Постанова № 61253525, 08.09.2016, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/732/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чиркіна С.М.

при секретарі судового засідання Михальченко Д.С.

за участю представників сторін

від позивача: Голуб К.О.

від відповідача: Агурбаш О.О. Шилюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу "Навчально-курсовий комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про визнання недійсним та скасування рішення від 28.03.2016 № 1302,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу "Навчально-курсовий комбінат" (далі - Позивач) до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення від 28.03.2016 № 1302.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Відповідачем прийнято рішення від 28.03.2016 №198/1302 (далі - Рішення №198/1302) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким нараховано штраф - 77837,79 грн, пеню - 7455,80 грн, всього на суму 85293,59 грн. Зазначене Рішення №198/1302 отримано Позивачем 31.03.2016. Позивач вважає, що Рішення №198/1302 прийнято з порушенням норм діючого законодавства, просив суд позовні вимоги задовольнити.

В подальшому Позивач уточнив позовні вимоги від 05.09.2016 (а.с.112-117), в яких зазначив, що у Рішенні №198/1302 відсутні посилання за який період склалося штрафна санкція, у зв'язку з чим Позивач припускає, що борг склався за період з квітня 2014 по 01 січня 2016 року, тобто у період коли згідно законодавства до платників єдиного внеску розташованих на території проведення антитерористичної операції не можна було застосовувати відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання, несвоєчасне виконання, виконання не в повному обов'язку. Проведена звірка нарахувань та сплати єдиного внеску за період з 01.07.2014 по 31.03.2016 не показала період нарахування штрафної санкції та пені. Таким чином, Позивач вважає, що Відповідач порушив норми пп.8 п.4 ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та п.9 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» які діяли у період з 14.04.2014 по 01.01.2016.

У судовому засіданні Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в уточненому позові.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову (а.с.34-37), у яких зазначив, що на запит ДПІ у м.Лисичанську від 27.05.2015 №892/1304 УПФУ в м.Лисичанську була надана відповідь від 18.10.2015 №7359/03-10, згідно якого станом на 01.10.2013 не застосованих до Позивача фінансових санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ не має. Відповідачем в автоматичному режимі було відкрито інтегровано картку платника (ІКП) по коду платежу 71010000, в якій станом на 01.10.2013 відобразилось перехідне позитивне сальдо розрахунків по єдиному внеску в розмірі 33,06 грн. З 01.10.2013 сплата ЄСВ здійснюється на рахунки Відповідача, довідково розраховані суми фінансових санкцій відображаються у інформаційній системі ІС «Податковий блок», згідно якої були нараховані штрафні санкції на суму 77837,79 грн та пені на суму 7455,80 грн. Щодо розгляду скарги Відповідач зазначив, що ДПІ у м.Лисичанську своїм листом від 12.04.2016 №3251/12-09-13-02, а не рішенням, повідомила позивача про відсутність в ДПІ у м.Лисичанську правових підстав щодо розгляду такого роду скарг та зазначила порядок оскарження рішень про нарахування пені та накладення штрафу встановлений ст.25 Закону України №2464. В подальшому Позивач не скористався правом оскаржити рішення від 28.03.2016 №198/1302 до відповідного органу ДФС. Також Позивач не надав до Відповідача належного та достатнього документу, що підтверджує настання обставин непереборної сили. На підставі викладеного, Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

У судовому засіданні Представник позивача зазначив, що Відповідач порушує Інструкцію «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою Наказом Міністерства фінансів від 20.04.2015 № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953, а саме абз.3 п.п.2 п.2 Розділу VII, а також п.4 Розділу VI, в частині підстав формування рішення про нарахування штрафних санкцій. Представник позивача вважає порушені дії Відповідача щодо періоду нарахування на несплачену суму внеску.

Представник позивача пояснив, що штрафні санкції та пеня не повинні були нараховуватись, оскільки вважає що на цей період, а саме з 01.07.2014 по 31.03.2016 діяв закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Вважав, що звільняється від виконання обов'язків, за сертифікатом та заявою про звільнення від відповідальності не звертався, оскільки вважав, що це не потрібно бо антитерористична операція триває та м.Лисичанськ знаходиться на території проведення антитерористичної операції.

В судовому засіданні Відповідач пояснив по картці платника податків недоїмку, яка починається у період з 28.07.2014 складає 23011,18 грн (а.с.157) з чим Позивач погодився, що підтверджується підписом. Оскільки рішення було прийняте 28.03.2016, заборгованість на 25.03.2016 склала 14524,61 грн (а.с.69) тобто по цей день розрахували штрафні санкції з чим Позивач погодився, що підтверджується підписом.

В судовому засіданні сторони визнали, що початок заборгованості з 01.07.2014 по 31.03.2016, фактична сплата 25.03.2016.

Щодо розрахунку штрафних санкцій та пені Позивач згоден, що підтверджується підписом (а.с.45-47).

Зауважень щодо картки особового рахунку в судовому засіданні у сторін не було (а.с.68-93).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Лисичанськвугілля", код ЄДРПОУ 32359108, є юридичною особою, належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, зареєстроване Виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 21.04.2004 за №25370376Ю0020890, 16.09.2004 за № 13811200000000049 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відомості про юридичну особу (а.с.19, 21).

Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» в своїй структурі має відокремлений підрозділ без права юридичної особи - "Навчально-курсовий комбінат" та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, перебуває на обліку в ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області, що підтверджується повідомленням від 10.07.2015 №116/183 про взяття на облік платника єдиного внеску (а.с.20).

Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області 28 березня 2016 року сформувала рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №198/1302, згідно з яким до Позивача застосований штраф у розмірі 77837,79 грн та пеню на суму 7455,80 грн, всього на 85293,59 грн (а.с.10).

Зазначене Рішення №198/1302 направлено на адресу Позивача та отримано 31.03.2016 уповноваженою особою Позивача, про що свідчить підпис на поштовому відправленні (зворотній бік а.с.38).

Відповідно розрахунку сум штрафних санкцій та пені по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, наданого Відповідачем (а.с.45-47), згідно якого були нараховані штрафні санкції на суму 77837,79 грн та пеня на суму7455,80 грн, штрафні санкції та пеня нараховувалась за період з 01.10.2013 по 29.02.2016.

05 квітня 2016 року за вих.№78 Позивач направив до Відповідача лист щодо скасування нарахованих штрафних санкцій за період з 14.04.2014 по теперішній час, пославшись на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція», Закон України від 02.09.2014 №1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України», Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» (а.с.17-18).

Відповідач листом від 12.07.2016 за №3251/12-09-13-02 повідомив Позивача про відсутність правових підстав для скасування прийнятого рішення, оскільки підпункт 8 пункту 4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вилучено та відповідно скасовано пункт 9? розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція (а.с.15-16).

На виконання вимог статей 11, 71 КАС України судом приймались заходи для повного всебічного розгляду справи. На виконання ухвали суду від 26 липня 2016 року (а.с.105), позивачем надано акт звірки Відповідача №№449-07, 102-07, 1692-07 від 08.08.2016 року (а.с.120-122) за період з 01.07.2014 по 31.03.2016. Зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Вирішуючи адміністративну по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття рішення від 28.03.2016 № 1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Пунктом 3-1 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2414-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2414) визначено, що органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

У відповідності до п.1. ч.1. ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч.8, ч.12 ст. 9 Закону України №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Таким чином, відповідно до вимог Закону № 2464 Позивач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.

Наряду з викладеним суд враховує наступне.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (надалі Закон № 1669-VII), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених положень, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

На виконання Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада).

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада).

Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 та від 05.11.2014 р. № 1079-р.

З викладеного вбачається, що Позивач здійснює свою діяльність в межах населеного пункту, на території якого здійснюється антитерористична операція.

Частиною 4 статті 11 Закону № 1669-VII передбачено внесення змін до Закону № 2464-VI, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Згідно зі ст. 10 Закону № 1669, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Отже, єдиною умовою звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій є надання Сертифікату ТПП України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано документа, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, а саме - сертифіката Торгово-промислової палати України, що передбачено ст. 10 Закону № 1669.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що Відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України та Законом України №2464 сформовано Рішення №198/1302.

Враховуючи все вище викладене, суд дійшов висновку про недоведеність Позивачем права на звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань по сплаті єдиного соціального внеску, що виникла внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), оскільки ним не надано належних та допустимих доказів настання таких обставин.

Щодо посилання Позивача на порушення Відповідачем підстав для формування Рішення від 28.03.2016 №198/1302, суд зазначає, що пунктом 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, визначено, що Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про правомірність дій Відповідача при формуванні Рішення від 28.03.2016 №198/1302, та відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.

У зв'язку із відмовою в задоволені позову судові витрати зі сплати судового збору Позивачу не відшкодовуються.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 08 вересня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО», ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені уточненого адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу "Навчально-курсовий комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про визнання недійсним та скасування рішення від 28.03.2016 № 1302 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 13 вересня 2016 року.

Суддя С.М. Чиркін