Постанова № 61253578, 12.09.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 вересня 2016 р. №820/3347/16

Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

суддів - Мельникова Р.В., Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Скубака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми, визнання протиправною бездіяльності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить суд:

І) зобов'язати відповідача Службу безпеки України та відповідача Інститут підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого вчинити певні дії, а саме:

1)зобов'язати відповідача Службу безпеки України скасувати з 04 серпня 2006 року наказ Голови Служби безпеки України № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, яким на підполковника ОСОБА_1 з посиланням на пункт "є" статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;

2) зобов'язати відповідача Службу безпеки України скасувати з 29 вересня 2006 року наказ Голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року про звільнення підполковника ОСОБА_1 за підпунктом "а" пункту 65 та підпунктом "є" пункту 67 "Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України", затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, (за службовою невідповідністю) в запас Служби безпеки України;

3) солідарно зобов'язати відповідача Службу безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого скасувати з 10 жовтня 2006 року наказ Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 10 жовтня 2006 року № 189-ос "Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1.";

4) солідарно зобов'язати відповідача Службу безпеки України та відповідача Інститут підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого поновити підполковника ОСОБА_1 з 10 жовтня 2006 року на військовій службі в Службі безпеки України на посаді не нижчій, ніж посада старшого викладача Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; на підставі пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України щодо цієї позовної вимоги у разі її задоволення судом допустити негайне виконання рішення суду;

5) солідарно зобов'язати відповідача Службу безпеки України та відповідача Інститут підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого нарахувати з 10 жовтня 2006 року по дату набрання чинності судовим рішенням за цим адміністративним позовом підполковнику ОСОБА_1 всі види забезпечення, що відповідно до чинного законодавства підлягають нарахуванню військовослужбовцям, які проходять військову службу в Службі безпеки України, тобто нарахувати з 10 жовтня 2006 року по дату набрання чинності судовим рішенням за цим адміністративним позовом підполковнику ОСОБА_1 матеріальне, речове, грошове та інші види забезпечення, на яке підполковник. ОСОБА_1 має право як військовослужбовець;

ІІ) стягнути зі Служби безпеки України, ідентифікаційний код юридичної особи 00034074, на користь позивача ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, суму матеріальної шкоди в розмірі 807129 грн. 92 коп., нанесеної підполковнику ОСОБА_1 невиплатою грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 12 вересня 2016 року включно внаслідок незаконного звільнення зі Служби безпеки України підполковника ОСОБА_1;

ІІІ) визнати протиправною бездіяльність відповідача Служби безпеки України, яка полягає у порушенні протиправною бездіяльністю Служби безпеки України вимог частини третьої статті 5 Закону України "Про Службу безпеки України", відповідно до якої орган Служби безпеки України у разі порушення його співробітниками при виконанні службових обов'язків прав чи свобод людини повинен вжити заходів до поновлення цих прав та свобод, відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності, не поновленням Службою безпеки України прав ОСОБА_1 за зверненням ОСОБА_1 до Голови Служби безпеки України ОСОБА_6 від 07 травня 2016 року;

ІV) визнати протиправними дії Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, які полягають у порушенні листом на моє ім'я тимчасово виконуючого обов'язки начальника Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Скубака В.В. від 20 травня 2016 року №27/Ю-5/57 вимог частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої:

Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

В обґрунтування позову зазначив, що 07 травня 2016 року позивач звернувся із заявою до Голови Служби безпеки України ОСОБА_6, в якій просив видати наказ Голови Служби безпеки України, яким визнати таким, що втратив чинність з 4 серпня 2006 року, наказ Голови Служби безпеки України ОСОБА_7 № 1257-ос від 4 серпня 2006 року як такий, який внаслідок його протиправності не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття; видати наказ Голови Служби безпеки України про скасування з 29 вересня 2006 року наказу Голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року; видати наказ Голови Служби безпеки України про скасування з 10 жовтня 2006 року наказу Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого полковник ОСОБА_8 № 189-ос від 10 жовтня 2006 року «Про виключення, із списків особового складу підполковника ОСОБА_1; видати наказ Голови Служби безпеки України про поновлення підполковника ОСОБА_1 з 10 жовтня 2006 року на військовій службі в Службі безпеки України на посаді не нижчій, ніж посада старшого викладача Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Листом від 01 червня 2016 року вих. №3/3-Ю-123/115 позивачу відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви. Позивач вважає, що зазначеним листом порушена частина третя статті 5 чинної редакції Закону України "Про Службу безпеки України", відповідно до якої Служба безпеки України у разі порушення як Головою Служби безпеки України, та органами та підрозділами Служби безпеки України при виконання ними службових обов'язків прав і свобод, гарантованих Конституцією України, зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав та свобод.

Позивач також вказав, що в листі на його ім'я тимчасово виконуючого обов'язки начальника Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Скубака В.В. від 20 травня 2016 року № 27/Ю-5/57 позивача повідомлено про те, що трудова книжка видана йому не буде. Вважаючи, що вищевказаними листами порушено його права, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить відповідачів вчинити певні дії, а саме: скасувати накази, поновити позивача на посаді, нарахувати матеріальне, речове, грошове та інші види забезпечення.

Представником відповідачів надано заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що права позивача відповідачами не порушені, заявник у черговий раз вдається до спроб оскарження рішень Голови Служби безпеки України та Першого заступника, правомірність, своєчасність, обґрунтованість та законність яких вже кілька разів була перевірена та підтверджена низкою судових рішень різних інстанцій, а тому вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 07 травня 2016 року позивач звернувся із заявою до Голови Служби безпеки України ОСОБА_6, в якій просив:

1) на підставі частини третьої статті 5 чинної редакції Закону України "Про Службу безпеки України" видати наказ Голови Служби безпеки України, яким визнати таким, що втратив чинність з 4 серпня 2006 року, наказ Голови Служби безпеки України ОСОБА_7 № 1257-ос від 4 серпня 2006 року про накладення на мене, підполковника ОСОБА_1, на підставі пункту "є" статті 6.8 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України дисциплінарного стягнення звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, як такий, який внаслідок його протиправності не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

2) на підставі частини третьої статті 5 чинної редакції Закону України "Про Службу безпеки України" видати наказ Голови Служби безпеки України про скасування з 29 вересня 2006 року наказу Голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року про звільнення підполковника ОСОБА_1 за підпунктом "а" пункту 65 та підпунктом "є" пункту 67 "Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України", затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 053/2001, (за службовою невідповідністю) в запас Служби безпеки України;

3) на підставі частини третьої статті 5 чинної редакції Закону України "Про Службу безпеки України" видати наказ Голови Служби безпеки України про скасування з 10 жовтня 2006 року наказу Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого полковник ОСОБА_8 № 189-ос від 10 жовтня 2006 року "Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1"

4) на підставі частини третьої статті 5 чинної редакції Закону України "Про Службу безпеки України" видати наказ Голови Служби безпеки України про поновлення підполковника ОСОБА_1 з 10 жовтня 2006 року на військовій службі в Службі безпеки України на посаді не нижчій, ніж посада старшого викладача Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (а.с.91-102).

Головною інспекцією Служби безпеки України на адресу позивача направлено лист №3/3-Ю-123/115 від 01.06.2016 року, в якому зазначено, що питання правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з військової служби неодноразово були предметом судових розглядів за позовами позивача у судах різних інстанцій. У задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, судові рішення набрали законної сили.

Правові підстави для скасування наказів Голови СБУ від 04.08.2006 № 1257-ос (про накладення на позивача дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю) та від 29.09.2006 № 1533-ос (про звільнення позивача з військової служби в СБУ у запас Служби безпеки України), а також наказу першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого від 10.10.2006 № 189-ос (про виключення позивача зі списків особового складу) та поновлення позивача на військовій службі у Службі безпеки України відсутні (а.с.103).

Інститутом підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на звернення позивача від 02.05.2016 року щодо видачі трудової книжки надано відповідь №27/Ю-5/57 від 20.05.2016 року, у якому із посиланням на приписи норм законодавства вказано, що записи про час військової служби повинні вносити до трудової книжки за місцем роботи, де позивач може вперше працевлаштуватися після звільнення з військової служби в СБ України. Також позивача повідомлено, що з метою реалізації своїх трудових прав він може отримати в Інституті довідку для підтвердження військової служби (за матеріалами архівної особової справи № 12282, яка зберігається в архіві УСБ України в Харківській області), якою скористатись відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (а.с.104-105).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року по справі № 389/08/2070 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України, першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України ОСОБА_8 відмовлено в повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оскаржуватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 з 12.05.2003 року по 10.10.2006 року проходив військову службу в Інституті підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого та за своїм правовим статусом перебував на військовій службі Служби безпеки України у складі вищого навчального закладу.

09.06.2006 року на підставі наказу ТВО першого заступника директора Інституту полковника ОСОБА_10 проведено службове розслідування за фактом витоку інформації, яка має гриф обмеження доступу "Для службового користування". За результатами службового розслідування 08.07.2006 року комісія склала висновок, який 17.07.2006 року був затверджений першим заступником директора Інституту з пропозицією притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності за розголошення ним конфіденціальної інформації, що є власністю держави. 04.08.2006 року Голова Служби безпеки України ОСОБА_7, згідно витягу з клопотання першого заступника директора Інституту ОСОБА_8, видав наказ № 1257-ос, яким на позивача було накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, відповідно до п. "є" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. На підставі подання до звільнення з військової служби від 19.09.2006 року та проведених співбесід 14.08.2006 року та 19.09.2006 року позивачу було оголошено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладене на нього наказом Голови Служби безпеки України № 1257-ос від 04.08.2006 року відповідно до п. "є" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з чим ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис та доведено, що він подається до звільнення з військової служби в запас СБ України, а також роз'яснено порядок виконання дисциплінарного стягнення. 29.09.2006 року наказом Голови Служби безпеки України №1533-ос позивач звільнений в запас СБ України за пп. "а" п. 65 та пп. "е" п. 67 (за службовою невідповідністю) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України. Наказом першого заступника директора Інституту №189-ос від 10.10.2006 року позивач 10 жовтня 2006 року був виключений із списків особового складу.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.02.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано наказ Голови Служби безпеки України №1257-ос від 04.08.2006 року. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі № 2035/2а-16/11 скасовано постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.02.2014 року по справі № 2035/2а-16/11, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Голови Служби безпеки України ОСОБА_7, Служби безпеки України про визнання неправомірним та скасування наказу відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 року № К/800/29563/14 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року залишено без змін.

Судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлена законність звільнення позивача з військової служби за службовою невідповідністю, відповідно до п. "є" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, тому наказ Голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року про звільнення підполковника ОСОБА_1 в запас СБ України за пп. "а" п. 65 та пп. "е" п. 67 (за службовою невідповідністю) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України та наказ першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого полковника ОСОБА_8 від 10 жовтня 2006 року № 189-ос "Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1." винесені на підстваі наказу Голови Служби безпеки України ОСОБА_7 № 1257-ос від 4 серпня 2006 року.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Принцип верховенства права є визначальним у адміністративному судочинстві. Так, ст.8 КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів ("Брумареску проти Румунії", N 28342/95).

Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (п. 52 рішення Євросуду по справі "Рябих проти Росії" (2003).

Суд зазначає, що законність звільнення позивача підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили. З огляду на принцип юридичної визначеності, суб'єктивне уявлення позивача стосовно правозастування відповідних правових норм, які витікають із існуючих на час прийняття судового рішення фактичних обставин справи, не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог стосовно зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, а саме скасувати накази, що стали підставою для звільнення позивача, а також поновити його на посаді та провести відповідні виплати, у тому числі і суму матеріальної шкоди.

Питання надання відповіді на звернення громадян врегульовані Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р., наказом СБУ від 27.01.2005 № 44 "Про затвердження Інструкції про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2005 р. за № 240/10520.

Пунктом 2.17 Інструкції встановлено, що звернення військовослужбовців СБУ, що стосуються їх службової діяльності, розглядаються і вирішуються згідно із Статутом внутрішньої служби, Дисциплінарним статутом Збройних сил України, інші - відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та цієї Інструкції.

Так, згідно зі ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" та п. 2.16 Інструкції "Про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 07.05.2016 року у порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян". Відповідачем надано вмотивовану відповідь на звернення позивача, яку оформлено листом №3/3-Ю-123/115 від 01.06.2016 року.

Судом не встановлено невідповідності дій Служби безпеки України при розгляді звернення позивача від 07.05.2016 року вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а також приписам Закону України "Про звернення громадян".

Щодо позовних вимог стосовно порушення прав позивача діями Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, суд зазначає наступне.

Порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом "про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі -підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу на посадах офіцерського складу та відносився до категорії співробітників-військовослужбовців Служби безпеки України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХП (далі - Закон) порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Службу безпеки України" № 2229-ХП від 25.03.1992 року, кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які. уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

Статтею 21 Закону України "Про Службу безпеки України" визначено, що законодавство України про працю регулює трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України.

Згідно зі ст. 3 КЗпП України, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності і не поширюється на правовідносини стосовно видачі трудової книжки звільненим військовослужбовцям оскільки, ці правовідносини врегульовані пунктом 1.4 Інструкції.

Відповідності до п. 1.4. Інструкції, особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про. освіту чи професійну підготовку. Військовослужбовці, звільнені із Служби безпеки України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України пред'являють військовий квиток.

Таким чином на правовідносини що пов'язані з проходженням військової служби в Службі Безпеки України не поширюється законодавство про працю.

Вказана правова позиція висловлена в рішеннях Вищого Адміністративного Суду України при розгляді адміністративних справ К-17799/07, К-3 8142/06 та інших.

Згідно із п.п. "а" п. 2.18. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи, про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби.

Тобто, записи про час військової служби повинні вносити до трудової книжки за місцем роботи, де позивач можете вперше працевлаштуватися після звільнення з військової служби в СБ України.

З огляду на вищевикладені приписи норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що дії Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого у спірних правовідносинах відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про Службу безпеки України".

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 24, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми, визнання протиправною бездіяльності - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 13.09.2016 року.

Головуючий суддя Полях Н.А.

судді Мельников Р.В.

Нуруллаєв І.С.