Постанова № 61253445, 13.09.2016, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/980/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання: Кравцовій Т.О.,

за участю

представника позивача Деріглазової М.О., дов. № 08-08-62/СД від 16.01.2016

представника відповідача Агурбаш О.О., дов № 2270/12-09-10 від 12.10.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Лисичанської міської виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Лисичанської міської виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області) про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску № 401/1302 від 12.07.2016.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фінансові санкції до позивача застосовано за несвоєчасну сплату єдиного внеску за серпень-вересень 2014 року, який на даний час сплачено у повному обсязі. На момент виникнення правовідносин з приводу застосування штрафних санкцій та нарахування пені пунктом 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було передбачено, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до витягу з ЄДР місцезнаходженням позивача є м. Лисичанськ, яке згідно додатку до розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р віднесено до населених пунктів Луганської області, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Таким чином, на думку позивача, відповідно до п. 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 достатньою підставою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669, що вказує на відсутність у відповідача законних підстав для застосування штрафних санкцій та нарахування пені за періоди та в сумах, зазначених в Рішенні від 03.12.2015.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, про що надали письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що позивача взято на облік як платник податків в ДПІ в м. Лисичанську, тому він зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за звітним сплачувати єдиний внесок. Щодо посилання Позивача на зміни, внесені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зазначив, що позивач не надавав до відповідача ні заяви про звільнення від відповідальності, пені та штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язань ні сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини. Тому у Відповідача були відсутні підстави для незастосування штрафних санкцій та пені по єдиному соціальному внеску (а.с. 36-38).

Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області участь свого представника у судовому засіданні не забезпечило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

Луганське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Лисичанської міської виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області, що підтверджено повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску, реєстраційний номер платника 12-11-01-1366 (а.с. 40)

Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.

З картки особового рахунку вбачається, що 12.09.2014 позивачем подано до податкового органу звіт про нарахування єдиного внеску за серпень 2014 року, відповідно до якого позивач зобов'язаний сплатити єдиний внесок у сумі 9947,38 грн до 22 вересня 2014 року (20 та 21 вересня 2014 року припадають на вихідні дні). Фактично вказані кошти сплачено лише 01.10.2014 платіжним дорученням № 243 від 01.10.2014. Крім того, відповідно звіту про нарахування єдиного внеску за вересень 2014 року позивач зобов'язаний сплатити єдиний внесок у сумі 15465,92 грн до 20 жовтня 2014 року. Фактично вказані кошти сплачено лише 31.10.2014 платіжним дорученням № 275 від 31.10.2014 на суму 28657,76 грн (а.с. 42-46).

Між сторонами відсутні розбіжності щодо даних, відображених в картці особового рахунку позивача з єдиного внеску.

Рішенням ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області № 401/1302 від 12.07.2016 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 2541,33 грн та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 259,66 грн за період з 23.09.2014 по 31.10.2014 (а.с. 6).

Вирішуючи адміністративну по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, а саме у період вересня - жовтня 2014 року позивач знаходився на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 (далі Закон № 1669 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом б пункту 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а пунктом 3 вказаного розпорядження визнано такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р та від 05.11.2014 № 1079-р.

До населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція віднесено також місто Лисичанськ Луганської області.

Отже, позивач є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464.

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8.

Суд враховує, що стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Оскільки оскаржуваним рішення до позивача застосовано фінансові санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску у період з 23.09.2014 по 31.10.2014, тобто, за час, коли положення пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, яким передбачалось звільнення платників єдиного внеску від штрафу та/або пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, були чинними, суд вважає за необхідне керуватись саме зазначеною нормою Закону № 2464.

Суд зазначає, що для звільнення від штрафу та/або пені, на відміну від звільнення від сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску, подання окремих заяв про звільнення від штрафу та/або пені, сертифікатів Торгово-промислової палати, тощо - не потребується та абзацем третім пп. 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято 12.07.2016 з посиланням на статтю 25 Закону № 2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є виконавчим документом.

Наявність заборони (в силу закону) щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року по 01 січня 2016 року, унеможливлює винесення відповідачем щодо позивача рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за вказаний період.

Таким чином, спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним на момент його винесення.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Лисичанської міської виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 401/1302 від 12.07.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (93120, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. В. Сосюри, 347, код 39890557) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 17, код 21785643) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 13 вересня 2016 року.

Суддя Т.В. Смішлива