкта оподаткування у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за відповідні звітні періоди.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України визначає, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Таким чином, до складу доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, зокрема інших доходів, відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду.

Разом з тим, у межах спірних правовідносин порушень ТОВ “Санвіт-Холдінг” з приводу оподаткування поворотної фінансової допомоги в акті перевірки не встановлено, тому посилання в акті перевірки на норми підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України суд вважає некоректним.

Допускаючи, що в кваліфікації встановленого порушення в акті перевірки допущено помилку, суд звертає увагу, що суми безповоротної фінансової допомоги враховуються у складі інших доходів на підставі підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

У свою чергу за визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що ТОВ “Санвіт-Холдінг” отримувало від ПП “НП “ХІМІЧ” та ТОВ “Продмаркет 2012” суми безповоротної фінансової допомоги, зокрема у вигляді суми коштів згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, або у вигляді суми безнадійної заборгованості, або основної суми кредиту або депозиту, що надані без встановлення строків повернення такої основної суми.

При цьому суд звертає увагу, що ГУ ДФС не наведено, якій саме ознаці безповоротної фінансової допомоги відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України відповідають кошти, отримані позивачем від ПП “НП “ХІМІЧ” та ТОВ “Продмаркет 2012”.

Натомість зібрані у справі докази вказують, що кошти у розмірі 4 634 683,30 грн. надійшли на рахунок позивача за поставлений товар - гофропродукцію, доводи відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій щодо поставки товару на адресу ПП “НП “ХІМІЧ” та ТОВ “Продмаркет 2012” нормативно та документально не підтверджуються.

Так, в матеріалах справи наявні копії первинних документів – видаткових накладних, виписаних постачальниками позивача, які підтверджують факт придбання ТОВ “Санвіт-Холдінг” гофропродукції, та товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення та доставку до ПП “НП “ХІМІЧ” та ТОВ “Продмаркет 2012” продукції від позивача.

Безпідставними є посилання відповідача на відомості електронних баз даних про ПП “НП “ХІМІЧ” та ТОВ “Продмаркет 2012”, згідно з якими не підтверджено реальність господарських операцій із контрагентами та не встановлено подальшого руху придбаного товару, виходячи з того, що зазначене не стосується спірних правовідносин, а ймовірні порушення покупцем вимог податкового або іншого законодавства не впливають на обов’язки продавця.

Крім того, суд звертає увагу, що будь яких порушень з приводу правильності відображення позивачем доходів, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, по господарським операціям з продажу товару ПП “НП “ХІМІЧ” та ТОВ “Продмаркет 2012” в акті перевірки не встановлено, а реальність господарських операцій із придбання позивачем товару, який у подальшому поставлено ПП “НП “ХІМІЧ” та ТОВ “Продмаркет 2012”, відповідачем не заперечується, як і, власне, факт продажу такого товару.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про отримання ТОВ “Санвіт-Холдінг” безповоротної фінансової допомоги, про заниження доходу та порушення вимог норм Податкового кодексу України є безпідставними та спростовуються матеріалами справи; відтак, визначення позивачу суми грошового зобов’язання з податку на прибуток є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 13 червня 2016 року №0003071402 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ГУ ДФС не доведено правомірність та обґрунтованість збільшення позивачу оскаржуваної суми грошового зобов’язання з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Санвіт-Холдінг” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Санвіт-Холдінг” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 13 червня 2016 року №0003071402.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Санвіт-Холдінг” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 468,55 (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят вісім гривень п’ятдесят п’ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко